Тема 2. Міжнародна економічна інтеграція.

1. Суть і форми міжнародної економічної інтеграції.

Міжнародна інтеграція - це об’єктивний процес зближення країн світу та їхніх суб’єктів у всіх сферах людського життя на основі спільності загальнолюдських інтересів і зростаючої швидкості поширення інформації. Тобто міжнародна інтеграція є набагато ширшим поняттям, котре містить в собі міжнародну економічну інтеграцію разом з міжнародною політичною інтеграцією, міжнародною культурною інтеграцією (асиміляцією) тощо.

Міжнародна економічна інтеграція означає:

- співробітництво між національними господарствами різних країн з частковою або повною їхньою уніфікацією;

- ліквідацію бар’єрів у торгівлі між країнами;

- зближення ринків кожної з країн з метою створення одного більшого, тобто спільного ринку.

Причини та умови розвитку міжнародної економічної інтеграції:

- поглиблення міжнародного поділу праці;

- розвиток продуктивних сил під впливом науково-технічного прогресу, які діалектично пов’язані з соціально-економічними відносинами, частиною яких є міжнародні економічні відносини;

- розширення можливостей перевезень вантажів на далекі відстані;

- бурхливий розвиток комунікаційних можливостей;

- тісне переплетіння національних економік на мікрорівні;

- чітка тенденція до розвитку процесу оптимізації світового світової економіки;

- створення міжнародних організацій, що покривають майже усі сфери людського життя (з одного боку, міжнародні організації є наслідком розвитку інтеграційних процесів, а, з іншого боку, їхнє функціонування безпосередньо впливає на інтеграційні процеси);

- об’єктивна необхідність спільного вирішення глобальних проблем існування людства.

Форми міжнародної інтеграції:

1. Зона преференційної (пільгової) торгівлі – по суті проформою (засадою) міжнародної економічної інтеграції. Основним принципом такого міжнародного економічного утворення є режим найбільшого сприяння. Цей принцип зводиться до того, що торговельні пільги, про встановлення яких домовляються дві держави між собою у двосторонньому порядку, не можуть бути слабшими, ніж уже існуючі пільги цих держав з іншими державами преференційної зони. Варто зазначити, що режим найбільшого сприяння лежить в основі функціонування ГАТТ.

2.Зона вільної торгівлі - є пільговою зоною регіонального типу, у межах якої підтримується вільна від митних і кількісних обмежень міжнародна торгівля країн, які у таку зону входять. Зони вільної торгівлі сприяють переважному зростанню внутрішньої, а на цій основі і взаємної торгівлі країн-членів. Зовнішні тарифи кожної з країн, що входять у таке інтеграційне об’єднання, по відношенню до третіх країн, різні. Найрозвиненішою з таких зон є Зона вільної торгівлі промисловими товарами в Європі. При цьому слід розрізняти поняття "вільна економічна зона" і "зона вільної торгівлі".

3. Митний союз - це спільна митна територія двох і більше країн з повною ліквідацією мит у взаємних відносинах і з єдиним митним тарифом по відношенню до третіх країн. Мета створення митного союзу: полегшити взаємну торгівлю країн-учасниць і, в той же час, не створити додаткових перепон у торгівлі з третіми країнами. ГАТТ дуже ретельно слідкує за дотриманням цього положення серед своїх членів.

4. Спільний ринок є ще вищою формою інтеграційного розвитку в порівнянні із зоною вільної торгівлі та митним союзом, тобто містить усі ліберальні позиції попередніх форм, і являє собою об’єднання національних ринків декількох країн в єдиний великий ринок з вільним переміщенням в його межах капіталів, товарів, послуг і робочої сили, у якому діє спільна внутрішня і зовнішня торговельна політика. Ухвали та рішення керівних органів такого об’єднання є рекомендаційними в усіх сферах економічного життя, за виключенням торговельних відносин, де вони - прообов’язкові для виконання. Іншими словами, при спільному ринку керівні органи такої організації уже мають статус наддержавних у сфері торгівлі і їхні ухвали є рекомендаційно-наказовими за характером.

5. Економічний союз - це об’єднання національних економік декількох країн на основі митного союзу, спільного ринку, уніфікації фінансових систем і проведення спільної економічної та валютної політики. Керівні органи економічного союзу мають статус наддержавних у більшості галузей економіки і їхні ухвали є рекомендаційно-наказовими за характером. Вищим рівнем самого економічного союзу є валютний союз, при якому не тільки створюється уніфікована фінансова та валютна система, а й запроваджується спільна валюта.

6. Конфедеративний союз є об’єднанням країн на основі укладання багатостороннього договору про проведення спільної політики у всіх сферах суспільного життя. Частіше такий союз називають "політичним", але то не є коректно, оскільки НАТО також є політичним союзом, а до економічної інтеграції ця організація має далеке відношення. Конфедеративний союз може бути створений тільки на основі економічного союзу, а без такої бази то є лишень політичний союз і то не завжди життєздатний. Керівні конфедеративні органи уже координують усі сфери життєдіяльності людей в усіх країнах конфедерації.

7. Федерація - вищий рівень об’єднанням, де центральні органи мають право віддавати не рекомендаційно-наказові розпорядження, а наказово-рекомендаційні. Це означає, що суб’єкти федерації уже втрачають статус незалежних країн, а перетворюються в частину однієї цілісної державної формації. Отже, стосунки між цими суб’єктами уже не мають форми міжнародних економічних відносин, а тому перестають бути об’єктом дослідження даної науки.

8. Міжнародні організації, угруповання і комплекс - це такі об’єднання країн чи їхніх суб’єктів за окремими інтересами (або групами окремих інтересів), метою яких є спільне здійснення різноманітних заходів, направлених на їхнє задоволення. Вони існують на різних рівнях і складають основу інтеграційних процесів.