44. Олімпійський рух в Україні. Участь спортсменів України в Олімпійських іграх

Олімпійські змагання, котрі проводилися на зорі цивілізації, продовжують жити в пам'яті людства.

Нема числа міфам - один краще іншого! - про виникнення Олімпійських ігор. Найпочеснішими початківцями їх вважають богів, царів, правителів та героїв. Встановлено вочевидь єдине: перша відома нам олімпіада з давнини проходила у 776 р. до н.е.

Кожні Олімпійські ігри перетворювались у свята для народу, своєрідний конгрес для правителів та філософів, конкурс для скульпторів та поетів.

Дня олімпійських свят - дні загального миру. Для прадавніх еллінів ігри були інструментом миру, полегшуючим переговори між містами, посприяли взаєморозумінню та зв'язкам між державами.

Олімпіади віддзеркалювали світогляд, крайнє кутовим каменем якого були культ досконалості духу та тіла, ідеалізація гармонічно розвинутої людини -атлета. Олімпіоніку - переможцю ігор - співвітчизники віддавали почесті яких були варті боги, на їхню честь будувалися пам'ятники при житті, складалися хвалебні оди, організовувалися бенкети. Олімпійський герой в'їжджав у рідне місто на колісниці, вдягнутий у пурпур, у вінку в'їжджав не через звичайні ворота , а через пролом у стіні, котрий у той же день закладали, щоб олімпійська перемога увійшла у місто і ніколи його не покидала.

Виникнення олімпійських ігор

Центром олімпійського миру у давнину був священний округ Зевса в Олімпії - гай вдовж ріки Алфей при впадині ні в неї струмка Кладей. У цьому мальовничому містечку Еллади майже 300 разів організовувалися традиційні загальногрецькі змагання на честь бога-громовержця. Вітри іонічного моря турбували могутні сосни та дуби на пагорбі Кронос. У його підніжжя розкинулась заповідна територія, тишу якої раз на 4 роки порушували Олімпійські ігри.

Така вона Олімпія, колиска ігор. Про її минулу велич нагадують у наш час не лише руїни . Свідоцтво античних авторів статуї та зображення на вазах та монетах відтворюють картину Олімпійських ігор.

Біля священної Олімпії згодом виросло однойменне містечко серед апельсинових та оливкових гаїв.

У наш час Олімпія - типове провінційне містечко, яке живе туристами, що з'їжджаються до олімпійських руїн зі всього світу. У ньому все олімпійське: від назви вулиць та готелів до страв у тавернах та сувенірів у численних лавках. Відоме воно своїми музеями - археологічним та олімпійським. Якби не ці скарби глибокої давнини, можна було б без суму залишити містечко, перейти кам'яний місток через струмок Кладей, по інший бік якого - Олімпія. Майже не звертаючи на себе уваги вхід у священний гай. Під ногами змарнілий мармур сходинок та плити священного ракушняка. Варто лише простягнути руку, і можна доторкнутися до гілки дикої оливи, якою вінчали голову Олімпіоніка. Над головою простерли свої крони могутні сосни та дуби. А вище - блакить неба, під шатром якого були збудовані величезні споруди. Нажаль, їх не пошкодували ні землетруси, ні розливи річок, ні час. Але як вражають ці залишки минулої величі!!!

Своєю до цього часу збереженою славою Олімпія винна Олімпійським іграм, хоч проводились вони там лише раз на 4 роки та продовжувались раховані дні. У перервах між іграми великий стадіон був спустошений, він розташовувався неподалік пагорбах Кронос. Поросли травою бігова доріжка стадіону та схили пагорба та насипу, які були трибуною для глядачів. Не лунає стукіт копит та колісниць на іподромі. Не було атлетів, що тренувалися на майдані гімнасія та в монументальній споруді палестри. Не лунали голоси в леонідайоні - отелі для почесних гостей.

Натомість під час Олімпійських ігор тут вирувало життя. Десятки тисяч прибуваючих атлетів та гостей повністю заповнювали грандіозні на той час спортивні споруди. їх ансамбль по своєму складу мало відрізнявся від сучасних спортивних комплексів. В той далекий час на Олімпіадах виявлявся лише переможець в окремих видах змагань - олімпіонік.

Говорячи сучасною мовою, ніхто не фіксував абсолютні досягнення атлетів. Досконалість місць змагань мало кого турбувало. Усіх більш турбувала обрядова сторона свята, присвяченого Зевсу.

Як відомо, давньогрецька історія в якійсь мірі відображає міфологію. Один з поетичних міфів давньої Греції розповідає про те, як виник Олімпійський стадіон. Якщо прислухатися до цієї легенди, то його засновником був Геракл з Крита. Приблизно у 17 сторіччі до н.є. він та його 4 брати зійшли на Пелопонеський півострів. Там у пагорба з могилою титана Кроноса , згідно з легендою переможеного у битві сином Зевса, Геракл на честь перемого власного батька над дідом організував змагання зі своїми братами у бігу.

Для цього на майданчику у підніжжя пагорба він відміряв відстань вії стадій, котра відповідала 600 його ступням , імпровізована бігова доріжка довжиною 192м 27 см слугувала основою майбутнього Олімпійського стадіону. Протягом трьох сторіч саме на цій примітивній арені далеко нерегулярно проходили ігри, пізніше названі Олімпійськими.

Поступово Олімпіади завоювали прихильність всіх держав, розташованих на Пелопонеському півострові, ау776рдон.е. набули загальногрецького характеру. Саме с цієї дати почалась традиція закарбовувати імена переможців.

Канун урочистого відкриття ігор поблизу стадіону на березі річки Алфей розташовувалося давнє наметове містечко. Сюди окрім численних прихильників спорту з'їжджалися торговці різноманітними товарами, власники розважальних установ, так ще в прадавні часи піклування про підготовку до ігор включало в організаційні справи різноманітні соціальні верстви населення Греції. 5 днів офіційно тривав грецький фестиваль, присвячений прославленню фізичної сили та єдності нації, звеличуючи вроду людини. Олімпійські ігри по зростанню їх популярності здійснювали вплив на центр Олімпії - Альтиса. Більш 11 сторіч в Олімпії проводились загальногрецькі ігри . Подібні ігри проходили і в інших центрах держави, але жоден з них не міг зрівнятися з олімпійськими.