Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
kniga_mikrobi.doc
Скачиваний:
11
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
3 Мб
Скачать
☆

Конструктивний обмін

Внаслідок надходження до клітини поживних речовин мікро­організми здійснюють у клітині біосинтез цитоплазми. Синтезуються вуглеводи, ліпіди, амінокислоти, вітаміни, нуклеїнові кислоти та органічні сполуки цитоплазми. Але здатність до біосинтезу у різних видів мікробів виражена неоднаково. Деякі види бактерій здатні синтезувати усі структурні компоненти клітини з простих неорга­нічних сполук. Інші види мікробів у процесі еволюції втратили здат­ність до синтезу органічних сполук з неорганічних. Такі мікро­організми потребують надходження до клітини готових органічних сполук ("будівельних блоків").

Таким чином, здатність до біосинтезу визначає потребу мікро­організмів у поживних речовинах.

Вуглецеве живлення. У конструктивному (будуючому) метаболізмі (обміні) головна роль належить вуглецю. Це зумовлено тим, що основою усіх сполук, з котрих побудовані живі організми, є сполуки вуглецю.

В залежності від джерел вуглецю, що використовуються для конструктивного обміну (метаболізму), розрізняють 2 типи живлення мікробів: аутотрофний і гетеротрофний.

У аутотрофів, мікробів, що живляться самостійно, єдиним дже­релом вуглецю для побудови усіх речовин клітини є вуглекислота.

Гетеротрофи позбавлені ряду ферментних систем, їх біосинте­зуючі (біобудівельні) процеси виражені слабше, ніж у аутотрофів, тому джерелом вуглецю у них є готові органічні речовини.

За ступенем вимогливості до органічного джерела вуглецю гетеротрофи поділяються на 2 підтипи: паразити та сапрофіти.

Мікроби-паразити живуть (паразитують) в клітині господаря, живляться за рахунок цієї клітини і повністю залежать від її метаболізму. Деякі види мікробів-паразитів здатні рости в лабора­торних умовах на спеціально приготованих поживних середовищах, що містять м’ясні гідролізати, суцільну кров або сироватку; вони носять назву факультативних паразитів.

Мікроби-сапрофіти не залежать безпосередньо від живих орга­нізмів, але вимагають готових органічних сполук. Вони викорис­товують продукти життєдіяльності інших організмів або продукти розпаду рослинних і тваринних тканин (назва "сапрофіти" походить від грецьких слів "сапрос" – гнилий та "фітон" – рослина).

До сапрофітів відносять більшість мікроорганізмів.

Мікроби-сапрофіти характеризуються досить різноманітною потребою до джерел вуглецю (до субстрату живлення).

У їхньому числі є мікроби, здатні рости на будь-яких органічних джерелах вуглецю (всеядні мікроби). Вони використовують спирти, вуглеводи, органічні кислоти, білки та інші сполуки.

Існують мікроби, здатні рости тільки на складних біохімічних субстратах – молоці, трупах тварин, гниючих рослинах, залишках. Інакше кажучи, їм потрібні вуглеводи, амінокислоти, вітаміни тварин­них та рослинних організмів.

Є мікроорганізми, що вимагають для росту обмежене число або лише одне органічне джерело вуглецю. Усі інші сполуки вони синтезують самі. Такі сапрофіти носять назву "субстрат-специ­фічні". Прикладом можуть бути целюлозні бактерії, для котрих клітковина є єдиним джерелом вуглецю; гриб чорний аспергіл, що засвоює бутиловий спирт і не засвоює ізобутиловий. Як видно з цього прикладу, має значення навіть структура молекули джерела вуглецю. Специфічність відношення до джерела вуглецю визначає участь мікробів у кругообігу вуглецю в природі, проявляється при псуванні продуктів, при виробництві продуктів мікробного синтезу, що вико­рис­товуються людиною.

Типи живлення мікроорганізмів визначають особливості їхнього розселення у природі. Так, аутотрофи мешкають у ґрунті, водоймах, гетеротрофи-паразити – в організмі людей, тварин, у клітинах росли, сапрофіти – на продуктах життєдіяльності інших організмів чи на рослинних і тваринних залишках, що розкладаються.

Слід зазначити, що у природі не існує різкої межі між ауто­трофними і гетеротрофними мікроорганізмами, між мікроорганіз­мами-паразитами та сапрофітами.

Так, мікроорганізми-паразити, що вимагають для свого розвитку вмісту клітин живого організму, можуть впродовж певного часу виживати і в окремих випадках розмножуватися у навколишньому середовищі – на предметах, у водоймах та ґрунті подібно сапрофітам. Обов’язковою умовою розмноження мікроорганізмів-паразитів у навколишньому середовищі є вміст у ньому органічних речовин (покидьків, стічних вод, харчових відходів та ін.). Тому забруд­нення, наприклад, водойм органічними речовинами є показником їхнього поганого санітарного стану та епідеміологічної небезпечності. Але зовнішнє середовище не є природним середовищем для гетеротрофів-паразитів і з часом вони гинуть. Природна загибель мікробів у зовнішньому середовищі носить назву процесу самоочищення.

Термін виживання у зовнішньому середовищі різний для різних видів мікробів (наприклад, у водоймах дизентерійна паличка виживає від 2–3 тижнів до місяця, туберкульозна – до 1 року), і в цей період зовнішнє середовище епідеміологічно небезпечне, інакше кажучи, може стати причиною зараження людини збудниками інфекційних захворювань.

Азотне живлення. Для побудови білків, нуклеїнових кислот та інших азотовміщуючих сполук мікробам необхідний азот. В залеж­ності від біосинтетичних спроможностей клітин потреби в джерелах азоту у мікробів досить різноманітні. Найбільші потреби у гетеро­трофів-паразитів, що розвиваються за рахунок органічних азото­вміщуючих речовин організму господаря.

У сапрофітів визначається безліч видових потреб у джерелах азоту – від готових амінокислот до атмосферного азоту.

Так, відомі сапрофіти, котрі не можуть синтезувати білки свого тіла з простих азотовміщуючих сполук. Їхній розвиток можливий при наявності у середовищі пектинів, пептидів або повного набору амінокислот (наприклад, молочнокислі та деякі гнилісні мікроби). Інші мікроби здатні самі синтезувати амінокислоти, а з них – білки клітини.

При внутрішньоклітинному синтезі амінокислот у мікробів обов’язковим проміжним продуктом є аміак.

Мікроби-сапрофіти, здатні до внутрішньоклітинного синтезу амінокислот і білків, відрізняються за джерелами аміаку. Так, деякі сапрофіти розвиваються на субстратах, вміщуючих кілька або навіть одну-дві амінокислоти, а решту – синтезують самі. При внут­рішньоклітинному синтезі вони дезамінують засвоєні амінокислоти і переносять аміак на окси- чи кетокислоти з утворенням їх амінокислот.

Деякі бактерії, грибні дріжджі не потребують готових аміно­кислот, а необхідний для побудови амінокислот аміак вилучають з мінеральних сполук азоту (наприклад, з амонійних).

Багато мікроскопічних грибів, а також деякі бактерії викорис­товують як джерело аміаку нітрати або нітрити.

Зустрічаються також бактерії і гриби, що використовують азот повітря (мікроби-азотфіксатори). Вони відновлюють азот до аміаку, а потім використовують для синтезу амінокислот.

Засвоєння зольних елементів. Синтез клітинної речовини здійс­нюється за допомогою мінеральних речовин (сірки, фосфору, калію, магнію, заліза та ін.). Їхня присутність у поживному середовищі необхідна, так як більшість мікроорганізмів засвоює мінеральні елементи з мінеральних солей.

Потреби у вітамінах. Залежно від біосинтетичних здібностей потреби мікроорганізмів у вітамінах у поживному середовищі різні.

Багато мікроорганізмів неспроможні синтезувати вітаміни, і для їхнього росту необхідний вміст у середовищі таких вітамінів, як нікотинова кислота, тіамін, рибофлавін та інші фактори росту. Деякі мікроби здатні синтезувати вітаміни і виділяти їх у зовнішнє середовище. Кількість вітамінів, синтезованих мікроорганізмами, часто значно перевищує їх власні потреби в них. Такі мікроби викорис­товують у промисловості для виробництва вітамінів (наприк­лад, деякі актиноміцети, пропіоновокислі бактерії, метаноутворюючі бактерії – для отримання вітаміну В12).

У ряді випадків мікробну масу використовують як природний продукт, багатий вітамінами (наприклад, масу дріжджів як джерело вітамінів групи В).

Таким чином, біосинтетичні здібності мікробів, а, отже, їхні потре­би у живленні дуже різноманітні і специфічні для кожного виду. Тип живлення визначає розселення мікробів у природі, участь їх у кругообігу речовин у природі, зумовлює різні види псування хар­чових продуктів конкретними мікроорганізмами. Особливості біосин­тезу різних видів мікроорганізмів використовуються людиною для одержання цінних продуктів мікробного синтезу. Здатність мікро­організмів розвиватися у присутності конкретних джерел живлення використовується у лабораторній практиці для виявлення у сере­довищах речовин, необхідних мікробній клітині (наприклад, віта­мінів, амінокислот).

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]