- •Питання до заліку з курсу «порівняльна адвокатура»
- •1. Поняття порівняльного правознавства. Основні завдання курсу «Порівняльна адвокатура»
- •2. Місце порівняльного правознавства у системі юридичних наук.
- •3. Класифікація правових систем світу.
- •4. Поняття, роль та задачі адвокатури.
- •5. Предмет та система курсу «Порівняльна адвокатура». Особливості методології курсу
- •6. Адвокатська діяльність у структурі правових систем сучасності, порівняльно-правовий аспект.
- •7. Зародження та особливості інституту адвокатури у Стародавній Греції.
- •8. Виникнення та розвиток адвокатури у Римі (період імперії та республіканський період).
- •9. Характеристика адвокатури періоду раннього та пізнього Середньовіччя.
- •10. Проведення порівняльного аналізу становлення інституту адвокатури у сучасних європейських країнах: Великобританія, Франція, Німеччина.
- •11. Загальна характеристика етапів розвитку адвокатури у Росії.
- •12. Порівняльно-правовий аналіз розвитку інституту адвокатури в Росії та країнах Європи.
- •13. Становлення інституту адвокатури у сша.
- •14. Характеристика законодавства про адвокатуру різних країн сучасних Європейського союзу.
- •15. Правове положення адвокатів у правових системах світу.
- •16. Особливості допуску до адвокатської діяльності у сша та Великобританії.
- •17. Права та обов'язки адвоката за законодавством Німеччини та Франції.
- •§ 43 Цього закону, "адвокат зобов'язаний сумлінно виконувати свої професійні обов'язки, бути гідним поваги і довіри, яких вимагає становище адвоката".
- •18. Проведення порівняльного аналізу, виявлення загальних рис та відмінностей правового статусу адвоката.
- •19. Особливості допуску до адвокатської діяльності у Німеччині та Франції: порівняльний аспект.
- •20. Правий статус іноземних адвокатів у сучасних країнах світу
- •21. Поняття професійної етики адвоката, її зміст та значення.
- •22. 3Агальні правила для адвокатів країн європейського співтовариства.
- •23. Кодекс професійної етики сша. Порівняльна характеристика з європейськими стандартами.
- •24. Етичні основи взаємовідносин адвоката з клієнтом, органами слідства, судом, колегами.
- •25. Адвокатська таємниця та адвокатська недоторканість.
- •26. Поняття та зміст професійної етики адвоката за законодавством Франції.
- •27. Обов'язкова участь адвоката-захисника у кримінальному процесі за законодавством Великобританії, Німеччини та сша: проведення порівняльного аналізу.
- •28. Обов'язкова участь адвоката у цивільному процесі за законодавством Франції Німеччини, Росії.
- •29. Правове положення адвоката в Європейському суді з прав людини.
- •30. Процесуальні основи діяльності адвоката в Європейському суді з прав людини. Вимоги, яким повинен відповідати адвокат-представник у Європейському суді з прав людини.
- •31. Підготовка та проведення справи в Європейському суді з прав людини.
- •32. Участь адвоката на стадії виконання рішення Європейського суду з прав людини.
- •33. Особливості оплати юридичної допомоги адвоката-представника в Європейському суді з прав людини.
- •34. Участь адвоката у Європейському суді з прав людини.
- •35. Європейський суд з прав людини - головний орган міжнародного захисту прав людини
- •36. Правове положення адвокатури у системі правових інститутів сша. Структура організаційно-правові форми адвокатської діяльності у сша та Канаді.
- •37. Американська Асоціація адвокатів, її структура та повноваження.
- •38. Умови набуття адвокатської професії; допуск до адвокатської практики у сша. Канаді, охарактеризувати відмінності.
- •39. Правовий статус адвоката у сша та Канаді. Порівняльно-правовий аналіз з країнами Європи.
- •40. Роль адвоката-захисника у системі кримінального судочинства сша.
- •41. Правове положення іноземних адвокатів у сша.
- •42. Особливості організації та діяльності адвокатури у Великобританії.
- •43. Умови набуття адвокатської професії у Великобританії.
- •44. Розподіл функцій між адвокатами, правовий статус соліситорів та баристерів.
- •45. Позитивні та негативні аспекти розподілу функцій між адвокатами у Великобританії.
- •46. 3Агальні положення діяльності адвокатури Німеччини.
- •47. Правовий статус адвоката у Німеччині, його професійні права та обв'язки.
- •48. Спеціалізовані адвокати Німеччини.
- •49. Юридична освіта та допуск до адвокатської діяльності у Німеччині.
- •50. Гонорарна практика адвокатів у Німеччині.
- •51. Правове регулювання адвокатської діяльності Франції.
- •52. Структура адвокатури Франції та організаційні форми її діяльності.
- •53. Умови необхідні для допуску до адвокатської діяльності у Франції.
- •54. Оплата правової допомоги адвокатів у Франції, надання безоплатної правової допомоги.
- •55. Порівняльно-правовий аналіз основних інститутів адвокатури у країнах Євросоюзу.
- •56. Система юридичної освіти у Франції. Допуск до адвокатської діяльності.
- •57. Надання адвокатом безоплатної правової допомоги у країнах Європи.
- •58. Правове регулювання адвокатської діяльності країн снд (Азербайджану, Вірменії, Казахстану, Таджикистану та Узбекистану)
- •59. Поняття та зміст адвокатської діяльності за законодавством країн снд.
- •60. Визначення поняття адвокатури як виду професійної діяльності за законодавством країн снд.
- •61. Правовий статус адвоката за законодавством країн снд.
- •62. Членство адвоката у професійних об'єднаннях за законодавством країн снд.
39. Правовий статус адвоката у сша та Канаді. Порівняльно-правовий аналіз з країнами Європи.
У США немає нормативно-правового акту, що закріплював би правовий статус адвоката в судочинстві. Статус захисника випливає зі звичаю, прецедентного права, норм професійної етики та статутів асоціацій адвокатів, до яких належить захисник. Основна умова участі адвоката в судочинстві викладено у виправленні VІ (1791 р.) до Конституції США: При всякому кримінальному переслідуванні обвинувачуваний має право на швидкий і публічний суд безсторонніх присяжних того штату й округу, раніше встановленого законом, де був скоєний злочин; обвинувачуваний має право бути обізнаним про сутність і підстави обвинувачення, він має право на очну ставку зі свідками, що показують проти нього, право на примусовий виклик свідків зі своєї сторони для свого захисту". У свою чергу, це виправлення знайшло свій розвиток у ряді рішень судів (1963 р., справа "Гидеон проти Уэйнтрайта"; 1966 р., справа "Миранда проти штату Аризона"; 1977 р., справа "Брюер проти Вільямса" і т.д.). Суть цих рішень зводиться до наступних принципів: право на адвоката є фундаментальним і необхідним для справедливого суду, при цьому право на адвоката має кожний, кому може бути призначене покарання у вигляді позбавлення волі; адвокат повинен брати участь у тих процесуальних діях, де він може зробити обвинувачуваному допомогу, щоб упоратися із правовими проблемами, або дати пораду, коли йому протистоїть інша процесуальна сторона".
В Канаді також не існує єдиного нормативно-правового акту, який би визначав правовий статус адвоката. Оскільки Канада є федеративною державою, де законодавча, виконавча та юридична влади розподілені між федеральним (центральним) та десятьма урядами провінцій. Через це права юристів у провінціях є різними. Кожна провінція Канади на свій розсуд регулює правовий статус адвоката, на практиці між законодавчими актами існує певна схожість. Кожна провінція має законодавство, на підставі якого створюються спілки адвокатів чи юридичні товариства, які вирішують усі питання, пов'язані з їх професією. Кожне товариство має свій керуючий орган, свого "бенчера" (керівника), котрий встановлює правила професійної поведінки юристів. Обов'язками спілок юристів є: вирішення питань, які мають відношення до юридичної професії у провінції; вироблення стандартів допуску до юридичної практики; нагляд за додержанням кодексу та правил доброчинної поведінки юристів; стягнення з тих, хто їх порушує; страхування клієнтів від помилкових або некваліфікованих дій юристів; нагромадження коштів для правової допомоги особам з низьким рівнем доходів або тих, які не мають їх зовсім.
На відміну від США та Канади правовий статус адвоката практично у всіх державах Євросоюзу (крім Великобританії) визначений конкретно у нормативно-правовий актах. У Німеччині діє Федеральний закон про адвокатуру регулює в окремому розділі права і обов'язки адвоката. Так, згідно з § 43 цього закону, "адвокат зобов'язаний сумлінно виконувати свої професійні обов'язки, бути гідним поваги і довіри, яких вимагає становище адвоката". У Франції Основний закон про статус адвокатів № 71-1130 від 31 грудня 1990 p. В Великобританії відсутній будь-який єдиний закон або нормативний акт про правовий статус адвоката. Як й інші установи та інститути англійського права, адвокатура у її нинішньому вигляді формувалась протягом століть і зараз функціонує на досить розпливчатому ґрунті королівських хартій, окремих парламентських актів, урядових постанов, правил, прийнятих керівними органами адвокатських організацій, судових рішень, традицій та звичаїв'.