19.4. Компости

Компостування — біотермічний процес мінералізації та гумі­фікації органічної речовини, який відбувається в аеробних умо­вах під впливом життєдіяльності мікроорганізмів.

Компостування торфу з гноєм, торфу з гноївкою, сечею, пта­шиним дослідом, відходами тваринницьких комплексів і рослин­ництва дає можливість збільшити виробництво органічних добрив та кількість доступних елементів живлення, що в них знаходять­ся, включити в кругообіг додаткову кількість поживних речовин, зменшити забруднення ґрунту й навколишнього середовища, спростити технологію застосування рідкого гною.

У процесі компостування торфу з гноєм як основної маси ком­постів нагромаджується значна кількість доступних елементів живлення торфу, підвищується біологічна активність компосту. Процес компостування відбувається за оптимальних умов тем­ператури, зволоження й аерації. При температурі 60-70°С гине значна кількість насіння бур'янів, збудників хвороб, шкідливих речовин. Таких умов у процесі компостування досягають при пух­кому укладанні компостної маси, періодичному додатковому зво­ложенні її за рахунок добавляння сечі, гноївки, стоків тваринниць­ких комплексів. При зволоженні понад 75% життєдіяльність мікроорганізмів в компостній масі знижується, температура — не вище ніж 55°С.

Для зменшення втрат поживних речовин у нижню частину компосту закладають шар торфу або соломи. Поверхню компос­ту обов'язково вкривають торфом, соломою або ґрунтом. Компо­стування влітку триває 3-4 міс, взимку — 4-6 міс. Виготовляють торфогнойові, торфосечові, торфофекальні та інші компости. Тор­фогнойові, компости готують при співвідношенні гною і торфу 1 :1 або 1 :1,5. Збільшення кількості торфу подовжує тривалість ком­постування, зумовлює зниження його якості й ефективності.

Для виготовлення компостів використовують пошаровий, осередковий і площадковий способи.

Пошаровий спосіб. Цей спосіб виготовлення компостів за­стосовують протягом року. На дно гноєсховища (бурту) кладуть 40-50-сантиметровий шар торфу. Далі гній і торф кладуть поша­рово (20-30 см).

Після заповнення гноєсховища поверхню компосту вкрива­ють торфом. Періодично компостну масу зволожують гноївкою, сечею. При закладанні компосту у бурти пошарово кладуть торф і гній (20-30 см). Ширина бурту — 4-6, висота — 4-3 м. Довжи­на довільна. Загальна маса бурту-не менш як 300 т. Після фор­мування бурту його поверхню вкривають торфом. Щоб вміст во­логи у бурті був не менш як 60%, компост зволожують гноївкою, сечею. Щомісяця масу бурту перемішують. Через 3-4 міс. ком­постування утворюється високоефективний компост. Готовий високоякісний компост має однорідну темного кольору розсип-часту масу з вологістю не більш як 75% і близьку до нейтральної реакцію, містить всі необхідні елементи живлення в доступній формі (табл. 39).

Таблиця 39

Склад різних видів компостів (в. А. Васильєв та ін.)

Показники	Торфо-гноєвий	Торфо-сечовий	Торфофе­кальний	Торфопо-слідний
рН	4,8-6,2	5,0-7,9	4,8-6,2	5,5-7,0
Вологість, %	60-75	65-80	65-75	60-70
Зола, %	5-50	5-30	5-50	5-20
Загальний азот, %	2-3,5	2,0-4,2	2,0-3,2	0,6-1,0
NO3 + NН3, мг/ 100 г аб­солютно сухого торфу	60-500	120-700	40-450	—
Легкорозчинний фос­фор, мг/100 г	200-400	150-400	80-450	—
Загальний калій, %	0,6-1,2	1,5-3,0	0,6-1,5	0,6-1,0
Розчинні гумінові ре­човини, %	1-2	1-4	1-2	—

Осередковий спосіб. При осередковому способі виготовлен­ня компостів на шар торфу (подушку) завтовшки 30-50 см кла­дуть, окремими купами гній. Проміжки заповнюють торфом. Потім масу перемішують бульдозерами і формують бурт завширшки 5-6 та заввишки 2-2,5 м. Через 1 міс. після закладання компосту його перемішують, поверхню вкривають торфом і соломою. Маса компосту — не менш як 300 т. Компостування триває 3-4 міс.

На вигульних площадках, літніх таборах торф розстилаюсь шаром 20-30 см. Через деякий час масу буртують і отримують, торфогнойовий компост. Для збільшення поживної цінності ком­постів і зниження втрат азоту до кислого торфу добавляють 1,5-2% фосфоритного борошна. Часто такі компости називають торфо-гноєфосфоритними.

Широко застосовують виготовлення компостів на спеціаль­них бетонованих площадках. На подушку з торфу (20-30 см) кладуть шар (20-30 см) підстилкового або безпідстилкового гною, потім поверхню дискують дисковою бороною і згортають бульдозером у штабель завширшки 4-6 м. Висота, компостної маси досягає 3-4 м.

Для підвищення якості компосту пошарово вносять сечу, 1,5-2% фосфоритного борошна, 0,5-1 калійної солі, 1-2% вапняко­вих матеріалів залежно від складу компонентів. Через 1-1,5 міс. масу перемішують, щоб посилити процеси компостування та утворення однорідного добрива.

Торфосечові (гноївкові) компости готують аналогічно торфо­гнойовим. У 40-50-сантиметровому шарі торфу роблять заглиб­лення, куди вливають сечу або гноївку. На 1 т торфу використо­вують 1-3 т сечі або гноївки. Після вбирання сечі (гноївки) кладуть новий шар торфу і заливають у заглиблення сечу (гної­вку). Масу буртують. Компостування триває 1-1,5 міс.

Аналогічно готують торфофекальні компости. На 1 т торфу використовують 1-2 т фекальних мас.

Застосовують компости восени під'зяблеву оранку. Ефек­тивність прямої дії компостів рівнозначна дії підстилкового гною.

Застосовуючи метанове бродіння для розкладання органіч­них добрив, можна отримати добре розкладене добриво, у яко­му внаслідок біологічних процесів знешкоджено насіння бур'янів та збудників деяких хвороб. Крім того, в процесі метанового бродіння виділяється значна кількість газу, який можна викори­стовувати для побутових потреб.

Сучасні технології за рахунок інтенсивного біологічного окис­лення дають можливість відходам тваринницьких ферм надава­ти однорідного рідинного стану і вносити його в ґрунт.

Застосування вермикультури дає можливість отримувати з відходів рослинництва та органічних добрив вермикомпост, який містить 40-45% органічної речовини, 0,9-3,5% загального азо­ту, 0,8-2,2% Р₂0₅, 0,8-2,1% К₂O та інші елементи.

Штучний гній. Для його виготовлення використовують под­рібнену солому, стоки тваринницьких комплексів,покидьки рос­лин. Подрібнену солому, різні рослинні залишки розстелюють рівним шаром товщиною 30-35 см на ширину 3-3,5 м. Шар ущільнюють, змочують водою. Укладають солому пошарово до висоти 2,5 м. Температура у бурті піднімається до 25-30 градусів. Після цього бурт поливають водою, рідким гноєм, стоками тва­ринницьких комплексів. За 3-4 міс штучний гній готовий.