- •Питання до заліку з курсу «порівняльна адвокатура»
- •1. Поняття порівняльного правознавства. Основні завдання курсу «Порівняльна адвокатура»
- •2. Місце порівняльного правознавства у системі юридичних наук.
- •3. Класифікація правових систем світу.
- •4. Поняття, роль та задачі адвокатури.
- •5. Предмет та система курсу «Порівняльна адвокатура». Особливості методології курсу
- •6. Адвокатська діяльність у структурі правових систем сучасності, порівняльно-правовий аспект.
- •7. Зародження та особливості інституту адвокатури у Стародавній Греції.
- •8. Виникнення та розвиток адвокатури у Римі (період імперії та республіканський період).
- •9. Характеристика адвокатури періоду раннього та пізнього Середньовіччя.
- •10. Проведення порівняльного аналізу становлення інституту адвокатури у сучасних європейських країнах: Великобританія, Франція, Німеччина.
- •11. Загальна характеристика етапів розвитку адвокатури у Росії.
- •12. Порівняльно-правовий аналіз розвитку інституту адвокатури в Росії та країнах Європи.
- •13. Становлення інституту адвокатури у сша.
- •14. Характеристика законодавства про адвокатуру різних країн сучасних Європейського союзу.
- •15. Правове положення адвокатів у правових системах світу.
- •16. Особливості допуску до адвокатської діяльності у сша та Великобританії.
- •17. Права та обов'язки адвоката за законодавством Німеччини та Франції.
- •§ 43 Цього закону, "адвокат зобов'язаний сумлінно виконувати свої професійні обов'язки, бути гідним поваги і довіри, яких вимагає становище адвоката".
- •18. Проведення порівняльного аналізу, виявлення загальних рис та відмінностей правового статусу адвоката.
- •19. Особливості допуску до адвокатської діяльності у Німеччині та Франції: порівняльний аспект.
- •20. Правий статус іноземних адвокатів у сучасних країнах світу
- •21. Поняття професійної етики адвоката, її зміст та значення.
- •22. 3Агальні правила для адвокатів країн європейського співтовариства.
- •23. Кодекс професійної етики сша. Порівняльна характеристика з європейськими стандартами.
- •24. Етичні основи взаємовідносин адвоката з клієнтом, органами слідства, судом, колегами.
- •25. Адвокатська таємниця та адвокатська недоторканість.
- •26. Поняття та зміст професійної етики адвоката за законодавством Франції.
- •27. Обов'язкова участь адвоката-захисника у кримінальному процесі за законодавством Великобританії, Німеччини та сша: проведення порівняльного аналізу.
- •28. Обов'язкова участь адвоката у цивільному процесі за законодавством Франції Німеччини, Росії.
- •29. Правове положення адвоката в Європейському суді з прав людини.
- •30. Процесуальні основи діяльності адвоката в Європейському суді з прав людини. Вимоги, яким повинен відповідати адвокат-представник у Європейському суді з прав людини.
- •31. Підготовка та проведення справи в Європейському суді з прав людини.
- •32. Участь адвоката на стадії виконання рішення Європейського суду з прав людини.
- •33. Особливості оплати юридичної допомоги адвоката-представника в Європейському суді з прав людини.
- •34. Участь адвоката у Європейському суді з прав людини.
- •35. Європейський суд з прав людини - головний орган міжнародного захисту прав людини
- •36. Правове положення адвокатури у системі правових інститутів сша. Структура організаційно-правові форми адвокатської діяльності у сша та Канаді.
- •37. Американська Асоціація адвокатів, її структура та повноваження.
- •38. Умови набуття адвокатської професії; допуск до адвокатської практики у сша. Канаді, охарактеризувати відмінності.
- •39. Правовий статус адвоката у сша та Канаді. Порівняльно-правовий аналіз з країнами Європи.
- •40. Роль адвоката-захисника у системі кримінального судочинства сша.
- •41. Правове положення іноземних адвокатів у сша.
- •42. Особливості організації та діяльності адвокатури у Великобританії.
- •43. Умови набуття адвокатської професії у Великобританії.
- •44. Розподіл функцій між адвокатами, правовий статус соліситорів та баристерів.
- •45. Позитивні та негативні аспекти розподілу функцій між адвокатами у Великобританії.
- •46. 3Агальні положення діяльності адвокатури Німеччини.
- •47. Правовий статус адвоката у Німеччині, його професійні права та обв'язки.
- •48. Спеціалізовані адвокати Німеччини.
- •49. Юридична освіта та допуск до адвокатської діяльності у Німеччині.
- •50. Гонорарна практика адвокатів у Німеччині.
- •51. Правове регулювання адвокатської діяльності Франції.
- •52. Структура адвокатури Франції та організаційні форми її діяльності.
- •53. Умови необхідні для допуску до адвокатської діяльності у Франції.
- •54. Оплата правової допомоги адвокатів у Франції, надання безоплатної правової допомоги.
- •55. Порівняльно-правовий аналіз основних інститутів адвокатури у країнах Євросоюзу.
- •56. Система юридичної освіти у Франції. Допуск до адвокатської діяльності.
- •57. Надання адвокатом безоплатної правової допомоги у країнах Європи.
- •58. Правове регулювання адвокатської діяльності країн снд (Азербайджану, Вірменії, Казахстану, Таджикистану та Узбекистану)
- •59. Поняття та зміст адвокатської діяльності за законодавством країн снд.
- •60. Визначення поняття адвокатури як виду професійної діяльності за законодавством країн снд.
- •61. Правовий статус адвоката за законодавством країн снд.
- •62. Членство адвоката у професійних об'єднаннях за законодавством країн снд.
38. Умови набуття адвокатської професії; допуск до адвокатської практики у сша. Канаді, охарактеризувати відмінності.
Умови набуття адвокатської професії США. За станом на 1998 рік, у США налічувалося приблизно 220 вищих (приватних або державних) юридичних навчальних закладів - юридичних шкіл або коледжів, що входять до складу університетів (по суті, юридичних факультетів), або самостійно функціонуючих юридичних шкіл або коледжів. Із загального числа юридичних вузів 181 є офіційно визнаними. Організацією, що вирішує питання про офіційне визнання юридичного вузу, виступає (за уповноваженням міністерства освіти США) Американська асоціація юристів (ААЮ). Вона затверджує перелік вимог, яким повинен відповідати юридичний вуз. Серед цих вимог - наявність певного контингенту кваліфікованих викладачів, придатні й зручні для занять приміщення, певний мінімальний бюджет, кількісний і тематичний мінімум навчальних, довідкових і нормативних видань у бібліотеці, наявність певних навчальних програм і ін.
Строк навчання, як правило, три роки. Обов'язкові навчальні дисципліни існують тільки на першому курсі; до них звичайно відносяться договірне, майнове, деліктне, кримінальне й адміністративне право, професія юриста, філософія права та ін. На другому й третьому році навчання обов'язкових предметів немає, однак встановлюється певне мінімальне їхнє число, що слід вивчити студентові. Встановлюється також обов'язкова мінімальна кількість навчальних годин на тиждень.
Метод навчання в юридичних вузах заснований переважно на аналізі прецедентів і рішень апеляційних судів; законодавчий і адміністративно-правовий матеріал залучається остільки, оскільки він допомагає аналізу прецеденту.
Умови набуття адвокатської професії Канади. Більшість канадських юридичних учбових закладів вимагають від абітурієнтів наявності у них вищої освіти, перш ніж вони розпочнуть навчання на факультеті права. Ряд студентів-першокурсників вже мають спеціальність вчителя, інженера, фізика тощо, а деякі з них — достатній професійний і діловий досвід. Внаслідок цього студентське товариство на факультетах права є досить строкатим. Зросла й кількість жінок та студентів з расових та етнічних меншин, які вивчають право. Сьогодні вимоги до тих, хто прагне здобути юридичну освіту, стали більш конкретними і різноманітними. Звичайна програма юридичного закладу складається з курсу стаціонарного навчання, розрахованого на три роки. Не існує вечірніх або факультативних видів навчання. Освіта, яку дає заклад, потребує від студента критичного мислення, вивчення системи закону, вміння аналізувати ситуації та знаходити відповідні рішення. Багато уваги приділяється практичному навчанню, яке триває й у наступні роки після закінчення закладу.
Допуск в адвокатури США. Випускник юридичного вищого навчального закладу разом з дипломом і ступенем не отримує автоматичного права займатися адвокатською практикою. Для того щоб стати адвокатом, одержати патент на адвокатську практику, необхідно здати іспит, пройти свого роду додаткову атестацію. Причому патент видається на право займатися адвокатською практикою не взагалі, повсюдно в США, а тільки на території того штату, де збирається практикувати даний кандидат в адвокати.
Принцип і умови допуску до адвокатської практики встановлюються звичайно верховним судом штату, однак питання про самий допуск вирішується спеціальною комісією з допуску в адвокатури, сформованою асоціацією адвокатів штату. Комісія вирішує це питання на основі вивчення моральних якостей кандидата й результатів іспиту, що влаштовуються нею.
Для ведення справ у федеральних судах необхідний дозвіл, що видається автоматично особам, допущеним до адвокатської практики в штаті.
Допуск в адвокатури Канади. Юридичні товариства встановлюють у кожній провінції критерії, яким має відповідати особа, що бажає стати адвокатом, для одержання дозволу займатися юридичною практикою. Юридична освіта, здобута у юридичному учбовому закладі, складає лише мінімум вимог, встановлених всіма юридичними товариствами. Особи, що успішно завершили навчання, мають пройти період стажування у практикуючого юриста; строки цього періоду передбачені правилами допуску до практики тієї провінції, де студент бажає займатися практикою. Період стажування включає й перебування на курсах, організованих юридичним товариством. Юрист має проходити практику в провінції, де він є членом адвокатури. Ті, що бажають працювати у іншій провінції, але мають менше п'яти років практичного стажу, за звичайних вимог зобов'язані повторити стажування у цій провінції. Юристи, що мають значний досвід, повинні скласти письмові іспити на підтвердження своєї ознайомленості із специфікою законодавства провінції, де вони працюватимуть, та сплатити відповідну суму за вступ до , спілки адвокатів юридичного товариства.
