Відмінності поручительства від гарантії

Ознака	Поручительство	Гарантія
1.Характер зобов’язання	Додаткове (акцесорне) зобов’язання, оформлене договором, який приєднується до головного (кредитного) договору	Зобов’язання, що безпосередньо не пов’язане з умовами кредитного договору
2.Обсяг відповідальності	Поручитель зобов’язаний відповідати у тому ж обсязі, що і боржник, за кредитним договором (сплачувати основну суму кредиту, проценти, неустойку, відшкодовувати збитки)	Гарант може обмежити розмір своєї відповідальності виконанням основної вимоги
3.Право зворотної вимоги до боржника	Поручитель має право зворотної вимоги до боржника у розмірі сплаченої за нього коштів	Гарант не вправі вимагати від боржника відшкодування, якщо інше не зазначено в умовах видачі гарантії

6.3. Фінансування підприємств шляхом випуску облігацій

Облігація - це цінний папір, що засвідчує його власником грошових коштів і підтверджує зобов’язання відшкодувати йому номінальну вартість цього цінного папера в передбачений у ньому строк з виплатою доходу, порядок визначення якого передбачається умовами випуску.

Облігації підприємств повинні мати такі реквізити:

• найменування цінного папера ‒ «облігація»;

• фірмове найменування і місцезнаходження емітента облігацій;

• фірмове найменування або ім’я покупця;

• номінальну вартість облігації;

• строки погашення, розмір і строки виплати процентів;

• місце і дату випуску, а також серію і номер облігації;

• підпис керівника емітента або іншої уповноваженої на це особи, печатку емітента.

До облігацій, запропонованих для відкритого продажу з наступним вільним обігом, повинні додаватися купонні листи на виплату процентів.

До основних переваг фінансування на основі емісії облігацій можна віднести такі:

• диверсифікація капіталодавців, зокрема кредиторів;

• залучення коштів здійснюється на довгостроковий період;

• податкові переваги, оскільки проценти за облігаціями відносяться на зменшення оподаткованого доходу емітента;

• порівняно з акціями облігації є менш ризиковим об’єктом вкладення коштів для інвесторів.

Серед найсуттєвіших недоліків цього інструменту фінансування найчастіше наводяться такі:

• порівняно високий рівень накладних витрат, пов’язаних із випуском облігацій;

• ризик сплати завищених процентів, передбачених умовами випуску облігацій, у разі зменшення ставок на ринку капіталів;

• через значну кількість держателів облігацій і широку географію їх знаходження можуть виникнути труднощі ведення переговорів з капіталодавцями у разі необхідності пролонгації строків погашення.

Витрати, пов’язані із залученням коштів на основі емісії облігацій складаються з одноразових накладних витрат і поточних виплат доходів за облігаціями. Одноразові накладні витрати становлять у середньому 4-7% вартості емісії.

Погашення облігацій ‒ це виплата номінальної вартості облігації та доходу по ним у терміни, передбачені умовами емісії облігацій. Погашення може здійснюватися шляхом фіксованих виплат або на основні застосування методу ануїтетів. В останньому випадку платежі з погашення облігацій здійснюються через певні інтервали часу в однаковому розмірі. Сума платежу включає дохід за облігацією і номінальну вартість, причому з часом частка процентних доходів зменшується, а погашення основної суми боргу збільшується. Досить часто застосовується метод погашення облігацій на основі жеребкування.

Починаючи з 1981р. на міжнародних ринках капіталів достатнього поширення набули облігації з нульовим купоном. До основних характеристик цих облігацій слід віднести:

• відсутність поточних процентних платежів;

• облігації розміщуються з дизажіо (дисконтом);

• погашення здійснюється за номінальною вартістю.

Ринкова процентна ставка ‒ це ставка, заснована на сумах, що виплачуються на інвестиційному ринку за борговими цінними паперами зі схожими параметрами запозичення і ризику.

Конвертовані облігації ‒ це іменні облігації, умовами випуску яких передбачена можливість їх обміну на звичайні акції підприємства.

Коефіцієнт конверсії ‒ це співвідношення, з яким планується конверсія. Він показує, скільки облігацій слід представити для того, щоб одержати одну акцію. Визначається шляхом ділення номінальної вартості всіх облігацій, які перебувають в обігу, на обсяг збільшення статутного капіталу.

Варант ‒ різновид опціону на купівлю, який випускається емітентом разом із власними привілейованими акціями чи облігаціями та надає його власникові право на придбання простих акцій чи облігацій даного емітента протягом певного періоду на заздалегідь узгоджених умовах.