2. Інструменти регулювання міжнародних торговельних відносин

Серед основних інструментів регулювання МТ виділяють:

І. Тарифні заходи. Тарифи є найдавнішими та найпростішими інструментами торговельної політики. Тарифні заходи зовнішньоекономічної політики держави безпосередньо пов’язані з митними зборами.

Мито – це збір коштів, що виконує функцію податку, який стягується при перетині товаром митниці і при цьому підвищує ціну імпортованих (експортованих) товарів.

Визначають три види мита:

1) специфічні мита, які стягуються у визначеній грошовій сумі з маси, обсягу або одиниці товару (наприклад, 3 долари США за барель нафти);

2) адвалорні мита, які стягуються у відсотках від ціни товару (наприклад, накладений американським урядом 25%-ний тариф на імпорт пікапів та мініванів в кінці 1980-х р.р.);

3) змішані.

ІІ. Нетарифні заходи поділяються на декілька категорій:

1) ліцензування – передбачає, що держава через спеціально уповноважене відомство видає дозвіл на зовнішньоторговельні операції з певними товарами, які внесені до списків як такі, що ліцензуються за імпортом чи експортом.

2) квотування – це пряме кількісне обмеження у вартісному або фізичному виразі, яке вводиться на імпорт та експорт окремих товарів на визначений термін.

- квотування також здійснюється через випуск ліцензій окремим групам фірм або індивідів. Наприклад, США накладають квоту на імпорт сиру. Єдиними господарюючими суб’єктами з можливістю імпортувати сир є певні торговельні компанії, яким надане право (видана ліцензія) на імпорт максимально встановленої кількості фунтів сиру. У деяких випадках право продажу надається безпосередньо урядами експортуючих країн (наприклад, при імпорті цукру та текстильних виробів у США).

- іншим видом квотування є добровільні експортні обмеження, що являють собою угоду з накладання торговельної квоти експортуючою країною, звичайно за проханням чи вимогою уряду імпортуючої країни. Прикладом цього можуть слугувати обмеження на експорт автомобілів до США, нав’язане японським автомобільним виробникам у 1981 р.

3) Субсидування – це державна виплата вітчизняному виробникові. Субсидії набувають багатьох форм, включаючи готівкові виплати (дотації, дарування), позики за низькою процентною ставкою, так звані податкові перерви та участь держави у підтримці справедливої діяльності національних фірм. Знижуючи витрати, субсидії допомагають вітчизняним виробникам у двох випадках: підтримують у конкуруванні з низьковартісними іноземними імпортованими товарами, а також швидше завойовувати зовнішні ринки для власного експорту.

4) Місцеві вимоги щодо частки виробництва являють собою угод про встановлення мінімальної частки специфічної частини продукту, що має бути вироблена всередині країни і виражена у фізичних чи у вартісних одиницях виміру. Ці вимоги широко використовувалися з метою розвитку економік країн та перетворення їх із звичайних центрів збору продукції, комплактуючі частини яких вироблялися в інших частинах світу у країну з місцевим виготовленням комплектуючих. США, наприклад висунули вимогу, щоб 75% комплектуючих , що використовуються при збиранні машин таких японських компаній як Toyota та Honda були вироблені у США. На це японці оголосили свій намір купувати більшу частину таких комплектуючих у місцевих виробників.

5) Антидемпінгове мито – застосовується у випадках імплрту товарів за цінами, що є нижчими за їхні передбачувані витрати виробництва.

6) Компенсаційні мита – застосовуються у випадках виявлення факту отримання експортером державної субсидії з метою підвищення його конкурентовпроможності на світовому ринку.

7). Імпортні депозити – це форма застави, яку імпортер повинен внести у свій банк у національній чи іноземній валюті перед закупівлею іноземного товару. Сума імпортного депозиту встановлюється за допомогою визначеного відношення до вартості імпортованого товару.

8) Адміністративні політичні інструменти являють собою певні бюрократичні правила, які працюють у напрямку ускладнення входження імпортованих товарів у країну.

Формальні тарифні та нетарифні обмеження Японії вважаються одними з найнижчих у світі, проте за застосуванням адміністративних політичних інструментів вона займає передові позиції. Так, наприклад, Нідерланди успішно експортують клубні своїх тюльпанів практично у всі країни світу, крім Японії. Це пов’язано з тим, що японські митники, наполягаючи на достеменній перевірці кожної одиниці товару, перерізають усі клубні навпіл таким чином, що навіть винахідливі японські спеціалісти неспроможні відновити рослину для розсади.