55. Порівняльно-правовий аналіз основних інститутів адвокатури у країнах Євросоюзу.

Для порівняння візьмемо інституту оплати праці та дисциплінарного провадження.

Великобританія. Дисциплінарне провадження. Згідно з законом 1974 p. дисциплінарне провадження покладено на Дисциплінарний трибунал в справах солісито­рів, який є незалежним від Юридичного товариства органом. Він складається з лорда — хранителя судових архівів, з членів-соліситорів з стажем роботи у цій якості не менше десяти років та членів-непрофесіоналів, котрі не можуть бути ні соліситорами, ні баристерами. Трибунал є судовим органом. Своє рішення він виносить у складі трьох членів, включаючи двох соліситорів та одного непрофесіонала. Трибунал може заслуховувати показання сві­дків, які даються під присягою, примушувати їх явкою в засідання за повісткою. Він може, також за згодою лорда—хра­нителя судових архівів, сам виробляти правила, що регулюють його власний судовий процес. Дисциплінарний трибунал може застосовувати такі санк­ції: виключити соліситора із списку, усунути від практики (як правило, на період не більше 5 років); штрафувати (не більше ніж на три тисячі фунтів стерлінгів); оголосити догану.

Оплата праці. За свої послуги соліситори отримують винагороду. Оплата юридичної допомоги здійснюється як за зго­дою, так і за таксою послуг за порядком, встановленим зако­нами та актами, котрі, як правило, видаються у інтересах громадян та контролюються судами. Так, закон 1974 р. надає соліситору право укладати з клієнтом письмову угоду, яка регулює розмір винагороди в справах, пов'язаних із судовим спором. В даному випадку розмір винагороди залежить від того, є справа спірною чи ні. Як відмічає англійський профе­сійний юрист Рональд Уолкер, англійське право завжди стави­лося до такого роду гонорарів як до незаконних через те, що вони суперечать публічним інтересам. При відсутності угоди соліситор може подати звіт, який містить або докладний пере­лік усіх видів виконаної роботи, або загальну суму видатків. Оплата послуг за таксою передбачає порядок, за яким витрати соліситора оцінюються як за твердою шкалою, так і за максимальними та мінімальними сумами.

Італія. Дисциплінарне провадження. Дисциплінарне провадження проти адвокатів здійснюється дисциплінарними судами, які створені при ра­дах асоціацій адвокатів і прокурорів. Дисциплінарні суди роз­глядають справи на адвокатів, що допустили дисциплінарний проступок. На адвокатів, які його вчинили, можуть бути накладені такі стягнення: попередження, осуд, заборона займатися адво­катською діяльністю від двох місяців до одного року, скасу­вання членства в асоціації (з правом поновлення через рік), виключення з асоціації (з правом поновлення через п'ять років). Адвокат, на якого накладено дисциплінарне стягнення, має право звернутися з апеляцією до Національної спілки адвокатів. У випадку виявлення з боку адвоката зловживань, омани, шахрайства і т.д. він підлягає кримінальній відповідальності.

Оплата праці. Оплата праці адвоката здійснюється відповідно до професійних тарифів попередньо погоджених з Націона­льною спілкою адвокатів, які переглядаються і затверджуються раз на два роки міністерством юстиції. Тарифи залежать від роду занять адвоката або прокурора (для останнього тариф встановлюється менший) залежно від того, у якій категорії справ він спеціалізується (кримінальних чи цивільних), безпосередньо в суді чи дає консультації. Під­вищений тариф встановлюється для адвокатів, які працюють у вищих судових інстанціях. Тарифи застосовуються лише в тих випадках, коли між сторонами не було укладено попередньої угоди про конкретну суму винагороди. Якщо така угода була досягнута, сторони зобов'язані її додержувати. Адвокату (прокурору) категорично заборонено домовля­тися з клієнтом про отримання певного процента від суми, яку суд міг би стягнути на користь клієнта.

Німеччина. Дисциплінарне провадження. Дисциплінарне провадження проти адвокатів здійснюється судом честі, який створюється при кожній палаті адвокатів. Він складається з голови, декількох головуючих і членів, які призначаються з числа адвокатів управлінням юс­тиції строком на чотири роки (після попереднього погодження з правлінням палати адвокатів). Члени суду честі протягом своєї діяльності мають статус професійних суддів, хоча на цій посаді вони працюють на громадських засадах і не можуть бути одночасно членами правління палати адвокатів або займатися при ній адвокатською діяльністю. Контроль за судом честі здійснює управління юстиції землі. Щодо завинилих адвокатів судом честі можуть застосову­ватися такі дисциплінарні заходи впливу: попередження, дога­на, штраф у розмірі 50 тис. марок, заборона працювати пред­ставником або захисником у певних галузях правосуддя про­тягом від одного до п'яти років, виключення з адвокатури. Заходи впливу у вигляді догани і грошового штрафу можуть бути застосовані одночасно.

Оплата праці. Гонорар за надання адвокатом юридичної допомоги встановлюється за згодою між ним і клієнтом у межах, встановлених федеральним статутом, адвокатських тарифів. Розмір конкретної винагороди обраховується, як правило, ви­ходячи з оспорюваної цінності майна, або суми укладених угод. Це стосується як судових, так і позасудових справ (нап­риклад, консультацій, оформлення договорів тощо). Встановлено такі види винагород за адвокатські дії: ве­дення судових процесів (за участь в розгляді справи; за відшу­кання нових доказів, якщо заявлено протест; за мирову угоду, досягнуту під час процесу); за участь в позасудових справах: за оформлення ділових (наприклад, торговельних) операцій; за переговори, проведені з опонентом (діловим партнером); за досягнуту мирову угоду. За складання договорів, що мають громадське значення (наприклад, про створення сумісного підприємства), завжди виплачується подвійна винагорода. За­лежно від складності справи адвокат може вимагати гонорар у повному розмірі або частку від нього.

Франція. Оплата праці. Оскільки професія адвоката віднесена законом до "незалежних і ліберльних", втручання у фінансові від­носини адвоката та його клієнта значно обмежені. В їх основу покладений принцип двосторонньої добровільної угоди. Стат­тя 10 закону про статус адвокатів в редакції від 10 липня 1991 р. передбачає, що тарифи на складання цивільно-процесуаль­них документів та участь в процесуальних діях встановлюють­ся цивільно-процесуальним законодавством. Гонорари ж за консультації, допомогу в суді, надання порад, складання пра­вових документів, що не потребують посвідчення, та за виступ в дебатах, встановлюються за домовленістю з клієнтом. При відсутності згоди з останнім гонорар визначається за звичаєм, з урахуванням матеріальної забезпеченості клієнта, складності справи, витрат адвоката тощо. Заборонено встано­влювати розмір гонорару залежно від результатів судової спра­ви. Проте не забороняється до основного гонорару доплачува­ти додатковий в разі позитивного для клієнта рішення суду.