Трава очитку великого свіжа —

HERBA SEDI MAXIMI RECENS

Очиток великий — Sedum maximum (L.). Hoffm, род. товстолис­тих — Grassulaceae

Очиток большой; назва походить від латин, sedare — утамовувати, заспокоювати біль; maximus, -а, -ит — дуже великий, найбільший.

Рослина багаторічна трав’яниста сукулентна. Корені верете­ноподібно потовщені. Стебла могутні, прямі або дуговидно-зігнуті біля основи, вгорі розгалужені, зелені або пурпурові, заввишки

40-80 см. Листки соко«иті, м’я­систі, плоскі, супротивні, іноді нижні чергові або зближені по три, сидячі, видовжено-еліп- тичні, виразно-виїмчасті, зав­довжки 4-13, завширшки 2-5 см. Суцвіття — густа щитовидна во­лоть діаметром 5-10 см. Чашеч­ка втричі коротша за віночок. Віночок біло-рожевий, розділь­нопелюстковий, пелюстків п’ять. Плід — складна листянка. Насіння дрібне, буре, видовже- но-яй цеподібне, завдовжки близько 0,5 мм.

П оширення. Росте в лісах серед чагарників, розсіяно в По­ліссі та Лісостепу, переважно на захід від Дніпра.

Заготівля. Зрізують квітучу рослину ножами або сікачами без грубих частин. Складають без ущільнення по 15-20 кг в ящики з отворами в бокових стінках і на кришці Зберігають не більше доби, але краще переробляти одразу.

Хімічний склад сировини. Трава містить піперидинові алка­лоїди (одним з яких є седамін), флавоноїди (кверцетин, кемпфе­рол, мірицетин, ізорамнетин та їхні глікозиди), катехіни, кумарини (кумарин,ескулетин); фенолкарбонові кислоти, арбутин, дубильні речовини, органічні кислоти, вітамін С, полісахариди (15,4 %), спе­цифічний сахар седогептулозу; мікроелементи.

Біологічна дія та застосування. Біосед — водний екстракт з консервованої свіжої трави, виявляє біостимулюючу, загально- тонізуючу і протизапальну дію.

ЧАГА (БЕРЕЗОВИЙ ГРИБ) —

FUNGUS BETULINUS

Стерильна форма фітопатогенного гриба інонотуса скошеного (трутовика косотрубчастого) — lnonotus obliquus (Pers.) РіІ., род. ги- менохетові —Hymenochaetaceae

Чага, черный березовый гриб

Рослина. Багаторічний паразитичний гриб, що розвивається на стовбурах берези у вигляді наростів, форма яких залежить від харак­теру ушкодження, через яке відбулося зараження дерева. Спори гри­ба проникають на ушкоджених місцях кори дерев в деревину і руйну-

ють її. На місті зараження де­рева з’являються тверді, чорні нарости, які поступо­во збільшуються в розмірах і мають пагорбисту поверх­ню і численними неглибоки­ми тріщинами. Частіш за все вони округлі, видовжені або кулясті, з неправильни­ми контурами, завдовжки до 30-40, завширшки 10-15 см.

Н а розрізі видно три шари: зовнішній — чорний, дуже твердий, завтовшки 1-2 мм, який сильно розтріскуєть­ся; середній — щільний, буро-брунатний, із дрібними, різної товщини жовтими прожилками, кількість яких збільшується до внут­рішньої частини наросту, частіш за все тягнеться по всьому наростові до стовбура дере­ва; внутрішній —трухлявий, бурий ибо жовтуватий, поширюєть­ся усередину дерева у вигляді гнилі деревини. Період росту гриба 10—і 5 років. Вага може досягати 5 кг.

Поширення. Трапляється по всій лісовій зоні Європи та Азії. Роз­вивається на живих дорослих стовбурах берези, рідше вільхи, горо­бини, в’яза, клена.

Заготівля. Можна заготовляти протягом всього року, але краще з осені до весни, коли чагу не маскує листя. Нарости підрубують уз­довж стовбура дерева, відсікають трухляву внутрішню частину, ли­шаючи зовнішню і тверду середню, очищають від лубу. Непридатні для заготівлі нарости з сухих або засихаючих дерев, а також великі старі крихкі, які зустрічаються поблизу основи старих дерев і мають чорний колір по всій товщині. Для швидкого висихання чагу розрубу­ють на шматки завдовжки до 10 см і сушать у сушарках при темпера­турі не вище 60 °С. У сирих приміщеннях сировина швидко псується.

Хімічний склад сировини. Основними БАР чаги вважають во­дорозчинні інтенсивно забарвлені хромогени, які утворилися з комп­лексу активних альдегідів, поліфенолів, гідроксифенолкарбонових кислот та хінонів. Усі сполуки генетично пов’язані з гідро- ксиароматичними попередниками біосинтезу дубильних речовин і лігнанів кори і деревини берези. До складу плодового тіла гриба вхо­дять полісахариди, вільні феноли, тритерпеноїд інонотодіол, стери-

ни, органічні кислоти, лігнін, целюлоза. Виділені також гуміноподібні речовини, які складаються з високомолекулярних оксикарбонових аро­матичних кислот. Протипухлинну дію пов’язують з вмістом птеринів, які є похідними птеридину. Вільний птерин — фрагмент фолієвої кислоти, дея­ких пігментів.

Біологічна дія та застосування. Бефунгін — напівгустий ек­стракт з доданням солей кобальту, застосовують як загальнотонізу- ючий і болетамувальний засіб при хронічних гастритах, дискінезії шлунково-кишкового тракту з явищами атонії, при виразковій хво­робі шлунка. Призначають також онкохворим для покращення загаль­ного стану.

КОРЕНІ ПЕРЕСТУПНЯ СВІЖІ —

RADICES BR YON1AE RECENS

П ереступень білий — Bryo­nia dlbaL., род. гарбузові — Сиси- rbilaceae

Бриония белая (пересту­пень белый); назва походить від грецьк. bryein — рости,зеленіти (за зелені невисихаючі пагони); латин, albus, -а, -ит — білий.

Рослина. Багаторічна тра­в’яниста однодомна ліана з тов­стим м’ясистим ріпоподібно- потовщеним коренем завдовжки до 50-70 і діаметром 3-4 см, зовні жовтуватий, усередині білий. Стебла численні, лазячі, зі спірально закрученими вусиками завдовжки 5-6 см. Листки чер­гові, черешкові, яйцеподібні, п’яти — семилопатеві, із серце­подібною основою, великозубчасті. Квітки одностатеві (рослина однодомна), правильні, в пазушних суцвіттях, тичинкові зібрані у ки­тиці, маточкові — в щитки. Віночок зрослопелюстковий, жовтувато- білий, з п’ятироздільним розправленим відгином. Плід соковитий, ягодоподібний, кулястий, чорний, діаметром 8-10 мм, з чотир­ма — шістьма чорними яйцеподібними сплющеними, зморще­ними насінинами. Цвіте у червні-липні. Плоди дозрівають у липні-вересні.

Поширення. Зустрічається по всій території України, на Кав­казі й у Центральній Азії, частіше в лісових і лісостепових районах,

по долинах річок, серед чагарників, на гірських схилах, біля пар­канів; як заносне і здичавіле — на півдні і заході європейської час­тини СНД.

Заготівля. Запаси сировини обмежені, тому заготівлю ведуть після узгодження з державними органами охорони природи. Корені від дво, -трирічних рослин викопують до цвітіння (квітень-травень) або восени, обережно, црунт струшують, обрізають наземну части­ну і корені миють у холодній воді. Відправляють на переробку у день збирання. Рослина отруйна.

Хімічний склад сировини. Корені містять тритерпеноїди: ку- курбітацини В, L, D (елатерицин А), Е (а-елатерин), І (елатерицин В), та ін.; алкалоїди (0,24%), ефірну олію (0,34%); холін, 3-гідрок- сиоктадекадієнові кислоти, ліпіди, стероїди, флавоноїди, кумари­ни, полісахариди, сахарозу.

Біологічна дія та застосування. Лоштак (таблетована фор­ма) вживають як тонізуючий, радіозахисний та імуномодулюючий засіб. Настойка свіжих коренів має болетамувальні й місцеві под­разнюючі властивості, входила до препарату акофіт, яким лікують радикуліт, ревматизм, неврити.

У гомеопатії використовують свіже коріння при запальних про­цесах суглобів, черевної та мозкової оболонок, крупозній пневмонії, плевритах, виразковій хворобі.

КОРЕНІ ЖИВОКОСТУ ЛІКАРСЬКОГО —

RADICES SYMPHYTI

Ж ивокіст лікарський — Sym­phytum officinale L., род. шорстко­листі — Boraginaceae

Окопник лекарственный; на­зва походить від латинської транс­крипції грецької назви рослини sym- phyton від symphyein — рости разом, що скоріш за все вказує на загущені зарості рослини.

Рослина багаторічна трав’я­ниста. Має коротке кореневище з грубим (угорі до 2 см завтовшки), м ’я- систим, галузистим, зморшкува­тим чорно-бурим коренем, на зламі сірувато-жовтим. Стебло пряме, заввишки 40-100 см, розгалужене, вни­зу — гранчасте. Листки великі, чер­гові, жорстковолосисті, яйцеподібно-

ланцетні або видовжено-ланцетні, решта стеблових листків — сидячі, лан­цетні, гострі, збіжні. Квітки правильні, пониклі, зібрані завитками на верхівці стебла та гілок. Чашечка п’ятироздільна; віночок дзво­никоподібний, п’ятилопатевий, спрямований вгору, спочатку чер­воно-фіолетовий, наприкінці цвітіння жовтувато-білий. Плід сухий, розпадається на чотири горішки.

Поширення. По всій Європі, на Кавказі, в Сибіру, Середній Азії росте на вологому ррунті по берегах річок, на луках, серед чагарників.

Заготівля. Навесні, на початку вегетації (квітень-травень), або восени, коли відмирає наземна частина, викопують корені, обтру­шують ррунт, швидко миють у холодній воді, щоб запобігти ос­лизненню, зав’ялюють, ріжуть на шматки і, якщо потрібно, розщеп­люють уздовж. Сушать на горищі або під накриттям, розкладаючи шаром 1-2 см, або в сушарках при температурі 45-50 °С.

Хімічний склад сировини. Корені багаті на алантоїн (до 6 %), який за будовою наближається до пурпурину; містять піролі- зидинові алкалоїди (0,3 %) вірідіфлорин, ехінатин та інші у формі N-оксидів; є тритерпени, фенолкарбонові кислоти, вуглеводи (16 %), слизисті глюкофруктозани.

Біологічна дія та застосування. Корені використовував ще Парацельс для лікування ран, виразок, різних захворювань кісток. Сировина офіцинальна в країнах Східної Європи. Застосовується тільки зовнішньо — у вигляді компресів, мазей при переломах кісток, вивихах, розтягах і розриві зв’язок (завдяки регенеруючій дії алантоїну).

У гомеопатії використовуються свіжі корені, зібрані до по­чатку цвітіння рослини, при травмах кісток, а також гастриті, ви­разковій хворобі, геморої.

Корені близького виду — живокосту шорсткого (Symphytum asperum) є компонентом збору за прописом Здренко.

ЛУШПИННЯ КВАСОЛІ — PERICARPIUMPHASEOLI ТРАВА КВАСОЛІ —HERBA PHASEOLI

Квасоля звичайна — Phaseolus vulgaris L., род. бобові — Fabaceae

Фасоль обыкновенная; назва походить від грерьк. phaseolos— боби; латин, vulgaris — звичайний.

Рослина однорічна трав’яниста. Стебло прямостояче, розгалу­жене, невитке, заввишки 30-80 см (кущова форма). Листки довго- черешкові. Стебла і черешки листків опушені відстовбурченими во­лосками; листочки трійчасті, бічні — нерівнобоко-яйцеподібні, кінцеві — трикутні, біля основи округлі, на кінці загострені, зав­довжки 8-15 см, коротковолосисті. Квітки білі, рожеві або лилові,

в пазушних китицях. Плід — біб. Оплодні висячі, завдов­жки 5-20 см, 1-2,5 см зав­ширшки, прямі або незначно зігнуті, голі або короткоще- тинисті, від блідо-жовтих до жовтих.

З

Поширення. Походить з Південної або Центральної Америки. На Україні вирощу­ють як харчову культуру.

аготівля. Траву збира­ють у період плодоношення. Лушпиння залишається після заготівлі плодів. Сушать си­ровину у затінку на відкрито­му повітрі.

Хімічний склад сиро­

вини. Трава містить флаво- у

ноїди (кемпферол-3-глюку-

ронід, кверцетин-3-глюкуронід, робінін); кавову, ферулову, хлорогенову та неохлорогенову кислоти; кумарини (умбеліферон, скополетин, ізоскополетин, ескулетин); амінокислоти, мікроеле­менти (мідь, кобальт, нікель, кремній).

Л

Сх

соон

н

Кислота піперколінова

Кислота травматинова

соон

ушпиння багате на сполуки, які містять азот (амінокислоти, холін, тригонелін, піперидиновий алкалоїд піперколінову кисло­ту, алантоїн), вищі жирні кислоти та ненасичену дикарбонову трав- матинову кислоту. У свіжих недозрілих оплоднях є токсальбумін фазин.

Біологічна дія та застосування. Трава квасолі є сировиною для виготовлення препарату гліфазші, який застосовують при лег­ких та середніх формах цукрового діабету та набряках, спричине­них захворюваннями нирок. Лушпиння виявляє властивості «рос­линного інсуліну» — знижує концентрацію глюкози в крові, входить до складу антидіабетичного збору арфазетин.