5.2. Міжнародні конкурентні позиції галузей і підприємств промисловості України: порівняльний аналіз.

Комплексна і системна дія чинників, які обумовлюють погіршення міжнародних конкурентних позицій галузей і підприємств промисловості України, вимагають відповідного інструментарію аналізу стану їх міжнародної конкурентоспроможності. Важливим засобом такого аналізу є маркетинговий підхід.

Сучасна концепція маркетингу розглядає міжнародну маркетингову діяльність підприємства як найважливіший засіб формування та підтримки конкурентних переваг і забезпечення ефективного функціонування підприємства на зовнішніх ринках. Використання маркетингового підходу дозволяє побудувати «топологічну» карту зовнішнього ринку та виявити в ньому функціональні «напруги», які обумовлюють рівень МКП та стан його зовнішньоек. діяльності.

На мал. 5.1 наведено галузевий портфель укр. промисловості, який побудовано в координатах «темпи зростання ринку – частка імпорту», а оцінка стану галузі здійснюється за такими критеріями: частка доданої вартості у промисловості; кількість зайнятого в галузях працездатного населення; залежність від імпорту; потенціал зростання та експортні можливості галузей. Значущість кожної галузі визначається розміром кола, а розподіл галузей у квадрантах дає стратегічне уявлення стану укр. промисловості.

Використання галузевого портфелю (мал. 5.1) дозволяє визначити галузі і виробництва, які володіють потенціалом суттєвого зростання конкурентоспроможності і під розвиток яких потрібно створювати нац. науково-технічні програми та використовувати механізми селективної підтримки. Вирощування на їх основі нац. «чемпіонів» не може базуватися на принципах лише комерційних ефектів, оскільки вони є частиною більш широкої системи стратегічних ефектів.

Мал. 5.1. Галузевий портфель промисловості України (на 1.01.2006 р).

До першого квадранту матриці (мал. 5.1) належать «зірки» – галузі, які генерують великі чисті грошові потоки, але в той же час мають велику потребу в інвестиціях. Звідси, значна частина грошових потоків споживається самими «зірками». «Зірки» є лідерами укр. промисловості, але в умовах «дединамізації» розвитку вони переходять до позиції «дійних корів». Цю категорію галузей укр. промисловості складають металургійна промисловість та базова хімія, а за певних умов – авіабудування, суднобудування та виробництво окремих видів (приладів) військового призначення.

Другий квадрант портфельної матриці складають «дійні корови» – галузі з високими обсягами продажу при відносно низьких витратах. Ці галузі більше виробляють грошових потоків, ніж споживають. Стримуючими чинниками їх функціонування є повільне зростання ємності ринку. У вітчизняній промисловості до цих галузей належать, передусім, харчова, тютюнова, виробництво алкогольних напоїв та інші.

До третього квадранту належать «знаки питання» – галузі з високими темпами зростання та низькою часткою ринку. Для підтримки ринкових позицій цих галузей необхідні значні інвестиції, обсяг яких суттєво зростає за умови збільшення ринкової частки галузей цього квадранту. Прикладом цих галузей промисловості України є автомобілебудування, машинобудування, нафтохімічна промисловість та інші.

Четвертий квадрант матриці галузевого портфеля промисловості складають «важкі діти» – галузі, які генерують грошові потоки, яких ледь вистачає для власного виживання. Як правило, ці галузі перебувають на стадії занепаду та поступового виходу із ринку. У вітчизняній промисловості до цих галузей належать швейна, текстильна, взуттєва промисловість, виробництво іграшок, висока хімія та інші.

Усталений ек. розвиток країни, як відомо, визначається лідерством традиційних галузей, які генерують прибутки для подальшого інвестування в нові технології. Для створення таких галузей-лідерів промисловотехнологічний розвиток України необхідно спрямувати від «знаків питання» до «зірок» і «дійних корів».

Використання концепції життєвого циклу сприяє поглибленню аналізу міжнародної конкурентоспроможності галузей і підприємств промисловості України (мал. 5.2).

Наведений на мал. 5.2 життєвий цикл галузей промисловості вказує на повну відсутність в економіці України секторів-лідерів (регіонального або світового масштабів), які б перебували на початкових фазах життєвого циклу (зародження або зростання). Із «живих» галузей, орієнтованих на зовнішній ринок, виділяються металургія і базова хімія, але внаслідок надмірного зношення осн. капіталу ці галузі перебувають між стадіями стагнації й занепаду (сектори В, Г).

Конкурентнна

позиція

А Варіанти стратегії	Інновації Розвиток НДДКР Залучення венчурного капіталу	Інвестиції у зростання Боротьба за лідерст-во з КРР	«Зняття вершків» на домашньому ринку Боротьба за нові рин- ки експорту Захист позицій	Досягнення лідерства по витратах Диверсифі-кація та інновації для підготовки до входження на наступну стадію	Пошук ніш Дезінвес-тування за необхідні-стю
Б В Г Д Е Глобальна				чч
КРР
Стадії життєвого циклу Націо- нальна
	Зародження	Зростання	Зрілість	Стагнація	Занепад
Результативність ( ) Час Прибуток Кеш-фло Продаж

Мал. 5.2. Життєвий цикл галузей промисловості України

Аналіз життєвого циклу галузей промисловості України (мал. 5.2) дозволяє сформулювати принципово важливі висновки щодо оцінки сучасного рівня конкурентоспроможності та перспектив їх розвитку.

1. Галузі, віднесені до групи А (авіабудування, ракетобудування, суднобудування, виробництво бронетехніки і систем управління), є абсолютними «зірками». Вони займають переважну частку внутр. ринку при низькому імпорті та володіють потенціалом прориву та включення в окремі сектори світового ринку. Інтелектуальний і науково-технологічний потенціал є достатнім для генерування в цих галузях нових продуктів і технологій. Звідси, саме ці галузі на стадії зростання повинні отримати найвищий пріоритет і підтримку з боку держави.

2. Галузі – кольорова металургія, нафтопереробка, харчова - мають гарний експортний потенціал і займають відносно сильну позицію в матриці життєвого циклу. Для технологічної модернізації та підвищення рівня їх конкурентоспроможності потрібні точкові інвестиції, а також інвестиції в розвиток галузей-споживачів їх продукції.

3. Чорна та кольорова металургія, хімічна промисловість на сучасному етапі є головними «валютними галузями». Разом з тим вони потребують технологічного переоснащення окремих виробництв, виведення із експлуатації зайвих потужностей та застарілих виробництв з метою зниження собівартості та енергоємності виробництва. Позначені в матриці життєвого циклу літерами «Б» і «В» (мал. 5.2), вони є надзвичайно чутливими до технологічних нововведень, оскільки значною мірою залежать від наявності природних ресурсів.

4. Автомобільна галузь, залізничний транспорт, деякі сегменти машинобудування досягли стадії зрілості і потребують технологічної модернізації. Внутрішній попит на їх продукцію високий, але в динаміці переважає приріст імпорту. Засобом розвитку галузей є державні інвестиційні програми із та залученням іноземних інвестицій.

5. Машинобудування, окремі сегменти харчової, нафтохімічної промисловості та виробництво споживчих товарів мають невеликі частки на вітчизняному ринку і вважаються низькоконкурентними. Частина підприємств текстильної та взуттєвої промисловості, виробництв із пошиття одягу та іграшок увійшла до стадії занепаду, у тому числі, в наслідок значного тиску на ці галузі з боку великих регіональних ринків – Китаю, Індії та інших «дешевих» ринків. Державні субсидії та міжнародна кооперація можуть реактивувати субгрупи всередині цільових секторів, проте частина робочої сили цих галузей потребує перекваліфікації та переміщення до перспективних галузей.

Стратегічні альтернативи у формуванні промислово-технологіч-ної політики України – розподіл ресурсів, диверсифікація, зменшення витрат і «зняття вершків» – можуть бути визначені на базі 4 квадрантів галузевих портфелів і кривої життєвого циклу. При цьому важливо створити баланс традиційних і високотехнологічних секторів.

Привабливість розвитку трудомістких галузей (харчова, легка промисловість та ін.) не може оцінюватись лише з точки зору трудовитрат. За умови технологічної модернізації ці сектори могли б скласти конкуренцію навіть товарам, що вироблені в менш розвинених країнах.

Деякі з базових галузей промисловості України протягом десятиріч знаходились у положенні «пасинків» і вимагають великих інвестувань для підвищення їх конкурентоспроможності. До цих галузей промисловості входять висока хімія, розробка нових матеріалів, промислове і транспортне обладнання, будівельне обладнання та матеріали. У групі високотехнологічних секторів перспективним є розвиток природоохоронних, інформаційних і медичних технологій.