Кореш аралі, маньчжурсько, —

RADICESARALIAE MANDSHURICAE

А ралія маньчжурська — Ardlia mandshurica Rupr. et Maxim, (син. аралія висока — Ardlia elata (Mig.) Seem.), род. аралієві — Araliaceae

Аралия высокая (аралия маньчжурская); aralia — назва невідомої етимології; латин. elatus, -а — високий.

Рослина. Невелике дере­во з поверхневою кореневою системою і численними бічними циліндричними ко­ренями різної ширини. Вони легкі, поздовжньотріщину- ваті; пробка облуплюється; кора тонка, легко відокрем­люється від деревини. Стов­бур вкритий тріщинуватою ко­рою з великою кількістю колючок. Гілки відсутні або у невеликій кількості зосереджені на самій верхівці. Квітки жовтува­то-білі, у вигляді зонтиків, зібрані у складну волоть. Плід — куляс­та, синьо-чорна ягода.

Поширення. Дуже поширена на Далекому Сході, в Кореї і Пів­нічному Китаї. Росте на підлісках мішаних і хвойних лісів, особли­во на галявинах і порубках, поодиноко або невеликими групами.

Заготівля. Восени, після достигання насіння, або рано на­весні корені викопують, одразу очищають від дрібних корінчиків і землі, миють і розрізають на шматки завдовжки 10-12, діамет­ром 2-4 см.

Хімічний склад сировини. Корені містять тритерпенові са­поніни — аралозиди А, В і С, які є глікозидами олеанолової кис­лоти; а також алкалоїд аралін, сахара, ефірну олію, смоли, холін.

Біологічна дія та застосування. Препарати мають тонізу­ючі властивості, але слабші за настойку женьшеня. Настойка аралії 1:5 на 70 % спирті, сапарал (таблетки) застосовуються при астеноневротичних розладах, гіпотонії, депресивних станах.

ЛІКАРСЬКІ РОСЛИНИ ТА СИРОВИНА,

ЯКІ МІСТЯТЬ ПЕНТАЦИКЛІЧНІ САПОНІНИ ТИПУ У PCАНУ

ЛИСТЯ ОРТОСИФОНУ тичинкового—

FOLIA ORTHOSIPHONIS STAMINEI

О ртосифон тичинковий (нирко­вий чай) — Orthosiphon stamineus Benth., род. ясноткові — Lamiaceae

Ортосифон тычиночный (почеч­ный чай); назва походить від грецьк. orthos — прямий, siphon — трубка; ла­тин. stamineus — той, що складається з ниток, тобто тичинковий.

Рослина багаторічна трав’яниста або напівкущ заввишки до 1-1,5 м.

Стебло гіллясте, чотиригранне. Лист­ки короткочерешкові, перехресно-су­противні, майже ромбічної форми, з великозубчастим краєм, біля осно­ви — цілокраї. Головна жилка та жилки другого порядку можуть бути пурпурово-фіолетові. Довжина листків 2-5, ширина 1,5-2,5 см.

Квітки на верхівці стебла та гілок си­дять по три в пазухах листків та утво­рюють переривчасте несправжнє воло­тевидне суцвіття. Вони неправильні, двогубі, блідо-фіолетові.

Поширення. У дикому вигляді — на островах Південно- Східної Азії. Північно-Східної Австралії. Індонезії. Культивується у тропічних та субтропічних країнах.

Заготівля. Листки та флеші збирають протягом всього періо­ду вегетації. ¹

Хімічний склад сировини. Листки містять тритерпенові са­поніни — похідні а-амірину. урсолову кислоту, також флавоноїди, ефірну олію, органічні кислоти.

Біологічна дія та застосування. Настій застосовують як се­чогінний засіб при нирковокам’яній хворобі, холециститах, подагрі. Сечогінний ефект супроводжується тривалим виділенням сечової кислоти, сечовини, а також солей важких металів. Виявляє також спазмолітичну дію на гладенькі м’язи, підвищує виділення шлунко­вого соку і підсилює виділення жовчі.

ЛІКАРСЬКІ РОСЛИНИ ТА СИРОВИНА,

ЯКІ МІСТЯТЬ ТЕТРАЦИКЛІЧНІ САПОНІНИ ТИПУ ДАМАРАНУ

КОРЕШ ЖЕНЬШЕНЯ — RADICES GINSENG

Ж еньшень — Panax ginseng С. A. Mey. род. аралієві — Ar ali- aceae

Женьшень; назва походить від латинізованого слова pana­cea — засіб від усіх хвороб, або Panax — за ім’ям Панацеї, доч­ки бо га-лікаря Асклеаія. , Рослина багаторічна (жи­ве до 50 років), трав’яниста, заввишки 30-70 см. Корінь стрижневий, завдовжки до 20-25 і діаметром 2-2,5 см, з двома — шістьма розгалу­женнями, жовтуватий або білуватий, циліндрично-дов­гастий, соковитий, формою іноді нагадує фігуру людини. У верхній частині кореня є не­величке поперечнозморшкуватеутворення («шийка»), на верхівці якого щорічно закладається одна, рідше — дві-три зимуючі брунь­ки. Шийка з кільчастими рубцями від стебел, що щорічно від-

мирають. На верхівці кореневище розширене («голівка») та має бруньку. Головний стрижневий корінь товстий (0,7-3,5 ему діа­метрі), веретеноподібної форми, поздовжньотріщинуватий, з кільчастими поперечними потовщеннями у верхній частині. Колір кореня жовтувато-білий зовні та майже білий на зламі. Стебло пряме, тонке, несе на верхівці кільця листків. Листки дов- гочерещкові, пальчастоп ’ятискладні, на черешках еліптичні, гостро­кінцеві, з клиноподібною основою. Стебла і черешки листків з фіо­летово-червоним відтінком. Квітки малопомітні, п’ятичленні. віночок білий або зеленкуватий, п’ятипелюстковий. Плід — яскра­во-червона, злегка сплюснута м’ясиста кістянка з двома-трьома кісточками.

Поширення. Раніше ріс у великій кількості у Приморському та на півдні Хабаровського краю, у Китаї. Кореї. Маньчжурії, тепер зустрічається рідко, тільки в глухих гірських кедрових лісах, куди проникає розсіяне сонячне світло і ррунт вологий та радіоактивний; не любить яскравого сонця. Зустрічається поодинці або невелики­ми купками по три — п’ять рослин. Кзльтивується в Україні. Про­мислові плантації є на Далекому Сході.

Заготівля. Корені диких рослин збирають професійні заготі­вельники. Роблять вони це. коли достигають плоди і рослина стає добре помітною. Плоди зрізають і висівають у лунки. Корінь вико­пують, обережно, за допомогою кістяної лопатки, відділяють від стебел, очищають від землі, пакують у коробочку з-жори. пересипа­ючи вологою землею, і здають на заготівельний пункт у свіжому вигляді. Пошкоджені корені легко загнивають, і, щоб запобігти цьо­му, їх консервують: проварюють і сушать. Крохмаль клейстеризуєть- ся. корінь стає подібним до рога і набуває червоного кольору (чер­воний женьшень).

Корені культурного женьшеня заготовляють віком 4-6 років, на цей час вони досягають ваги 50-160 г. Кореню, що росте у при­родних умовах, мало б бути 40-45 років. Заготівлю звичайно про­водять у вбресні-жовтні. Корені викопують вилами і, щоб запобігти загниванню, одразу ж сортують, миють і кладуть у сушарки.

Хімічний склад сировини. Корені містять складну суміш більш як 20 сапонінів, які називають панаксозидами. або гінсенози- дами. Основу складають специфічні тетрациклічні сапоніни дамара- нового типу, агліконами яких є панаксадіол (3,12-діол) та панаксат- ріол (3.6,12-тріол). є пентациклічні сапоніни (олеанолова кислота). Глікозиди містять від 3 до 6 цукрових залишків. Терапевтичний ефект женьшеня розширюють специфічні оліго- та полісахариди, а також ацетиленові сполуки; містяться у ньому ефірна олія (0,05 %), вітаміни С, В_р В₂ та інші. Стерини, жирні кислоти тощо.

Біологічна дія та застосування. Препарати женьшеня ефективні при фізичному та розумовому втомленні, зниженій працездатності, особливо після тривалих захворювань, тфи діабеті, хронічному гіпо- та анацидному гастриті; вони підвищують загальну опірність організму до захворювань та несприятливого впливу зовнішнього середовища. Випускають настойку женьшеня. Настойка, сухий та рідкий екстракти входять до складу пре­парату йохімбе-гармонія і комплексних імпортній ліків тонізуючої дії.

ЛІКАРСЬКІ РОСЛИНИ ТА СИРОВИНА,

ЯКІ МІСТЯТЬ ТЕТРАЦИКЛІЧНІ САПОНІНИ ТИПУ ЦИКЛОАРТАНУ