4. Товар в міжнародній економічній теорії. Торговий і неторговий товар.

Предметом прикладання сил сукупного попиту і сукупної пропозиції в міжнародній економіці є товар, котрий у широкому тлумаченні виступає як вся сукупність матеріальних і нематеріальних предметів, що пропонуються для продажу. Як вже зазначалося, в теорії міжнародної економіки товар важливий не як продукт виробництва, а як об’єкт попиту і пропозиції. Оскільки основним предметом вивчення є сфера міжнародного обігу та її зворотній вплив на процес виробництва, товар розглядається насамперед з точки зору обігу і частково споживання. Товар є таким тільки тоді, коли він комусь потрібний і на нього направлені дві основні сили ринкової економіки – попит і пропозиція, тобто його мають намір обміняти на інший товар, більш того, хоча б одна з цих сил діє з-за кордону. Якщо хоча б один з цих компонентів відсутній, то товар стає просто річчю і не є предметом теорії міжнародної економіки.

Міжнародна економіка поряд із загальною теорією макроекономіки вивчає закономірності формування сукупного та індивідуального попиту і пропозиції на товари, утворення їх рівноважної ціни, відхилення від неї та виникаючі раціональні очікування. Різниця у підходах полягає насамперед у припущенні щодо ступеня мобільності факторів виробництва (праці, капіталу, землі і технології) при посередництві яких ці товари були вироблені. Макроекономічна теорія, як правило, передбачає абсолютну мобільність факторів виробництва, їх повну свободу пересування між регіонами і галузями діяльності. Теорія міжнародної економіки виходить з більш реальної умови, що така мобільність сильно обмежена міжкраїнними бар’єрами. Проте ці відмінності не слід сприймати надто прямолінійно.

Правильне щодо національної економіки припущення про те, що всі товари продаються і купуються на ринку, є невірним для міжнародної економіки. Здатність виробити продукт ще не означає, що він стане товаром, тобто, що його хтось купить. Здатність виробити товар для внутрішнього ринку не означає, що він буде визнаний товаром на світовому ринку, тобто, що його куплять за кордоном. Товари можуть не продаватися за кордоном або з причини їх неконкурентоспроможності, що загалом можна виправити (інновації у виробництво або інші заходи, спрямовані на підвищення якості продукції при збереженні прийнятних цін, сприяють подоланню бар’єра неконкурентоспроможності, продукт праці стає товаром на внутрішньому і міжнародному ринках), або з причини початкової неможливості поставити їх на зовнішній ринок. Тому з точки зору міжнародної мобільності всі товари діляться торгові і неторгові.

Товар торговий (tradable good) – це товар, який може рухатися між різними країнами.

Товар неторговий (nontradable good) - це товар, який споживається в країні, де був виготовлений, і не переміщується між країнами.

Головними відмінностями торгових і неторгових товарів є такі:

 ціни на торгові товари визначаються співвідношенням попиту і пропозиції на світовому ринку і знаходяться під впливом попиту і пропозиції на них і всередині країни, і за кордоном. Ціни на неторгові товари визначаються співвідношенням попиту і пропозиції на національному ринку. Коливання цін на такі товари в інших країнах значення не мають;

 підтримання балансу внутрішнього попиту і пропозиції на торгові товари не так важливо, як для неторгових товарів, оскільки нестача внутрішнього попиту може бути завжди компенсована збільшенням попиту з-за кордону, а нестача внутрішньої пропозиції – збільшенням поставок іноземних товарів. Для неторгових товарів підтримання внутрішнього балансу попиту і пропозиції критично важливо. При його порушенні виникають серйозні соціально-економічні диспропорції;

 динаміка і досить часто рівень внутрішніх цін на торгові товари слідують за динамікою і рівнем цін в інших країнах. Внутрішні ціни на неторгові товари можуть суттєво відрізнятися від цін інших країн, а зміна може не приводити до зміни зарубіжних цін на такі ж товари.

Найбільш типовим прикладом неторгових товарів є послуги. Зрозуміло, що будь-які границі між торговими і неторговими товарами є досить умовні. Частіше всього використовується поділ, заснований на Стандартизованій промисловій класифікації, прийнятій ООН і визнаній у більшості країн світу. У відповідності з нею всі існуючі товари і послуги (які також вважаються товаром) діляться на дев’ять великих груп (табл.2.1). Слід зауважити, що в наведеній класифікації існують багаточисельні і досить суттєві винятки.

Торгові і неторгові товари Таблиця 2.1

№	Група товарів	Тип товарів
1. 2. 3.	Сільське господарство, мисливство, лісове господарство і рибальство Видобувна промисловість Обробна промисловість	Торгові
4. 5. 6. 7. 8. 9.	Комунальні послуги і будівництво Оптова і роздрібна торгівля, ресторани і готелі Транспортування, збереження, зв’язок і фінансове посередництво Оборона й обов’язкові соціальні послуги Освіта, охорона здоров’я і громадські роботи Інші комунальні, соціальні й особисті послуги	Неторгові

Торгові товари діляться на експортовані (exportables) та імпортовані (importables) товари. Експортовані товари, у свою чергу, складаються з товарів реального експорту і субститутів експорту – тих вітчизняних товарів, які в даний момент продаються тільки на внутрішньому ринку, але при бажанні можуть бути продані і за кордон. Імпортовані товари складаються з товарів реального імпорту і субститутів імпорту – тих національних товарів, якими при бажанні можна замінити іноземні товари.

Отже, з позицій міжнародної економіки всі товари діляться на торгові (у тому числі експортовані та імпортовані), ціна на які визначається співвідношенням попиту і пропозиції як всередині країни, так і за кордоном, і неторгові, ціна яких встановлюється балансом попиту і пропозиції у вітчизняних межах.