Квітки ромашки — flores chamomillae

Ромашка лікарська — Chamomilla recutita (L.) Rausch., син. xa- могміла обідрана — Matricaria recutita L. (Matricaria chamomilla L.), ромашка без’язичкова (р. запашна) — Chamomilla suaveolens (Ma­tricaria matricarioides Porter.), род. айстрові — Asteraceae

Ромашка лекарственная (р. ободранная), ромашка безъязыч­ковая (р. душистая, р. зеленая); латинізована назва походить від metrix — матка, оскільки в давнину рослину використовували при жіно­чих хворобах; латин, chamomilla від грецьк. chamai — низько, невели­кий за зростом та melon — яблуко, латин, recutitus, -а — обрізний, обід­раний.

Рослина однорічна трав’яниста. Стебло пряме, циліндричне, голе, розгалужене, заввишки 15-50 см. Листки чергові, голі, сидячі, двічі- або тричіперисторозсічені на тонкі, вузькі, нитковидні сегменти. Квітки дрібні, зібрані на кінцях стебла в напівкулясті або конічні кошики; квітколоже видовжено-конічне, голе, порожнисте; край­ові квітки маточкові, язичкові, білі, серединні — двостатеві, труб­часті, жовті, зверху п’ятилопатеві; обгортка черепицеподібна, багаторядна. Плід — сім’янка.

Поширення. Росте ро­машка лікарська невеликими заростями майже по всій тери­торії України в садах, на пус­тирях, уздовж доріг. У спеціа­лізованих господарствах ромашку культивують.

Р омашка без’язичкова росте по всій території Украї­ни на засмічених місцях, виго­нах, уздовж доріг.

Заготівля. Квітки збира­ють протягом усього періоду цвітіння в суху погоду, зрива­ючи руками або спеціальними гребнями біля самої основи, щоб залишки квітконосів були не довшими за 3 см. Зібраний матеріал сушать, розсипаючи шаром у 2-3 см у сухому, доб­ре провітрюваному при­міщенні або.під накриттям на вільному повітрі; штучне сушіння мож­ливе при температурі не вище 40 °С.

Для медичних потреб використовують суцвіття і траву ромашки без’язичкової. Збирають, сушать і зберігають так само, як ромашку лікарську.

Хімічний склад сировини. Квітки ромашки лікарської містять ефірну олію (0,8 %) синього кольору. Основні компоненти її — хама­зулен, сесквітерпенові вуглеводні фарнезен і кадінен, сескві­терпеновий спирт бісаболол, аліфатичний терпен мірцен. У квіткових кошиках знайдені також флавоноїди, кумарини, тритерпенові спирти, фітостерин, холін, аскорбінова кислота, каротин. Встановлено, що ха­мазулен утворюється в квітучих кошиках із гваяноліду матрицину (прохамазулену).

Хамазулен

У суцвіттях ромашки без’язичкової міститься ефірна олія (0,5 %). У складі ефірної олії є бісаболол, але немає хамазулену. При­сутні також флавоноїди (апігенін, лютеолін-7-глюкозяа), холін, ку­марин, умбеліферон, полісахариди, дубильні речовини, аскорбінова кислота. '

Біологічна дія та застосування. Препарати ромашки лікарсь­кої збільшують секреторну діяльність травних залоз, стимулюють жовчовиділення і збуджують апетит, усувають спазми органів черев­ної порожнини, виявляють болетамувальну, протизапальну, протиалер- гічну, антимікробну дію. При зовнішньому застосуванні препарати ромашки виявляють протизапальну, знеболюючу, епітелізуючу, анти­мікробну і антимікотичну дію. Настій квіток ромашки вживають для полоскання при запаленні слизових оболонок ротової порожнини, для обмивання гнійних ран, виразок, гемороїдальних вузлів, спринцюван­ня при кольпіті, ендоцервіциті та ін.

З квіток ромашки виготовляють препарати ромазулаи, ротокан, алором, гербогастрин, фітон, камістад-гель, гастроліт, квітки вхо­дять до складу зборів арфазетин, елекасол, протигемороїдальний.

Ромашку без ’язичкову використовують тільки зовні так само, як аптечну. У народній медицині — від застуди (протизапальна і потогі­нна дія), при порушенні менструального циклу, як ефективний засіб при гельмінтозах у дітей.

У гомеопатії використовується вся квітуча рослина при рефлек­торному сухому кашлі з погіршенням від 21 до 24 год, грипі, судо­мах у кишечнику, диспепсії у дітей грудного віку. Призначають лю­дям, які не терплять ніякого болю.

ЛИСТЯ ПОЛИНУ ГІРКОГО — FOLIA ABSINTHII ТРАВА ПОЛИНУ ГІРКОГО — HERBA ABSINTHII

Полин гіркий — Artemisia absinthium L., род. айстрові -— Asteraceae

Полынь горькая; латинізована назва пов’язана з ім’ям Артемісії, жінки царя Мавсола, або від грецьк. artemes — здоровий, неушкоджений, в зв’язку з лікарськими властивостями рослини, absinthium — латинізована грецька назва

полину absinthion, від -а — ні та psenthos — насолода, задоволення, тобто рослина, від якої не відчуваєш задо­волення у зв’язку з гірким смаком.

Р ослина багаторічна трав’яниста,сріблясто-сіра. Стебла прямостоячі, зав­вишки 50-125 см, слабкос- ріблясті, у верхній частині розгалужені. Листки чер­гові, зверху білувато-шов­ковисті, зісподу — білопов- стисті; нижні — довгочерешкові, трикут­но-серцевидні, тричіпери- сторозсічені; серединні — сидячі, двічіперисто- роздільні; верхні — сидячі, перистороздільні з еліп­тично-ланцетними або ланцетними частками. Квітки жовті, різнорідні, в майже кулястих пониклих кошиках. Плід — сім’ян­ка. Запах рослини ароматний, характерний, особливо сильний при розтиранні. Смак пряний, дуже гіркий.

Поширення. Росте по всій території України на полях і пус­тирях, уздовж доріг та поблизу житла.

Заготівля. Листки збирають до цвітіння рослини, траву — на початку цвітіння, зрізаючи серпами або ножами нездерев’янілі верхівки стебел завдовжки до 25 см. Зібрану сировину сушать на вільному повітрі у затінку або у добре провітрюваному при­міщенні. Штучне сушіння проводять при температурі 40-45 °С.

Хімічний склад сировини. Трава полину містить ефірну олію (2,0 %), до складу якої входять цинеол, туйон, сесквітерпе­нові спирти (абсинтин, анабсинтин та артабсинтин), сесквітерпе­нові лактони (тауремізин), а також алкалоїди, каротин, аскорбі­нова кислота, вітаміни групи В.

Біологічна дія та застосування. Галенові препарати поли­ну гіркого збуджують апетит, рефлекторно стимулюють діяльність залоз травного каналу, підвищують секрецію жовчі, панкреатич­ного та шлункового соку. Полин входить до складу настойки гіркої, настойки полину, апетитних та жовчогінних чаїв.

ТРАВА ДЕРЕВІЮ — HERBA MILLEFOLII КВІТКИ ДЕРЕВІЮ — FLORES MILLEFOLII

Д еревій звичайний —

Achillea millefolium L., род. айстрові — Asteraceae

Тысячелистник обык­новенный; назва Achillea дана на честь грецького міфічного героя Ахілла, який вперше за­стосував рослину при пора­ненні; латин, millefcolium — ти- сячолисний, походить від mille — тисяча і folium — лист.

Рослина багаторічна трав’яниста, розсіяно-опуше- на, стебло прямостояче, зав­вишки до 100 см, вгорі роз­галужене, біля основи здерев’яніле. Листки лан­цетні, двічіперисторозсічені, з численними вузькими, загостреними сегментами.

Квітки зібрані в кошики, що

утворюють щитковидне суцвіття; крайові квітки язичкові, ма­точкові, білі або рожевуваті; серединні — трубчасті, двоста­теві. Плід — сім’янка. Рослина має своєрідний ароматний запах.

Поширення. Деревій росте по всій території України на луках, по узліссях, галявинах, коло доріг.

Заготівля. Заготовляють від початку до середини цвітіння рос­лини, Зрізують верхівки стебел завдовжки 15 см; сушать під наме­тами або на горищах, розкладаючи тонким шаром та час від часу перегортаючи. .

Хімічний склад сировини. Трава і листя містять ефірну олію (0,3 і 0,8 % відповідно), яка є складною сумішшю моно- і сескві­терпенів. На фармакологічну активність впливають проазулени мат­рицин, матрікарин, азулен, 8-оцетоксиартабсин (стереоізомер мат­рицину), ахіліцин, гумулен, сесквітерпенові лактони — ахілін, міллефін, балхинолід, ацетилбалхинолід та ін. Серед монотерпе- ноїдів а- і 0-пінен, сабінен, камфора, борнеол, туйон тощо.

Крім терпенів трава містить флавоноїди (рутин, лютеолін-7-глі- козид, апігенін), дубильні речовини, алкалоїди та інші сполуки, що містять азот (ахілеїн, бетаїн, холін, трігонелін), вітамін К.

о

Біологічна дія та застосування. Галенові препарати виявляють ефективну кровоспинну дію і використовуються при легеневих, киш­кових, гемороїдальних та носових кровотечах. Вони посилюють сек­реторну активність шлунка, розширюють жовчні протоки і збільшу­ють жовчовиділення в дванадцятипалу кишку, підвищують діурез, усувають спастичний біль у кишечнику. Деревій звичайний входить до складу проносних, апетитних, шлункових, гіпотензивних зборів, препарату ротокан, вундехіл.

У гомеопатії використовується свіжа квітуча рослина при веноз­них та артеріальних кровотечах з носа, горла, шлунка, кишечника, се­чового міхура, матки, при внутрішніх кровотечах після операцій, кро­вотечах з ран і після пологів.

КВІТКИ АРНІКИ — FLORES ARNICAE

А рніка гірська — Arnica montana L., арніка Шаміссо, підвид олистяна —Arnica chamissonis Less subsp. foliosa Nutt., род. айстрові — Asteraceae

Арника горная, а. Шамиссо;

arnica — назва неясної етимології, латин, montanus, -а —- гірська.

Рослина багаторічна трав’янис­та, залозисто-пухнаста. Стебло пряме, заввишки до 80 см, біля основи з ро­зеткою овальних або довгасто-оваль­них листків. Стеблові листки сидячі, супротивні, довгасті, ланцетні. Квітки жовтогарячі, в поодиноких кошиках діаметром до 5 см на верхівці стебла і гілок. Квітколоже ямкувате, волосисте, крайових ма­точкових квіток 15-20, вони ма-

ють три зубчики та 7-9 жилок. Серединні квітки двостатеві, трубчасті, п’ятизубчасті. Плід — сім’янка.

Поширення. Зустрічається в лісах Карпат, зрідка у Житомирській області на луках, узліссях, по чагарниках.

Заготівля. Квіткові кошики збирають на початку цвітіння росли­ни (коли язичкові квітки спрямовані вгору), зрізуючи так, щоб зали­шок квітконоса не перевищував 1 см. Сушать під наметом або у су­шарках при температурі 55-60 °С. Культивується.

Хімічний склад сировини. Містить сесквітерпенові лактони. їх вміст у кошиках арніки гірської знаходиться у межах 0,2-0,8 %, а у квітках арніки Шаміссо - від 0,5 до 1,5 %. Лактони належать до типу псевдогваянолідів. Основними лактонами арніки гірської є геленалін, 11,13-дигідрогеленалін та їхні ефіри з органічними кислотами. У 1970 році із листя та кошиків арніки гірської та арніки Шаміссо (підвид оли- стяна) був виділений арніфолін і доведено його тонізуючу дію на глад­ку мускулатуру матки.

Друга група БАР, що впливає на фармакологічну активність, це фла­воноїди, склад яких дуже різноманітний. Основними є аглікони флавонів (апігенін, лютеолін, еупафолін), флавонолів (кемпферол, кверцетин, ізо- рамнетин) та їх ацетилглюкозиди або глюкурониди. Флавоноїди мають хемотаксономічне значення, бо арніка Шаміссо замість З-О-(б-ацетил)- глюкозид кверцетину містить 7-О-глюкозид лютеоліну і 7-О-глюкозид еупафоліну, яких нема в квітках арніки гірської.

Ефірна олія у квітках арніки накопичується у межах 0.2 - 0,5 %, вона жирної консистенції, має золотистий колір. У складі її похідні тимолу, тимогідрохінон, сескві- та монотерпени, жирні кислоти, поліацетилени.

С ировина містить також до 4 % тритерпеноїдів (арніцин), кароти­ноїди, дубильні речовини, інулін, холін, слиз, органічні кислоти (мо­лочну, фумарову, яблучну), аскорбінову кислоту. Арніцин являє собою суміш двох терпеноїдів арнідіолу та його ізомеру фарадіолу, які відно­сяться до групи люпеола.

Арніфолін

R-залишоктигліновоі або ангелікової, або сенеціонової кислоти

Біологічна дія та застосування. Препарати арніки мають кро­воспинні, жовчогонні, протисклеротичні, подразнюючі та бактеріо­статичні властивості. У великих дозах препарати арніки діють за­спокійливо. Зовнішньо (у вигляді примочок і компресів) настойку або настій призначають для лікування забитих місць, гематом, гно­ячкових захворювань шкіри, трофічних виразок, опіків та відморо­жень.

У гомеопатії для внутрішнього застосування використовуєть­ся кореневище з корінням, для зовнішнього — ціла свіжа квітуча рослина. Головний засіб при різного роду травмах, у тому числі по­логових та післяопераційних: швидко знеболює, зупиняє кровотечу, сприяє розсмоктуванню тромбів, попереджає розвиток сепсису.

КОРЕНІ КУЛЬБАБИ — RADICES TARAXACI

К ульбаба лікарська —

Taraxacum officinale fVigg., род. айстрові — Asteraceae

Одуванчик лекарствен­ный; назва, можливо, походить від грецьк. taraxis — хвороба очей, акеотаі — лікую, зцілюю; латин, officinalis, -е — аптечний, лікарський.

Рослина багаторічна трав’яниста, з м’ясистим верти­кальним коренем і вкороченим стеблом з прикореневою розет­кою листків. Корені веретено­подібні, завдовжки 15-20, зав­товшки 0,3-3 см, прості або малогіллясті, поздовжньоз- моршкуваті, іноді спірально- перекручені, щільні. На зламі в центрі кореня видно невеличку жовту або жовтувато-буру сер­цевину, оточену широкою сірувато-білою корою, у якій помітні під лупою буруваті концентричні тонкі пояси молочних судин. Колір коренів зовні світло- або темно-бурий. Листки перистороз- січені, пластинка із зубчастими краями і великою верхівковою час­ткою. Квіткові корзинки одиночні, розташовані на довгих квітконо­сах. Квітки язичкові, жовті. Плід — сім’янка з розширеною нижньою частиною, завдовжки 3-4 мм, з пухнастою летючкою.

Поширення. Росте по всій території Європи на полях, серед кущів, як бур’ян у садах, на городах.

Заготівля. Корені заготовляють навесні, на початку відрос­тання рослини або восени. Корені літньої заготівлі трухляві. Ви­копують заступами або підкопують плугом на глибину 15-25 см. Викопані корені струшують від црунту, відрізають надземні час­тини, кореневище («шийку») і тонкі бокові корені, миють у хо­лодній воді. Промиті корені підв’ялюють на відкритому повітрі декілька днів (до припинення виділення молочного соку при над­різанні), сушать на горищах, під наметами або в сушарках при тем­пературі 40-50 °С.

Хімічний склад сировини. Гіркоти, які відносяться до сескві- та тритерпеноїдів, між іншим, сесквітерпенові лактони (евдесманоліди — тетрагідрорідентин В, глікозид тараксаколіду; гермакраноліди — глікозиди тараксинової та 11,13-дигідротарак- синової кислоти). Серед тритерпеноїдів ідентифіковані а-амірин, тараксастерол, псевдотараксастерол та їх октани, сапонін тарак- сакозид; є також інулін (понад 40 %), флавоноїди, фенолокисло- ти, багато солей калію (4,5 %).

Біологічна дія та застосування. Густий екстракт кульба­би лікарської посилює секрецію травних залоз, підвищує апетит. Корінь входить до складу апетитних, жовчогінних, сечогінних, по­слаблюючих чаїв. Може використовуватися як замінник кави.

Суцвіття і листки використовують в їжу у вигляді салатів як джерело вітамінів.

У гомеопатії використовується рослина, зібрана перед цві­тінням, при захворюваннях печінки і травних органів, «геогра­фічному язику». '

ЛІКАРСЬКІ РОСЛИНИ ТА СИРОВИНА,

ЯК! МІСТЯТЬ ТРИЦИКЛІЧНІ СЕСКВІТЕРПЕНОЇДИ

ТРАВА БАГНА ЗВИЧАЙНОГО —

HERBA LEDI PALUSTRIS

Багно звичайне — Ledum palustre L., род. вересові —

Ericaceae

Багульник болотный; ledum від грецьк. ledoa — назва смо­лянистої рослини і від латин .palustris, -е — болотний.

Рослина. Вічнозелений розгалужений кущ заввишки 50-120 см. Молоді гілки рудуватоповстистоопушені. Листки чергові, шкіряс­ті, короткочерешкові, прості, лінійновидовжені, завдовжки до 5 см, цілокраї, із загорненими донизу краями; зверху темно-зелені, блис­кучі, голі, зісподу вкриті густим опушенням. Квітки двостатеві, пра­

вильні, білі або жовтувато- білі, у верхівкових зонтико­подібних щитках, на довгих тонких іржаво-білоповстяних клейких квітконіжках. Плід — довгаста поникла коробочка. Рослина має різкий, специфіч­ний запах.

П оширення. Зустріча­ється на Поліссі, у Прикарпат­ті, Карпатах, у сирих і заболо­чених соснових або дубових лісах, на торф’яних болотах.

Заготівля. Збирають од­норічні пагони під час до­зрівання плодів. Сушать під наметом або у сушарках при температурі ЗО °С. Рослина токсична.

Х імічний склад сировини. Трава містить до 2,5 % ефірної олії, яка має густу консистенцію, зелений колір, різкий неприємний запах. На холоді з неї випадає стеароптен. Олія складається на 25 % із сес­квітерпенових спиртів, на 60 % з аліфатичного терпену мірцену та складної суміші інших терпеноїдів. Сесквітерпеновими спиртами є ледол та палюстрол — насичені трициклічні сполуки, які мають у своє­му складі азуленовий скелет. У листках, крім ефірної олії, знайдено дитерпени (андромедотоксин), тритерпени (тараксастерол), фенолог- лікозид арбутин, флавоноїди, дубильні речовини.

Біологічна дія та застосування. Настій виявляє спазмолітичні, відхаркувальні, потогінні, сечогінні, дезинфікуючі та наркотичні вла­стивості; розширює судини і знижує кров’яний тиск. З трави виробля­ють препарат ледин протикашлевої дії.

У гомеопатії використовується вся рослина, зібрана під час цвітіння, при колотих забруднених ранах для попередження сепсису, гострому та хронічному ревматизмі, коклюші, гострому та хроніч­ному бронхіті, екземах та фурункулах.

ЛІКАРСЬКІ РОСЛИНИ ТА СИРОВИНА,

ЯКІ МІСТЯТЬ ПОХІДНІ ФЕНІЛПРОПАНУ