5. Валютний ринок та його види.

Валютний ринок – це система соціально-економічних та організаційних відносин купівлі-продажу різних іноземних валют і платіжних документів в іноземних валютах. Валютні ринки служать механізмом, за посередництвом якого здійснюються міжнародні розрахунки в міжнародній торгівлі, на світовому ринку послуг, при міжнародному русі капіталів та інші розрахунки, які передбачають обмінні операції з валютами різних країн.

Валютний ринок є ринком, на якому стикаються попит і пропозиція іноземних валют, що оцінюються в національній валюті. Основні осні ознаки валютного ринку:

1) він нематеріальний;

2) не має конкретного місця знаходження;

3) є міжбанківським ринком (банківські депозити);

4) завдяки процесу телекомунікації та інформатики стає глобальним.

Операції на валютних ринках здійснюються на умовах спот (негайного постачання валют) або форвард - у формі термінових угод з постачанням валют через обумовлений період (1-3 місяці й більше) за обумовленим у момент укладання угоди курсом.

Валютні операції – угоди з купівлі та продажу іноземних банкнот, казначейських білетів і монет, платіжних документів, виписаних в іноземній валюті (чеків, переказів, векселів, акредитивів тощо), а також операції із золотом.

В залежності від обсягу, характеру валютних операцій та кількості використовуваних валют розрізняють такі види ринків:

світові: Лондон, Нью-Йорк, Франкфурт-на-Майні, Париж, Цюрих, Токіо, Гонконг (Сянган), Сінгапур, Бахрейн;

регіональні (місцеві).

У міжнародній валютній термінології розрізняють також:

- валютні ринки: продаж і купівля валюти в країні її походження;

- євроринок: операції по закупівлі і продажу валюти поза країною її походження.

6. Міжнародні валютні розрахунки.

Міжнародні розрахунки – це система регулювання платежів за грошовими вимогами, які виникають між державами, організаціями, громадянами різних країн. Міжнародні валютні розрахунки здійснюються в основному через банки.

Найпоширеніші умови МР:

безпосередній (повний) розрахунок, тобто повна оплата товару до моменту чи в момент переходу товару або товаророзпорядчих документів у розпорядження покупця;

розрахунок у кредит (з розстроченням), тобто способом надання експортером імпортеру кредиту в комерційній формі.

Форми міжнародних розрахунків:

100 %-ний аванс або авансові платежі (передоплата);

акредитивні розрахунки – доручення банку (клієнтом якого є імпортер) одному або декільком банкам здійснити платежі фізичній чи юридичній особі в межах визначеної суми на умовах, вказаних в акредитиві. Акредитив – це платіжний документ, за яким кредитна установа (банк) дає розпорядження іншій кредитній установі за рахунок спеціально заброньованих коштів оплатити товарно-транспортні документи за відвантажений товар чи виплатити пред’явникові акредитиву визначену суму грошей.;

інкасо – це банківська операція, згідно з якою банк за доручення свого клієнта і на основі розрахункових документів отримує грошові суми від покупця з подальшим зарахуванням цих сум на рахунок свого клієнта. Розрахунки при інкасо здійснюються у відповідності з “Уніфікованими правилами з інкасо”, прийнятими Міжнародною торговою палатою;

розрахунки при відкритому рахунку - це форма розрахунків, при якій відсутні надійні гарантії для експортера, який відправляє на адресу покупця товар і товарні документи, а імпортер протягом обумовленого терміну повинен переказати на рахунок імпортера гроші;

банківський переказ – це форма розрахунків, яка використовується при погашенні боргів за кредити, при видачі авансів, при врегулюванні рекламацій, при розрахунках за неторговельними операціями. Суть банківського переказу полягає в дорученні одного банку іншому виплатити переказоотримувачу визначену суму;

розрахунки з використанням векселів і чеків.

Інструменти міжнародних розрахунків:

готівкові гроші;

кредитні засоби: тратта (переказний вексель); банківський акцепт; чек; платіжне доручення; платіжна вимога.