Квітки пижма — flores tana сеті

Пижмо звичайне — Tanacetum vulgare L., род. айстрові —

Asteraceae

Пижма обыкновенная; латинізоване tanaceta чи tanazito — назва пижма у середні віки, латин, vulgaris — звичайний.

Рослина багаторічна трав’яниста. Стебло у верхній частині гіллясте Листки перисторозсічені, в контурі видовжені. Квітки темно-жовті, трубчасті; крайові - маточкові, серединні - дво­статеві, розміщені на голому пласкому квітколожі, оточеному загальною обгорткою з черепичасто розміщених сіро-зелених ланцетних з пилчастими краями листочків. Кошики напівку- лясті, діаметром 6—8 мм, зібрані в щитковидні суцвіття. Запах сильний, камфорно-хвойний.

Поширення. Росте майже на всій території України по берегах річок, се­ред чагарників, на сухих луках, узліссях.

З аготівля. Збирають кошики під час цвітіння, допускається наявність неве­ликої кількості залишків квітконіжок.

Сушать у затінку або в сушарках з тем­пературою до 40 °С.

Хімічний склад сировини. Флаво­ноїди (2,5 %) представлені похідними апігеніну, акацетину, лютеоліну; є також алкалоїди, дубильні речовини, органічні кислоти. Ефірна олія (2 %) містить тер- пеноїди туйон, ізотуйон, борнеол, а- і fi- пінени. Гіркий смак обумовлений сескв­ітерпеновими лактонами - танацетін та ін. Хемотипи пижма відрізняються хімічним складом ефірної олії (трап­ляється сировина без токсичного а-туй- она) та вмістом тритерпеноїдів.

Біологічна дія та застосування. Препарати пижма посилю­ють секрецію жовчі, тонізують органи травлення, збільшують ам­плітуду серцевих скорочень, уповільнюють ритм серця, підвищу­ють артеріальний тиск. Порошок квіток використовують як антигельмінтний засіб; препарат танацехол при гепатиті, ентеро­коліті, гастриті із зниженою кислотністю. Препарати викликають приплив крові до органів малого тазу, що може викликати вики­день у вагітних жінок.

У гомеопатії використовується суміш свіжого листя й суцвіть порівну при слабкості рук і ніг, спазмах і судомах різних частин тіла, при дисменореї та метритах, як антигельмінтний засіб.

ТРАВА СУХОЦВІТУ БАГНОВОГО —

HERBA GNAPHALII ULIGINOSI

Сухоцвіт багновий — Gnaphalium uliginosum L., род. айстрові —

As ter ас eae

Сушеница топяная (сушеница болотная); латинська назва по­ходить від грецьк. gnaphalon — повсть; латин, uliginosum — багновий від uligo — волога.

Рослина однорічна трав’яниста, сірувато-зеленого, сірого або білуватого кольору від нерівноклочкуватого шерстистого опу­шення. Стебло від 5 до ЗО см заввишки, розгалужене. Листки чергові,

видовжено-лінійні, тупуваті, до основи звужені. Суцвіття складаються з жовтуватих квіток у яйцеподібних дрібних кошиках, які щільно скучені у клубочки на верхі­вках пагонів і оточені, мов променями, листочками. Об­гортка кошика являє собою 2-3 шари черепичасто розта­шованих темно-бурих лис­точків. Листочки обгортки перепончасті, біля основи пе­ристі, голі, бурі, вилискують, що є діагностичною ознакою виду. Серединні квітки — трубчасті, крайові нитко- видні, всі з «чубчиком», що складається з одного ряду зазубрених волосків. Плід — сім’янка.

П оширення. Росте по сирих лісах, на заливних луках, по бе­регах річок, на висихаючих болотах, як бур’ян на городах і полях. Зустрічається по всій європейській частині країн СНД, особливо на північному заході і в центральних районах, у Сибіру та на Кав­казі.

Заготівля. Збирають траву під час цвітіння, інколи з кореня­ми, сушать на вільному повітрі або у сушарках при температурі до 40 °С.

Х

ОН

імічний склад сировини. Флавоноїди представлені флаво­нолами (кверцетин, кемпферол) і флавонами (гнафалозиди А і В, 7-О-глюкозид скутеляреїну, 6-метоксилютеолін та його 7-глюко- зид). Є також дубильні речовини (4 %), смоли, каротиноїди, фіто­стерин, аскорбінова кислота. Ліпофільна фракція містить кароти­ноїди, терпеноїди.

Біологічна дія та застосування. Настій і відвар виявляють судинорозширюючу та гіпотензивну дію, уповільнюють ритм сер­цевих скорочень, виявляють антибактеріальну та ранозагоювальну дію. Олійними витяжками лікують рани, опіки, свищі, трофічні виразки; дія обумовлена каротиноїдами.

У гомеопатії використовується вся свіжа рослина при гіпер­тонії, невралгії сідничного нерва.

ПЛОДИ ГЛОДУ — FRUCTUS CRATAEGI КВІТКИ ГЛОДУ — FLORES CRATAEGI

Г лід криваво-червоний —

Cratadgus sanguinea Pall, та інші види, що поширені в Ук­раїні, род. розові — Rosaceae

Боярышник кроваво­красный; латин, назва похо­дить від грецьк. krataios — міцний, у зв’язку з його міцною деревиною, а також через тверді колючки.

Рослина. В Україні на­лічується понад ЗО видів гло­ду. і всі вони дозволені до за­готівлі. Найпоширеніші види

глоду — п’ятистовпчиковий

Crataegus pentagyna, г. східний —

С. orientalis, г. згладжений (ко­лючий) — С. laevigata, syn.

С. oxyacantha, г. зігнуточа- шечковий - С. curvisepala, г. одноматочковий — С. monogyna.

Глід крицаво-червоний — високі кущі, рідше деревця з пря­мими пазушними колючками. Листки почергові, з прилистниками, короткочереш'кові, оберненояйцеподібні, з клиновидною основою, більш або менш глибоколопатеві, з великозубчастим краєм. Квітки зібрані у білі щитки. Квітки правильні, з подвійною оцвітиною, яка складається з п’яти довгасто-трикутних, трикутних або вузьких ланцетних зеленкуватих чашолистків і п’яти оваль­них бурувато- або жовтувато-білих пелюсток; квітконіжки голі або слабкоопушені, завдовжки до 35 мм. Плоди — яблуко- подібні, кулясті або еліпсоїдальні, тверді, зморшкуваті, зав­довжки 6-14, завширшки 5-11 мм, зверху з кільцевим випинан­

ням, утвореним чашолистками, що зсохлися, М’якоть плодів містить 1-5здерев’янілих кісточок. Колір плодів від жовтогарячого та бурувато-червоного до темно-бурого.

Поширення. Росте на всій території України в підліску міша­них та листяних лісів, на узліссях, лісових галявинах, на схилах бе­регів та боліт.

Заготівля. Суцвіття заготовляють на початку цвітіння, коли частина їх ще не розкрилася. Сушать у затінку. Плоди збирають у період повного достигання, без плодоніжок. Сушать при темпера­турі 50-60 °С або в приміщенні з вентиляцією, часто перемішую­чи.

Хімічний склад сировини. Квітки містять флавоноїди (0,5—

5. %). Відомо 25 флавоноїдів, важливішими є гіперозид (0,7 %), С-глікозид вітексин і його О-глікозиди: 4-рамнозид, 4'-рутинозид та ін. С-глікозиди домінують у листках. У квітках синтезуються біозиди, ді- та олігоглікозиди лейкоантоціанідинів, інші похідні флавану - (-) або (+) -епікатехіни, (+)-катехін, олігомери дегід- рокатехіну, є ефірна олія.

Плоди містять сполуки подібні до тих, що локалізуються у квітках, але переважають, крім гіперозиду, епікатехіни, олігомери лейкоантоціанідинів. Склад їх залежить від ступеня стиглості плодів. Це стосується також антоціанів, пектинів, аскорбінової

кислоти.

Загальним для обох видів сировини є вміст тритерпеноїдних кислот — урсолової, олеанолевої, кратегової, акантової тощо. Се­редній їх вміст у квітках 0,1-0,3 %, у плодах — 0,3-0,5 %.

Біологічна дія та застосування. Галенові препарати виявля­ють кардіотонічну, гіпотензивну, седативну, спазмолітичну дію. Препарати глоду посилюють кровообіг у коронарних судинах сер­ця і судинах мозку, усувають тахікардію та аритмію.

При спазмах судин настойка квіток значно ефективніша за ек­стракт плодів, який застосовують частіш за все при гіпертонії. Рідкий екстракт плодів входить до складу кардіовалену. З плодів глоду зігнуточашечкового виготовляють кратезид. Рідкий екст­ракт квіток входить до складу препаратів кардіофіт, біовіталь, геровітал, які мають гіпотензивні та седативні властивості; фітул- вент — репаративної, жовчогінної, антисептичної, седативної дії.

У гомеопатії використовуються свіжі зрілі плоди при стено­кардії, послабленні серцевої діяльності після інфекційних захво­рювань.