- •Предмет і завдання мікробіології та зв’язок її з товарознавством
- •Короткий нарис з історії розвитку мікробіології
- •Морфологія та систематика мікроорганізмів
- •Морфологія бактерій
- •Основи систематики бактерій
- •Морфологія дріжджів
- •Морфологія плісеневих грибів
- •Ультрамікроби
- •Усі основні частини мікроскопа закріплені на штативі, який складається: з основи штатива (10), тубусотримача (7).
- •Оптичний мікроскоп і робота з ним Вивчити форму, розмноження, рух та інші морфологічні ознаки мікроорганізмів можна тільки за допомогою мікроскопа (рис. 15).
- •Виготовлення препаратів
- •Робота з мікроскопом
- •Мікроскопування дріжджів і плісеневих грибів
- •Мікроскопування бактерій
- •Питання для самоконтролю знань
- •Фізіологія мікроорганізмів
- •Поняття про обмін речовин
- •Хімічний склад мікроорганізмів
- •Ферменти мікроорганізмів
- •Живлення мікроорганізмів – конструктивний обмін
- •Конструктивний обмін
- •Енергетичний обмін мікроорганізмів
- •Загальні положення про енергетичні процеси у клітині
- •Типовими прикладами анаеробного дихання є:
- •Вплив екологічних факторів на мікроорганізми
- •Чим сприятливіші умови середовища для даного мікроорганізму, тим інтенсивніше протікає його розвиток та життєдіяльність.
- •Вплив фізичних факторів довкілля на мікроорганізми Температура
- •Вологість середовища
- •Концентрація розчинених речовин у середовищі і осмотичний тиск
- •Променева енергія
- •Ультразвук
- •Магнітне поле
- •Радіохвилі
- •Електричний струм
- •Гідростатичний тиск
- •Механічна дія
- •Невагомість
- •Вплив хімічних факторів довкілля на мікроорганізми Концентрація водневих іонів (pH)
- •Значення рН середовища для окремих мікроорганізмів
- •Окисно-відновні умови середовища
- •Хімічні речовини
- •Вплив біологічних факторів на мікроорганізми
- •Антибіотики і фітонциди
- •Гранично допустимий вміст антибіотиків у продуктах
- •Використання факторів зовнішнього середовища для регулювання життєдіяльності мікроорганізмів при зберіганні харчових продуктів
- •Культивування мікроорганізмів Поживні середовища, їхнє виготовлення та стерилізація
- •Стерилізація поживних середовищ і посуду
- •Одержання чистих культур мікроорганізмів
- •Розповсюдження мікроорганізмів у природі
- •Мікрофлора ґрунту
- •Мікрофлора води
- •Мікрофлора повітря
- •Кількісне визначення мікроорганізмів
- •Визначення кількості мікроорганізмів методом культивування
- •Підготовка матеріалу до дослідження
- •Приготування десятикратних розведень
- •Висів у чашки Петрі
- •Підрахунок кількості вирощених колоній (проводиться на наступному занятті)
- •Визначення кількості мікробних клітин методом безпосереднього підрахунку під мікроскопом
- •Визначення кількості мікроорганізмів методом крайніх розведень
- •Найважливіші біохімічні процеси, збудниками яких є мікроорганізми
- •Спиртове бродіння
- •Vіі стадія:
- •Молочнокисле бродіння
- •Збудники молочнокислого бродіння
- •Пропіоновокисле бродіння
- •Маслянокисле бродіння
- •Ацетонобутилове та ацетоноетилове бродіння Ацетонобутилове бродіння
- •Ацетоноетилове бродіння
- •Бродіння пектинових речовин і клітковини Бродіння пектинових речовин
- •Бродіння клітковини
- •Аеробні процеси
- •Оцтовокисле бродіння
- •Лимоннокисле бродіння
- •Перетворення азотистих речовин
- •Процеси гниття
- •Нітрифікація та денітрифікація
- •Розклад сечовини
- •Фіксація атмосферного азоту
- •Роль мікробіологічних процесів у кругообігу речовин у природі
- •Накопичувальні (елективні) культури мікроорганізмів
- •Одержання накопичувальної культури сінної палички
- •Одержання накопичувальної культури
- •Одержання накопичувальної культури протея
- •Одержання накопичувальної культури оцтовокислих бактерій
- •Одержання накопичувальної культури маслянокислих бактерій
- •Патогенні мікроорганізми
- •Біологічні особливості патогенних мікроорганізмів
- •Токсиноутворення. Токсини – отруйні речовини, що утворюються мікроорганізмами. Розрізняють екзо- та ендотоксини.
- •Загальні поняття про інфекцію та імунітет
- •Харчові захворювання
- •Харчові інфекції
- •Харчові отруєння мікробного походження
- •Санітарно-мікробіологічний контроль у системі профілактики харчових захворювань мікробного походження
- •Мікробіологія харчових продуктів
- •Мікробіологія молока та молочних продуктів
- •Мікрофлора сирого молока
- •Види мікробного псування молока
- •Мікрофлора питного молока
- •Мікрофлора кисломолочних продуктів
- •Мікрофлора сирів
- •Мікрофлора масла
- •Мікрофлора морозива
- •Мікробіологія м’яса та м’ясних продуктів
- •Допустима мікрофлора у ковбасних виробах згідно СанПіН
- •Мікробіологія риби і рибних продуктів
- •Хвороби овочів
- •Мікрофлора квашених та солоних фруктів, овочів
- •Мікробіологія зерноборошняних товарів
- •Мікрофлора крупи
- •Мікрофлора пшеничного борошна
- •Мікробіологія cмакових товарів
- •Мікробіологія жирових продуктів
- •Мікробіологія крохмалю, цукру та кондитерських виробів
- •Мікробіологічні показники цукру-рафінаду і цукру-піску
- •Мікробіологія консервів
- •Мікробіологія непродовольчих товарів
- •Мікробіологія шкіри та шкіряних виробів
- •Мікробіологія гумових виробів
- •Мікробіологія текстильних товарів
- •Мікробіологія паперу та паперових виробів
- •Мікробіологічна корозія заліза та сталі
- •Біодеградація синтетичних матеріалів, малярського покриття, асфальту, палива та мастильних матеріалів Синтетичні матеріали
- •Малярські покриття
- •Біодеградація асфальту
- •Мікроорганізми в паливі та мастильних матеріалах
- •Біодеградація косметичних, фармацевтичних та оптичних виробів
- •Визначення санітарного стану торговельних підприємств за загальною кількістю мафам (мезофільних аеробних та факультативно анаеробних мікроорганізмів)
- •Визначення якості харчових продуктів та питної води за загальною кількістю мафам
- •Визначення стану бактеріального забруднення непродовольчих товарів за загальною кількістю мафам
- •Визначення наявності бактерій групи кишкових паличок (бгкп) у молоці
- •Визначення якості кисломолочних продуктів за складом їх мікрофлори згідно з гост 9225–84
- •Санітарно-бактеріологічне дослідження якості ковбасних виробів
- •Мікроскопічний аналіз свіжості м’яса (гост 2392–78)
- •Список літератури
- •Додатки
- •Міжнародна класифікація бактерій
- •Частина 2. Слизисті бактерії. Ці бактерії переміщуються ковзанням (повзучі). Слизисті бактерії поділяють на два порядки:
- •Роди невизначеної належності
- •Родина Veillonellaceae
- •Родина I. Methanobactericeae
- •Порядок Riketsiales
- •Вимоги стандартів і СанПіН до якості харчових продуктів за загальною кількістю мікроорганізмів (мафам, куо)
- •Вимоги стандарту до якості ковбасних виробів за бактеріологічними показниками
- •Орієнтовний склад мікрофлори кисломолочних продуктів (гост 9225–84)
- •Мікробіологія
Конструктивний обмін
Внаслідок надходження до клітини поживних речовин мікроорганізми здійснюють у клітині біосинтез цитоплазми. Синтезуються вуглеводи, ліпіди, амінокислоти, вітаміни, нуклеїнові кислоти та органічні сполуки цитоплазми. Але здатність до біосинтезу у різних видів мікробів виражена неоднаково. Деякі види бактерій здатні синтезувати усі структурні компоненти клітини з простих неорганічних сполук. Інші види мікробів у процесі еволюції втратили здатність до синтезу органічних сполук з неорганічних. Такі мікроорганізми потребують надходження до клітини готових органічних сполук ("будівельних блоків").
Таким чином, здатність до біосинтезу визначає потребу мікроорганізмів у поживних речовинах.
Вуглецеве живлення. У конструктивному (будуючому) метаболізмі (обміні) головна роль належить вуглецю. Це зумовлено тим, що основою усіх сполук, з котрих побудовані живі організми, є сполуки вуглецю.
В залежності від джерел вуглецю, що використовуються для конструктивного обміну (метаболізму), розрізняють 2 типи живлення мікробів: аутотрофний і гетеротрофний.
У аутотрофів, мікробів, що живляться самостійно, єдиним джерелом вуглецю для побудови усіх речовин клітини є вуглекислота.
Гетеротрофи позбавлені ряду ферментних систем, їх біосинтезуючі (біобудівельні) процеси виражені слабше, ніж у аутотрофів, тому джерелом вуглецю у них є готові органічні речовини.
За ступенем вимогливості до органічного джерела вуглецю гетеротрофи поділяються на 2 підтипи: паразити та сапрофіти.
Мікроби-паразити живуть (паразитують) в клітині господаря, живляться за рахунок цієї клітини і повністю залежать від її метаболізму. Деякі види мікробів-паразитів здатні рости в лабораторних умовах на спеціально приготованих поживних середовищах, що містять м’ясні гідролізати, суцільну кров або сироватку; вони носять назву факультативних паразитів.
Мікроби-сапрофіти не залежать безпосередньо від живих організмів, але вимагають готових органічних сполук. Вони використовують продукти життєдіяльності інших організмів або продукти розпаду рослинних і тваринних тканин (назва "сапрофіти" походить від грецьких слів "сапрос" – гнилий та "фітон" – рослина).
До сапрофітів відносять більшість мікроорганізмів.
Мікроби-сапрофіти характеризуються досить різноманітною потребою до джерел вуглецю (до субстрату живлення).
У їхньому числі є мікроби, здатні рости на будь-яких органічних джерелах вуглецю (всеядні мікроби). Вони використовують спирти, вуглеводи, органічні кислоти, білки та інші сполуки.
Існують мікроби, здатні рости тільки на складних біохімічних субстратах – молоці, трупах тварин, гниючих рослинах, залишках. Інакше кажучи, їм потрібні вуглеводи, амінокислоти, вітаміни тваринних та рослинних організмів.
Є мікроорганізми, що вимагають для росту обмежене число або лише одне органічне джерело вуглецю. Усі інші сполуки вони синтезують самі. Такі сапрофіти носять назву "субстрат-специфічні". Прикладом можуть бути целюлозні бактерії, для котрих клітковина є єдиним джерелом вуглецю; гриб чорний аспергіл, що засвоює бутиловий спирт і не засвоює ізобутиловий. Як видно з цього прикладу, має значення навіть структура молекули джерела вуглецю. Специфічність відношення до джерела вуглецю визначає участь мікробів у кругообігу вуглецю в природі, проявляється при псуванні продуктів, при виробництві продуктів мікробного синтезу, що використовуються людиною.
Типи живлення мікроорганізмів визначають особливості їхнього розселення у природі. Так, аутотрофи мешкають у ґрунті, водоймах, гетеротрофи-паразити – в організмі людей, тварин, у клітинах росли, сапрофіти – на продуктах життєдіяльності інших організмів чи на рослинних і тваринних залишках, що розкладаються.
Слід зазначити, що у природі не існує різкої межі між аутотрофними і гетеротрофними мікроорганізмами, між мікроорганізмами-паразитами та сапрофітами.
Так, мікроорганізми-паразити, що вимагають для свого розвитку вмісту клітин живого організму, можуть впродовж певного часу виживати і в окремих випадках розмножуватися у навколишньому середовищі – на предметах, у водоймах та ґрунті подібно сапрофітам. Обов’язковою умовою розмноження мікроорганізмів-паразитів у навколишньому середовищі є вміст у ньому органічних речовин (покидьків, стічних вод, харчових відходів та ін.). Тому забруднення, наприклад, водойм органічними речовинами є показником їхнього поганого санітарного стану та епідеміологічної небезпечності. Але зовнішнє середовище не є природним середовищем для гетеротрофів-паразитів і з часом вони гинуть. Природна загибель мікробів у зовнішньому середовищі носить назву процесу самоочищення.
Термін виживання у зовнішньому середовищі різний для різних видів мікробів (наприклад, у водоймах дизентерійна паличка виживає від 2–3 тижнів до місяця, туберкульозна – до 1 року), і в цей період зовнішнє середовище епідеміологічно небезпечне, інакше кажучи, може стати причиною зараження людини збудниками інфекційних захворювань.
Азотне живлення. Для побудови білків, нуклеїнових кислот та інших азотовміщуючих сполук мікробам необхідний азот. В залежності від біосинтетичних спроможностей клітин потреби в джерелах азоту у мікробів досить різноманітні. Найбільші потреби у гетеротрофів-паразитів, що розвиваються за рахунок органічних азотовміщуючих речовин організму господаря.
У сапрофітів визначається безліч видових потреб у джерелах азоту – від готових амінокислот до атмосферного азоту.
Так, відомі сапрофіти, котрі не можуть синтезувати білки свого тіла з простих азотовміщуючих сполук. Їхній розвиток можливий при наявності у середовищі пектинів, пептидів або повного набору амінокислот (наприклад, молочнокислі та деякі гнилісні мікроби). Інші мікроби здатні самі синтезувати амінокислоти, а з них – білки клітини.
При внутрішньоклітинному синтезі амінокислот у мікробів обов’язковим проміжним продуктом є аміак.
Мікроби-сапрофіти, здатні до внутрішньоклітинного синтезу амінокислот і білків, відрізняються за джерелами аміаку. Так, деякі сапрофіти розвиваються на субстратах, вміщуючих кілька або навіть одну-дві амінокислоти, а решту – синтезують самі. При внутрішньоклітинному синтезі вони дезамінують засвоєні амінокислоти і переносять аміак на окси- чи кетокислоти з утворенням їх амінокислот.
Деякі бактерії, грибні дріжджі не потребують готових амінокислот, а необхідний для побудови амінокислот аміак вилучають з мінеральних сполук азоту (наприклад, з амонійних).
Багато мікроскопічних грибів, а також деякі бактерії використовують як джерело аміаку нітрати або нітрити.
Зустрічаються також бактерії і гриби, що використовують азот повітря (мікроби-азотфіксатори). Вони відновлюють азот до аміаку, а потім використовують для синтезу амінокислот.
Засвоєння зольних елементів. Синтез клітинної речовини здійснюється за допомогою мінеральних речовин (сірки, фосфору, калію, магнію, заліза та ін.). Їхня присутність у поживному середовищі необхідна, так як більшість мікроорганізмів засвоює мінеральні елементи з мінеральних солей.
Потреби у вітамінах. Залежно від біосинтетичних здібностей потреби мікроорганізмів у вітамінах у поживному середовищі різні.
Багато мікроорганізмів неспроможні синтезувати вітаміни, і для їхнього росту необхідний вміст у середовищі таких вітамінів, як нікотинова кислота, тіамін, рибофлавін та інші фактори росту. Деякі мікроби здатні синтезувати вітаміни і виділяти їх у зовнішнє середовище. Кількість вітамінів, синтезованих мікроорганізмами, часто значно перевищує їх власні потреби в них. Такі мікроби використовують у промисловості для виробництва вітамінів (наприклад, деякі актиноміцети, пропіоновокислі бактерії, метаноутворюючі бактерії – для отримання вітаміну В12).
У ряді випадків мікробну масу використовують як природний продукт, багатий вітамінами (наприклад, масу дріжджів як джерело вітамінів групи В).
Таким чином, біосинтетичні здібності мікробів, а, отже, їхні потреби у живленні дуже різноманітні і специфічні для кожного виду. Тип живлення визначає розселення мікробів у природі, участь їх у кругообігу речовин у природі, зумовлює різні види псування харчових продуктів конкретними мікроорганізмами. Особливості біосинтезу різних видів мікроорганізмів використовуються людиною для одержання цінних продуктів мікробного синтезу. Здатність мікроорганізмів розвиватися у присутності конкретних джерел живлення використовується у лабораторній практиці для виявлення у середовищах речовин, необхідних мікробній клітині (наприклад, вітамінів, амінокислот).
