45. Позитивні та негативні аспекти розподілу функцій між адвокатами у Великобританії.

В Англії професія адвоката ділиться на дві відособлені групи: баристери (адвокати) і солісітори. Кожна з них виконує власні обов'язки, хоча в них є й деякі загальні функції.

Необхідно зазначити, що наявність двох категорій адвокатів не відповідає сучасній світовій практиці й пояснюється в основному історичними причинами, консерватизмом англійської судової системи, складністю ведення судових справ у країнах англосаксонської системи права (необхідністю застосування значної кількості судових прецедентів і відсутністю строгої системи правових актів), а також небажанням баристерів губити привілейоване положення й пов'язані із цим матеріальні вигоди.

Спочатку баристери були випадковими підручними сторін спору, які зі своєї ініціативи давали їм поради і поступово були визнані судами як особи, які можуть бути «у раді» (of counsel) з сторонами спору. Однак згодом право «призивати до судового бар'єра», (calling to the bar), тобто  наділяти кандидатів званням баристера, здійснюється чотирма потужними корпораціями (школами-гільдіями), які відомі під загальним ім'ям «Судових Іннов». Сюди відносять Lincoln's Inn (Линкольнс-Інн), Middle Temple (Середній Темпль), Inner Temple (Внутрішній Темпль) і Gray's Inn (Грэйс-Інн). Ці корпорації, очолювані виборними старійшинами, користуються повним самоврядуванням, і зараз фактично не існує парламентського акту, що піддавав би їхньому якому-небудь контролю. Така ситуація є певним мінусом у функціонуванні системи баристерів, адже не вступивши у зазначені корпорації баристерів, особа, яка бажає отримати такий правовий статус, не зможе цього зробити.

Одним з мінусів в діяльності баристерів є те, що баристер у сутності не має інших судових справ, крім тих, які йому дає солісітор, якщо його не залучає до своїх справ Корона або яка-небудь корпорація, тобто в баристера відносно обмежена його адвокатська самостійність. Однак успішно практикуючий баристер може підвищити свій статус. Для цього він повинен звернутися до лорда-канцлера із проханням клопотатися перед королевою про введення його в ранг королівського адвоката. Королівські адвокати - це еліта баристерів, з яких обираються судді Вищого суду та судді графств. Баристерська практика в королівського адвоката повинна бути не менш 10 років. Тому плюсом системи баристерів є те, що кар’єрний зріст професійної діяльності можливий і на суддівський посаді.

Солісітори з'явилися в XVI ст. у зв'язку із судами справедливості й стали займатися клопотаннями (to solisit – клопотати) по справах сторін, яким доводилося подовгу очікувати в прийомних начальників Канцлерського суду. Історично професія солісітора виникла внаслідок злиття аторнеїв при судах загального права, солісіторів при Канцлерському суді, прокторів старих церковних судів і письмоводителів.

Сьогодні солісітор– самостійний адвокат, особисто або в співробітництві з іншими солісіторами консультує своїх клієнтів з юридичних питань. Він веде їхні справи із земельною нерухомістю, складає договори та заповіти, бере на себе керування спадкоємним майном і дає рекомендації з питань оподатковування, страхування, конкуренції й підприємництва. Крім того, солісітори правочні вживати необхідних заходи для початку судового процесу. Отже, головним плюсом в системі солісіторів є те, що ці адвокати є незалежними від адвокатських корпорацій. Однак мінусом в солісіторів є те, що їх допуск до судової ланки є обмеженим.

Королівська юридична комісія, протягом декількох років вивчала всі «за» і «проти» злиття обох адвокатських професій, прийшла до остаточного висновку про збереження існуючої системи. Комісія також перевірила й численні норми «кодексів поводження» баристерів і солісіторів, що обмежують конкуренцію між ними, і підсумувала, що вони перебувають у повній відповідності із суспільними інтересами.