- •Біологічно активні речовини, які одержують методом культури тканин
- •Трава ехінацеї —herba echinaceaepurpureae кореневища та корені ехінацеї —
- •Абрикосова камедь — gummi armenia cae
- •Трагакант — gummi tragacanthae
- •Листя подорожника великого — folia plantaginis majoris трава подорожника великого свіжа —
- •Plantago major l., род. Подо- рожникові — Plantaginaceae
- •Насіння подорожника блощиного —
- •Трава подорожника блошиного свіжа —
- •Листя підбілу звичайного (мати-й-мачухи) — folia farfarae
- •Папаїн — papainum
- •Арахідонова кислота
- •Мигдальна олія — oleum amygdalarum
- •Персикова олія — oleum persicorum
- •Рицинова олія — oleum ricini
- •Соняшникова олія — Oleum Helianthi
- •Кукурбітин
- •Насіння льону —seminAlini, льняна олія — oleum uni
- •Масло какао (олія какао) —
- •Цибулини часнику — bulbi allii sativi
- •Кислоти
- •Альдегіди
- •Тригідроксифеноли
- •Ехінакозид
- •Трава фіалки — herba violae
- •Herba paeoniae anomalae кореневища і корені півонії — rhizomataet radices paeoniae anomalae
- •Плоди малини - fructus rubi idaei
- •Цинарин
- •Кореневища дріоптерису чоловічого — rhizomata filicis maris
- •Умбеліферон Ескулетин Фраксетин
- •Псорален
- •Ангеліцин (ізопсорален) (фуро-2',3': 7,8-кумарин)
- •Глюкозид-о-пдроксикумарової кислоти (цис-форма)
- •Трава буркуну — herba meliloti
- •Насіння каштана—semina hippocastani листя каштана — folia hippocastani
- •Плоди амі великої — fructus аммі majoris
- •Плід пастернаку посівного —
- •6 Мм. Колір бурувато-со- лом ’який.
- •Імператорин
- •Листя смоковниці (інжиру) — folia ficusi caricae плоди смоковниці (інжиру) — fructus ficusi caricae
- •Кореневища та корені дягелю —
- •Дигідросамідин
- •Плоди віснаги морквоподібної —
- •Плоди кропу запашного —
- •Плоди моркви дикої — fructus dauci carotae
- •6. Флавон
- •7 Флавонол
- •10 Дигідрохалкон
- •Листя чаю — folia тнеае
- •Плоди горобини чорноплідної свіжі —
- •Квітки пижма — flores tana сеті
- •Корені шоломниці байкальської — radices scutellariae baicalensis
- •Frucrus sophorae japonicae пуп’янки софори японської—
- •Листя гінкго — folia ginkgo
- •Трава хвоща польового —
- •Корені солодки — radices glycyrrhizae
- •Трава череди — herba bidentis
- •Еритроцентаурин
- •Кора крушини — cortexfrangulae
- •Корені щавлю кінського — radices rumicis
- •Листя сени — folia sennae, плоди сени — fructus sennae
- •Трава звіробою —herba нурешсі
- •Кореневища і корені марени красильної — rhizomata et radices rubiae
- •Кореневища змійовика — rhizomata bistortae
- •Плоди черемхи — fructus padi
- •Класифікація ізопреноїаів
- •Листки бобівника трилистого
- •Кора калини — cortex viburni
- •Сесквітерпени і сесквітерпеноїди
- •Варіанти зображення молекули фарнезену
- •Біогенетичний взаємозв 'язок основних структурних типів сесквітерпенових лактонів
- •Госипол
- •Folia menthae piperitae м’ятна олія — oleum menthae piperitae
- •Кореневища з коренями валеріани — rhizomata cum radicibus valerianae
- •Плоди ялівцю — fructus juniperi
- •Мм; на поперечному розрізі видно шість канальців з ефірною олією. Запах ароматний, сильний, смак гіркувато-пряний.
- •Квітки ромашки — flores chamomillae
- •Хамазулен
- •Плоди анісу — fructus anisi vvlgAklS анісова олія — oleum anisi
- •Кореш аралі, маньчжурсько, —
- •Трава астрагалу шерстистоквіткового—
- •Спіростаноловий тип сапогеніну
- •Кореневища з коренями діоскоре, — rhizomata cum radicibus dioscoreae
- •Трава горицвіту весняного — herba adonidis vernalis
- •Трава конвалії—herba convallariae листя конвалії-folia convallariae квітки конвалії—flores convallariae
- •Азометин (шифова основа)
- •Кислота
- •Ізомери термопсин і анагірин
- •Трава софори товстоплодої —
- •Трава плауна баранця —
- •Меконова кислота
- •Я дро пептидних алкалоїдів споринні
- •Насіння шоколадного дерева —
- •Трава дельфінію сітчастошюдого—
- •Трава пасльону дольчастого —
- •Метилметіонінеульфонія хлорид
- •Рутин (3-рутинозид кверцетину)
- •Трава очитку великого свіжа —
- •Корені лопуха — radices bard anae
- •Трава полину звичайного —
- •Корені любистку — radiceslevisticae
- •Прополіс — propolis
- •Квітковий пилок
- •Лрс, яка містить па.Іс»іяри.Иі і використовується у складі бад
- •Лрс, яка містить фенольні сполуки і використовується у складі бад
- •Лрс, яка містить моно- та сесквітерпеноїди, ефірні олії і використовується у складі бад
- •Лрс, яка містить алкалоїди і використовується у складі бад
- •Лікарські ферментні препарати, які випускаються в країнах снд
- •Фармакологічна дія та використання лрс, яка містить ліпіди
- •Фармакологічна дія та використання лрс, яка містить лігнани
- •Фармакологічна дія та використання лрс, яка містить ірндоїди
- •Фармакологічна дія та використання лрс, яка містить ефірні олії
- •Фармакогнозія з основами біохімії рослин
Листя сени — folia sennae, плоди сени — fructus sennae
С
ена
(касія) гостролиста —
Senna (Cassia) acutifolia Del., род. бобові — Fabaceae
Сенна (кассия) остролистная; назва походить від араб, senna — лист.
Рослина. Невеликий кущ до 1 м заввишки. Корінь стрижневий, довгий. Стебло гіллясте, нижні гілки довгі, майже стеляться по землі. Листки чергові, парноперисті, з 4-5 парами листочків. Вони видовжено-ланцетоподібні або ланцетоовальні, загострені до верхівки, нерівнобокі, тонкі, ламкі, цілокраї, з дуже коротким черешком, завдовжки 1-3, завширшки до 2 см. Суцвіття — пазушні китиці. Плід — біб, плаский, шкірястий, слабкозігнутий, завдовжки 3-5, завширшки 1,5-2 см. Цвіте з липня до осені, насіння достигає у вересні-жовтні.
Поширення. Касія гостролиста поширена в Африці, басейні Середнього Нілу, напівпустельних та пустельних районах. Касію гос-
тролисту та вузьколисту вирощують у Середній Азії та Азербайджані як однорічну рослину.
Х
СООН
імічний
склад сировини. У
сировині містяться димерні похідні
антрона (в листках — 3, плодах
— 2,5 %) — сенозиди А, В,
С, D,
а також моноглікозиди:
глюкореїн, глюкоалое-емодин, вільні
аглікони, а також флавоноли кемпферол,
ізорамнетин та їхні глікозиди;
смолисті речовини, що викликають болі
в шлунку.
Біологічна дія та застосування. Настій листків сени, екстракт листа сени в таблетках, сенадексин, сенаде, сеналде, глаксена, сенозиди А + В, комплексні препарати кафіол і регулакс діють як послаблююче. Сировина входить до складу послаблюючих та проти- гемороїдальних чаїв та зборів.
У гомеопатії використовується сухе листя при хронічній діареї, хронічному запорі. Призначають дітям зі збільшеною печінкою, ацетонурією, фосфат- і оксалатурією, при болючих кольках і проносі з зеленуватим слизом.
Трава звіробою —herba нурешсі
Звіробій звичайний — Hypericum perforatum L., род. звіробійні —
Hypericaceae
З
веробой
обыкновенный; назва
походить від грецьк.
hypo
— біля і ereike
— вереск, той, що росте коло вереску;
латин, perforatum
— продірявлений.
Зовнішні ознаки рослини та біологічну дію ЛРС див. у розділі «Флавоноїди».
Хімічний склад сировини. Містить конденсовані антрацен- похідні (0,5 %): гіперицин, псев-
догіперицин, похідні діантранолу, дубильні сполуки, флавоноїди, смолисті речовини (17 %), ефірні олії, вітамін С та ін.
Похідні антрацену мають деякий вплив на сукупний терапевтичний ефект, що справляють препарати звіробою.
ЛІКАРСЬКІ РОСЛИНИ ТА СИРОВИНА,
ЯКІ МІСТЯТЬ ПОХІДНІ АЛІЗАРИНУ
Кореневища і корені марени красильної — rhizomata et radices rubiae
М
арена
красильна —
Riibia tinctorum L., род. маренові — Rubiaceae
Марена красильная; назва походить від латин, ruber — червоний, tinctorum — красильний.
Рослина. Трав’янистий багаторічник з лазячими або полягаючими опушеними стеблами завдовжки до 2 м. Кореневище довге, повзуче, галузисте, циліндричне, у вузлах потовщене, багатоголове, червонувато-брунатного кольору, розвиває кілька стебел. Листки по 4-6 в кільці, ланцетоподібні, голі, завдовжки близько 10 та завширшки до 3 см, без черешка, по краю і середній жилці мають гачкоподібні шипики. Квітки дрібні, зеленкувато-жовті, в розкидистих півзонтиках. Плоди кулясті, чорні, соковиті, ягодоподібні, одно-, а частіше двонасіннєві.
Поширення. Марена красильна у дикому вигляді зустрічається в Південній Європі (Середньоземноморські країни), а також в Ірані, Афганістані, Малій та Середній Азії. На території СНД — у Дагестані, Чечні, Інгушетії, Азербайджані, і на півдні України. Вирощують марену красильну на Північному Кавказі та в Криму.
Заготівля. Заготівлю коренів в умовах культури проводять восени або рано навесні, на третьому році життя рослини. Сировину
сушать у затінку або в добре провітрюваному приміщенні, або в сушарках при температурі до 45 °С.
Х
імічний
склад сировини. Кореневища з коренями
марени красильної містять до 60
похідних гідроксиметилантрахінонів,
серед основних — алізарин та його біозид
руберитринова кислота, луци- дин та його
біозид луцидинпримверозид, рубіадин
та його біозид ру- біадинпримверозид,
пурпурин-3-карбонова кислота
таїї біозид гал- іозин, а також пурпурин,
ксантопурпурин і метилові ефіри
алізарину, ксантопурпурину,
1-гідрокси-2-метилантрахінону. Вміст
антрахінонів становить близько 3
%.
Сировина містить сахарозу, жирні кислоти, полісахариди та ін.
Біологічна дія та застосування. Похідні алізарину здатні розчиняти оксалатні і фосфатні камені, що утворилися в нирках. Літо- літичну, спазмолітичну і сечогінну дію мають порошок кореневищ і коренів марени, екстракт марени красильної сухий, комбіновані препарати цистенал і марелін.
У
;
гомеопатії використовується сухе кореневище при сечокам’яній хворобі, літіазі всіх типів.
Д
УБИЛЬНІ
РЕЧОВИНИ
Дубильні речовини (таніди) — це комплекс низько- та високомолекулярних поліфенолів, генетично зв’язаних між собою, що виявляють дубильні властивості, мають в’яжучий смак, осаджують білки та алкалоїди з розведених розчинів.
Назву «дубильні речовини» у 1796 р. французький дослідник Ф. Сеген дав речовинам рослинних екстрактів, які здатні дубити і перетворювати на шкіру невичинену шкуру тварин. Дублення — не звичайний фізичний процес, а складна хімічна взаємодія фенольних груп танідів з молекулами колагену шкіри. При пласкому розташуванні таніну на білковій молекулі виникають стійкі водневі зв’язки між ОН-групами фенолів і карбоксильними групами амінокислот
R
Прості поліфеноли (псевдотанін, харчові таніни, чайні таніни) мають невелику масу, тому вони не можуть утворювати міцні перехресні зв’язки і не виявляють дубильної дії, але мають в’яжучий смак і дають лікувальний ефект при цілому ряді захворювань. Сполуки з молекулярною масою вище 20 000 також неефективні при дубленні шкір, бо не можуть проходити між волокнами колагену в шкурі тварини.
Будова та класифікація
Уже перші дослідження дубильних речовин показали, що близькі за фізико-хімічними властивостями сполуки різняться за структурою.
Перша класифікація, запропонована Проктером у 1894 р., поділила дубильні речовини за продуктами їх термічного розпаду на дві групи:
пірогалолові (які дають при піролізі пірогалол) та пірокатехінові (які утворюють пірокатехін).
У 1920 р. К. Фрейденберг запропонував розподілити таніни на підставі їх природної будови та хімічних властивостей на дубильні речовини, що гідролізуються, і конденсовані.
Дубильні речовини, що гідролізуються під впливом кислот, ферментів та лугів, розщеплюються на прості фенольні сполуки та сахар. Останній може бути глюкозою, галактозою, арабІно- зою, ксилозою, мальтозою, фруктозою, сахарозою або фрагментом, який виконує роль сахару,— хінна чи оксикорична кислота, флаван.
Дубильні речовини, що гідролізуються, за своєю будовою поділяються на три групи:
галотаніни — ефіри галової кислоти та сахарів; елаготаніни — ефіри елагової кислоти та сахарів; несахаридні ефіри фенолкарбонових кислот.
, Галотаніни є найбільш поширеними в цій групі дубильних речовин.
Загальна формула галотанінів, де R — залишок моно-, ди-, три-, тетра-, пента- або полігалової кислоти:
ch2or
ОН
/
|\OR
,)1 Н,
OR
НООС—V
у—он
Ro4_f
м
І
1 OR
он
Галова
кислота
мета-Дигапова
кислота, або депсид галової кислоти
он
П
олігалова
кислота
Найбільший вміст галотанінів зафіксований в утвореннях, які називаються галами. У роботах Е. Фішера і К. Фрейденберга було доведено, що у турецьких галах співвідношення глюкози з галовою кислотою становить 1:5-6, а в китайських — 1:9-10. Раніше ці види галів імпортували для виробництва таніну.
Елаготаніни після гідролізу утворюють елагову кислоту або кислоти, біогенетично пов’язані з нею, наприклад гексаоксиди- фенову, хебулову, дегідродигалову та ін.
Е
Гексаоксидифенова кислота Елагова кислота
лагова
кислота утворюється лактонізацією
гексаоксидифе- нової
кислоти при гідролітичному
розпаді елаготанінів. Нагрівання
або додавання мінеральних
кислот прискорює цей процес.
Першим з групи елаготанінів у кристалічному вчгляді був одержаний корилагін з дубильної сировини діві-діві та міробаланів. При гідролізі він утворює по одній молекулі галової та елагової кислот, а також глюкозу. Пізніше з суплідь вільхи клейкої виділили альнітанін.
Н
есахаридний
ефір галової кислоти
знайдено в зеленому чаї. Він є складним
ефіром галової та хінної кислот і
названий тео- галіном.
З
ОН
ОН
ОН
чорного (ферментованого) чаю Thea
sinensis
були виділені три галоїльних ефіри,
які пов’язані з катехіном, наприклад
кате- хілгалат.
Подібні ефіри галової кислоти і катехіну утворюють проміжну ланку між галотанінами та флавоноїдами.
Конденсовані дубильні речовини також поділяються на три групи:
похідні флаванолів-3;
похідні флавандіолів-3,4;
похідні оксистільбенів (дифенілетилену).
Вивчення хімічної будови дубильних речовин цієї групи пов’язано з великими труднощами, бо вони легко конденсуються під дією мінеральних кислот, окислювачів, а також високої температури.
У механізмі утворення конденсованих дубильних речовин та їх хімічній будові ще багато неясного, незважаючи на численні дослідження у цій галузі. К. Фрейденберг висунув гіпотезу катехі-
нової структури всіх конденсованих дубильних речовин. Він же вперше запропонував назву «катехіни» для речовини, що має будову флаван-3-ол.
Попередником конденсованих дубильних речовин є також флаван-3,4-діол, який широко зустрічається в рослинах.
■ Існують певні структурні вимоги, яким мають відповідати похідні флавану, щоб була можливою аутоконденсація:
група-ОН або -ОСН3 в положенні 4 флаванового скелета; дві групи -ОН в мета-положенні кільця А або одна -ОН група в положенні С—7.
Флаван-3,4-діоли під дією кислоти конденсуються значно легше за відповідні флаван-3-оли.
Існує ряд доводів на користь того, що окислювальні реакції фенолів мають велике значення в біосинтезі лігнанів, алкалоїдів та ін.
Утворення
конденсованих дубильних речовин за
Фрейденбергом
Конденсовані дубильні речовини — похідні оксистільбенів, були виділені з сосни, ялини, коренів вищих рослин. Наприклад, стільбен піцеатанол є агліконом глікозидів з лубу ялини. Під дією фенолоксидаз, а також при нагріванні з розбавленими мінеральними кислотами піцеатанол утворює брунатні продукти конденсації.
Оксистільбени можуть також утворювати комбіновані полімери з флаванами.
Поширення та локалізація
Дубильні речовини зустрічаються переважно у вищих рослинах. Найбільшу кількість видів рослин з високим вмістом дубильних речовин відзначено в родинах Fabaceae, Polygonaceae, Anacardiaceae, Myrtaceae, Rosaceae, Hamamelidaceae, Salicaceae, Geraniaceae, Phimbaginaceae, Asteraceae. Надзвичайно багаті на танін (45 % на суху масу) стручки цизальпінії коротколистої та цезальпінії дубильної (Caesalpinia brevifolia і С. coriaria) і кора деяких видів евкаліптів (Eucalyptus sp.). Близько 64 % дубильних речовин, які гідролізуються, накопичуються в патологічних утвореннях (галах) — на листі сумаха напівкрилатого (Rhus semialata) та дуба лузитансь- кого (Quercus lusitanica).
В усьому світі відомі такі джерела танінів:
катеху — сухий екстракт з деревини індійської акації (Acacia catechu, род. Fabaceae) та інших видів. Катеху — це нерівномірні шматки темно-брунатного кольору, в’яжучого та гіркого смаку, які цілком розчиняються у воді та спирті. Містять дубильні речовини конденсованої групи. Застосовують внутрішньо як в’яжуче;
плоди міробалану (Terminalia chedula, род. Anacardiaceae), які містять близько 40 % танідів, використовують при шлунково-кишкових розладах і дизентерії;
гамбір — сухий екстракт з листя та молодих пагонів Uncaria gambir, род. Rubiaceae, який одержують шляхом екстракції сировини водою. Містить дубильні речовини конденсованої групи; використовується внутрішньо як в’яжуче;
ЗОЇ
кіно — сухий сік різних тропічних рослин, що містить дубильні речовини та барвники. У країнах Південної Азії його одержують з Pterocarpus marsupium, род. Fabaceae, в Австралії — з Eucalyptus rostrata, род. Myrtaceae, в Центральній Америці — з Butea frondosa, род. Fabaceae, При надрізанні з кори витікає темно-червоний сік, який збирають і висушують на сонці. Сік розчиняється у гарячій воді та спирті. Містить дубильні речовини конденсованої групи. Застосовується внутрішньо і зовнішньо як в’яжуче;
корінь ратанії з Krameria briandra, род. Fabaceae, який містить близько 20 % конденсованих дубильних речовин і велику кількість ратанієвої красені (флобафенів), яка нерозчинна у воді. Використовують зовнішньо.
Фізико-хімічні властивості, виділення і дослідження
Дубильні речовини, які здатні дубити шкуру і перетворювати її на шкіру (справжні таніди), мають молекулярну масу від 1000 до 20 000. Це аморфні речовини від блідо-жовтого до світло-бурого кольору, добре розчинні у воді, метиловому та етиловому спирті, нерозчинні — в хлороформі, бензолі, петролейному ефірі.
Ті, що мають нижчу молекулярну масу (псевдотаніни, або в’яжучі таніни), не взаємодіють з білком шкіри, але мають в’яжучий смак та застосовуються в медичній та харчовій промисловості. Деякі з них виділені у вигляді кристалів і добре вивчені. Багато танінів оптично активні, легко окислюються на повітрі, набуваючи темнішого забарвлення. Окислені конденсовані таніни називаються флобафенами.
' Виділення. Із сировини дубильні речовини екстрагують гарячою водою, а потім екстракт очищають від супутніх сполук послідовною обробкою його хлороформом, діетиловим ефіром та етилацетатом.
Часто застосовують попередню екстракцію сировини органічними розчинниками, щоб виділити хлорофіл, терпени тощо, а для виділення дубильних речовин сировину екстрагують етанолом. Низькомолекулярні дубильні речовини виділяють колонковою хроматографією із застосуванням сорбентів — силікагелю, поліаміду та ін.
Ідентифікація. Дубильні речовини утворюють осади з розчинами желатину і алкалоїдів; як і інші фенольні сполуки, вони дають осади (іноді забарвлені) з солями важких металів. Найчастіше використовують солі заліза. Дубильні речовини, які гідролізуються, з розчином залізоамонієвих галунів набувають темно-синього, а конденсовані — темно-зеленого забарвлення.
Конденсован-' дубильні речовини з ваніліном у концентрованій хлороводневій або 70 % сірчаній кислоті дають червоне забарвлення.
Якщо подіяти ацетатом свинцю в оцтовокислому середовищі на суміш двох груп дубильних речовин, таніни, які гідролізуються, випадають в осад, а конденсовані залишаються в розчині.
Вільну елагову кислоту можна виявити, якщо додати декілька кристалів нітриту нагрію і 3-4 краплі оцтової кислоти,— розчин набуває червоно-фіолетового забарвлення. Для виявлення зв’язаної елагової кислоти (гексаоксидифенової) оцтову кислоту замінюють 0,1 Н сірчаною або 0,1 Н хлороводневою кислотою. Забарвлення в цьому випадку буде карміново-червоним, поступово змінюючись на синє.
Хроматографічний аналіз використовують тільки для низькомолекулярних танінів. На хроматограмах в УФ-світлі катехіни проявляються у вигляді плям з фіолетовим відтінком, які під дією парів аміаку дають сіро-блакитну флуоресценцію. Катехіни забарвлюються ваніліновим реактивом або розчином залізоамонієвих галунів. Галова кислота в УФ-світлі має темну флуоресценцію, при обробці солями Fe3+ набуває зеленого забарвлення.
Кількісне визначення. Тепер відомо більш як сто модифікацій різних аналітичних методів. Найпоширеніший з них — метод Ле- венталя (ДФ XI видання). В основу його покладено окислення дубильних речовин перманганатом калію в слабкокислому середовищі в присутності індикатора індигосульфокислоти. Метод досить простий, однак на точність результатів впливає велика кількість факторів і, насамперед, здатність перманганату калію в наведених умовах окислювати інші природні речовини.
Для визначення вмісту галотанінів у листі сумаху та скумпії розроблений метод комплексонометричного титрування.
Кількісне визначення катехінів проводять фотоелектроколо- риметричним методом з 1 % розчином ваніліну в концентрованій хлороводневій кислоті.
У шкіряному виробництві для кількісної оцінки рослинних танінів використовують метод осадження гольєвим (шкіряним) порошком.
Біологічна дія та застосування
Експериментальні та клінічні дані, зібрані на цей час, свідчать, що реально існують, як мінімум, три види біологічної дії рослинних поліфенолів на організм ссавців. По-перше, безпосередня дія на клітинні мембрани, гладком’язові клітини, на ферментні білки і нуклеїнові кислоти. По-друге, дія на обмін біологічно
активних речовин — адреналіну, аскорбінової кислоти, ацетилхоліну. По-третє, вплив на ведучі системи нейрогуморальної і нейроендокринної регуляції.
Постійно надходячи до організму людини з рослинною їжею, поліфеноли тривало впливають на всі відділи травного тракту, а після всмоктування у кров — на серцево-судинну систему, нирки, інші органи та системи. Основними джерелами поліфенолів у нашій їжі є плоди, ягоди. Поліфеноли у великій кількості містяться в чаї, каві, какао, а також у настоях та відварах з рослинної сировини.
Найактивнішими щодо впливу на проникність судин є катехіни та флаван-3,4-діоли.
Дубильні речовини, які надходять до організму, діють на слизову оболонку травного тракту, моторику, секреторну та засвоюваль- ну функції. Вони мають в’яжучий смак та сприяють утворенню тонкого шару ущільненого білка. Це знижує подразнення слизової оболонки та усуває поверхневі ерозії, виразки. Рослинні поліфеноли суттєво знижують токсичну дію хімічних агентів. Першочергова роль у цьому відводиться механізму ущільнення клітинних мембран, що зашкоджує надходженню токсичних речовин до життєво важливих органів, допомагає збереженню ендогенної аскорбінової кислоти і глікогену.
Протизапальна дія поліфенолів сприяє загоєнню дрібних ран. Під впливом їх особливо ефективно зменшується і навіть усувається ексудативний компонент запальної реакції, що легко пояснити з урахуванням дії фенолів, які ущільнюють мембрани. Поліфенольні сполуки мобілізують у живому організмі власні механізми гомеостазу, стимулюють функцію кори надниркових залоз, глюкокортикоїдні гормони, завдяки чому виявляють протизапальну активність і пов’яза- ' ну з нею протимікробну, протигрибкову та протистоцидну активність. Поліфеноли у тканинах рослин і тварин виконують захисну функцію, найважливішим елементом якої є антиокислювальний ефект. У ході окислювальних реакцій в організмі утворюються вільні радикали, що при взаємодії з тканинними ліпідами дають токсичні ліпідні перекиси, оксиди, які уповільнюють розмноження клітин. Рівень тканинних антиоксидантів відіграє суттєву роль у процесі росту злоякісних клітин.
Фенольні сполуки, які здатні до утворення форм, що зворотньо окислюються (фенол -» семихінон —» хінон), інгібують активність тіо- лових ферментів. Однак це не єдиний молекулярний механізм біологічної дії поліфенолів. Доведений вплив поліфенолів на активність окислювально-відновних ферментів, особливо в формі семихінон —» хінон. Вивчена і достовірно встановлена пригнічуюча дія поліфенолів на десятки ензимів.
Дубильні речовини знайшли широке використання в медичній практиці. Вони виявляють в’яжучу, протизапальну і антимікробну дію. Препарати, що містять дубильні речовини, застосовують внутрішньо при гострих і хронічних колітах, ентеритах, гастритах, іноді як кровоспинний засіб при маткових та гемороїдальних кровотечах. Широко використовують дубильні речовини при запальних процесах ротової порожнини, гортані, носа у вигляді полоскань, а також при опіках, пролежнях, виразках у вигляді зрошень та змащувань. Хоча властивість зміцнювати капіляри мають всі поліфеноли, протигеморагічний ефект рослинних речовин, можливо, зумовлений не тільки їхнім впливом на судини, а й пов’язаний з посиленням згортання крові.
Катехіни призначають як Р-вітамінні засоби. Встановлена раді- опротекторна дія більшості дубильних речовин, а також здатність їх до видалення з організму радіоактивних ізотопів цезію та стронцію.
Відомості про фармакологічну дію рослинної сировини і препаратів, які містять дубильні речовини, наведені в табл. 11 Додатків.
ЛІКАРСЬКІ РОСЛИНИ ТА СИРОВИНА,
ЯКІ МІСТЯТЬ ДУБИЛЬНІ РЕЧОВИНИ
ЛИСТЯ СУМАХА — FOLIA RHOIS CORIARIAE
С
умах
дубильний — Rhits
coriaria
L., род.
сумахові —
Anacardiaceae
Сумах дубильный; rhus — давньогрецька назва дерева, листя і молоді гілки якого застосовували для дублення шкіри; латин, согіагит,
-а — шкіряний, від когіит — шкіра.
Рослина. Кущ або дерево заввишки 2-3 м, стовбур тонкий.
Пагони жовтувато- або сірувато- брунатні. Листки чергові, черешкові, непарноперисті з 3-10 парами листочків. Вони видовжено-овальні, ланцетні або довгасто-яйцеподібні; верхівка загострена, основа — рівнобока або коса, округла або
клиноподібна, край городчасто-пилчастий, зверху голі або з розсіяними волосками, зісподу та черешки опушені. Головна жилка добре виражена, бокових жилок від 5 до 15. Квітки дрібні, одностатеві (дерева однодомні), зеленкувато-білі, зібрані у великі конічні китиці. Плоди ■— дрібні червоні кістянки, рясно вкриті червоно-бурими волосками.
Поширення. Росте в південній частині Криму та сухих кам’янистих схилах, сланцях. У степових та лісостепових частинах України культивують як декоративну та меліоративну рослину. -
Заготівля. Сировину заготовляють на початку цвітіння рослини і до утворення зелених плодів. Зібрані листки розкладають тонким шаром і сушать.
Хімічний склад сировини. Містить дубильні речовини (13-25 %), флавоноїди (мірицетин), ефірну олію (0,01 %), аскорбінову кислоту. Серед дубильних речовин знайдені: галотанін, вільна галова кислота та її метилові ефіри.
Біологічна дія та застосування. Листки сумаху — сировина для одержання таніну, який входить до галаскорбіну та рідини Нов- ікова.
ЛИСТЯ СКУМПІЇ — FOLIA COTINI COGGYGRIA E
С
кумпія
звичайна — Cotinus
coggyigria
Scop.,
род. сумахові —
Anaiardiaceae
Скумпия кожевенная; назва походить від латинізованої грецьк. kotinos — дика маслина; coggygna — перекручена назва рослини kokkygea.
Рослина. Гіллястий кущ або дерево заввишки 3-6 м, з кулястою кроною. Листки чергові, довгочерешкові, округлі, овальні, іноді оберне- нояйцеподібні, з тупою чи злегка виїмчастою верхівкою, при основі листки округлі, інкрли клиноподібні, завдовжки 3-12 і завширшки 2-6 см; край цільний, іноді хвилястий; бокові прожилки (7-14) на нижньому боці листка помітно виділяються — відходять від головної жилки під кутом 50-90°. Листки зверху зелені, зісподу — сизувато-зелені, іноді з червоно-фіолетовим відтінком. Квітки
дрібні, зеленкувато-білі, слабкоопушені, одностатеві, зібрані у розлогі волоті. У безплідних квітках квітконіжки видовжуються до 1,53 см і вкриваються фіолетовими волосками. Плоди завдовжки 3-5 мм, сухі, обернено-яйцеподібні або ниркоподібні, зеленкуваті, з поздовжніми смугами. Цвіте у червні-липні.
Поширення. Росте в горах Криму, на схилах Дністра і його протоків, Південного Бугу, Сіверського Дінця, на сухих схилах, узліссі, на галявинах. Місцями утворює зарості. Зустрічається в природних насадженнях по Україні.
Заготівля. Листя заготовляють з травня по вересень, зриваючи руками. Не дозволяється зламувати гілки, а потім обривати листя. Сушать сировину під наметом.
Хімічний склад сировини. Галотанін, який за складом наближається до таніну китайських галів, флавоноїди (мірицетин), ефірна олія.
Біологічна дія та застосування. Промислова сировина для одержання таніну і його препаратів (галаскорбін з в’яжучою і Р-віта- мінною активністю). З листя скумпії виробляють препарат флакумін, який містить суму флавоноїдів (до 75 %) і виявляє жовчогінну активність.
КОРЕНЕВИЩА БАДАНУ — RHIZOMAТА BERGENІАЕ
Б
адан
товстолистий —
Bergenia с rassifolia Fntsch , род. ломикаменеві — Saxi- fragaceae
Бадан толстолистный;
назва bergenia — на честь німецького лікаря і ботаніка von Bergen; латин, crassifo- lius, -а — товстолистий.
Рослина невисока багаторічна трав’яниста, з міцним горизонтальним розгалуженим кореневищем, товщиною 1,5—3 см, яке досягає значної довжини, зовні — (2 м і більше) темно-брунатне, всередині — світло-буре. Всі листки прикореневі, зібрані у густу розетку.
Листки великі (завдовжки близько 35 см), широкоеліптичні, на довгих широких черешках,
шкірясті (край злегка городчастий), темно-зелені, блискучі, зісподу мають крапчасті залозки (видно під лупою). Квітки зібрані у густу щитковидну волоть. Квітки лілово-рожеві, чашечка п’ятилиста, при основі спаяна; пелюсток 5, плід— коробочка.
Поширення. У дикому вигляді зустрічається на Алтаї. В Україні вирощують переважно у ботанічних садах.
Заготівля. Заготовляють кореневища бадану восени, вириваючи руками, очищують від землі та дрібних корінців, промивають водою, ріжуть на довгі шматки і сушать. Збирають також листя.
Хімічний склад сировини. Сировина містить суміш галотанінів і конденсованих дубильних речовин (21-25 %), фенологлі- козид арбутин (до 5 %), катехін, катехінгалат, бергенін-2-глюко- зил-4-0-метилгалову кислоту (до 11 %), галову кислоту, сліди рутину і кверцетину.
Біологічна дія та застосування. Антимікробна та протизапальна активність виявляються внаслідок присутності арбутину (листки), а в’яжучі властивості визначаються вмістом дубильних речовин.
Бадан призначають при інфекційному коліті та ентероколіті у вигляді відвару, зовні — для полоскань при захворюваннях ротової порожнини. У гінекології — для спринцювань при ерозії шийки матки.
КОРЕНЕВИЩА ТА КОРЕНІ РОДОВИКА — RHIZOMATA ЕТRADICESSANGUISORBAE
Родовик лікарський — Sanguisorba officinalis L., род. розові — Rosaceae . •
Кровохлебка лекарственная; назва походить від латин. sanguis— кров і sorbere — поглинати, всмоктувати; латин. officinalis — аптечний.
Рослина багаторічна трав’яниста з товстим горизонтальним кореневищем і довгими тонкими коренями. Довжина кореневищ та коренів сягає 20, товщина кореневищ — 0,5-2,5 см, каренів — 0,3-7*5 см,. ТІоверхня ’кореневищ і коренів гладка або дещо поздовжньотріщинувата. Злам у кореневищах нерівний, у коренів —,рівніший, має променисту будову. Колір кореневищ і коренів зовні темно-бурий, майже чорний, на зламі — жовтуватий або буруватий. Стебла поодинокі або їх декілька, порожні всередині, верхня частина розгалужена, заввишки понад 100 см. Прикореневі ta нижні стеблові листочки довгочерешкові непарноперисті, голі, з 7-25 листочками, верхні — сидячі. Квітки двостатеві, дрібні, зібрані в овальні голівки завдовжки 1,5-3 см, на прямих довгих квітконіжках з чорно-пурпуровою простою оцвітиною. Плоди —
однонасінні, сухі чотиригранні горішки. Цвіте в червні — серпні, плодоносить в серпні-вересні.
П
оширення.
Росте
на заливних луках, лучних степах,
узліссях, берегах річок і краях боліт
по всій території України.
Заготівля. Заготовляють кореневища з коренями після відмирання надземної частини. Викопують лопатами, потім миють у холодній воді і видаляють непридатні частини. Пров’ялюють на відкритому повітрі, потім сушать при температурі 40-50 °С, розклавши тонким шаром.
Хімічний склад сировини. Містить таніни (20 %), переважають дубильні речовини, які гідролізуються; вільну галову і елагову кислоти, сапоніни, стерини.
Біологічна дія та застосування. Рідкий екстракт та відвари застосовують при ентероколітах, проносах різної етіології і як кровоспинний засіб при маткових та гемороїдальних кровотечах.
