Василь барвінськии (1888-1963)

Серед тих численних українських митців, які були знані і в США, і у всій Європі, і навіть у далекій Японії, але довго замовчувались у себе на Батьківщині через несправедливі репресії або життя в еміграції, знайдемо й ім’я композитора Василя Олександровича Барвінського.

Він походив із славного старовинного роду Барвінських, що дав Україні відомих учених, драматургів, журналістів, громадських діячів. Один із його предків, Мартин Барвінський, у 30-х pp. XIX ст. був ректором Львівського університету, дядько Володимир заснував популярну українську газету “Діло”, котра виходила друком понад шістдесят років, батько Олександр був видатним вченим, політиком, громадським діячем.

Його мати - Євгенія Барвінська - була здібною піаністкою і свого часу, працюючи акомпаніатором хору в Тернополі, відкрила самобутній талант Соломії Крушельницької, в майбутньому всесвітньо відомої співачки.

Василь Барвінський народився 20 лютого 1888 р. у Тернополі. Незабаром після народження сина батько стає послом австрійського сейму¹¹⁹, тож сім’я змушена була переїхати у Львів. У столиці Галичини пройшло дитинство і юність Василя.

У гостинному домі Барвінських постійно бували визначні діячі української культури і науки, політики і вчені, серед яких варто згадати імена Івана Франка, Лесі Українки, Михайла Грушевського та інших.

1903p., в зв’язку із святкуванням свого творчого ювілею Львів відвідав М. Лисенко, і, будучи в гостині у Олександра Барвінського, звернув увагу на непересічне обдарування 15-річного сина господаря, якому порадив цілеспрямовано займатися музикою.

¹¹⁹ Посол сейму - депутат австрійського парламенту в Австро-Угорщині, який представляв інтереси свого краю та нації.

131

Свою спеціальну освіту майбутній композитор розпочинає досить рано, у вісім років, спочатку в приватній школі Кароля Мікулі, щоправда, вже після смерті самою Мікулі¹²⁰, потім у відомого піаніста Вілема Курца в консерваторіїГалицького музичного товариства¹²¹. Курц¹²² був високопрофесійним музикантом і педагогом, значною постаттю в чеській музичній культурі XX ст., згодом, після переїзду зі Львова, - ректором Празької консерваторії. Ось як захоплено згадував про свого педагога один із його учнів, колег В. Барвінського: “Ми, учні, переконувались, що гра декількох звуків підряд вимагає мистецької фантазії, що звуки на фортепіано треба створювати... Кожну, здавалось би, механічну вправу ми повинні були попереджувати уявою, актом фантазії, внутрішнім відчуттям”¹²³.

Проте наважитись лише на кар’єру професійного музиканта В. Барвінському було нелегко: надто вже “непрестижним” вважався цей фах, тому після закінчення гімназії і студій в консерваторії¹²⁴ він все-таки вступає на юридичний факультет Львівського університету, прагнучи, очевидно, піти слідами батька - політичного діяча. Проте любов до мистецтва перемогла: за порадою свого вчителя Курца він вирушає на подальше музичне навчання до Праги, котра тоді по праву вважалась однією з престижних художніх столиць Європи.

У Празі, куди молодий митець приїхав у 1905 p., він вступає на філософський факультет університету, який включав у себе також і музикознавче відділення, слухає лекції видатного чеського вченого- філософа Зденека Неєдли, котрий дуже прихильно ставився до українців. Знання з композиції В. Барвінський здобуває у відомого

¹²⁰ Див. примітку 96.

¹²¹ Консерваторія Галицького музичного товариства - найстаріша консерваторія в Україні, заснована 1854 р. австрійськими музикантами, проте пізніше в ній навчалися і польські, і українські студенти.

¹²² Курц Вілем (1872 - 1945) - відомий чеський піаніст і педагог, в перших десятиріччях XX ст. - ректор Празької консерваторії.

¹²³ Цит. за вид.: Попіль М. Вілем Курц - один із засновників львівської фортепіанної школи//Методичні рекомендації.-Львів: 1992. -С. 12.

¹²⁴ В консерваторії тоді вчилися з 8 - 9 років протягом 8—10 навчальних років, таким чином, консерваторія реально включала в себе і шкільний період, і час, що відповідає навчанню в музучилищі, і частково вищі студії.

132

педагога і митця Вітезслава Новака¹²⁵, а фортепіано продовжує опановувати під керівництвом свого колишнього педагога Курца, який переїхав у рідне місто, і у професора Якоба Вергіліуса Гольдфельда. Державні іспити він успішно складає 1911 p., і залишається в Празі ще до 1915 року.

Роки навчання у чеській столиці були також дуже багатими на концертні виступи, на творчі звершення. Одним із перших В. Барвінський ознайомив чутливу чеську публіку з фортепіанними композиціями українських авторів, до того майже невідомі їй, показав і свої твори, що викликали напрочуд схвальні відгуки прискіпливих критиків і гарну оцінку в пресі. Крім фортепіанної музики він показує деякі свої оркестрові композиції, солоспіви, співпрацює з хором “Глагол”.

Отже, професійне становлення В. Барвінського відбувалося дуже багатогранно і фундаментально. Невипадково вже в такому молодому віці композитор пише справді зрілі й художньо довершені твори, виявляючи всю повноту свого таланту: це численні фортепіанні опуси, серед яких увагу привертають Соната До-дієз мажор, цикл “Любов”, п’ять прелюдій, “Українська сюїта”, цикл “Канцона. Серенада. Імпровізація”; перші “ластівки” в камерно-вокальному жанрі - надзвичайно експресивні за виразом почуття солоспіви на вірші Богдана Лепкого “Вечером у хаті” та “В лісі”, збірка обробок українських народних пісень для голосу з фортепіано. У ці роки звертається він і до масштабніших циклічних форм, що вимагали досконалої фахової підготовки, та не були надто поширені в українській музиці, про що свідчить фортепіанний Секстет, “Українська рапсодія” для великого складу симфонічного оркестру (виконана в Празі майже зразу після свого написання -1911 p., вона чи не вперше ознайомила чеських слухачів з мелодикою української пісні) та перша частина кантати “Українське весілля” (виконувалася в Празі на першому “Вечорі української народної пісні” чеським аматорським співацьким товариством “Глагол”).

¹²⁵ Новак Вітезслав (1870 — 1949) - чеський композитор і педагог, учень Антоніна Дворжака. В 1909 - 1939 pp. — професор Празької консерваторії. Серед його українських учнів - Василь Барвінський, Нестор Нижанківський, Микола Колесса, Роман Сімович, Євген Цегельський та інші.

133