26.2. Класифікація сівозмін

Одним з важливих завдань в організації польового господар­ства є розміщення сільськогосподарських культур на території для того, щоб кожна культура знаходилася в оптимальних умо­вах вирощування, а ділянки землі були використані продуктив­ніше. Це завдання можна реалізувати тільки при введенні кількох сівозмін та правильному їх розміщенні на території господарства.

Сукупність взаємозв'язаних сівозмін у господарстві становить систему сівозмін.

Велика різноманітність сівозмін зумовила необхідність їх кла­сифікації. В основу сучасної класифікації покладено кілька ознак, проте головними з них є дві:

1) основний вид рослинницької продукції, що виробляється в сівозміні (зерно, технічні культури, корми, овочі тощо);

2) співвідношення груп культур, що відрізняються за біологіч­ними особливостями, технологією вирощування та за впливом на родючість ґрунту (зернові та технічні культури суцільної сівби, зернові, бобові, багаторічні трави, просапні, чисті пари).

За першою ознакою сівозміни поділяють на три типи: польові, кормові та спеціальні.

Польовою називається сівозміна, понад половину всієї площі якої відведено для вирощування зернових і технічних польових культур.

У господарствах, крім спеціалізованих, значну площу орної землі займають польові сівозміни. Якщо в них є великі площі різних ґрунтів, то на кожній з ґрунтових відмін вводять окрему сівозміну. Залежно від характеру землекористування, структури посівів, організаційно-господарських умов польові сівозміни можуть мати різну кількість полів. Більшість польових сівозмін в Україні восьми- та десятипільні. На піщаних ґрунтах Полісся та для фермерських господарств рекомендовані чотири- та шестипільні сівозміни.

Кормовими називаються сівозміни, в яких понад половину всієї площі відведено для вирощування кормових культур. Залеж­но від розміщення і складу кормових культур кормові сівозміни поділяють на два підтипи: прифермські та сінокісно-пасовищні. Прифермські сівозміни розміщують поблизу тваринницьких ферм, на їх полях вирощують силосні культури, коренеплоди і трави на зелену масу. У сінокісно-пасовищних сівозмінах пере­важно вирощують багаторічні трави на сіно та для випасу тва­рин. У семи- і дев'ятипільних кормових сівозмінах багаторічні бобові і злакові трави використовують два і більше років.

Спеціальні сівозміни впроваджують для вирощування культур, що потребують спеціальних умов та агротехніки. Вирощувати такі культури у польових сівозмінах недоцільно. За призначенням такі сівозміни бувають овочеві, коноплярські, махоркові, рисові та ін. Особливим видом сівозмін спеціального призначення є ґрунто­захисні або протиерозійні. Спеціальні сівозміни здебільшого п'яти- або восьмипільні. Крім того, незначні площі ріллі залишають поза сівозміною як резерв для збільшення площ під плодово-ягідні насадження, а також для різних забудов.

Залежно від співвідношення груп культур, різних за біологіч­ними особливостями, технології вирощування і впливу на ро­дючість ґрунту (зернові, просапні, багаторічні трави, чисті пари) польові сівозміни поділяють на такі види: зернопаропросапні; зернопросапні; зернотрав'яні; зернотрав'янопросапні (пло­дозмінні); травопільні; травопільнопросапні; сидеральні та ін.

У зернопросапних сівозмінах половину і більше площі сівоз­міни займають посіви зернових культур, частину площі — про­сапні культури і чисті пари. Прикладом зернопаропросапної сівоз­міни є така: 1 — чистий пар; 2 — озима пшениця; 3 — озима пшениця; 4 — кукурудза; 5 — ярі колосові; 6 — зернобобові; 7 — озима пшениця; 8 — кукурудза на силос; 9 — озима пшениця; 10 — соняшник (степові райони).

Сівозміни, в яких зернові займають половину і більше площі, а решту — просапні культури, називаються зернопросапними, наприклад: 1 — багаторічні трави; 2 — озима пшениця; 3 — цук­рові буряки; 4 — кукурудза на зерно; 5 — зернобобові; 6 — озима пшениця; 7 — цукрові буряки; 8 — кукурудза на силос та зе­лений корм; 9 — озима пшениця; 10 — ярі колосові з підсівом багаторічних трав (лісостепові райони).

Зернотрав'яні сівозміни — це такі, в яких більшу частину площі займають посіви зернових та непросапних технічних куль­тур, а решту — багаторічні трави. Ці сівозміни поширені в не­чорноземній зоні, наприклад: 1 — пар зайнятий; 2 — озимі з підсівом багаторічних трав; 3, 4— багаторічні трави; 5 — льон; 6 — озимі; 7 — ярі зернові.

Зернотрав'янопросапні, або плодозмінні, сівозміни — це сівозміни, в яких не більше половини площі відводять під зер­нові культури, а решту — використовують під просапні, бобові культури. У цих сівозмінах здійснюється принцип плодозміни, тобто щорічно відбувається зміна культур різних біологічних груп, наприклад: 1 — конюшина; 2 — льон; 3 — озиме жито, після­жнивні посіви; 4 — картопля; 5 — горох, люпин; 6 — озима пше­ниця, післяжнивні посіви; 7 — кукурудза, гречка; 8 — ярі зернові з підсівом конюшини.

Травопільними називають сівозміни, в яких під багаторічні трави відводять більше половини площі сівозміни, решту — зай­мають зерновими, однорічними травами, технічними культура­ми. Цей вид сівозміни характерний для ґрунтозахисних та кор­мових сівозмін, наприклад: 1-4 — багаторічні трави; 5 — зернові або льон; 6 — однорічні трави; 7 — ярі з підсівом трав.

До просапних сівозмін належать такі, в яких під просапні куль­тури відведено не менш як половину сівозмінної площі, а решту її займають інші однорічні культури. Просапними можуть бути спеціальні (овочеві, овочево-кормові тощо), прифермські кормові спеціальні (овочеві, овочево-кормові тощо) сівозміни, наприклад; 1 — однорічні трави; 2 — коренеплоди; 3 — кукурудза; 4 — куль­тури на силос. Просапні польові сівозміни поширені в Лісостепу України, наприклад: 1 — зернобобові; 2 — озима пшениця; 3 — цукрові буряки; 4 — кукурудза на зерно; 5 — кукурудза на силос; 6 — озима пшениця; 7— цукрові буряки; 8 — ячмінь; 9 — куку­рудза на зерно; 10 — соняшник.

Просапні сівозміни, як правило, розміщують на нееродованих ґрунтах, на рівнинних або із невеликим схилом землях, де запро­ваджена ґрунтозахисна технологія вирощування просапних культур.

Сівозміни, в яких вирощують переважно просапні культури, а два і більше поля зайняті багаторічними травами, називаються трав'янопросапними. Найбільше вони поширені серед кормових сівозмін і впроваджуються переважно в районах зрошуваного землеробства, на заплавних ґрунтах та осушених торфовищах, наприклад: 1-3 — багаторічні трави; 4 — картопля; 5 — корене­плоди; 6 — капуста; 7 — вико-овес з підсівом багаторічних трав.

У сидеральних сівозмінах на одному або двох полях вирощу­ють сидеральні культури для заорювання їх зеленої маси на доб­риво. Впроваджують їх на супіщаних та на піщаних ґрунтах в умо­вах Полісся, наприклад: 1 — люпин на зелене добриво; 2 — озиме жито, післяжнивні посіви хрестоцвітих; 3 — картопля; 4 — люпин на зерно та зелену масу; 5 — озиме жито, картопля; 6 — овес.

Овочеві сівозміни, що впроваджені у різних ґрунтово-кліматич­них зонах України, диференційовані залежно від складу культур.

Для фермських господарств у різних ґрунтово-кліматичних зонах України рекомендовані 4-5-пільні сівозміни.