4. Суть, показники та характерні риси відкритої економіки.

Відкрита економіка - це економіка, яка є антиподом автаркії (економіки, зорієнтованої у своєму розвитку лише на власні можливості), тобто економікою, що має зовнішній сектор. Внутрішньою властивістю відкритої економіки є цілісність національної економіки, її функціонування як єдиного економічного комплексу, інтегрованого завдяки наявності зовнішнього сектора у світовий ринок і світове господарство. Якщо в закритій економіці вся вироблена продукція споживається всередині країни і видатки, які характеризують розподіл валового національного продукються зі споживчих (С), інвестиційних (І) та урядових (G), то у відкритій економіці частина виробленого національного продукту експортується, а видатки спрямовуються також на придбання товарів і послуг, вироблених за кордоном. Різниця між сумами експорту (Ех) та імпорту (Іm) утворює баланс поточних операцій (СА). Порівняння основної тотожності національних рахунків відкритої і закритої економік дає змогу зробити висновок, що ознакою відкритої економіки є наявність у розподіленому національному продукті чистого експорту (NX), який у платіжному балансі має вигляд балансу поточних операцій:

закрита економіка відкрита економіка

Ya = С+І+G Yo = С+І+G+NX,

де Ya - вироблений у закритій економіці національний продукт;

Yo - вироблений у відкритій економіці національний продукт;

С+І+G - розподілений у закритій економіці національний продукт;

С+І+G+NХ - розподілений у відкритій економіці національний продукт.

Найважливішими умовами відкритості економіки є:

1) сприятливий інвестиційний клімат, який заохочує іноземних інвесторів до роботи на внутрішньому ринку країни;

2) сприятливе тарифне і нетарифне державне регулювання зовнішньоторговельної діяльності;

3) доступність внутрішнього ринку для іноземної робочої сили, систем технологій, інформації та управлінського досвіду.

Кожна з названих умов дає характеристику рамкових умов функціонування провідних ринків країни - ринків капіталу, товарів та послуг, ринків праці, технологій та інформації. У своїй сукупності вони визначають кількісно-якісні параметри економіки відкритого типу.

Кількісно-якісні параметри - це ознаки, що відрізняють відкриту економіку від економіки автаркічної.

До якісних параметрів відкритої економіки належать:

а) відсутність державної монополії зовнішньої торгівлі при збереженні інструментів державного регулювання;

б) активна участь у міжнародному поділі праці на основі принципів порівняльних переваг;

в) використання форм підприємництва із залученням іноземного капіталу;

г) організація зон вільного підприємництва.

Таким чином, якісні характеристики відкритої економіки вказують на форми і методи переплетіння національних економік в єдиному відтворювальному інтернаціональному процесі. Про масштаби та рівень економічного взаємозв’язку свідчать кількісні характеристики, основними з яких є (див. пит. 1, Теми 1.): експортна та імпортна квоти.

Як додаткові кількісні параметри відкритості економіки використовують показники частки іноземних інвестицій у ВВП:

а) квоту портфельних іноземних інвестицій, яка розраховується за формулою

Ipiq = (Ipi / Y) * 100%,

де Ірі - обсяг іноземних портфельних інвестицій;

Y - обсяг ВВП країни;

б) квоту прямих іноземних інвестицій, яку визначають за формулою

Ii q = (Ii / Y) * 100%,

де Ii - обсяг прямих іноземних інвестицій.

Обидві квоти відображають становище країни на міжнародному фінансовому ринку і свідчать про привабливість інвестиційного клімату в ній. Квота портфельних інвестицій характеризує рівень привабливості для іноземного інвестора короткострокових фінансових інструментів, а квота прямих інвестицій - довгострокових. За міжнародними стандартами, якщо Іі > 5%, то цей показник розцінюється як досить високий.

З іншого боку, країни різняться своїми розмірами, відтак абсолютні показники міжнародної економічної діяльності не мають безумовного значення. Сполучені Штати Америки, Китай, хоча і відіграють помітну роль у світовій торгівлі, мають дуже місткі внутрішні ринки. Тому ступінь опосередкування ВВП експортно-імпортними операціями у них нижчий відповідного показника значно менших за розмірами Бельгії, Кореї, Люксембургу чи Ізраїлю. З тих самих причин Німеччина - країна, яка в 90-х роках XX ст. посідала чільні позиції у світі за валовими показниками експортно-імпортної діяльності, - реалізує на зовнішніх ринках меншу частину свого ВВП, ніж сусідні Нідерланди. Наприклад, наприкінці XX ст. у Сполучених Штатах Америки частка товарного експорту становила близько 10% від ВВП, тоді як у великій європейській країні цей показник має величину до 20 %, а в порівняно невеликій країні Старого Світу - до 50%.

Водночас США, ФРН, а також КНР набагато помітніше впливають на всю систему міжнародних економічних відносин, що також важливо враховувати. Україна опосередковує більшу частку ВВП, ніж США, проте має менш ефективну економіку та, на відміну від цієї країни, справляє незначний вплив на світову економіку.