Трава астрагалу шерстистоквіткового—

HERBA ASTRAGALIDASYANTHI

А страгал шерстистоквіт­ковий — Astragdlus dasydnthus Pall., род. бобові — Fabaceae Астрагал густоцветковый (а. шерстистоцветковый); Astra­galus — назва бобової рослини у Діоскорида (від грецьк. astra­galos — гральна кістка з бара­нячих кісток, що формою нага­дує зерно), dasyanthus — густоквітковий (від грецьк. dasys — густий та anthos — квітка).

Рослина багаторічна трав’яниста, заввишки до 40 см. Стебло волохате, опушене бі­лими волосками. Листки зав­довжки 12-20 см, непарнопір­часті, на коротких черешках, з великими білуватими плів­частими прилисниками. Лис­точків 12-14 пар, усі вони дов­гасто-еліптичні, сірувато-зелені, з обох боків густо опушені білуватими волосками. Квітки по 10-20 в щільних головчастих китицях, квітконос корот­ший за листки. Квітки жовті, неправильні, метеликові. Віночок гус­тоопушений. Плід — біб.

Поширення. Рослина зустрічається у степовій зоні на території України, Молдови, Передкавказзя. по течії Дніпра, у Волзько-Донсь­кому басейні та Причорномор’ї.

Заготівля. Збирають траву у період цвітіння. Стебла зрізають не нижче як за 10 см від землі. Сушать на відкритому повітрі. Не допускається до заготівлі зовні схожий вид — астрагал пухнасто- квітковий.

Хімічний склад сировини. Трава містить дазіантозиди — похідні дазіантогеніну. Вченими Запорізького медичного інституту встановлена наявність флавоноїдних сполук — похідних кверцети­ну та кемпферолу, а також дубильних речовин, кумаринів.

Біологічна дія та застосування. Настій трави виявляє седативну, гіпо­тензивну та діуретичну дію.

ЛІКАРСЬКІ РОСЛИНИ ТА СИРОВИНА,

ЯКІ МІСТЯТЬ САПОНІНИ МАЛОВИВЧЕНОГО СКЛАДУ

КОРЕНЕВИЩА З КОРЕНЯМИ ЗАМАНИХИ — RHIZOMATA CUM RADICIBUS ECHINOPANACIS

' Оплонанакс високий — Oplopdnax elatus Nakai. (син. заманиха

висока — Echinopdnax horridus subsp. elatum), род. аралієві — A ra­il aceae

Оплонанакс высокий (заманиха высокая, эхинопанакс высокий);

назва аріорапах походить від грецьк. hapan — зброя та panax — назва роду женьшень; грецьк. echinos — їжак; латин, elatus, -um — висо­кий, horridus, -um — жахливий.

Рослина. Колючий чагарник заввишки близько 1 м. Кореневище довге, горизонтальне, щільне, дерев’янисте, циліндричне, злегка зігнуте. Колір зовні бурувато-сірий, на зламі — жовтувато-білий. Стовбур вкритий довгими колючками. Листки на довгих черешках, густо вкриті короткими колючками. Листкова пластинка округла,

округла, з серцевидною ос­новою. Квітки дрібні, мало­помітні, у простих зонти­ках, що зібрані у довгасту китицю. Плоди соковиті, жовто-червоні, кулясті.

П оширення. Росте в пів­денній частині Приморсь­кого краю на кам’янистих друнтах, у місцях з високою вологістю повітря.

Заготівля. Збирають коре­невища з коренями під час достигання плодів. Викопу­ють, видаляють надземну частину, миють у проточній воді, розрізають на шматки завдовжки до 3-5 см і роз­кладають для підв’ялювання; потім сушать на горищах, під наметами, час від часу пере­гортаючи, або в сушарках.

Хімічний склад сировини. Всі органи містять тритерпенові са­поніни ехіноксозиди (до 7 %), будову яких не встановлено. Крім того, міститься ефірна олія (1,8-5 %), фенольні глікозиди, кума­рини (0,2 %), флавоноїди (0,9 %) і алкалоїди.

Біологічна діяГ та застосування. Настойка застосовується як то­нізуючий засіб при нервових та психічних захворюваннях, гіпо­тонії. легкій формі діабету. Близька за дією до настойки женьше­ня, але виявляє слабкішу дію.

С ТЕРОЇДИ

Стероїди — органічні речовини рослинного і тварин­ного походження, в основі яких лежить тетрациклічне угрупуван- ня стеран, або циклопентанпергідрофенантрен. Фізіологічна дія різних стероїдів залежить від їхньої будови і просторового розмі­щення функціональних груп, які надають сполукам характерних хімічних властивостей.

Будова і класифікація

З точки зору стереохімії стеран може існувати у трьох просторових конфігураціях кілець А, В. С і D:

група 5 а-стероїдів має орієнтацію транс-транс-транс, група 5 (3-стероїдів з конфігурацією цис-транс-транс\ група кардіостероїдів з цис-трстс-цис розташуванням кілець, що відрізняє серцеві глікозиди від вказаних вище природних сте­роїдів, у~ яких кільця С/D займають транс- положення.

У залежності від характеру замісників у С-17 стероїди поді­ляють на стероли (холестерол, ерго- та фітостероли), жовчні кис­лоти, стероїдні гормони, стероїдні сапогеніни, кардіостероїди (геніни серцевих глікозидів), стероїдні алкалоїди (глікоалкалої­ди), екдистероїди, вітаноліди та деякі інші сполуки рослинного походження.

Стероли

„ Формально стероли є похідними тетрациклічних три­

терпенів. Стероли ссавців і грибів утворюються з ланостану. Всі вони мають аліфатичний ланцюг у позиції С-17, подвійний зв’я­зок і гідроксильну групу у С-3.

Стероли вищих рослин і водоростей також походять від ла­ностану, але їхнім біосинтетичним попередником є похідне цик- лоартану — циклоартанол. Для рослинних стеролів характерна присутність замісників у С-24 бічному ланцюзі, які вбудовують­ся у молекулу внаслідок реакцій трансметилювання.

У рослинах знайдені стероли, які не мають додаткових алкіль- них груп у С-24. Наприклад, холестерол, головний стерол тварин, міститься у незначних кількостях у вищих рослинах і е переважа- ' ючим стеролом деяких червоних водоростей.

Особливістю рослинних стеролів є подвійний звязок, який часто міститься у бічному ланцюзі і має /я/>анс-конфігурацію. Сте­роли тваринного походження такого зв’язку не мають.

Стігмастерол вперше виділено з бобів фізостігми Physostigma venenosum Fabaceae (1906). У значній кількості він міститься в олії сої разом із сітостеролом. У залишку, що не вмилюється, їх сукуп­ний вміст становить 15-20 %. їх можна одержати як бічні продук­ти переробки цієї культури. Джерелами (3-сітостеролу і його гліко­зидів є корені кропиви, гарбузове насіння тощо. Головний стерол споринні — ергостерол, який міститься й в інших грибах, на­приклад дріжджах (Saccharomyces cerevisiae), в кількості 0,1-0,7 %.

Стероли надходять до організму людини з їжею (жирні олії, буряк, селера тощо). Вони беруть участь у метаболізмі фосфатидів, мають певне фізіологічне значення як носії стероїдного угрупу- вання подібного стероїдним гормонам, наприклад кортизону.

Стероїдні сапоніни

Сапогеніни стероїдних сапонінів—це похідні стерану з бічним пентациклічним кільцем у позиції С-17, що мають 27 атомів вуглецю (С_эт- стероїди). Більшість сапогенінів пождать із стеролів, у яких бічний лан­цюг зазнав метаболічних перетворень, внаслідок яких з’явилося спіроке- тальне у групування.