- •Розділ 1. Теоретичні засади курсу “міжнародна економіка”
- •Тема 1. Предмет та структура курсу “Міжнародна економіка”
- •1. Міжнародна економіка в системі економічних наук
- •2. Предмет теорії міжнародної економіки
- •3. Основні методи та принципи досліджень в міжнародній економіці
- •4 Структура теорії міжнародної економіки
- •Тема 2. Інтернаціоналізація як характерна риса сучасного економічного розвитку
- •1. Міжнародний поділ праці: суть та основні форми.
- •2. Міжнародний поділ факторів виробництва: суть та основні види.
- •3. Світовий ринок.
- •4. Товар в міжнародній економічній теорії. Торговий і неторговий товар.
- •5. Інтернаціоналізація сучасного господарства.
- •Тема 3. Світове господарство та національна економіка у системі міжнародних економічних зв’язків
- •1. Світове господарство.
- •2. Класифікація країн світу.
- •3. Національна економіка як суб’єкт міжнародних економічних зв’язків.
- •4. Суть, показники та характерні риси відкритої економіки.
- •Розділ 2. Міжнародний рух товарів та чинників виробництва
- •Тема 1. Міжнародна торгівля товарами та послугами
- •1. Загальний огляд теорій міжнародної торгівлі.
- •1. Теорія абсолютних переваг Адама Семіта.
- •3. Теорія факторів виробництва
- •1. Модель наукомісткої спеціалізації
- •2. Суть та основні поняття міжнародної торгівлі як форми міжнародних економічних відносин.
- •3. Основні показники та особливості оцінки міжнародної торгівлі.
- •4. Міжнародна торгівля послугами.
- •Тема 2. Міжнародна торговельна політика
- •1. Суть міжнародної торговельної політики та її види.
- •2. Інструменти регулювання міжнародних торговельних відносин
- •3. Міжнародні організації з регулювання міжнародної торговельної діяльності.
- •Тема 3. Міжнародний рух капіталу
- •1. Суть та види міжнародного руху капіталу.
- •2. Суть, цілі та форми міжнародного кредитування.
- •3. Міжнародні фінансово-кредитні організації.
- •Тема 4. Міжнародна міграція робочої сили
- •1. Світовий ринок трудових ресурсів.
- •2. Міжнародна трудова міграція.
- •3. Регулювання міжнародних міграційних процесів.
- •Тема 5. Міжнародна передача технологій
- •1. Інтелектуальна власність і світовий ринок технологій.
- •2. Міжнародне ліцензування.
- •3. Міжнародні інжинірингові послуги.
- •4. Світова організація інтелектуальної власності.
- •Розділ 3. Функціональні взаємозв’язки у світовому господарстві
- •Тема 1. Світова валютна система
- •1. Загальні відомості про валюту.
- •2. Світова валютна система. Еволюція розвитку.
- •3. Міжнародний валютний фонд.
- •5. Валютний ринок та його види.
- •6. Міжнародні валютні розрахунки.
- •Тема 2. Міжнародна економічна інтеграція.
- •1. Суть і форми міжнародної економічної інтеграції.
- •2. Європейські інтеграційні процеси.
- •3. Особливості розвитку економічної інтеграції в Північній Америці.
- •4. Розвиток регіональних і субрегіональних інтеграційних формувань у Латинській Америці.
- •5. Особливості інтеграційних процесів у Азії.
- •6. Особливості інтеграційних процесів у Африці.
- •Тема 3. Глобалізацій ні процеси у світовій економіці.
2. Міжнародне ліцензування.
Міжнародна торгівля ліцензіями є основним економічним механізмом міжнародного технологічного обміну і наразі набула широкого і швидкого поширення.
Ліцензія – це дозвіл, який видається власником технології (ліцензіаром), захищеної чи незахищеної патентом. зацікавленій стороні (ліцензіатові) на використання цієї технології упродовж визначеного часу і за визначену плату.
Основні види ліцензій:
- проста (невиняткова) ліцензія, при продажу якої за ліцензіаром залишається право самостійно використовувати об’єкт ліцензії, а також надавати ліценції на дану технологію й іншим ліцензіатам на даній території;
- виключна (виняткова) ліцензія, що передбачає монопольне право ліцензіата використовувати технологію і відмова ліцензіара від продажу запатентованих винаходів чи „ноу-хау” на домовленій території; проте це не позбавляє ліцензіара прав на самостійне використання предмета даної ліцензії, якщо інше не обумовлене контрактом;
- повна ліцензія, що надає ліцензіатові виключне право на використання патенту або „ноу-хау” упродовж терміну дії угоди і відмова ліцензіара від самостійного використання предмета ліцензії упродовж цього терміну;
- відкрита ліцензія, коли патентом має право користуватися будь-яка зацікавлена особа; така ліцензія оформлюється у відповідному патентному відомстві, при цьому патентне мито стягується у половинному розмірі;
- примусова ліцензія, коли компетентні органи примушують патентовласника передати іншим особам право на використання патенту.
Ліцензійна угода є угодою про передачу прав на використання ліцензій, патентів та інших об’єктів інтелектуальної власності. За способом передачі технологій ліцензійні угоди поділяються на:
самостійні - коли технологія передається незалежно від її матеріального носія;
супутні – коли ліцензія надається одночасно з укладанням контракту на будівництво підприємства, постачання комплектного технологічного устаткування і надання інженерно-консультаційних послуг.
Об’єкт ліцензування повинен мати патентну чистоту. Патентна чистота – це юридична властивість об’єкта, яка означає, що він може використовуватись у даній країні без порушень діючих на її території охоронних документів виключного права (патентів, що належать третім особам).
Ліцензійні платежі – це визначена винагорода ліцензіарові, виплачувана ліцензіатом як відшкодування за надання прав на використання предмета угоди. В залежності від методу підрахунку ліцензійні винагороди поділяються на дві групи:
І група – винагороди, розмір яких підраховується на базі фактичного економічного результату використання ліцензії:
- відсоткові відрахування, чи поточні відрахування („роялті”) – встановлюються у вигляді визначених фіксованих ставок (у відсотках) і виплачуються ліцензіатом через визначені погоджені проміжки часу (щорічно, щоквартально, щомісячно або на визначену дату). Вони обчислюються за різними способами:
- з вартості виробленої за ліцензією продукції;
- з одиниці виготовлених або реалізованих виробів у вигляді відсотка до ціни чи собівартості;
- на спеціально обумовленій базі (зі встановленої потужності запатентованого устаткування, на базі вартості переробки продукту, вартості чи кількості окремих компонентів, спожитих у процесі виробництва тощо).
- участь у прибутку ліцензіата – відрахування на користь ліцензіара визначеної частини (відсотка) прибутку, отриманого ліцензіатом завдяки використанню даної ліцензії; ця частка звичайно коливається від 20 до 30% при наданні виняткової ліцензії і до 10% - при невинятковій ліцензії (проте на практиці ця форм зустрічається дуже рідко).
ІІ група – винагороди, розмір яких безпосередньо не пов’язаний з фактичним використанням ліцензії, а заздалегідь встановлюється і вказується в договорі, виходячи з оцінок можливого економічного ефекту й очікуваних прибутків ліцензіата на базі використання ліцензії:
- первісний платіж готівкою – передбачає оплату ліцензіатом визначеної встановленої в угоді суми у вигляді одноразового внеску чи вроздріб упродовж встановленого в угоді терміну або по виконанню визначених умов.
- паушальний платіж – це визначена, твердо зафіксована в угоді сума ліцензійної винагороди, що виплачується разово чи на виплату, іноді паушальна сума в абсолютному вираженні розбивається по роках. Перевага такого платежу – одержання ліцензіаром всієї суми винагороди у відносно короткий термін без комерційних та інших ризиків, що можуть виникнути в період дії угоди. Паушальний платіж практикується в наступних випадках: при передачі ліцензії разом з постачанням устаткування, коли одноразовий характер угоди вимагає й одноразового визначення її вартості; при продажу ліцензії маловідомій фірмі; при видачі ліцензії на базі секрету виробництва; коли ліцензіат не хоче допустити контролю ліцензіара за використанням ліцензії; коли в країні ліцензіата існують труднощі щодо переказу прибутків.
- передача цінних паперів (акцій, облігацій) ліцензіата – зустрічається в чистому вигляді і в комбінації з іншими формами приблизно в 15% ліцензійних угод. Ліцензіар отримую найчастіше від 5 до 20% акцій ліцензіата, хоча в окремих випадках ця частка доходить до 40%.
- передача зустрічної технічної документації – передбачає взаємне надання ліцензій і в більшості випадків застосовується у поєднанні з іншими формами винагороди (набула найбільшого поширення в Японії).
В умовах платежу докладно визначається порядок сплати ліцензійної винагороди, а саме: валюта платежу з включенням в залежності від обставин валютного застереження; форма розрахунку (порядок і умови відкриття акредитива, терміни переказу платежів); база для обчислення вартості продукції, що випускається чи вартості продажів (при винагороді у формі поточних відрахувань) і порядок їх обчислення.
