Мигдальна олія — oleum amygdalarum

Мигдаль звичайний — Amygdalus communis L., род. розові — Rosaceae

Миндаль обыкновенный; назва походить від латинізованої грецьк. amygdalos — назва мигдалю, можливо, від сирійської аі- mugdala — гарне дерево; латин, communis — звичайний.

Рослина. Невисоке дерево з гіллястою кроною. Листки чергові, видовжено-ланцетні, дрібнозубчасті, загострені. Квітки правильні, п’ятипелюсткові, двостатеві, майже сидячі, поодинокі або розмі­

щені попарно; пелюстки білі або блідо- рожеві. Плід — кістянка з шкірястим оп­лоднем і дерев’янистою кісточкою. У кісточці буває одна або дві насінини.

Ц віте у лютому-березні, до розпускан­ня листя. Існують дві форми мигдалю звичайного, які морфологічно не від­різняються: з солодким — forma sativa, син. f dulcis та з гірким насінням — f. amara.

Поширення. Мигдаль гіркий росте в горах Туркменії, у Західно­му Тянь-Шані і в Південній Вір­менії. В Україні, переважно в Кри­му, вирощують форми з солодким насінням.

Одержання олії. Мигдальну

олію одержують холодним пресуванням з насіння як солодкого, так і гіркого мигдалю. При одержанні олії з гірких форм стежать за тим, щоб до неї не потрапила вода, бо це викликає розщеплення ціаногл- ікозиду амігдаліну, і бензальдегід та синильна кислота, що виділя­ються при цьому, розчиняться в жирній. Така олія набуває запаху гіркого мигдалю і стає непридатною для медичних цілей.

Характеристика олії. Безбарвна або жовтувата рідина, без за­паху, приємного оліїстого смаку. Кислотне число медичної олії не більш 2,5, йодне — 93-102.

Хімічний склад олії. Жирна олія солодкого та гіркого мигда­лю складається переважно з тригліцериду олеїнової кислоти (май­же 85 %); серед інших кислот лінолева (12 %) та насичені жирні кислоти (3 %).

Біологічна дія та застосування. Замінник маслинової олії. Рафіновану мигдалеву олію, що одержують гарячим пресуванням, використовують як харчовий продукт та у парфумерній промисло­вості.

Персикова олія — oleum persicorum

Персик звичайний — Persica vulgaris Mull., род. розових — Rosaceae

Персик обыкновенный; назва походить від латин, persicum — персик, vulgaris — звичайний.

Рослина. Дерево заввишки 3-5 м або кущ. Листки ланцетні, гостропилчасті, з короткими черешками, несуть 3-5 червоно-

бурих залозок. Квітки актиноморфні, двостатеві, рожеві, поодинокі, зрідка їх по дві. Цвіте у квітні-травні. Плід — кістянка.

Поширення. Походить із Східної Азії. Розводять як плодову рослину у південних районах України.

Одержання олії. Насіння всіх кісточкових містить жирну олію: персик до 55%, абрикос до 50, алича та слива 40%. Жирну олію із загальною назвою «персикова олія» одержують холодним способом з насіння персика — Persica vulgaris, а також абрикоса — Armeniaca vulgaris, аличі — Prbnus divaric6ta, сливи — Prbnus domiistica. Плоди цих дерев використовують у харчовій промисловості, а на­сіння є відходами виробництва і дешевою сировиною для одержан­ня олії.

Характеристика олії. Безбарвна або жовтувата рідина, без за­паху, приємного оліїстого смаку. Кислотне число медичної олії не більше 2,5, йодне — 96-103.

Хімічний склад персикової олії наближається до складу миг­дальної олії. Вона містить однокислотний тригліцерид олеїнової кис­лоти, який супроводжують гліцериди лінолевої кислоти.

Біологічна дія та застосування. Замінник маслинової олії.