4. Особливості фінансової діяльності підприємств різних організаційно-правових форм

Організаційно-правова форма (статус) підприємства ‒ це закрі­плений статутом вид підприємства ‒ унітарне (одноособове), оренд­не, господарські товариства (АТ, ТОВ, повне і командитне ТОВ, з до­датковою відповідальністю) і ін.

Кожна правова форма підприємниц­тва має свої законодавчі особливості в області: формування статутно­го капіталу; поточного фінансування і створення окремих грошових фондів; оподатковування; у формах і методах фінансового контролю.

Специфіка організаційно-правової форми проявляється, починаючи від джерел формування статутного фонду до припинення діяльності підприємства або його перетворення, тобто в умовах передачі права власності і правонаступництві.

Фінансова діяльність приватного (одноосібного) підприємства (найчастіше це мале підприємство за обсягом діяльності) має наступ­ні особливості:

• Фінансова діяльність побудована на спрощеному прийнятті рі­шень, які приймаються одноосібно власником або призначеним ним директором.

• Статутний фонд підприємства утворюється коштами або майном його власника, яким виступає юридична або фізична особа, яка пі­сля сплати податків має право на всю суму отриманого чистого прибутку.

• Фінансова діяльність будується з урахуванням постійного фактора недостатності ресурсів для інвестиційного розвитку з огляду на не­значний загальний обсяг господарського обороту та неможливість залучення коштів інвестора, який не є власником підприємства.

Діяльність малого підприємства характеризується, як правило, ни­зькою диверсифікованістю діяльності, тому воно є дуже вразливим на ринку і постійне перебуває під загрозою втрати незалежності. З огляду на це, воно обережно підходить до позик капіталу і орієнту­ється, головним чином, на самофінансування, тобто відношення малого підприємства з банківською системою нейтральне;

• Необхідність самофінансування за рахунок власного прибутку в умовах обмеженості зовнішнього фінансування диктує фінансову стратегію постійного підвищення рентабельності бізнесу;

• Фінансова діяльність приватного підприємства має головною ме­тою постійне дотримання фінансової рівноваги, тому особлива увага приділяється врахуванню підприємницьких ризиків. Навіть короткострокова втрата платоспроможності, яка не є загрозливою для підприємств іншої форми власності, катастрофічно і відразу приводить до одного з варіантів:

• ліквідація підприємства як юридичної особи при банкрутстві;

• перехід під контроль кредиторів.

Фінансова діяльність усіх товариств (партнерства) має особли­вості:

• Фінансова діяльність товариства побудована на рішеннях, які є колективними і приймаються спільно учасниками товариства відпо­відно до їх часток у статутному капіталі на засадах одностайного голосування.

• Статутний капітал формується внесками засновників коштами, майном, або майновими правами і поділяється на частки відповід­но розміру внеску. Розмір внеску є підставою для розподілу диві­дендів.

• Фінансування здійснюється додатковими внесками учасників у статутний капітал, або позиками самих учасників, товарними пози­ками інших підприємств, кредитами фінансових організацій.

• Фінансової діяльність товариства по залученню капіталу залежить від його розміру, тому що велике товариство з великими активами має можливості більшої мобілізації ресурсів, зокрема за рахунок позикових засобів.

• Фінансова діяльність товариства може бути більш ризиковою, тому що його засновники не відповідають по боргах своїм майном, якщо інше не визначено статутом.

• Товариства мають складність при реорганізаціях, обумовлену складністю передачі часток власності у статутному капіталі та до­датковому капіталі.

Фінансова діяльність акціонерного товариства найбільш складна поміж інших форм підприємництва. Вона має такі особливості:

‒ Стратегічні фінансові рішення приймаються на основі рішення бі­льшості акціонерів, визначеної по належним їм корпоративним правам. Великі й особливо великі АТ звичайно контролюються не їхнім керівництвом і ціль фінансової діяльності вибирається осно­вними акціонерами з огляду міркування, які можуть бути не фінансовими (конкуренція, захоплення нових ринків, переорієнтація діяльності і т.п.). Поточні фінансові рішення приймаються уповнова­женими менеджерами та органами, сформованими зборами акціо­нерів.

• Зміст фінансової стратегії, що направляє усю фінансову діяльність, залежить від того, чи є вищі менеджери АТ основними акціонера­ми або знаходяться під контролем основних акціонерів. Якщо кері­вники є основними акціонерами (це звичайно середні підприємст­ва), то існує тенденція висування головною метою фінансової дія­льності отримання прибутку. Метою фінансової діяльності великих АТ зазвичай є зростання ринкового курсу акцій.

• Статутний капітал формується емісією акцій і має складний меха­нізм збільшення або зменшення. Частка власника у власному капі­талі АТ визначається відповідно до кількості належних йому кор­поративних прав. В управлінні статутним капіталом суттєве зна­чення є визначення з правом власності на контрольний пакет акцій, який може складатись з 15 % до 50 % + 1 акція у загальній кількос­ті випущених акцій.

• Фінансування діяльності здійснюється власним та позиковим капі­талом, який залучається на ринку банківських кредитів та фондо­вому ринку. Організація і способи мобілізації фінансових ресурсів залежать від розміру АТ. Велике АТ більше орієнтується на ринок акцій та облігацій і на великі банківські кредити, АТ з незначним власним капіталом обмежене у нових емісіях акцій та випуску кор­поративних облігацій.

• Фінансова діяльність великих підприємств знаходиться під тиском держави: нав'язані їм етичні й екологічні цілі часто йдуть врозріз з економічними цілями підприємства.

• Реорганізація АТ ускладнена операціями з конвертації та обміну корпоративних прав та оцінкою майна і боргів при приєднанні або поділу балансу.

Таблиця 2.2