Суб`єктивні

Об`єктивні

1. Індивідуально-психологічні

риси керівників

- характер;

- тип темпераменту;

- акцентуація характеру;

- розум, інтелект;

- спрямованість керівника;

- інтереси, переконання;

- стресостойкість;

- порядність;

- здібності;

- комунікабельність;

- вольові якості;

- життєві позиції і цінності;

- харизма, тощо

1. Чинники внутрішнього середовища.

1.1 Система менеджменту:

- умови праці керівників;

- кількість і вид винагород;

- корпоративна культура;

- місце, яке займає керівник в ієрархії управління;

- специфіка сфери певної діяльності.

1.2. Характеристика керованого колективу:

- стадії розвитку колективу;

- соціально-психологічні особливості підлеглих;

- індивідуально-психологічні характеристики підлеглих

2. Ділові якості керівників

- організаційні здібності;

- освіта;

- компетентність;

- загальний та управлінський

досвід;

- авторитет;

- міра відповідності особистих

рис менеджера характеру об’єкта управління;- гнучкість;

- інтернальність;

- управлінська культура;

- вміння формувати колектив;

- здатність делегувати повноважер

- здатність формувати повноваження;

2. Чинники зовнішнього середовища:

- стан еконономіки;

- середовище функціонування організації;

- стислі терміни виконання робіт;

- дефіцит ресурсів;

- конкуренти;

Посилення конкуренції, розширення ринків збуту продукції, зростання міжнародних контактів сприяли тому, що у 70-ті роки минулого століття у світі розпочалося формування нових - новаторських стилів керівництва:

* «прихований» стиль керівництва;

* «відкритий» стиль керівництва;

* стиль керівництва «завданнями»;

* стиль «золотої середини»;

* уважний стиль;

* кооперативний стиль;

* трансформаційний стиль.

Слід зазначити, що стиль керівництва має як об’єктивну, так і суб’єктивну основу. Він залежить від моральних норм, соціально-економічних та політичних чинників, сформованої системи відносин, від особистісних рис керівника. З огляду на співвідношення суб’єктивного і об’єктивного в процесі управління, сформувалися такі підходи до аналізу стилів керівництва:

1. Орієнтація на структуру особистісно-ділових якостей керівника: базується на тому, що кожен керівник є індивідуальністю, неповторно поєднує в собі структурні компоненти особистісно-ділових якостей, залежно від поєднання компонентів окреслюються такі структури:

- «керівник – політичний лідер», «спеціаліст», «організатор», «наставник», «товариш», які гармонійно поєднуються в ідеальній схемі управління;

- поєднання в процесі управління авторитарного і ліберального стилів керівництва – вважається, що для досягнення управлінського ефекту керівник повинен застосовувати адекватний ситуації стиль.

2. Орієнтація на об’єктивні чинники в управлінні: на цій підставі розрізняються діловий, компанійський та кабінетний стилі.

Діловий стиль керівництва характеризують такі ознаки:

- чіткість і якість у постановці цілей і окресленні завдань;

- конкретний розподіл прав і обов’язків працівників, оптимальний розподіл сил і часу на організацію діяльності;

- оперативність у роботі, різноманітність методів управління;

- знання потенційних психофізіологічних та професійно-моральних можливостей підлеглих;

- чітка спланованість часу діяльності, що запобігає простоям, авралам, хаотичності керівництва;

- налагодження ефективного контролю і зворотного зв’язку;

- налагодження системи поінформованості працівників про результати виконання завдань;

- творче мислення керівника як системна ознака успішності керівництва.

Компанійському стилю властиве прагнення до встановлення дружніх стосунків, а кабінетному – зосередженість уваги на виконанні постанов, резолюцій, наказів тощо.

Проаналізувавши концепції стилів керівництва можна стверджувати, що кожен сучасний керівник повинен бути психологом, адже правильно вибраний стиль керівництва підвищує якість і результативність роботи, впливає на результати діяльності колективу. Поведінка керівника, його вміння управляти підлеглими створює здоровий клімат в колективі, сприяє розвитку творчої ініціативи працівників, що на кінцевому етапі дає відмінний результат.