- •Питання до заліку з курсу «порівняльна адвокатура»
- •1. Поняття порівняльного правознавства. Основні завдання курсу «Порівняльна адвокатура»
- •2. Місце порівняльного правознавства у системі юридичних наук.
- •3. Класифікація правових систем світу.
- •4. Поняття, роль та задачі адвокатури.
- •5. Предмет та система курсу «Порівняльна адвокатура». Особливості методології курсу
- •6. Адвокатська діяльність у структурі правових систем сучасності, порівняльно-правовий аспект.
- •7. Зародження та особливості інституту адвокатури у Стародавній Греції.
- •8. Виникнення та розвиток адвокатури у Римі (період імперії та республіканський період).
- •9. Характеристика адвокатури періоду раннього та пізнього Середньовіччя.
- •10. Проведення порівняльного аналізу становлення інституту адвокатури у сучасних європейських країнах: Великобританія, Франція, Німеччина.
- •11. Загальна характеристика етапів розвитку адвокатури у Росії.
- •12. Порівняльно-правовий аналіз розвитку інституту адвокатури в Росії та країнах Європи.
- •13. Становлення інституту адвокатури у сша.
- •14. Характеристика законодавства про адвокатуру різних країн сучасних Європейського союзу.
- •15. Правове положення адвокатів у правових системах світу.
- •16. Особливості допуску до адвокатської діяльності у сша та Великобританії.
- •17. Права та обов'язки адвоката за законодавством Німеччини та Франції.
- •§ 43 Цього закону, "адвокат зобов'язаний сумлінно виконувати свої професійні обов'язки, бути гідним поваги і довіри, яких вимагає становище адвоката".
- •18. Проведення порівняльного аналізу, виявлення загальних рис та відмінностей правового статусу адвоката.
- •19. Особливості допуску до адвокатської діяльності у Німеччині та Франції: порівняльний аспект.
- •20. Правий статус іноземних адвокатів у сучасних країнах світу
- •21. Поняття професійної етики адвоката, її зміст та значення.
- •22. 3Агальні правила для адвокатів країн європейського співтовариства.
- •23. Кодекс професійної етики сша. Порівняльна характеристика з європейськими стандартами.
- •24. Етичні основи взаємовідносин адвоката з клієнтом, органами слідства, судом, колегами.
- •25. Адвокатська таємниця та адвокатська недоторканість.
- •26. Поняття та зміст професійної етики адвоката за законодавством Франції.
- •27. Обов'язкова участь адвоката-захисника у кримінальному процесі за законодавством Великобританії, Німеччини та сша: проведення порівняльного аналізу.
- •28. Обов'язкова участь адвоката у цивільному процесі за законодавством Франції Німеччини, Росії.
- •29. Правове положення адвоката в Європейському суді з прав людини.
- •30. Процесуальні основи діяльності адвоката в Європейському суді з прав людини. Вимоги, яким повинен відповідати адвокат-представник у Європейському суді з прав людини.
- •31. Підготовка та проведення справи в Європейському суді з прав людини.
- •32. Участь адвоката на стадії виконання рішення Європейського суду з прав людини.
- •33. Особливості оплати юридичної допомоги адвоката-представника в Європейському суді з прав людини.
- •34. Участь адвоката у Європейському суді з прав людини.
- •35. Європейський суд з прав людини - головний орган міжнародного захисту прав людини
- •36. Правове положення адвокатури у системі правових інститутів сша. Структура організаційно-правові форми адвокатської діяльності у сша та Канаді.
- •37. Американська Асоціація адвокатів, її структура та повноваження.
- •38. Умови набуття адвокатської професії; допуск до адвокатської практики у сша. Канаді, охарактеризувати відмінності.
- •39. Правовий статус адвоката у сша та Канаді. Порівняльно-правовий аналіз з країнами Європи.
- •40. Роль адвоката-захисника у системі кримінального судочинства сша.
- •41. Правове положення іноземних адвокатів у сша.
- •42. Особливості організації та діяльності адвокатури у Великобританії.
- •43. Умови набуття адвокатської професії у Великобританії.
- •44. Розподіл функцій між адвокатами, правовий статус соліситорів та баристерів.
- •45. Позитивні та негативні аспекти розподілу функцій між адвокатами у Великобританії.
- •46. 3Агальні положення діяльності адвокатури Німеччини.
- •47. Правовий статус адвоката у Німеччині, його професійні права та обв'язки.
- •48. Спеціалізовані адвокати Німеччини.
- •49. Юридична освіта та допуск до адвокатської діяльності у Німеччині.
- •50. Гонорарна практика адвокатів у Німеччині.
- •51. Правове регулювання адвокатської діяльності Франції.
- •52. Структура адвокатури Франції та організаційні форми її діяльності.
- •53. Умови необхідні для допуску до адвокатської діяльності у Франції.
- •54. Оплата правової допомоги адвокатів у Франції, надання безоплатної правової допомоги.
- •55. Порівняльно-правовий аналіз основних інститутів адвокатури у країнах Євросоюзу.
- •56. Система юридичної освіти у Франції. Допуск до адвокатської діяльності.
- •57. Надання адвокатом безоплатної правової допомоги у країнах Європи.
- •58. Правове регулювання адвокатської діяльності країн снд (Азербайджану, Вірменії, Казахстану, Таджикистану та Узбекистану)
- •59. Поняття та зміст адвокатської діяльності за законодавством країн снд.
- •60. Визначення поняття адвокатури як виду професійної діяльності за законодавством країн снд.
- •61. Правовий статус адвоката за законодавством країн снд.
- •62. Членство адвоката у професійних об'єднаннях за законодавством країн снд.
45. Позитивні та негативні аспекти розподілу функцій між адвокатами у Великобританії.
В Англії професія адвоката ділиться на дві відособлені групи: баристери (адвокати) і солісітори. Кожна з них виконує власні обов'язки, хоча в них є й деякі загальні функції.
Необхідно зазначити, що наявність двох категорій адвокатів не відповідає сучасній світовій практиці й пояснюється в основному історичними причинами, консерватизмом англійської судової системи, складністю ведення судових справ у країнах англосаксонської системи права (необхідністю застосування значної кількості судових прецедентів і відсутністю строгої системи правових актів), а також небажанням баристерів губити привілейоване положення й пов'язані із цим матеріальні вигоди.
Спочатку баристери були випадковими підручними сторін спору, які зі своєї ініціативи давали їм поради і поступово були визнані судами як особи, які можуть бути «у раді» (of counsel) з сторонами спору. Однак згодом право «призивати до судового бар'єра», (calling to the bar), тобто наділяти кандидатів званням баристера, здійснюється чотирма потужними корпораціями (школами-гільдіями), які відомі під загальним ім'ям «Судових Іннов». Сюди відносять Lincoln's Inn (Линкольнс-Інн), Middle Temple (Середній Темпль), Inner Temple (Внутрішній Темпль) і Gray's Inn (Грэйс-Інн). Ці корпорації, очолювані виборними старійшинами, користуються повним самоврядуванням, і зараз фактично не існує парламентського акту, що піддавав би їхньому якому-небудь контролю. Така ситуація є певним мінусом у функціонуванні системи баристерів, адже не вступивши у зазначені корпорації баристерів, особа, яка бажає отримати такий правовий статус, не зможе цього зробити.
Одним з мінусів в діяльності баристерів є те, що баристер у сутності не має інших судових справ, крім тих, які йому дає солісітор, якщо його не залучає до своїх справ Корона або яка-небудь корпорація, тобто в баристера відносно обмежена його адвокатська самостійність. Однак успішно практикуючий баристер може підвищити свій статус. Для цього він повинен звернутися до лорда-канцлера із проханням клопотатися перед королевою про введення його в ранг королівського адвоката. Королівські адвокати - це еліта баристерів, з яких обираються судді Вищого суду та судді графств. Баристерська практика в королівського адвоката повинна бути не менш 10 років. Тому плюсом системи баристерів є те, що кар’єрний зріст професійної діяльності можливий і на суддівський посаді.
Солісітори з'явилися в XVI ст. у зв'язку із судами справедливості й стали займатися клопотаннями (to solisit – клопотати) по справах сторін, яким доводилося подовгу очікувати в прийомних начальників Канцлерського суду. Історично професія солісітора виникла внаслідок злиття аторнеїв при судах загального права, солісіторів при Канцлерському суді, прокторів старих церковних судів і письмоводителів.
Сьогодні солісітор– самостійний адвокат, особисто або в співробітництві з іншими солісіторами консультує своїх клієнтів з юридичних питань. Він веде їхні справи із земельною нерухомістю, складає договори та заповіти, бере на себе керування спадкоємним майном і дає рекомендації з питань оподатковування, страхування, конкуренції й підприємництва. Крім того, солісітори правочні вживати необхідних заходи для початку судового процесу. Отже, головним плюсом в системі солісіторів є те, що ці адвокати є незалежними від адвокатських корпорацій. Однак мінусом в солісіторів є те, що їх допуск до судової ланки є обмеженим.
Королівська юридична комісія, протягом декількох років вивчала всі «за» і «проти» злиття обох адвокатських професій, прийшла до остаточного висновку про збереження існуючої системи. Комісія також перевірила й численні норми «кодексів поводження» баристерів і солісіторів, що обмежують конкуренцію між ними, і підсумувала, що вони перебувають у повній відповідності із суспільними інтересами.
