41. Правове положення іноземних адвокатів у сша.

Іноземні адвокати допускаються до практики у США за допомогою наступної процедури.

Суд за своїм розсудом може без іспитів видати ліцензію на практику як юридичний консультант у штаті іноземцеві, що досяг віку старше 26 років, який відповідає наступним ознакам: ця особа в іноземній державі протягом не менш п'яти років до звернення була адвокатом; вона має необхідні моральні якості та задовольняє загальним вимогам придатності для членства в асоціації юристів штату; вона має намір практикувати в даному штаті як юридичний консультант, а також мати для цієї мети офіс у даному штаті.

На підтвердження зазначених вище обставин претендентові необхідно надати секретареві суду наступні документи: виданий професійною організацією або державною установою в закордонній державі, що є вищою інстанцією в питаннях професійної дисципліни, сертифікат що засвідчує, що заявник допущений до практики із вказівкою дати допуску, а також засвідчує дійсність його статусу адвоката; рекомендаційний лист від одного зі членів виконавчого органа такої професійної організації або державної установи або від одного із суддів суду вищої інстанції або суду першої інстанції такої іноземної держави; належним чином засвідчений переклад такого сертифіката та такого листа на англійську мову; інші документи, що підтверджують освіту та професійну кваліфікацію заявника, його моральні якості і загальну придатність; свідоцтво про народження.

З урахуванням деяких обмежень особа, що має ліцензію на практику як юридичний консультант, уважається адвокатом, що складається при асоціації юристів даного штату, і має всі права, що випливають звідси, у тому числі права і обов'язку члена асоціації юристів даного штату відносно роботи в одній і тій же юридичній фірмі з одним або більше членами асоціації юристів даного штату, у тому числі за допомогою будь-якого партнерства, і що, мабуть, найбільше важливо, конфіденційності відносин с клієнтом і відповідною документацією й подібними привілеями.

Особа, що одержала ліцензію на практику як юридичний консультант, відповідно до зазначених положень зобов'язана додержуватись професійної дисципліні в такий же спосіб і в тому ж обсязі, що й члени асоціації юристів даного штату; у тому числі вона зобов'язана надати в суд: зобов'язання або належне підтвердження наявності страховки професійної відповідальності на таку суму, яку встановлює суд.

Заявник, що бажає одержати ліцензію на практику як юридичний консультант, зобов'язаний сплатити мито за видачу ліцензії.

У випадку, якщо особа, що одержала ліцензію на практику як юридичний консультант, відповідно до зазначених положень, згодом буде прийняте у члени асоціації юристів даного штату, ліцензія юридичного консультанта, видана такій особі, буде вважатися скасованою патентом, виданим такій особі на право здійснювати юридичну практику як член асоціації юристів даного штату.

42. Особливості організації та діяльності адвокатури у Великобританії.

Загальне керівництво адвокатурою Великобританії (як соліситорами, так і баристерами) здійснюється лордом-канцлером (членом Вер­ховного суду).

Усі соліситори об'єднані у Юридичне товариство, створене відповідно до Королівської хартії 1845 p., яка пізніше зазнала відповідних змін та доповнень. Членство у товаристві є добровільним — понад 85% з нині практикуючих соліситорів є його членами. Воно управляється Радою з 65 членів, які обираються щороку, з них 30 чоловік репрезентують Лондон, а 35 — провінцію. Очолює Раду президент та віце-президент, які обираються із складу Ради. Їм допомагає секретаріат товариства — секретар та шість його заступників, посади яких позначаються літерами (А, В, С та ін.) і пов'язані з виконанням визначених наперед постійних обов'язків. Причому секретар та його заступники не є соліситорами та виконують свої функції як звичайні службовці (разом їх у юридичному товаристві понад 1,5 тис.). Рада товариства збирається на свої засідання в середньому раз на три тижні, поточними ж справами займається секретаріат, котрий, .зокрема, організовує на регулярній основі роботу кількох десятків комісій та підкомісій Юридичного товариства (з галузей права, з проблем професійної діяльності та ін.).

Для організації та діяльності Юридичного товариства ха­рактерною є атмосфера кастової замкненості, приватного зак­ритого клубу. Соліситори збираються на свої щорічні збори та конференції разом з подружжям, самі ж конференції за тради­цією поєднуються з обідами та банкетами. Юридичне товари­ство має свої (закриті для сторонніх) спортивні клуби, бари, бібліотеки та читальні, свою службу телетайпного зв'язку і, навіть, бюро подорожей.

Не зважаючи на добровільність об'єднання, Юридичне товариство має встановлені консолідованим законом 1974 р. про соліситорів повноваження щодо своїх членів. Так, товари­ство за згодою лорда—головного судді та лорда—хранителя судових архівів вправі видавати інструкції з професійної під­готовки щодо освіти та навчання осіб, які бажають вступити в товариство чи працювати як соліситори (ст. 2). Рада товарис­тва: складає правила про поводження соліситорів з грошовими сумами клієнтів, правила про щорічне складання ними фінансового звіту; регулює на підставі відповідних правил профе­сійну практику, поведінку та дисципліну соліситорів. Поряд з цим Юридичне товариство турбується про добробут солісито­рів та прагне підтримувати добрі ділові стосунки з іншими організаціями та громадськістю. Рада влаштовує читання лек­цій, що стосуються нового в праві, організовує навчальні курси та видає брошури з ряду питань, які мають важливе значення для всіх соліситорів, зокрема про нове законодавст­во. Рада також виявляє осіб, що виконують функції соліситора без відповідних повноважень, і в ряді випадків починає проти них судові процеси. Питаннями, що перебувають поза сферою діяльності Юридичного товариства, є такса оплати послуг соліситорів, котра встановлюється законом, а також дисциплінарне прова­дження, яким відає дисциплінарний трибунал в справах соліситорів, що є незалежним органом.

Соліситори виконують свої функції тільки за сертифіка­тами Юридичного товариства, які засвідчують, що особа від­повідає вимогам інструкції з професійної підготовки, а також вимогам щодо особистих якостей та здатності особи бути соліситором Верховного суду. Сертифікат підтверджується щороку. Вони не потрібні для тих, хто не практикує приват­ним порядком, а обслуговує, зокрема, державні органи.

Організація баристерів є досить архаїчною. Вони об'єднані у чотири "судових Інни": Інн Грея, Інн Темпля, Інн Лінкольна та Інн Мідл-Темпл. Ці Інни виникли в XIV ст., знаходяться у Лондоні і, мабуть, походять від назви жилих кварталів, облаштованих особами, які займаються судовою практикою. Вони і до цього часу контролюються суддями. Судові Інни є не тільки об'єд­наннями адвокатів, а й крупними землевласниками: володію­чи великими земельними угіддями, баристери отримують чи­малу ренту.

Судові Інни складаються з трьох груп членів: бенчери, які є суддями або старійшинами корпорації баристерів та керують Їннами; баристери, які приймаються в корпорації бенчерами; учні, котрі ними же допускаються у корпорацію. До отримання практики баристер має пройти учнівський стаж строком не менше 12 місяців під керівництвом старшого члена корпорації. Умовами прийняття учня у її члени є: вік — не молодше 21 року; сплата вступного внеску; складання остаточ­ного екзамену за фахом. Цікаво, що протягом року (в осінню, зимову, весняну та літню сесії) влаштовуються обіди в трапезній судового Інна, у яких беруть участь усі його члени. В ній за окремим столом сидять судді без мантій та париків, а за другим — студенти і учні. Ця своєрідна форма спілкування дає можли­вість майбутнім адвокатам увійти в роль обраної ними професії, і взагалі просто "поваритися у казані" судового Інна.

Всі баристери поділяються на дві групи (чи ранги): "коро­лівські радники" та "молодші" баристери. Королівських рад­ників призначає королева за рекомендацією лорда-канцлера. Вони отримують право перебувати в суді у шовковій мантії (а не у вовняній, як інші). Їх головна роль полягає у веденні складних справ, наданні спеціальних порад. Слід також під­креслити, що більшість членів Вищого суду призначається з числа королівських радників.

Органом управління судових Іннів та корпорації баристе­рів є сенат, що складається з 90 членів. В нього входять: генеральний аторней, генеральний соліситор та представник правової освіти, двадцять чотири представники університетсь­ких коледжів (по три від кожного Інна), тридцять дев'ять представників баристерів, обраних корпорацією (з них шість не повинні бути практикуючими баристерами) і не більше 12 додаткових членів. Судові Інни пов'язані рішеннями сенату, в компетенцію якого входить також консультування Іннів. У деяких випадках сенат має право приймати рішення від імені всієї корпорації баристерів, хоча їх рада зберігає свою автоно­мію у питаннях спеціальних повноважень та функцій. Напри­клад, у функції сенату входить дача вказівок, що стосуються прийняття учнів в члени корпорації баристерів, регулювання питань професійної підготовки, розслідування скарг на бари­стерів, управління фінансами корпорації та ін.

Органом управління поточними справами є Рада, утворе­на за ініціативою баристерів в 1894 p. Рада обирається їх загальними зборами. Вона складається з 60 членів та обирає з свого середовища виконавчу раду з трьох чоловік. При Раді створюються об'єднані комісії Іннів з галузей права, питань юридичної допомоги, оплати праці, етикету та професійної поведінки, міжнародних зв'язків тощо. Головне призначення Ради полягає в підтриманні престижу, гідності та незалежності корпорації.