Управління освітнім процесом у закладі освіти передбачає опанування керівником загальноосвітнього навчального закладу такими групами знань та умінь:

1. Методологічні та законодавчо-нормативні знання охоплюють:

1.1. Закони України «Про освіту», «Про загальну середню освіту», «Про вищу освіту» та інші підзаконні акти щодо управління навчально-виховним процесом і розвитком особистості учнівської молоді; концепції профільного навчання, накази МОН України, державні освітні стандарти, інструкції, положення, інструктивно-методичні листи МОН України з управління навчально-виховним процесом; навчальні плани, підручники, посібники з навчальних предметів; законодавчо-нормативну базу функціонування системи освіти в Україні.

1.2. Зміст загальнотеоретичних знань керівника загальноосвітнього навчального закладу представлено такими показниками: психолого-педагогічна суть освітнього процесу та якості освіти учнівської молоді; фізіологічні та психологічні особливості учнів різних вікових груп; принципи, структура, організаційні форми і особливості управління навчально-виховним процесом; теорії дидактики; педагогічні та психологічні основи застосування наукових підходів у навчанні, виховання і розвитку учнівської молоді; теорії виховання; основи формування світогляду, активної громадянської позиції, суть та основи основних видів виховання: інтелектуального, патріотичного, національного, правового, трудового, естетичного, економічного, екологічного, фізичного, статевого, валеологічного, сімейного; психологія міжособистісних взаємин; основи спілкування; критерії оцінки навчальних досягнень учнів; критерії оцінки виховної роботи; суть та специфіку процесу навчання.

1.3. Зміст процесуальних знань охоплює: форми й особливості управління навчально-виховною роботою в закладі; методики і технології управління навчально-виховним процесом; форми, методи і засоби навчання і виховання учнів; зміст і види організації різних форм науково-методичної роботи з педагогічними кадрами.

2. Уміння:

2.1 Діагностично-прогностичні уміння:

Керівник загальноосвітнього навчального закладу повинен уміти:

- здійснювати діагностику переваг і недоліків управління навчально-виховним процесом і прогнозувати шляхи його удосконалення; діагностику навчальних труднощів; прогнозування розвитку навчальних досягнень учнів, професійного зростання педагогів, їх особистісний розвиток;

- визначати цілі, місію, бачення, завдання, стратегії розвитку освітнього процесу; рівень професійної компетентності, творчої майстерності вчителів; рівень соціальних, загальнокультурних, загально предметних, інформативних, політичних, комунікативних, пізнавально-інтелектуальних компетенцій учнів і шляхи їх формування ;

- застосовувати методи моніторингу якості знань і вмінь учнів;

- враховувати особливості регіональної системи освіти при прогнозуванні модернізації освітнього процесу.

2.2 Організаційно-регулятивні уміння:

Керівник загальноосвітнього навчального закладу повинен уміти:

- організувати: роботу педагогічного колективу щодо запровадження в практику роботи досягнень психолого-педагогічної науки, інноватики, філософії та соціології освіти, педагогіки здоров`я; діяльність учнівського, педагогічного, батьківського колективів на досягнення освітніх цілей і забезпечення якості освіти; різних форм роботи щодо забезпечення рівного доступу до якісної освіти учнівської молоді закладу; використання прогресивного вітчизняного та зарубіжного досвіду управління закладом;

- координувати діяльність педагогічного колективу з різними соціальними інституціями мікрорайону щодо здійснення позитивного впливу на молодь.

2.3 Оцінно-аналітичні та коригуючи уміння:

Керівник загальноосвітнього навчального закладу повинен уміти:

- аналізувати: якість виховних заходів, навчальних занять; реалізацію основних напрямів виховного і навчального процесів, динаміку формування основних компонентів розвитку учнів (інтелектуальний, моральний, духовний, творчий, соціальний, фізичний, саморозвиток); тенденцію розвитку, переваги та недоліки в управлінні; ефективність застосування педагогами різних форм і технологій навчання, виховання і розвитку учнів;

- контролювати основні ділянки навчально-виховної роботи в закладі.

Особистісний компонент моделі складає індивідуально-психологічний, мотиваційний та комунікативний складники.

Індивідуально-психологічний складник включає:

- знання власних психічних властивостей;

- здатність до впливу на групи та окремих працівників для досягнення результатів діяльності; ділової та гуманної особистісної взаємодії з усіма суб’єктами управління; вироблення та запровадження власного стилю управління закладом; рефлексії;

- сформованість особистісних цінностей; професійних якостей директора закладу; моральних якостей особистості керівника; критичного мислення, вміння аналізувати й оцінювати хід власних думок і дій; досвіду творчої діяльності у формі вміння приймати науково-обгрунтовані ефективні рішення в проблемних ситуаціях.

Мотиваційний складник характеризується такими показниками:

- соціально-спрямована орієнтація себе та інших на професійну діяльність для досягнення цілей закладу та особистісних;

- орієнтація на забезпечення результату професійної управлінської діяльності;

- здатність до розвитку і самореалізації, розвитку індивідуальності; впливати на поведінку підлеглих і спрямовувати її; прагнути контролювати своє зовнішнє оточення; визначення комплексу індивідуальних і соціальних цінностей та орієнтація на них власних моделей поведінки та професійної кар’єри.

Комунікативний складник включає:

- вміння визначати мету комунікації, позитивно та емоційно налаштовуватись на спілкування з людьми; застосовувати сучасні методи та засоби комунікації; відстоювати свою точку зору; володіти прийомами активного і конструктивного слухання для виникнення позитивного ставлення з боку співбесідника; володіти технікою спілкування;

- здатність до аргументованого дискутування; ефективного обміну інформацією; переконання інших; конструктивного розв’язання конфліктів;

- сформованість комунікативно-вольових якостей; діалогічного стилю взаємодії в професійних комунікативних ситуаціях;

- знання законів встановлення контакту і вміння ними користуватися;

- наявність комунікативної ініціативи.

Системоутворюючою основою побудови нормативної моделі є управлінські функції, необхідні для здійснення управлінської діяльності директора: управління освітнім процесом; адміністративна і фінансово-господарська діяльність; викладацька та дослідно-пошукова, комунікативна та творча робота.

Розвиток управлінської компетентності директора закладу відбувається разом з особистісним розвитком, тому один із компонентів структури визначено особистісним. Особистісний компонент є багатокомпонентним, передбачає творче застосування знань та умінь, управлінського досвіду, особистісний прояв ставлень до цінностей в професійній взаємодії, міжособистісних відносинах і комунікаціях, дає змогу особистості ефективно діяти та досягати цілей професійної діяльності. Він представлений такими складниками: індивідуально-психологічний, мотиваційний, комунікативний, рефлексивно-креативний.

Важливим компонентом нормативної моделі управлінської компетентності керівника закладу є процесуально-операційний, що розглядається як базовий блок розвитку управлінських дій, навичок, комплексу ставлень до управлінської діяльності, подальшого розвитку професійно-особистісних цінностей. Процесуальний компонент управлінської компетентності керівника репрезентує індивідуально-психологічні ресурси особистості, її фахові знання, пізнавальні і практичні навички, вміння, засоби, що використовуються в управлінській діяльності. Операційна складова входить до більш широкого аспекту управлінської діяльності – процесуального, що дозволяє розглядати специфіку компетентності через стиль управління загальноосвітнім навчальним закладом. Процесуально-організаційний компонент охоплює способи управлінських дій, операції (засоби, форми, методи, прийоми, технології управлінського впливу); модель особистісної поведінки, професійні цінності та етику управлінської взаємодії.

Підвищення управлінської компетентності керівника загальноосвітнього навчального закладу – це постійний безперервний процес її відновлення.