58. Правове регулювання адвокатської діяльності країн снд (Азербайджану, Вірменії, Казахстану, Таджикистану та Узбекистану)

У більшості країнах СНД право людини на отримання правової допомоги закріплено у конституціях, а можливість його реалізації певною мірою кон­кретизована у відповідних законах. Кожна з країн СНД так чи інакше прагне до реалізації права людини на отримання правової допомоги і має особли­вості формування цього інституту, тому аналіз законодавства цих країн є цікавим для України, як однієї з країн, що знаходиться на шляху створення системи пра­вової допомоги.

Практично у всіх розглянутих державах (Азербайджані, Вірменії, Казахстані, Таджикистані та Узбекистані) адвокатура стала предметом регулювання законодавчих актів. У Вірменії, Азербайджані порядок здійснення адвокатської діяльності визначається тільки законами, серед яких ЦПК і КПК (ст.2). У Казахстані встановлено, що законодавство про адвокатську діяльність складається із закону РК "Про адвокатську діяльність" і іншого законодавства, що регулює адвокатську діяльність. Однак процесуальні права й обов'язки адвокатів при здійсненні ними захисти й представництва по справах фізичних і юридичних осіб установлюються тільки законами. У Таджикистані правові основи юридичної допомоги, діяльність адвокатур регламентуються разом із законами також парламентськими постановами й указами республіки. Сам же закон про адвокатуру одержав вищу юридичну форму - "конституційний закон". Це єдина держава СНД, що надала закону про адвокатуру такий статус. Звичайно, у ряді конкретних випадків акти більше низького рівня також можуть відповідати завданням адвокатури. Наприклад, Уряд Узбекистану прийняло постанову "Про заходи по соціальному захисту осіб, що займаються адвокатською практикою в адвокатських об'єднаннях Республіки Узбекистан" від 15 липня 1996 року N 250, що визначило особливості діяльності адвокатських формувань як добровільних професійних об'єднань осіб, що займаються адвокатською практикою. З метою забезпечення їхньої ефективної діяльності й соціальної захищеності встановлено, що адвокатські об'єднання вносять страхові внески у фонд соціального страхування в розмірі 7 проц. от фонду заробітної плати після втримання з їхніх сум на загальні потреби адвокатських формувань. Законодавство про адвокатуру в Руз включає як закони, так і "інші акти законодавства" (ст.2). У цілому ж правомірно зробити висновок у тім, що ця сфера суспільних відносин має певні межі відомчої регламентації.

59. Поняття та зміст адвокатської діяльності за законодавством країн снд.

У рамках огляду поняття "адвокатська діяльність" звернемо увагу на те, що в законах ряду держав СНД повноваженням здійснювати захист наділяється тільки адвокат. Це, наприклад, закріплене в ст.5 Закону РА, у ст.4 Закону РК, відповідно до якої професійний захист по кримінальних справах здійснюється тільки адвокатами, у ст.4 Закону АР - "захисниками на судовому процесі по кримінальних справах, попередньому слідству або в дізнанні відповідно до процесуального законодавства АР можуть бути тільки адвокати". Положення законів Руз не містять таких уточнень. Існує однозначне розуміння, що тільки адвокати можуть надавати будь-яким особам будь-яку юридичну допомогу, у тому числі в рамках судового засідання, а юрисконсульти надають її тільки в рамках тієї юридичної особи, де вони здійснюють свої професійні функції як найманий працівник. У судах же, маючи на увазі систему господарських судів і судів по цивільних справах, вони можуть здійснювати функції лише представництва з дотриманням правил підвідомчості. У Росії в Законі РФ "Про адвокатську діяльність і адвокатуру в Російській Федерації" адвокатська діяльність визначається як кваліфікована юридична допомога, надавана на професійній основі особами, що одержали статус адвоката в порядку, установленому дійсним Федеральним законом, фізичним і юридичним особам з метою захисту їхніх прав, свобод і інтересів, а також забезпечення доступу до правосуддя. В Україні у ЗУ «Про адвокатуру» визначені основні принципи адвокатської діяльності (адвокатура України здійснює свою діяльність на принципах верховенства закону, незалежності, демократизму, гуманізму і конфіденційності) та види адвокатської діяльності (адвокати дають консультації та роз'яснення з юридичних питань, усні і письмові довідки щодо законодавства; складають заяви, скарги та інші документи правового характеру; посвідчують копії документів у справах, які вони ведуть; здійснюють представництво в суді, інших державних органах, перед громадянами та юридичними особами; подають юридичну допомогу підприємствам, установам, організаціям; здійснюють правове забезпечення підприємницької та зовнішньоекономічної діяльності громадян і юридичних осіб, виконують свої обов'язки відповідно до кримінально-процесуального законодавства у процесі дізнання та попереднього слідства).