Сесквітерпени і сесквітерпеноїди

Сесквітерпени та їхні похідні є найпоширенішою групою се­ред відомих терпенів як за кількістю сполук (досліджено понад 2000 представників), так і за різноманіттям структурних варіантів

і чисельністю типів. Сесквітерпени часто зустрічаються разом з монотерпенами в ефірних оліях. У таких випадках їх знаходять в особливих клітинних структурах. Сесквітерпени є практично в усіх вищих рослинах.

Подібно до монотерпенів, сесквітерпени існують в ациклічній і циклічній (моноциклічні, біциклічні і трициклічні) формах. Відо­мо понад 200 основних типів вуглеводневого скелета сесквітер­пенів. Наводимо лише головні з них, які поширені в лікарських рослинах.

Ациклічні сесквітерпени утворюються з трьох С₅-одиниць за ізопреноїдним правилом «голова до хвоста». Структуру їх зобра­жують лінійно або у вигляді незамкненого ланцюга.

Варіанти зображення молекули фарнезену

С Н, СН,

І з І з

Н3С—С=СН—CHj-rCH^—С=СН—СНр-

Ациклічний сесквітерпеноїд фарнезол знайдений в квітках липи.

Моноциклічні сесквітерпени — це сполуки з циклогексановим одним незамкненим гідроароматичним кільцем та двома-чотирма подвійними зв’язками. Поширеними в природі є сполуки типів біса- болану (лимон, ромашка, імбир, види сосни), гумулану (хміль), еле- ману (аїр).

С полуки типу бісаболану:

Біциклічні сесквітерпени мають два конденсобані вуглевод­неві кільця з двома — чотирма подвійними зв’язками. За буДовою кілець та типом конденсації або зв’язку сесквітерпени поділяють на типи, основними з яких с кадінан, евдесман і гвайан.

Сполуки типу кадінану і евдесману знайдені в сировині аїру, валеріани, берези, оману та ін.

С полуки типу гвайану:

Похідними гвайану є гвайол, азулен, хамазулен, гвайазулен тощо, які відрізняються за розташуванням замісників і подвійних зв’язків. Азулени у вільному стані в природі не зустрічаються, а утворюють­ся в процесі перетворень їх попередників — лактонів гвайанолідів (проазуленів) при перегонці ефірної олії з водяною парою або дег­ідруванням азуленогенів, які містяться в ефірних оліях. Для підви­щення виходу азуленів сировину обробляють лугом, а потім перега­няють у кислому середовищі.

Азулени — рідкі, іноді кристалічні речовини, забарвлені в си­ній, фіолетовий, рідше — зелений колір. Повільно розкладаються на повітрі, змінюючи забарвлення до брунатного.

Похідні гвайану виділені з ромашки лікарської, полину гіркого, деревію, арніки, евкаліпта.

Окрему групу сесквітерпеноїдів складають сесквітерпенові лактони з високою фармакологічною активністю. Відомо понад

1200 сполук (моно-, бі- і трициклічних) які виділені переважно з рослин родини Asteraceae, але зустрічаються також в родинах Ата- ranthaceae, Lamiaceae, Magnoliaceae, Lauraceae, Apiaceae і в де­яких грибах. Вважають, що з фарнезилпірофосфату синтезуються гермакраноліди, з яких далі утворюється більшість відомих типів сесквітерпенових лактонів.

Біогенетичний взаємозв 'язок основних структурних типів сесквітерпенових лактонів

Псевдогвайаноліди Ксантаноліди

Лактонний цикл частіш за все розміщений при С₆—С₇ або С₇— С₈. Крім лактонного угрупування ці речовини звичайно мають гідроксильну, кетонну, епоксидну або складноефірну групу. Різно­маніття сполук в межах одного типу залежить від ступеня насиче-

ності кілець, розташуваннг подвійних зв’язків і функціональних груп.

Д

ОН

о гермакранолідів належить кніцин хрестового кореня бенедектинського. Він діє цитотоксично і бактеріостатично. Лопух містить лактон аркціопікрин, який має гіркий смак і антибіотичну • активність.

Тип елеманолідів поширений в тропічних рослинах род. Balsameaceae (Burseraceae), сполуки спорадично зустрічаються в рослинах з родів полин, волошка тощо.

В

а-Сантонін

ідомими сполуками типу евдесману є алантолактон з ома­ну високого. Полин цитварний містить лактон з кетогрупою — сан­тонін, відомий своєю антигельмінтною дією, який раніше широко застосовували при аскаридозі. Практично всі види полину синтезу­ють артемізин, близький за хімічною будовою до сантоніну.

Кадінаноліди мало поширені в рослинному світі і менш досліджені.

У сесквітерпенових лактонах типу гвайанолідів лакто- нове кільце приєднане до вуглеводневого скелета в положеннях С₆-С₇ або C₇-C_g. Останні знайдені в квітках ромашки аптечної, траві полину гіркого, траві деревію, квітках арніки. До цієї групи відноситься багато сполук (матрицин, лактукопікрин, цинаропі- крин, ахілін, артабсин та ін.), які мають потенційну протизапаль­ну дію внаслідок утворення похідних азулену. Гіркий смак лак­тонів спричиняє використання сировини кульбаби, полину гіркого, деревію як гіркоти для збудження апетиту і поліпшен­ня травлення.

Незвичайну хімічну будову має ароматичний сесквітерпеновий димер госипол з бавовнику. Відомі також нелеткі сесквітерпенові ацилгліцероли (гліцериди), ефіри і алкалоїди.

Н

ОН	он	сон
			он
	U-		"он
^ сн3 н3с

О'