53. Умови необхідні для допуску до адвокатської діяльності у Франції.

Щоб стати адвокатом у Франції, необхідно або мати громадянство Франції або гро­мадянство однієї з країн Спільного ринку за умов взаємного визнання дипломів про вищу освіту. Іноземці мають відповідати ряду особливих вимог та пройти перевірку.

Особа, що претендує на звання адвоката, не може бути засуджена за діяння, несумісні з гідністю і порядністю, а також за серйозні дисциплінарні чи адміністративні проступки, чи покарана у зв'язку з банкрутством; не може вона займатися й діяльністю, що є несумісною з професією адвоката (наприк­лад, бути підприємцем).

Кандидат на посаду повинен: мати вищу юридичну освіту (диплом магістра права), скласти вступні іспити (два письмо­вих та один усний) в одному з регіональних центрів професій­ної підготовки, які працюють під егідою адвокатури та вищої школи, провчитися там рік, засвоїти теоретичний курс і прой­ти практичне стажування, скласти іспити (один письмовий і три усних). При додержанні цих умов, молодий юрист прий­мається до ордену адвокатів (колегії) та виголошує присягу такого змісту: "Присягаю, як адвокат, виконувати свої функції з гідністю, сумлінно, незалежно, чесно і гуманно". Після цього молодий адвокат проходить ще дворічне стажування зі спеціальності і одержує посвідчення. Лише після цього його ім'я вноситься до списків ордену як повноправного члена.

Колегії адвокатів докладають чималих зусиль для органі­зації високоякісної теоретичної підготовки (один рік), стажу­вання (два роки), а потім й перепідготовки адвокатів, що практикують. Так, в Парижі функціонує обладнаний за остан­нім словом науки і техніки центр професійної підготовки, бюджет якого складає приблизно 20 мільйонів франків на рік (дві третини дає колегія, одну третину — держава). Вітриною професії називають утримуваний Паризьким орденом адвока­тів інститут перепідготовки.

54. Оплата правової допомоги адвокатів у Франції, надання безоплатної правової допомоги.

Оскільки професія адвоката віднесена законом до "незалежних і лібера­льних", втручання у фінансові від­носини адвоката та його клієнта значно обмежені. В їх основу покладений принцип двосторонньої добровільної угоди. Стат­тя 10 закону про статус адвокатів в редакції від 10 липня 1991 р. передбачає, що тарифи на складання цивільно-процесуаль­них документів та участь в процесуальних діях встановлюють­ся цивільно-процесуальним законодавством. Гонорари ж за консультації, допомогу в суді, надання порад, складання пра­вових документів, що не потребують посвідчення, та за виступ в дебатах, встановлюються за домовленістю з клієнтом.

При відсутності згоди з останнім гонорар визначається за звичаєм, з урахуванням матеріальної забезпеченості клієнта, складності справи, витрат адвоката тощо. Заборонено встано­влювати розмір гонорару залежно від результатів судової спра­ви. Проте не забороняється до основного гонорару доплачува­ти додатковий в разі позитивного для клієнта рішення суду.

Наведемо приклад визначення розміру гонорару за внут­рішнім регламентом колегії адвокатів судового округу Верх­ньої Сени: це час, відданий справі, характер, складність, гро­мадське значення інтересів, що захищаються, витрати в справі, зроблені конторою, де працює адвокат, характер спеціалізації адвоката, і нарешті виграш, одержаний клієнтом. Рада ордену адвокатів може щороку встановлювати орієнтовні критерії винагороди.

Проте іноді виникають спори щодо гонорарів між адво­катом та клієнтом. У цьому випадку питання розв'язується керівництвом ордену адвокатів.

Багато часу та енергії віддають французькі адвокати на­данню безплатної юридичної допомоги населенню. Так, нап­риклад, в Парижі приблизно 27 тисяч жителів щороку одержує такі консультації. Виникає чимало проблем й у наданні безо­платної або пільгової правової допомоги. Так, число осіб, які користуються нею у цивільних справах, постійно зростає. Однак, винагорода в цих випадках є досить скромною і вип­лачується з чималим проміжком у часі. У деяких департамен­тах Франції, де допомога надається на пільгових засадах, вона складає 50% усіх цивільних справ.

Сьогодні адвокати ставлять питання про перегляд ставок винагороди і створення таких механізмів, які виключали б затримку оплати і неузгодженість дій колегій та держави. Пропонується також створити спеціальний фонд оплати праці адвокатів, які допомагають тим, хто має право на пільги. Такий фонд при розумному управлінні може дати прибуток.