80. Концепції лідерства

Теорія рис ґрунтується на з'ясуванні якос­тей, властивих ідеальним героїзованим ліде­рам. У цій теорії феномен лідерства пояснюється неординарними особистісними якостями лідера. Набір якостей (інтелект, воля, енергія, цілеспрямованість, організаторські здібності тощо) об'єктивно висувають певну особу на авансцену політичного життя.

У факторно-аналітичній концепції диференціюються індивіду­альні якості лідера і особливості його поведінки, пов'язані з досягненням політичних цілей. Лідер розглядається з двох точок зору — з побутової і політичної; аналіз взаємодії його якостей з його цілеспря­мованою діяльністю дозволяє з'ясувати «другу природу» лідера, його стильові особливості, що важливо для практичної політики.

Найбільш прагматичною є ситуаційна концепція лідерства. її суть полягає в місткій тезі - «лідер є функція певної ситуації».

Тут індивідуальні якості лідера відходять на другий план, а визначним чинником постають конкретні обставини: політична кон'юнктура (кризовий чи стабільний розвиток), національно-державна специ­фіка, тип політичної системи і культури тощо.

В цій концепції пріо­ритетом є обставини, а лідерські якості відносні. Недолік її поля­гає в приниженні ролі активності лідера і його вміння зорієнтува­тись у певній ситуації і виявити себе в ній з кращого боку.

Більш обґрунтованими видаються положення теорії конститу-ентів, яка розглядає феномен лідерства через оточення, його послідов­ників і конституентів (усіх тих, хто взаємодіє з лідером і здійснює на нього вплив). Відносини між лідером і конституентами формуються і постають у вигляді ланцюжка взаємопов'язаних елементів: консти-туенти - послідовники - активісти - лідер. Вони становлять єдину систему, яка зазнає впливу обставин. Це ніби «віддзеркалена» ситуа­ційна концепція, оскільки оцінка особистих якостей лідера здійснюється його конституентами; вони, а більше всього активісти, «роблять» лідера і цим нейтралізують вплив інших чинників. Ситуацію в цьому випадку визначає оточення лідера.

Психологічні концепції дають психологічне пояснення лідер­ства. Згідно з 3. Фрейдом, в основі лідерства лежить пригнічене лібідо - переважно несвідомий потяг сексуального характеру. В процесі сублімації він виявляється в прагненні до творчості, в тому числі і до лідерства.

Інтерактивний аналіз є спробою здійснення комплексного дослідження лідерства, він передбачає врахування чотирьох голов­них аспектів лідерства: рис лідера, його цільових настанов, конституентів лідера і системи його взаємодій з конституентами.

Цей універсальний підхід позбавлений недоліків, розглянутих раніше, але навіть комплексне дослідження лідерства не дає цілісної карти­ни цього феномена, оскільки воно є обумовленим конкретно-істо­ричними умовами, типами політичних систем тощо.

81. Політична свідомість: поняття, структура, функції

Суть політичної свідомості

Політичне життя суспільства - процес і результат свідомої діяльності її соціаль­них суб'єктів - класів, націй, соціальних верств і груп, громадян і створюваних ними політичних інститутів. Свідомість внутрішньо (іманентно) притаманна діяльності людей. В традиційно марксистському ро­зумінні політична свідомість трактується як варіант суспільної свідомості, що виникає як відображення, насамперед, соціально-економічних умов буття людей. В узвичаєній світовій традиції політична свідомість розглядається в широкому контексті як вся сукупність психічного відображення політики, як її суб'єктивний компонент, що виявляється на різних рівнях, в різноманітних ситуаціях. Проблема свідомості - одна з складних загадок філо софії, що розглядає її як відображення суспільного буття, як суб'єк тивний образ об'єктивного світу, відображення духовного життя людей, інтересів і уявлень різноманітних соціальних спільностей, верств, груп, класів, націй, суспільства.

Поняття політична свідомість має досить тривалу історію вживання в різноманітних галузях суспільствознавства. Однак політична свідомість спеціально розглядається в основному в межах спрямування поведінки в політології. Політична свідомість здобула особливу популярність до середини XX ст., відтоді, як виявилася обмеженість ортодоксальної по-ведіпківгської течії і стало відомо, що розуміння політичної поведінки ширше, а динаміка політичних процесів вимагає уваги до незалежних змін, як політична свідомість і вся психічна сфера суб'єкту поведінки. Адже свідомість - відображення буття. Свідомість - вища, властива лише людині, форма відображення об'єктивної дійсності, регулювання став­лення людей до навколишньої дійсності, до самих себе і своїх засобів спілку­вання, що виникають і розвиваються на основі політично-перетворю-вальної діяльності. Політичне буття - це вся система політичного життя, політичних відносин. Політичне буття існує не тільки в свідомості, але й об'єктивно як щось дане, незалежне від волі, бажань і спрямованості окремих особистостей і соціальних спільностей. Об'єктивність буття задається об'єктивністю економічних і соціальио-політичпих відносин та інтересів співучасників політичного процесу.

Свідомість виникає і розвивається тільки в спільній діяльності лю­дей. Включаючись у спільну діяльність, люди виробляють відповідні уявлення, настанови, норми, що разом з їх емоційним забарвленням складають зміст свідомості як специфічної форми відображення дійсності. Політична свідомість - це відображення духовного життя людей, інте­ресів і сподівань різноманітних соціальних спільностей, верств, класів, націй, індивідів і суспільства. Політична свідомість — це свідомість спів­учасників політичного процесу, всіх сил, що борються за владу та її здійснення, реалізацію. Такий вид свідомості безпосередньо обумовлений політичним буттям. Політична свідомість неодмінно охоплює і міжгрупові, загальнолюдські ідеї та уявлення, чия наявність обумовлена не особ­ливостями інтересів, а універсальними інтересами людини, а також за­гальнодемократичними властивостями організації влади. На політичну свідомість виливають і соціально-економічні, національні та культурні процеси, впливають і глибокі структурні та якісні зміни в системі суспіль­них, соціальпо-екоиомічних і міжнародних відносин тощо. Ступінь впливу загальнолюдських та індивідуальних переконань і орієнтирів у політичній свідомості відображає характер політичної свідомості, тобто спроможність до сприймання чужого соціального досвіду інокультурпих цінностей і тра­дицій. Укладені ж в межах тільки корпоративних, локальних, групових норм і мети, політичні погляди людини - закритий тип політичної свідо­мості. На політичну свідомість активно впливають регіональні, демогра­фічні, соціокультурпі та багато інших факторів.

Якщо спробувати охарактеризувати політичну свідомість народу Ук­раїни, то його визначає, з одного боку, досить міцна прив'язаність до демократичних цінностей, що є давньою історією, традицією, іноді з на­льотом догматизму, нетерпимості до інакомислення, схильності до ав­торитарності, егалітаризму, орієнтації на уряд в чеканні зростання осо­бистого благополуччя та ін. З іншого боку, політична свідомість беззастережна, іноді войовнича, заперечення досить багатьма членами суспільства соціалістичних цінностей і орієнтація на прогресивні, демо­кратичні цінності сучасного світу. Така подвійність політичної свідо­мості яскраво проявляється в період політичних кампаній, процесів і явищ по формуванню в Україні органів політичної влади, обрання вищих по­садових осіб та ін.

Загальна криза сучасного суспільства, неспроможність правля­чих кіл України запропонувати народу справжню реальну програ­му подолання кризових явищ в усіх сферах суспільного життя -в політичній, економічній, соціальній, духовній, або однобокість практичних зусиль тільки на знищення соціалістичних реалій з ве­личезними збитками для економіки, соціальної, духовної сфери змушує людей переглядати своє ставлення до реформ, скептично сприймати будь-які зусилля держави. Таке становище суспільства виявляється в політичному розшаруванні суспільства на правих, лівих, центристів та їм співчуваючих, в утворенні великої кількості політичних партій, політичних рухів, різноманітних соціальних і по­літичних інститутів, що часто-густо відрізняються значними та незначними відтінками політичних програм і дій. Звичайно ж, політична свідомість - сукупність поглядів і настанов, що вира­жають ставлення будь-якої соціальної спільності, верстви або окремого індивіда до інших суспільних спільностей, верств, класів, націй, суспільного ладу, до процесів, що відбуваються, історичного суспільного укладу, що склався і способу життя, до політичних партій, рухів, різноманітних політичних і соціальних інститутів, соціальних цінностей, традицій, норм моралі тощо.

Формування політичної свідомості

Якщо раніше традиційно вважалася, що політична свідомість «вноситься» в маси спеціальними ідеологічними представни­ками класу, то це - спрощенство. Справді ж, формування політичної свідомості здійснюється у будь-якого, в тому числі й масового суб'єкту, або шляхом критичного осмис­лення соціальної дійсності, поступової раціоналізації чуттєвих уяв­лень людей, узагальнення наявної у них інформації, або за рахунок усвідомлення мети політичного руху, тобто приєднання до оці­нок, що вже сформулювалися та норм громадянської поведінки, або шляхом емоційного залучення до віри в справедливість тих або інших політичних ідеалів.

Формування політичної свідомості - процес усвідомлення соціаль­ними суб'єктами реалій політичного життя, притаманних їм інтересів і ціннісних орієнтацій. Встановлюються своєрідні межі адекватного відоб­раження політичного буття в свідомості. Якщо повніше та всебічиіше відображається в політичній свідомості політичне життя, то повніше й глибше інтереси та ціннісні орієнтації класу, нації, соціальної групи, особи фіксують потреби суспільного прогресу. Політична свідомість неоднорідна. Пояснюється це тим, що саме суспільство - складна систе­ма, що включає всю охоплюючу державою, її структурами життєді­яльність індивідів, соціальних спільностей, верств і груп, взаємовідносин вільних і рівноправних індивідів в умовах ринку. Політична свідомість і виступає як специфічна форма мислення, прояву політичних інтересів соціальних відносин верств, різноманітних груп. Але неоднорідність са­мих соціальних спільностей, верств, різноманітних соціальних груп ще більше урізноманітнює політичну свідомість. Ускладнення соціальної структури поглиблює різноманітність політичної свідомості.

Розвиток форм людської життєдіяльності, прогрес культури і науки постійно ускладнюють і змінюють конкретні форми свідомості та буття, роблять їх відносини різноманітними, що постійно історично змінюють­ся. Зміст політичної свідомості визначається і національними інтереса­ми, що в певних умовах - при зростанні кризи існуючого лади, національ­ної самосвідомості тощо можуть бути домінуючими над класовими. Політична свідомість не пасивно відображає політичне буття, здатна випереджати політичну практику, прогнозувати розвиток політичних процесів, чинити величезний вплив на політичне життя, а через нього -на всі сторони суспільного життя, визначати спрямування політичної діяльності соціальних спільностей та індивідів. Ось чому в практиці управління суспільними процесами дуже важливе становище політич­ної свідомості суспільства та окремих класів, соціальних верств і груп, досягнення згоди в політичних позиціях, сприяти формуванню такої свідомості, що найповніше відображає потреби соціального прогресу. Єдність свідомості та діяльності постійно уточнюється, корегується.

Формуючись під впливом буття, через практичні дії, свідомість ак­тивно впливає на дійсність. Відтворивши дійсність, свідомість потім переробляє відбиті події, явища, безпосередню політичну поведінку, щоб ідеально створювати такі ж цінності, що могли б служити меті задоволення потреб та інтересів. Свідомість володіє унікальною влас­тивістю: не просто відображає дійсність, а виступає усвідомленим став­ленням суб'єкту до об'єкту відображення, політичної реальності, ви­значає орієнтацію їх діяльності в процесі практичного вибору політичних рішень, їх політичних наслідків. Отже, свідомості притаманний твор­чий характер відображення. Відповідно із потребами суб'єкту, свідомість спроможна розпізнавати, оцінювати та перетворювати практичну діяльність суб'єкту.

Свідомість людини не тільки відображає світ, політичні реаль­ності, але й творить їх, змінює їх своїми діями. Безперервність процесу суспільно-історичної практики зумовлює безперервність процесу свідомості. Суспільству необхідна не всяка діяльність, не порожній активізм, а діяльність кваліфікована, цілеспрямована, довільна, свідома. Рівнозначно суспільству необхідна не просто емпірична людська індивідуальність, а особа, що має світогляд, переконана, самостійна, яка володіє собою, має владу над діяльніс­тю, здатна до скоєння вільних дій - вчинків, охоплені свідомі­стю. Суспільство не задовольняє споглядальну, бездіяльну свідомість, однаково як і безособове байдуже розуміння, так зва­ну свідомість або «умогляд» приватного індивіда. Свідомість ста­новить суттєву властивість діяльності особи і самої особистості. Якісність і дієвість особистості визначається повнотою тріади: діяльність, свідомість, особа.

Політична свідомість - це ідеологічне утворення, що відоб­ражає сукупність соціально-економічних та ідеологічних фак­торів, які закріплюється психікою людини у вигляді політичних настанов, що активно впливають на ЇЇ практичну політичну діяльність. Свідомість виникає в практичній діяльності людей як необхідна умова її організації та відтворення. Найважливіша віха в розвитку людської культури - розподіл духовної та фізич­ної праці, відособлення виробництва свідомості як особливого духовного виробництва.

Структура політичної свідомості

Складність економічної та соціальної структури суспільства, динамізм його роз­витку відбиваються політичною свідомі­стю, його багатоструктурністю, багаторівневістю та суперечливістю.

В соціологічному плані - це політична свідомість суспільства, нації, класу, групи (великої та малої, формальної та неформаль­ної, вікової та ін.) та індивіда. Наявність і гострота глобальних проблем сучасності, прагнення людства до виживання дозволя­ють виділити й політичну свідомість людського суспільства.

В гносеологічному плані політична свідомість виступає на рівнях емпіричного і теоретичного, буденного і наукового, ідеологічного і соціально-психологічного.

За соціальними функціями в політичній свідомості виділяють­ся свідомість консервативна, реформістська і революційна, прак­тична і теоретична.

Першою ступенькою духовного відображення політичного І життя служить емпірична політична свідомість, що безпосеред­ньо фіксує практичний досвід. Його часто ототожнюють з буден­ним. Справді політична свідомість і практичний досвід, буденна свідомість близькі, але не тотожні. Буденна політична свідомість, як і емпірична, - це сукупність ідей, уявлень і поглядів, що виника­ють безпосередньо з буденної практики тієї або іншої соціальної спільності, верстви або групи людей, індивідів. Емпірична та бу­денна свідомість, як прийнято вважати, відображає, переважно, поверхові процеси, не проникаючи в їх суттєві характеристики. Але проявляючись як здоровий сенс, народна мудрість, свідомість і на таких рівнях володіє відомою пізнавальною цінністю, слу­жить одним з джерел теоретичної та ідеологічної свідомості. Без буденної свідомості людина не може вступити в суспільне життя, тому що забезпечує безпосередню орієнтацію своєї діяльності в процесі практичного вибору рішення.

Емпірична і буденна політична свідомість має яскраво вира­жені соціально-психологічні риси: почуття, настрої, емоції, імпуль­сивність, гостроту сприймання політичних процесів, подій і рішень. Безпосередній зв'язок з практикою і соціально-психологічна оформленість надають політичній свідомості особливу ди­намічність, рухливість, гнучкість, спроможність чуйно реагувати на політичні умови, що змінюються, впливаючи надто істотно ви­рішально на хід політичного процесу. Особливо яскраво соціаль­но-психологічний рівень політичної свідомості виявляється в по­ведінці індивідів у натовпі - стихійно нестійкої спільності людей, дії якої часто непередбачувані та нерідко піддаються маніпулю­ванню з боку організованих політичних сил.

Політико-теоретична свідомість - сукупність ідей, поглядів, вчень, що виникають на основі наукового дослідження політич­них відносин, процесів, інститутів, інших елементів політичної системи суспільства і проникнення в їх суть, глибинні взаємозв'яз­ки та суперечності, закономірності розвитку. Теоретична свідомість - стрижень політичної ідеології, що становить цілісне систематизоване, концептуальне відображення докорінних інте­ресів певного класу, зв'язаних з боротьбою за владу, її здійснен­ня і захист з метою реалізації інтересів.