Тема 7 пвдвищення рівня управлінської компетентності керівника загальноосвітнього навчального закладу

Ключові слова: рівень управлінської компетентності, модель компетентності спеціаліста, три рівні компетентності керівників, здатність та спрямованість особистості, управлінські функції, особистісний компонент, процесуальний компонент, масові, групові, індивідуальні форми підвищення управлінської компетентності.

Послідовність викладу та засвоєння матеріалу:

1. Зміст і структура управлінської компетентності керівників загальноосвітніх навчальних закладів:

- модель компетентності керівника як своєрідний еталон;

- три рівні компетентності керівника на основі структурування якостей

особистості;

- групи знань для опанування керівником управління освітнім процесом.

2. Форми підвищення управлінської компетентності керівників загальноосвітніх навчальних закладів:

- масові форми підвищення;

- групові форми підвищення;

- індивідуальні форми підвищення.

1. Зміст і структура управлінської компетентності керівників загальноосвітніх навчальних закладів. Модель компетентності керівника як своєрідний еталон.

Важливе місце посідає проблема визначення обсягу спеціальних знань та вмінь, комплексу ставлень та цінностей, що характеризують управлінську компетентність керівника закладу, та їх структуризація в єдину комплексну нормативну модель. У дослідженнях вітчизняних і зарубіжних учених і практиків висловлено думку проте, що побудова моделі компетентності пов’язана з мисленевими уявленнями у свідомості людини ідеального образу спеціаліста, який забезпечує ідеальну діяльність. На думку науковців, проектування образу ідеального спеціаліста допоможе директорам виявити власне їх ставлення, професійні цінності, недоліки в знаннях, вміннях, пізнавальних і практичних навичках, активізує їх внутрішній потенціал та може стати основою для саморозвитку. Спроектовані образи знаходять своє відображення в професіограмах, основних кваліфікаційних характеристиках, посадових сертифікатах, функціонально-посадових вимогах, моделях професійної діяльності, особистості керівників, управлінської компетентності керівника.

Модель компетентності спеціаліста – це своєрідний еталон, описовий аналог, який відображає основні характеристики діяльності об’єкта, закріплений документально образ спеціаліста, яким він повинен бути у певний період, та засоби його формування, своєрідний державний стандарт спеціаліста. Вона має відбивати задачі, які розв’язує керівник у процесі професійної діяльності, зміст цільових функцій та посадові вимоги.

При теоретичному обґрунтуванні структури та змісту управлінської компетентності керівника закладу освіти враховані такі ідеї та теоретичні положення:

- діяльність керівника закладу – це система, що має мету, внутрішню структуру, певний характер зв’язків між структурними компонентами, особливості стосунків із суб’єктами та об’єктами зовнішнього середовища та певну енергетику, за рахунок якої функціонує;

- управлінську діяльність керівника навчального закладу має суто професійний та творчий характер;

- об’єктом діяльності керівника є загальноосвітній навчальний заклад, який і зумовлює специфіку управлінської діяльності як професійної;

- підвищення управлінської компетентності керівника навчального закладу відбувається не тільки в процесі його підготовки, а й в процесі його управлінської діяльності;

- врахована гендерна рівність у статусах, ролях і всіх аспектах реалізації управлінської діяльності керівників закладів;

- за основу дослідження управлінської діяльності керівника взято системний, діяльнісний, функціональний, компетентісний, науковий підходи, які дозволяють вивчити її структуру, основні види та функціонально-посадові обов’язки керівника.

Управління в менеджменті розглядається як діяльність щодо реалізації таких функцій – планування, організація, мотивація і контроль та пов`язуючих процесів – комунікації, прийняття рішень і керівництво. Управління навчальним закладом здійснює директор, який виконує роль керівника, що репрезентована певним набором правил і моделей поведінки та відповідає конкретній посаді. Предмет діяльності керівника поділяється на ідеальний – думка і матеріалізований – завдання, що дозволяє отримати продукт діяльності та психічний результат, тобто додаткові вміння, навички і знання, що додаються до існуючих засобів діяльності суб`єкта управління (знання, навички, уміння) і дозволяють йому здобувати або підвищувати освіченість, професійність, компетентність.

У моделях управління соціальними системами виділяють три рівні компетентності керівників:

* інтегративна компетентність – здібність до інтеграції знань і навичок та їх використання в умовах швидкоплинного зовнішнього середовища;

* соціально-психологічна компетентність – знання і вміння в сфері сприйняття, розуміння поведінки людей, мотивації їх діяльності, високий рівень комунікативної культури;

* компетентність у конкретних сферах управлінської діяльності – прийняття рішення, обробка інформації, методи роботи з людьми.

Компетентність визначається рівнем загальної культури особистості, і у цьому розумінні – це інтегральна характеристика власних можливостей посадової особи, її здібностей до ефективної реалізації своїх професійних знань і здобутого досвіду.