Тема 9 Облік кредитних операцій в банках України

1. Загальні принципи обліку кредитних відносин

2. Овердрафт

3. Операції репо

4. Факторинг

1. Загальні принципи обліку кредитних відносин

Кредитна операція – вид активних операцій банку, пов'язаних з наданням клієнтам засобів в тимчасове користування, на умовах терміновості, зворотності, цільового використання, прибутковості, забезпеченості.

Принципи кредитування:

• строковість

• поверненість

• доходність

• забезпеченність

Кредитні операції:

• позичкові (овердрафт, овернайт, короткострокові та довгострокові кредити)

• операції кредитного характеру (операції репо, операції за врахованими векселями, факторингові операції, лізингові операції)

• послуги кредитного характеру (видача гарантій та поручительства, відкриття кредитних ліній, підтвердження акредитивів, авалювання векселів)

Згідно плану рахунків кредити підрозділяються на:

• міжбанківські кредити – враховуються на рахунках 1 класу;

• кредити суб'єктам господарської діяльності – рахунки 2 класу, що підрозділяються на кредити в поточну діяльність і кредити в інвестиційну діяльність.

За облікування кредитів на рахунках плану рахунків насамперед беруть до уваги цільове спрямування кредиту.

Банки для того, щоб не допускати банкрутства через неплатоспроможність клієнта чітко стежать за своєчасністю погашення заборгованостей позичальника.

У разі зміни дати погашення кредиту основний борг переноситься на рахунок пролонгованої заборгованості, у випадку, якщо клієнт і банк домовилися це зробити.

Якщо кредит не сплачений в строк і немає домовленості його продовжити, наступного дня кредит переносится до складу простроченої заборгованості.

У разі визнання кредиту сумнівним, суму основного боргу починають враховувати на відповідних рахунках групи 158 (Сумнівна заборгованість інших банків), 209 (Сумнівна заборгованість за кредитами, які надані юридичним особам), 229 (Сумнівна заборгованість за кредитами, які надані фізичним особам).

Факт визнання кредитної заборгованості сумнівною фіксується за умови, коли банк не має певності щодо її погашення позичальником. До уваги беруть результати аналізу фінансового стану позичальника та перспектив його розвитку.

Бухгалтерсьці проведення за кредитною операцією стосуються обліку номіналу кредиту, обліку процентної (комісійної) винагороди.

За користування кредитом банк стягує відсотки, які служать доходом банку. Порядок їх надходження залежить від умов кредитного договору.

Умова:

• рівними частками за кожен період (місяць);

• в кінці терміну кредитування;

• на початку терміну кредитування.

Нарахування %% за кредитами – це функція кредитного або фінансового підрозділу банку, котрий передає до бухгалтерії відомість нарахування %%, на підставі якої проводяться бухгалтерські записи.

Для кожного позичальника щодо суми нарахованих %% оформляється меморіальний ордер у двох примірниках.

2. Овердрафт — короткостроковий кредит, який надається клієнту понад залишок на його поточному рахунку в банку в межах заздалегідь обумовленої суми через дебетування його рахунка.

За виконання такої операції на рахунку клієнта в банку утворюється дебетове сальдо. Інакше кажучи, овердрафт — це кредитна лінія (можливість негайного отримання кредиту), надана банком, якою контрагент може скористатися з допомогою свого поточного рахунка.

Здебільшого поточний рахунок клієнта, як і кореспондентський рахунок банку, мають кредитовий залишок. Перевищення цього залишку за проведення розрахункових операцій і банком, і контрагентом можливе тільки в разі підписання відповідної угоди.

Так, документально оформлюється основний (твердий) овердрафт, оскільки основою його є постійна сума перевищення залишку на рахунку. В угоді зазначається ліміт овердрафту, умови його використання та проценти як плата за такий спосіб кредитування.

Сума процентів за овердрафтом обчислюється з урахуванням неоплаченого денного залишку на рахунку та затвердженої ставки процентів, що, як правило, перевищує процентну ставку банку за кредитними ресурсами.

За способом надання овердрафт підлягає сплаті до запитання.

▪ Наприкінці операційного дня за фактом овердрафту сума дебетового залишку переноситься на відповідні рахунки:

1520 — овердрафт за кореспондентськими рахунками інших банків;

1620 — овердрафт за кореспондентськими рахунками, які відкрито в інших банках;

2000 — рахунки суб'єктів господарської діяльності за овердрафтом;

2200 — рахунки за овердрафтом фізичних осіб.

Отже, в банку виконується таке бухгалтерське проведення:

Д-т рахунків за овердрафтом

К-т кореспондентського рахунка банку або поточного рахунка контрагента.

Зрозуміло, що наприкінці наступного дня на рахунках ситуація може змінитися внаслідок проведених розрахункових операцій.

▪ У разі поповнення коштів на рахунку, що створюватиме кредитове сальдо, відповідна сума спрямовується на погашення овердрафту, що в обліку супроводжується записом:

Д-т кореспондентського рахунка банку (поточного рахунка контрагента)

К-т рахунка за овердрафтом.

Сума овердрафту, що залишилася непокритою через обмаль коштів, переноситься на наступний день.

▪ Якщо ж дебетовий залишок на рахунку збільшиться, то на відповідну суму збіль­шаться й записи на рахунках овердрафту:

Д-т рахунків овердрафту

К-т кореспондентського рахунка банку (поточного рахунка контрагента).

Проценти за овердрафтом нараховуються щоденно або щомісяця згідно з обліковою політикою банку.

Сплачуються проценти з поточного рахунка контрагента у терміни, передбачені угодою.

3. Операція репо — це кредитна операція, здійснювана під заставу цінних паперів. Оскільки купівля (продаж) цінних паперів не проводиться, операція репо обліковується як наданий (отриманий) кредит, а не як актив у вигляді цінних паперів.

За операцією репо фінансові ризики та вигоди від володіння цінними паперами залишаються у продавця, а отже, не переходять до банку, який придбав цінні папери з умовою їх зворотного продажу.

Це означає, що, скажімо, у разі падіння вартості цінних паперів збитки несе продавець, а не банк, котрий їх купив. Проценти або дивіденди за цими паперами отримує також продавець.

Здійснюючи операції репо, банк-покупець отримує винагороду у вигляді обумовленого процента або різниці від продажу цінних паперів за ціною вищою, ніж ціна купівлі.

Розрізняють два типи операцій репо:

* операція прямого репо — продаж цінних паперів банком з умовою їх викупу в покупця;

* операція зворотного репо — купівля банком цінних паперів з умовою їх наступного продажу продавцю.

За термінами здійснення операції репо поділяються на безстрокові (до запитання), строкові та овернайт.

Цінні папери, які придбані за операціями зворотного репо, об­ліковуються на відповідних рахунках балансу на дату здійснення платежу в сумі фактично наданих коштів:

1311 (пасивний) — кошти, отримані від НБУ за операціями репо;

1522 (активний) — кошти, надані іншими банками за операці­ями репо;

1622 (пасивний) — кошти, отримані від інших банків за опе­раціями репо;

2010 (активний) — кошти, надані суб'єктам господарської ді­яльності за операціями репо;

2611 (пасивний) — кошти, отримані від суб'єктів господарсь­кої діяльності за операціями репо.

Балансові рахунки, що на них обліковуються кошти, отримані банком за операціями репо, є пасивними, а отже, на кредиті цих рахунків проводяться кошти, котрі отримав банк в обмін на цінні папери, які є предметом операції репо.

На дебеті активних рахунків обліковуються суми коштів, які надано в обмін на цінні папери, котрі є предметом операції репо.

За підписання угоди до дати розрахунку зобов'язання за опе­раціями зворотного репо обліковуються на позабалансових ра­хунках:

9100 (активний) — зобов'язання з кредитування, надані банком; 9110 (пасивний) — зобов'язання з кредитування, отримані від

банків;

9129 (активний) — інші зобов'язання з кредитування, надані

клієнтам.

У кореспонденції з контррахунком:

9900 — контррахунок для рахунків розділів 90—95 класу 9 плану рахунків.

Сучасні тенденції в економіці України не виключають можли­вого зниження ринкової вартості цінних паперів, які передаються за операцією зворотного репо. За таких обставин банк може:

- вимагати від продавця надання у забезпечення додаткової кількості цінних паперів (це компенсуватиме різницю між варті­стю цінних паперів, що початкове були передані за операцією зворотного репо, та їх ринковою вартістю);

- підвищити процентну ставку за користування кредитом, на­даним за операцією репо;

- зменшити початкову суму кредиту поверненням різниці, що виникла внаслідок зниження вартості цінних паперів;

- завершити операцію зворотного репо з проведенням повного розрахунку за нею.

Процентну плату за проведення операції зворотного репо ви­значають, виходячи з процентної ставки (що встановлена під час укладання угоди) за фактично надані кошти.

4. Факторинг — кредитна операція купівлі банком у клієнта права на стягнення дебіторської заборгованості. Це придбання платіжних документів за продану продук­цію або надані послуги за узгодженою ціною.

У факторинговій операції беруть участь три сторони:

- дебітор — покупець товарів чи послуг клієнта;

- клієнт, котрий продає банку свою дебіторську заборгованість;

- банк, що купує дебіторську заборгованість клієнта і надає додаткові послуги за цією факторинговою операцією.

Факторинг оформлюється спеціальною угодою між банком та клієнтом. Розрізняють конвенційний та конфіденційний факто­ринг.

У разі конвенційного факторингу дебітора повідомляють про придбання банком його фінансових зобов'язань. Відповідні платежі дебітор спрямовує безпосередньо до банку.

За конфіден­ційного факторингу дебітору не повідомляють про придбання банком його зобов'язань. Тому відповідні платежі дебітор зви­чайно спрямовує безпосередньо на поточний рахунок клієнта. При цьому клієнт здійснює розрахунки з банком самостійно.

Факторингова угода може укладатися на умовах оплати дебі­торської заборгованості на визначену дату або попередньої оплати.

1. У разі оплати дебіторської заборгованості на визначену да­ту банк сплачує клієнтові всю суму, зазначену у факторинговій угоді, на дату розрахунків. Дата розрахунків — це дата сплати дебіторської заборгованості дебітором, до якої додається узго­джена з клієнтом кількість додаткових днів.

2. Факторингова угода з умовою попередньої оплати подібна до угоди про оплату на визначену дату з тією різницею, що банк заздалегідь, до настання дати розрахунків, сплачує клієнтові аванс щодо купленої дебіторської заборгованості.

В угоді на факторингове обслуговування має бути також пере­дбачене право регресу до клієнта (зворотний факторинг) або брак такого (незворотний факторинг). В останньому разі банк бере на себе ризик отримання збитків через можливу несплату дебітором своїх фінансових зобов'язань.

В угоді на факторингове обслуговування банк може взяти на себе додаткові обов'язки щодо ведення обліку та стягнення дебі­торської заборгованості клієнта.

Під час проведення факторингових операцій банк отримує ви­нагороду у вигляді:

* комісії за факторингове обслуговування клієнта та надання додаткових послуг — у вигляді різниці між сумою дебіторської заборгованості і сумою коштів, що сплачується клієнтові і має обліковуватися за принципом нарахування;

* процентного доходу за виданим клієнту авансом. Процентний дохід обчислюється від дати видачі авансу до дати розрахунків, які зазначені в угоді, і обліковується за принципом нарахування.

Укладаючи факторингову угоду, клієнт передає банку розра­хункові або платіжні документи на продані ним дебітору товари або надані послуги. Банк обліковує ці документи на відповідних позабалансових рахунках.

Куплена дебіторська заборгованість — це, власне, зобов'язан­ня банку оплатити дебіторську заборгованість клієнта. Тому на дату укладення факторингової угоди відповідні зобов'язання об­ліковуються за номінальною вартістю поза балансом як надані клієнтові зобов'язання з кредитування.

Здебільшого в разі проведення факторингової операції банк видає клієнтові аванс. Авансовий платіж здійснюється банком у вигляді фіксованого процента або в розмірі всієї суми дебіторсь­кої заборгованості.

На дату розрахунків, яку зазначено у факторинговій угоді, банк здійснює оплату купленої дебіторської заборгованості і пе­реказ коштів на поточний рахунок клієнта або на кореспондент­ський рахунок.

У разі, коли дебітор затримує оплату або не може своєчасно погасити свою дебіторську заборгованість, відповідна сума неоплаченої дебіторської заборгованості переноситься на рахунок простроченої заборгованості за факторинговими операціями.

Унаслідок ризикованості факторингових операцій завжди існує ймовірність отримання збитків. Тому банк мусить створювати для таких операцій відповідні резерви.

Для розрахунку резерву за факторингом кредитна заборгованість класифікується відповідно до ступеня ризику за трьома групами:

* «стандартна» — заборгованість, за якою строк погашення чи по­вернення, передбачений умовами факторингової угоди, ще не настав;

* «сумнівна» — заборгованість, платежі за якою прострочено до 90 днів;

* «безнадійна» — заборгованість за факторинговими операціями (за основним боргом чи черговим платежем), за якою клієнт не виконав своїх зобов'язань на строк, що перевищує 90 днів.

Списання сумнівної заборгованості з рахунків суб'єктів господарської діяльності за факторинговими операціями здійснюється за рахунок резерву. При цьому сума списаної безнадійної заборгованості переноситься на позабалансові рахунки.

З поліпшенням фінансового стану Дебітора з рішення керівництва банку дебіторська заборгованість може бути перенесена назад на рахунок сумнівної заборгованості. У разі отримання коштів у рахунок оплати раніше списаної за рахунок резерву дебіторської заборгованості відповідна сума спрямовується на зменшення витрат.

Банк отримує комісію за надані факторингові послуги з обліку платіжних документів. Отримана комісія з факторингу обліковується за принципом нарахування і відображається на рахунку 6110 «Комісійні доходи від розрахунково-касового обслуговування клієнтів» на дату підписання факторингової угоди.

Банк отримує також дохід у вигляді процентів за наданий клієнту аванс. Процентний дохід обліковується на основі принципу нарахування. Нарахування процентів здійснюється з дати фактичного надання коштів клієнтові до дати розрахунків. Проценти за аванс обліковуються на рахунку процентних доходів за факторинговими операціями (6023).

Після завершення факторингової операції, поза балансом кредитується рахунок 9800 «Розрахункові документи за факторинговими операціями».