27.Система дієслівних часів у сучасній українській літературній мові

У сучасній українській літературній мові дієслова мають значення чотирьох часів: теперішнього, майбутнього, минулого і давноминулого. Всі часи різняться за значенням і мають виразні морфологічні ознаки. чАсові значення виражаються в дійсному способі, умовний і наказовий способи часу не виражають. Категорія часу тісно пов”язана з категорією особи і виявляється в особових родових формах. Дієприкметник і дієприслівник зберігають значення часу і виду тієї основи, від якої творяться або виражають час відносно основної дії.

Теперішній час

Теперішній час означає дію, що відбувається у момент мовлення або збігається з моментом повідомлення про неї.

Дієслова у теперішньому часі виражають:

а) дію, що збігається з моментом мовлення про неї (Я пишу тобі знову, друже мій);

б) дію тривалу або постійну (Споконвіку Прометея там Орел карає, що день боже довбе ребра й серце розбиває);

в) дію, що є властивістю істоти або предмета (В селі встають рано).

Форми теперішнього часу утворюються приєднанням до основи теперішнього часу закінчень, які водночас є морфологічними показниками особи і числа для дійсного способу.

І дієвідміна

Одн. Множ.

І	-у (-ю) несу, питаю	-емо (-ємо) несемо, питаємо
ІІ	-еш (-єш) несеш, питаєш	-ете (єте) несете, питаєте
ІІІ	-е(-є) несе, питає	-уть (-ють) несуть, питають

ІІ дієвідміна

Одн. Множ.

І	-у(-ю) мовчу, стою	-имо (-им), -їмо (-їм) мовчимо, стоїмо
ІІ	-еш (-єш) мовчиш, стоїш	-ите (їте) мовчите, стоїте
ІІІ	-ить (їть) мовчить, стоїть	-ать (ять) мовчать, стоять

Функціонування форм теперішнього часу грунтується на розмежуванні двох первинних значень:

теперішнього актуального (власне теперішнього);

теперішнього неактуального (невласне теперішнього).

Теперішній актуальний час позначає реальний збіг виконаної дії або перебігу стану з моментом мовлення (Ти плачеш, дівчино? Хіба я плачу?). Це форма, що виступає засобом вираження конкретної часової локалізації процесуальної ознаки.

Теперішній неактуальний час має значення, пов”язані з вираженням дій, станів, відношень, які не мають часових обмежень, конкреної локалізації у зв”язку з моментом мовлення. До цих значень належать:

найвиший ступінь часового узагальнення, позачасовий вияв постійних закономірностей або тих чи інших ознак. (Земля обертається навколо своєї осі протягом 24 годин).

звичність (узуальність) процесуальних ознак, що виходять за межі конкретного епізоду і відображають досвід одного мовця або колективу людей (Я вранці голос горлиці люблю).

Коментування дій у сценічних ремарках та інших поясненнях (Лукаш хоче надрізати ножем березу, щоб сточити сік, Мавка кидається і хапає його за руку).

Минулий час

Минулий час позначає процесуальну ознаку, що передає момент мовлення. Форми минулого часу утворюються від основи інфінітива за допомогою суфікса –в/-л або нульової морфеми за правилами:

при творенні форми чоловічого роду від основи інфінітива на глосну, то форма чоловічого роду має нульовий суфікс (нести – ніс, текти - тік).

Форми жіночого і середнього роду, форма множини творяться за допомогою суфікса –л (писала, - о, -и; везла – о, -и).

Значення форм минулого часу залежить від їх видових характеристик дієслова доконаного виду позначають:

завершені дії або стани, результати яких наявні у момент мовлення (Чей, прослала нива Чорне полотно. Ллється жовта злива – сіється зерно);

завершені дії або стани, що відбувалися в минулому і не пов”язані з моментом мовлення (Ревнули гармати, і снаряди полетіли через партизанські голови вперед).

Давноминулий час

Давноминулий час утворюється поєднанням допоміжного дієслова бути у формі минулого часу і повнозначного дієслова у тій же формі. У складі аналітичної структури допоміжне дієслово має функцію форманта, за допомогою якого одна з двох минулих л\дій позначається як попередня, тобто передминула (Спершу був криком напустився на них, але вгамували його образу).

Майбутній час

Основне значення форми майбутнього часу – вираження процесуальних ознак, що реалізуються як дії або стани після моментумовлення. Розрізняють форму майбутнього часу дієслів доконаного і недоконаного виду.

Майбутній час доконаного виду – це форма, абосолютно тотожна щодо вираження з формою теперішнього часу (несу - принесу).

Майбутній час недоконаного виду існує в аналітичній і синтетичній формах.

Аналітична форма утворюється поєднанням дієслова бути у формі майбутнього часу й основного дієслова недоконаного виду у формі інфінітива (буду говорити, будеш говорити, будеш співати, будете ходити).

Синтетична форма твориться від інфінітива недоконаного виду додаванням суфікса –м, що являє собою залишок архаїчного допоміжного дієслова яти– та особових закінчень (казатиму, казатимеш).

Вторинні значення форм часу

Часові форми можуть уживатися у своїх вторинних, синонімічних значеннях.

Теперішній час має такі вторинні значення:

а) для зображення фактів чи подій минулого вживається замість минулого часу теперішній (теперішній історичний): (Я похитнувся, мов підтятий; а думка робить своє, спогади пливуть, обурення росте із споду);

б) форма теперішнього часу часто вживається з дієсловами минулого часу бувало, буває (бува), яке перетворилось на частку: (І серце, хоч і звикле до блукання, до чужини, до вічного змагання, чогось бувало плаче в тій порі, немов дитина …)

в) дієслова теперішнього часу можуть вживатись у значенні майбутнього найчастіше в оголошеннях, наказах, розпорядженнях (Концерт починається рівно о 19 годині).

Простий майбутній час вживається в значенні минулого:

а) коли розповідь ведеться у формі теперішнього часу, що виражає повторювану минулу дію: Минаю я, було, долини й гори, і моря гучного непевнії простори, чужі краї обступлять навкруги, захопить ніч; на горах чорні тіні, на морі хвилі, тумани в долині здаються наче вороги.

б) при потребі виразити звичайну і часто повторювану діє: То стара жінка прийде, розважить, то дівчата прибіжать, нащебечуть.

в) для передачі раптової дії, що відбувалась у минулому: Пішов, забравсь у ліс та як заплаче.

Минулий час дієслова більш чітко відмежований від інших часових форм і тому рідко переноситься в межі теперішнього або майбутнього. Але в окремих випадках синонімічне вживання минулого часу можливе:

а) форми минулого часу можуть вживатись у тексті паралельно з формами теперішнього і виражати дію або стан, що є результатом закінченого в минулому процесу. Результати дії, яку виконують у момент мовлення, можуть переважати значення дії, виконаної в минулому, і тоді форми минулого часу сприймаються в плані теперішнього: Він глибоко замислився (зараз).

б) іноді форми минулого часу можуть вживатись в значенні майбутнього, якщо дія має обов”язково відбутися вслід за моментом мовлення. Таке вживання поєднується з відтінком переконливості або, навпаки, приреченості: Ви ще попрацюйте трохи, а я пішов.

Категорія особи, роду і числа

Категорія особи – словозмінна категорія, що позначає зв”язок процесуальної ознаки з її носієм у дієсловах теперішнього і майбутнього часу дійсного і наказового способу і виражає це значення на основі розмежування І, ІІ, ІІІ особи однини і множини.

Дієслова минулого часу й умовного способу не мають граматичних засобів вираження особи. Синтаксичними показниками тут виступають займенники (Я писав, ти писав …). Такі форми називають аналітичними особовими формами мунулого часу й умовного способу.