56. Система юридичної освіти у Франції. Допуск до адвокатської діяльності.

Система юридичної освіти у Франції. У Франції після подій 1968 року поділ університетів на факультети скасовано, замість цього створений ряд спеціалізованих навчальних центрів (на базі Паризького університету - 13 навчальних центрів, у тому числі 6 - юридичних спеціальностей). Відповідно до нової системи французької вищої освіти, недавно прийнятої під впливом Болонского процесу, підготовка юристів проходить у три етапи. Перший етап триває три роки (6 семестрів) і завершується одержанням ступеня лисанс (Lіcence). Якщо перевести цей ступінь на англосаксонську модель освіти, то вона буде відповідати бакалаврові. По закінченню наступного дворічного щабля підготовки (4 семестри) присвоюється ступінь магістра (Master). На доктора юриспруденції (Doctorat) додатково навчаються ще три роки й більше.

Перші три роки навчання в ліценциатурі формують загальні базові знання по діяльності юридичної системи в цілому. Наприклад, у знаменитій Сорбонні, іменованої також Париж 1, першокурсники вивчають цивільне, суспільне, міжнародне суспільне й приватне право, право й системи оподатковування в різних суспільствах, адміністративне право, історію розвитку основних правових систем.

Безпосередні спеціалізації починаються з магістратури. При цьому, якщо на перший рік магістратури приймають всіх студентів, що одержали лисанс по праву, то на другому курсі можливий поділ на магістратуру професійну (masters professіonnels) і магістратуру дослідницьку (masters recherche). Перша орієнтована на практичну професійну роботу, а дослідницька магістратура націлена на проведення наукових вишукувань у певній області права.

До основних галузей права, у яких спеціалізуються магістранти, відносяться: адміністративне, цивільне, порівняльне, конституційне, сімейне, карне, міжнародне, комерційне, податкове, процесуальне, в області охорони здоров'я, засобів масової інформації, прав людини, трудових відносин, охорони навколишнього середовища, приватної власності.

Допуск до адвокатської діяльності. Щоб стати адвокатом у Франції, необхідно або мати громадянство Франції або гро­мадянство однієї з країн Спільного ринку за умов взаємного визнання дипломів про вищу освіту. Іноземці мають відповідати ряду особливих вимог та пройти перевірку.

Особа, що претендує на звання адвоката, не може бути засуджена за діяння, несумісні з гідністю і порядністю, а також за серйозні дисциплінарні чи адміністративні проступки, чи покарана у зв'язку з банкрутством; не може вона займатися й діяльністю, що є несумісною з професією адвоката (наприк­лад, бути підприємцем).

Кандидат на посаду повинен: мати вищу юридичну освіту (диплом магістра права), скласти вступні іспити (два письмо­вих та один усний) в одному з регіональних центрів професій­ної підготовки, які працюють під егідою адвокатури та вищої школи, провчитися там рік, засвоїти теоретичний курс і прой­ти практичне стажування, скласти іспити (один письмовий і три усних). При додержанні цих умов, молодий юрист прий­мається до ордену адвокатів (колегії) та виголошує присягу такого змісту: "Присягаю, як адвокат, виконувати свої функції з гідністю, сумлінно, незалежно, чесно і гуманно". Після цього молодий адвокат проходить ще дворічне стажування зі спеціальності і одержує посвідчення. Лише після цього його ім'я вноситься до списків ордену як повноправного члена.

Колегії адвокатів докладають чималих зусиль для органі­зації високоякісної теоретичної підготовки (один рік), стажу­вання (два роки), а потім й перепідготовки адвокатів, що практикують. Так, в Парижі функціонує обладнаний за остан­нім словом науки і техніки центр професійної підготовки, бюджет якого складає приблизно 20 мільйонів франків на рік (дві третини дає колегія, одну третину — держава). Вітриною професії називають утримуваний Паризьким орденом адвока­тів інститут перепідготовки.