Класифікація ґрунтів за гранулометричним складом (за н. А. Качинським, 1965)

Назва ґрун­ту за ґрунтометричним скла­дом	Вміст фізичної глини (< 0,01 мм) у ґрунтах, %			Вміст фізичного піску (> 0,01 мм) у ґрунтах, %
	Підзо­листо­го типу ґрунто­утво­рення	Степово­го типу ґрунто­утворен­ня, чер-вонозе-мах і жов­тоземах	У солон­цях та сильно-солон­цюватих	Підзо­листого типу ґрунто­утво­рення	Степово­го типу ґрунто­утворен­ня, чер­вонозе­мах і жов­тоземах	У солон­цях та сильносо- лонцю-ватих
Піщаний пухкопіща­ний зв'язнопіщаний	0-5 5-10	0-5 5-10	0-5 5-10	100-95 95-90	100-95 95-90	100-95 95-90
Супіщаний	10-20	10-20	10-15	90-80	90-80	90-85
Суглинковий легкосуглинковий середньосуглинковий важкосуглинковий	20-30 30-40 40-50	20-30 30-45 45-60	15-20 20-30 30-40	80-70 70-60 60-50	80-70 70-55 55-40	85-80 80-70 70-60
Глинистий легкоглинистий середньоглинистий важкоглинистий	50-65 65-80 80	60-75 75-85 85	40-50 50-65 65	50-35 30-20 20	40-25 25-15 15	60-50 50-35 35

Класифікація ґрунтів за гранулометричним складом, коли враховують тільки фізичний пісок і фізичну глину, називається двочленною. В Україні поширена також тричленна класифіка­ція ґрунтів за гранулометричним складом, яку розробив проф. М. М. Годлін. Суть її полягає тому, що з групи часточок «фізичний пісок» було виділено окремо фракцію грубого пилу (0,05-0,01 мм), питома вага якоїїї ґрунтах України досить велика (табл. 3). Ґрун­ти різного гранулометричного складу значно різняться своїми властивостями, мають різну родючість, потребують неоднаково­го обробітку тощо.

У піщаних, супіщаних, легкосуглинкових та середньосуглин-кових ґрунтах переважає фізичний пісок, тому вони чинять не­великий опір ґрунтообробним знаряддям. Такі ґрунти називають легкими. Важкосуглинкові та глинисті ґрунти, навпаки, чинять дуже великий опір під час обробітку, і їх називають важкими.

Від гранулометричного складу ґрунту залежать майже всі його фізичні властивості, що визначають умови росту та розвитку кореневих систем рослин. Безструктурні глинисті ґрунти дуже ущільнені, мають малу водопроникність і високу вологоємкість, несприятливі повітряні й теплові властивості. Агрегація механіч­них елементів сприяє поліпшенню фізичних властивостей ґрун­ту: збільшується пористість, створюються сприятливі повітряні й теплові умови.

У піщаних і супіщаних ґрунтах механічні елементи, стикаю­чись один з одним, не взаємодіють і не утворюють агрегатів. Тому вони пухкі, мають високу водопроникність, дуже малу во­логоємкість, добрі повітряні властивості, швидко нагріваються і охолоджуються.

Таблиця 3