6.2. Функції і методи державного регулювання мкп.

Усвідомлення того, що міжнародна конкурентоспроможність має особливу системну природу, відмінну від нац. її моделей, пронизує всю зовнішньоек. політику розвинених країн. Уряди цих країн визнають надзвичайно важливу роль інституційних засобів регулювання міжнародної конкурентоспроможності, використання яких здійснюється на різних ієрархічних рівнях розвитку – загальнонац., галузевому, регіональному та на рівні фірм і корпорацій.

Державне регулювання стало органічною складовою нац. систем управління конкурентоспроможністю в розвинених країнах, виконуючи 2 головні функції – структурну і системну (рис. 6.1).

Рис. 6.1. Функції державного регулювання МКП

Структурна функція полягає у регулюванні структурних умов відтворення конкурентоспроможності у залежності від галузевих особливостей та видів конкурентних переваг підприємств (рис. 6.1). Уроки світового досвіду свідчать, що ефективну інтеграцію нац. економіки у світогосподарський комплекс неможливо забезпечити без активної структурної політики держави. Навіть у сучасних розвинених країнах вона розглядається як ефективний «підтримуючий» інститут конкурентоспроможності та ефективності нац. виробництв. Активна структурна політика держави набуває особливої значущості в країнах з трансформаційною економікою, в яких відбувається процес формування ринкових інститутів регулювання, а стартові умови конкурентного змагання із зовнішнім світом є нерівними.

Ефективність структурних змін в економіках розвинених країн та країн, що здійснили прорив до світового рівня конкурентоспроможності, визначалася дієвістю стимулів до продуктивної діяльності, інвестування, підвищення якості та ефективності виробництва. Структурний маневр в цих країнах здійснювався, по-перше, через розширення ємності внутр. ринку; по-друге, – шляхом диверсифікації експорту з поступовим нарощуванням у ньому частки продукції з великою доданою вартістю; по-третє, – за рахунок формування і збільшення частини новітніх технологічних укладів в економіці [29, с. 50].

Зміст системної функції державного регулювання міжнародної конкурентоспроможності полягає у формуванні державою відповідного податкового, митного і валютного режимів, антимонопольного законодавства, запровадження тех.-ек. і екологічних стандартів якості, що створює однакові для всіх суб’єктів умови формування і відтворення їх конкурентоспроможності. Ця «горизонтальна» складова системи структурного регулювання конкурентоспроможності доповнюється «вертикальною» складовою – виробом пріоритетів і селективною підтримкою «точок зростання» нац. економіки, які мають потенціал досягнення світового рівня конкурентоспроможності.

Системна функція охоплює усі ієрархічні рівні регулювання та усю сукупність умов відтворення конкурентоспроможності. Вона ґрунтується на використанні широкого аспекту засобів регулювання міжнародної конкурентоспроможності – від нормативно-законодавчих і ек. до політичних, а в окремих випадках її реалізація пов’язується із застосуванням воєнної сили.

Сутнісне ядро систем державного регулювання конкурентоспроможності в розвинених країнах складає сукупність методів регулювання, які наведено на рис. 6.2.

Рис. 6.2. Методи державного регулювання конкурентоспроможності

Адміністративно-правові методи державного регулювання конкурентоспроможності виступають у формі безпосереднього впливу держави – на основі господарського законодавства та зовнішньоек. режиму – на суб’єктів ек. діяльності.

Програмно-цільові методи виступають у формі проектного фінансування державних цільових програм ек. розвитку країни.

Прямі методи державного регулювання конкурентоспроможності утворюють різноманітні форми субвенцій, субсидій, дотацій, пільгових кредитів із спеціальних бюджетних і позабюджетних джерел.

До непрямих методів відносяться засоби державного регулювання кредитно-фін., валютних, митно-тарифних відносин, податкової, амортизаційної політики, які мають безадресний характер і формують бізнес-середовище розвитку.

При усіх відмінностях у співвідношенні наведених на рис. 6.2 методів державного регулювання конкурентоспроможності в розвинених країнах, визначальною є їх спрямованість на сприяння й розширення експорту, освоєння нац. суб’єктами нових закордонних ринків та використання широкого комплексу засобів захисту нац. товаровиробників на внутр. і зовнішніх ринках. Важливими компонентами цих систем виступають також: нац. антидемпінгове законодавство, механізм компенсаційних виплат для обмеження імпорту; інформаційно-аналітична, консультативна та експертна підтримка МЕД нац. суб’єктів.