Мікрофлора води

Вода є природним середовищем для багатьох мікроор­ганізмів. Велика кількість їх знаходиться в прибережній зоні та на поверхні, мен­ша – у віддаленні від берегів та на глибині. Чисельність мікроор­га­нізмів у воді залежить від багатьох факторів: вмісту органічних речо­вин, швидкості течії води, температури навколишнього середовища, пори року, розташування і забрудненості водойми.

Найменше мікроорганізмів (10 клітин в 1 мл) містять підземні води. Незначна кількість їх виявлена у дощовій та сніговій воді. Вміст мікроорганізмів у річковій воді значно вищий: на глибині від 10 до 100 см нараховується від 60 тис до 10 млн клітин в 1 мл води. Та­кий же численний світ мікроорганізмів у водах озер.

Типовими представниками водної мікрофлори є зелені і пурпурні бактерії, залізобактерії, а також бактерії родів Рsеudomonas, Васillus, Сhromоbacterium, Flаvоbaсterium, Саulobacter, Sріrillum та ін.

У прісноводних водоймах інтенсивно розвиваються ціано­бак­терії родів Sріrulina, Аnabaean, Synechcystis та ін.

Масовий розвиток ціанобактерій у природних умовах викликає біоло­гічне забруднення води, яке згубно впливає на екосистему водойм: змінюються колір, рН, в’язкість води, запах і прозорість, з’яв­ляються токсини і алергени. Зокрема, токсичні властивості виявлені у Mісroсуbtіs аеruginosa, Аnabаenа flosaquae, Оscillatoria aquardhii.

За рахунок інтенсивного росту ціанобактерій, біомаса яких в міс­цях "цвітіння" сягає 40–50 кг/м³, у воді значно зменшується вміст кисню. Це веде до загибелі риби та інших гідробіонтів.

У мікробоценозах прісноводних водойм, крім бактерій, виявлені водорості, дріжджі, плісеневі гриби, найпростіші.

За вмістом мікроорганізмів у водоймах виділяють три зони: полі­сап­робну, мезосапробну та олігосапробну.

Полісапробна зона містить до кількох мільйонів мікробів в 1 м³ води і велику кількість легкозасвоюваних органічних сполук. Мікро­біологічні процеси в цій зоні відбуваються майже в анаеробних умовах і супроводжуються виділенням метану, меркаптанів, аміаку, сірководню.

У мезосапробній зоні менший вміст органічних речовин. В ній відбуваються процеси мінералізації, а також окиснення та нітри­фікації. Загальна чисельність мікроорганізмів в 1 мл води цієї зони не перевищує 1 млн клітин.

Олігосапробну зону характеризують відсутність кишкової па­лички і зниження загальної кількості мікроорганізмів до декількох десят­ків чи сотень мікробних клітин в 1 мл води. У воді олігосапробної зони відбуваються процеси окиснення нітритів та заліза.

Мікроорганізми водойм беруть участь у формуванні мулу. Серед мікробного населення мулів переважають гетеротрофні орга­нізми, які акумулюють залізо та марганець, мікоплазми, стебельцеві та інші бактерії. У цій зоні виявлені пурпурні та зелені фототрофні бактерії, що утворюють над поверхнею мулу і гниючих рослинних решток рожеві або темне червоні плівки. Ріст пурпурних фотобак­терій тісно пов’язаний з розвитком сульфатредукуючих бактерій, які є основними продуцентами сірко­водню. Окиснення сірководню пур­пурними бактеріями сприяє очищенню водойм від цієї токсичної для багатьох гідробіонтів сполуки.

Більше як 70% поверхні нашої планети покриті водами Світового океану, в яких поширені бактерії родів Pseudomonas, Bacte­rium, Vibrio, Micrococcus, Sarcina, Mycobacterium, Actinomyces, Pro­ac­tino­myces та дріжджі родів Torulopsis, Rhodotorula, Sporo­bolo­myces i Debaryomyces.

Загальна чисельність мікроорганізмів в них змінюється в ши­роких межах, однак в її розподілі простежується чітка географічна зо­наль­­­ність. Найменша кількість бактерій виявлена в субарктичній об­ласті, найбільша – в екваторіально-тропічній та субтропічній областях.

У морських та океанічних водоймах помірної зони бактерії є ос­нов­ним джерелом живлення мікрозоопланктона. У забруднених во­доймах можуть існувати мікроби-антагоністи, фати, які сприяють біологічному очищенню води, а також патогенні бактерії – збудники лептоспірозу, сальмонельозу, туляремії, бруцельозу, дизентерії, холери та інших захворювань.

Для оцінки санітарно-гігієнічного стану водойм застосовують ряд показників, зокрема мікробне число, колі-титр та колі-індекс.

Мікробне число – кількість колоній, які виростають на чашці Петрі з м’ясо-пептонним агаром із 1 мл води при температурі 27°С впродовж 24 годин.

Колі-титр – найменший об’єм води в мілілітрах, в якому виявляється кишкова паличка.

Колі-індекс – кількість клітин кишкової палички в 1 л води.

Відповідно до цих показників підвищені вимоги ставляться до питної води. Мікробне число водопровідної води повинно бути не більше 100, колі-титр – не менше 300, колі-індекс – не більше 3. У зв’язку з цим в си­стемах водопостачання передбачається обробка води хлором, озонуванням та інші способи зниження мікробної забрудненості.