1. Формування за рахунок виручки від реалізації продукції:

• Самофінансування ‒ це покриття витрат фінансово-господарської діяльності підприємства за рахунок прибутку у відкритій чи прихованій формі.

• Амортизація – процес поступового перенесення вартості основних засобів і нематеріальних активів з урахуванням витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення.

Забезпечення наступних витрат і платежів – це нараховані в звітному періоді майбутні витрати і платежі, величина яких може бути визначена тільки на основі прогнозних оцінок, а також залишки коштів цільового фінансування і цільових надходжень.

До основних видів забезпечень належать:

• забезпечення виплат персоналу (резерв на виплату відпусток);

• додаткове пенсійне забезпечення ‒ кошти для реалізації пенсійного забезпечення (грошові компенсації в разі непрацездатності, інвалідності, смерті, якщо передбачено договором);

• забезпечення гарантійних зобов’язань ‒ залишки коштів, зарезервовані для забезпечення майбутніх витрат на проведення гарантійних ремонтів проданої продукції, на проведення ремонту предметів прокату тощо;

• забезпечення інших витрат і платежів (відшкодування витрат на реструктуризацію, яка здійснюється в разі наявності затвердженого керівництвом підприємства плану реструктуризації).

2. Фінансування через зміну структури активів:

а) Дезінвестиції включають грошові надходження від реалізації необоротних активів та фінансових інвестицій.

б) Раціоналізація – це комплекс заходів, спрямованих на підвищення ефективності використання активів підприємства та зменшення його грошових видатків у результаті поліпшення організації оборотних активів.

До основних заходів раціоналізації відносять:

• Прискорення обігу капіталу за рахунок скорочення операційного циклу, вдосконалення складування товарно-матеріальних цінностей, укладання договорів за більш привабливими та зручними умовами постачання сировини, матеріалів, палива, прискорення документообігу тощо.

• Економія витрат на виробництво та збут продукції за рахунок зменшення матеріалоємності виробів, впровадження нової технології, ліквідації простоїв, втрат, браку, поліпшення організації праці тощо.

• Реалізація оборотних активів, які не використовуються в процесі виробництва продукції.

• Зворотній лізинг – система двох угод, за якої підприємство-власник продає обладнання іншій стороні з одночасним укладанням договору про його довготермінову оренду у покупця. Такою стороною можуть бути комерційні банки, інвестиційні чи лізингові компанії. В результаті такої операції підприємство отримує у своє розпорядження кошти від продажу обладнання, які використовуються для фінансування фінансово-господарської діяльності. Лізингодавець кредитує підприємство, одержуючи як забезпечення право власності на його майно.

Віднесення до внутрішніх джерел дезінвестицій та раціоналізації пояснюється тим, що підприємство отримує доходи від реалізації оборотних та необоротних активів, інші доходи без залучення коштів на ринку капіталів. ці грошові надходження залишаються в розпорядженні підприємства після сплати всіх податків та спрямовуються на покриття потреби підприємства в капіталі.

Мобілізація внутрішніх резервів фінансової стабілізації під­приємства спрямована, насамперед, на підвищення (відновлення) його платоспроможності та підтримку ефективності діяльності. Цього досягають за рахунок збільшення обсягів вхідних грошо­вих потоків. Сюди зараховують заходи технічного, організацій­но-економічного характеру та фінансові кошти, необхідні для їхнього здійснення.

Отже, внутрішні джерела фінансування ‒ це частина фінан­сових ресурсів підприємства, джерелом формування якої є операційна та інвестиційна діяльність і яка не пов'язана із залученням ресурсів на ринку капіталів.

Використання внутрішніх фінансових резервів дає змогу не тільки подолати внутрішні причини неспроможності підприємств, а й значно зменшує залежність ефективності проведення санації від залучення зовнішніх фінансових джерел. Хоча на більшості підприємств, в аналогічних випадках, повністю вичерпуються такі внутрішні джерела самофінансування, як прибуток та амортизація.

Спрямування прибутку на накопичення призводить до збільшення майна в активі та капіталу в пасиві підприємства. Перетворення майна на гроші приводить до збільшення власного капіталу підприємства, за рахунок якого можливо фінансування витрат на його фінансово-господарську діяльність.