51. Правове регулювання адвокатської діяльності Франції.

Сучасна адвокатура Франції пережи­ває період свого реформування при збереженні багатих традицій минулого. Першого січня 1992 p. набрали чинності поправки до Ос­новного закону про статус адвокатів № 71-1130 від 31 грудня 1990 p., мета яких реформувати деякі судові та інші юридичні професії.

Головна особливість реформи — створити нову професію, члени якої носитимуть звання адвоката (ст. 1 закону № 71-1130 у новій редакції). Проте це не означає будь-яких радика­льних перетворень. Усі основні традиції французької адвока­тури зберігаються. Справа в тому, що коли раніше адвокати, об'єднані у "ордени адвокатів" (далі ми використовуватимемо звичний, хоч і умовний термін, — "колегії адвокатів"), працю­вали окремо від своїх колег — юрисконсультів, які реєструва­лись окремо, то з початком реформи останні за бажанням могли стати членами адвокатських колегій, одержавши право на здійснення саме адвокатської діяльності, а адвокати, збері­гаючи свій статус, можуть виконувати функції, які раніше були властиві тільки професії юрисконсульта.

За законом, професія адвоката визначається як лібераль­на та незалежна. Це визначення створює право на специфічні організаційні форми здійснення професійної діяльності, охоронюваної законом та відокремленої від держави, що є ефек­тивним засобом забезпечення самоврядування, незалежності та захищеності. Віднині вони доповнили свою традиційну боротьбу за права та свободи людини діяльністю по захисту економічних прав та свобод.

52. Структура адвокатури Франції та організаційні форми її діяльності.

Структура адвокатури Франції виглядає наступним чином.

Адвокати Франції об'єднані по судових округах, в сфері діяльності кож­ного трибуналу вищої інстанції. Не­залежне професійне самоврядоване об'єднання адвокатів зве­ться орденом адвокатів. На його чолі стоїть обраний таємним голосуванням строком на два роки голова, який репрезентує орден (колегію) у відносинах з судовими та державними орга­нами, громадськістю. Він має дисциплінарні й арбітражні (спори між адвокатами) повноваження, керує службами орде­ну, стежить за професійною підготовкою і перепідготовкою адвокатів і головує в раді, яка обирається таємним голосуван­ням членами колегії на три роки. Члени ради здійснюють щоденне керівництво різнобіч­ними справами ордену. Так, паризький орден має такі комісії: з деонтології, з розвитку, коштів, по зв'язках із засобами масової інформації; а також комісії в кримінальних справах, з прав людини, міжнародну, економічну і соціальну по Спіль­ному ринку.

Близько 19 тис. французьких адвокатів об'єднано в 180 колегій, різних за кількістю членів. Закон охороняє незалеж­ність колегій, створює умови для успішного функціонування, оскільки інститут адвокатури в цілому та її колегії розглядаю­ться у Французькій республіці, як один з важливих елементів правової держави. Наприклад, паризький орден, заснований в XVII столітті, складається з 7 тис. професіоналів, без яких немислимими є суспільне й економічне життя великого регіо­ну. Це бюджет, який обчислюється приблизно в 100 млн. франків, 27 тис. безплатних консультацій на рік для населен­ня, це 9,5 тис. кримінальних справ, у яких адвокати беруть участь за призначенням, це 12 допоміжних служб, які перебу­вають в розпорядженні адвокатів, це центри підготовки і дослідні центри, які їх обслуговують, та багато іншого, що в цілому складає імідж шанованого суспільного інституту, який служить законним інтересам людини.

Система самоврядування адвокатів Франції доповнюєть­ся на загальнонаціональному рівні національною Радою коле­гій адвокатів, яка користується правами юридичної особи та представляє професію адвоката в державних органах і стежить за додержанням норм та звичаїв у адвокатській діяльності. Рада обирається за двоступеневою системою адвокатами Франції. Вона займається узгодженням навчальних програм, координує роботу центрів по підготовці адвокатів, встановлює загальні умови визначення їх спеціалізації, розподіляє кошти, виділені на зазначені цілі.

Організаційні форми діяльності адвокатури Франції виглядають наступним чином.

У зв'язку з реформою французькі адвокати одержали можливість обирати форму організації праці. Поч­немо з традиційних. Частина адвокатів може працювати інди­відуально, як фізичні особи. У індивідуала, зокрема, є можли­вість організувати товариства з обмеженою відповідальністю. До цього слід додати, що адвокат в силу тих чи інших причин (наприклад, відсутність коштів на придбання власності у виг­ляді контори) може укласти контракт про співпрацю з іншим адвокатом або групою адвокатів.

Виключенням з режиму ліберальної професії (введеного в 1940 p.) є наявність дозволу працювати за наймом у іншого адвоката (групи адвокатів). В цьому випадку укладається тру­дова угода. Адвокат, що працює за наймом, зберігаючи осно­вні права, не має права на власну клієнтуру. На адвоката-най­мача покладено цивільно-правову відповідальність за про­фесійну діяльність найманого адвоката, а останній при виконанні своїх функцій зобов'язаний нагадувати, що він працює за наймом у певного адвоката.

Групові форми роботи адвокатів є надзвичайно різнома­нітними. Число варіантів збільшилося після реформи 1992 р.

Традиційно найбільш поширеними є асоціації і цивільно-професійні товариства. Асоціація — це об'єднання адвокатів, кожний з яких персонально відповідає перед своїм клієнтом. Права члена асоціації мають особовий характер і не можуть передаватися. Члени асоціації повною мірою зберігають свою правосуб'єктність. Угода про їх створення укладається в пись­мовому вигляді і доводиться до відома Ради ордену адвокатів. Дуже поширеною формою групового об'єднання є цивільно-професійні товариства (ЦПТ). ЦПТ вносяться до списків об'єднань адвокатів і підлягають реєстрації як юридичні осо­би.

Крім розглянутих вище, є способи об'єднання не для "повного здійснення професійної адвокатської діяльності", а лише об'єднання з метою "визначення матеріальних коштів";

для полегшення здійснення цієї діяльності. Такими є "цивіль­не товариство з об'єднаними коштами" чи, наприклад, "гру­пова адвокатська контора", зв'язки та взаємозалежність між членами яких є значно менш жорсткішими.

Ще до реформи представникам деяких ліберальних про­фесій (наприклад, юридичним консультантам) було дозволено здійснювати свою діяльність у іншій формі. Згідно з законом № 1258 від 31 грудня 1990 р. адвокати нової професії (мається на увазі їх консолідація з юридичними консультантами) мають право створювати товариства комерційного типу.