64. Просте ускладнене речення

Однорідні члени речення

Однорідними називаються такі члени речення, які з'єднуються між собою сурядним зв'язком. Вони відносяться до одного й того самого члена речення, відповідають на одне й те саме питання, виступають одним членом речення.

Однорідні члени речення з'єднуються один з одним:

1) Сурядними сполучниками (сполучниковий зв'язок) та інтонацією:

Краю мій, люблю я тебе вдень і вночі, вранці і ввечері і не знаю краю своєї любові (Панас Мирний);

2) Тільки інтонацією (безсполучниковий зв'язок): Річка синіє, зітхає, сміється (М. Рильський);

3) Обома цими способами (змішаний — сполучниковий і безсполучниковий зв'язок):

Розпарена теплінь віє соняшником, коноплею і яблуками (М. Стельмах).

Однорідними можуть бути як головні, так і другорядні члени речення. Однорідні члени речення зазвичай виражаються однаковими частинами мови і однаковими формами. Проте в ролі однорідних членів можуть виступати різні частини мови: А душа нашої людини проста, без хитрощів (О. Корнійчук).

Однорідні члени речення можуть бути поширеними: Хмари пливли за вершини Казбека і затьмарювали місяць (В. Собко).

У реченні може бути не один ряд однорідних членів, а два і більше: Дзвінко й безтурботно перекликалися, співали, щебетали пташки (О. Войченко).

Вимовляються однорідні члени речення з перелічувальною інтонацією однаковим тоном.

Якщо два однорідні члени протиставляються, то на першому інтонація підвищується, а на другому — знижується: Христина повернулась додому стомлена, але щаслива (Ю. Збанацький).

65.Однорідні й неоднорідні означення

Кілька означень, виражених прикметниками або дієприкметниками, можуть бути однорідними й неоднорідними.

Однорідні означення пов'язуються між собою перелічувальною інтонацією та сполучниками сурядності або тільки перелічувальною інтонацією.

Неоднорідні означення характеризують предмет з різних боків і вимовляються без перелічувальної інтонації.

1. Між однорідними означеннями ставиться кома. Означення-епітети, як правило, бувають однорідними: Знов настала прозора, спіла осінь (А. Малишко).

2. Між неоднорідними означеннями кома не ставиться: Чотириповерхова біла башта височіла над околицями. У цьому реченні перше означення характеризує предмет (башта) — за розміром, друге — за кольором.

66.Відокремлені одиниці і конструкції

Відокремленими називаються члени речення, що за змістом виділяються при усному мовленні інтонацією, а на письмі — розділовими знаками:

Позамістом лежали Кримські гори, вкриті лісом (П. Панч).

Відокремлений член речення виділяється на письмі комами, рідше — тире.

Відокремленими можуть бути означення (також прикладки), обставини і додатки.

Відокремлені означення

Кома вживається для виділення відокремлених означень, виражених:

1. Дієприкметниками та прикметниками, що мають при собі пояснювальні слова й стоять після означуваного іменника:

Вмирав поет, залюблений у світ,

Вмирав поет, задивлений у море (П. Осадчук).

Деревця молоді, укриті білим пухом,

Тихенько сплять над Волгою в снігу... (Л. Забашта).

Розгойдане море, вже брудне й темне, наскакувало на берег і покривало скелі (М. Коцюбинський).

2. Дієприкметниками та прикметниками, що не мають пояснювальних слів і стоять після означуваного іменника, особливо в тих випадках, коли перед іменником є вже означення:

Ясне сонце, тепле й приязне, ще не вспіло наложити палючих слідів на землю (Панас Мирний). Живе життя і силу ще таїть

Оця гора, зелена і дрімлива (М. Зеров).

Слався, мій народе, мій гордий, чесний, добрий, молодий (М. Вінграновський).

3. Дієприкметниками та прикметниками (як із пояснювальними словами, так ібез них), поставленими перед іменником, якщо вони, виступаючи в ролі означення до іменника, мають ще обставинний відтінок (будучи, бувши...) або відділені від іменника іншими членами речення:

Дезорганізований раптовістю нічної атаки, ворог не встиг учинити скільки-будь сильного

опору (О. Гончар).

У червонім намисті, зав'язана великою хусткою, Марта була б дуже гарною молодицею (І. Нечуй-Левицький),

4. Дієприкметниками й прикметниками (як із пояснювальними словами, так і без них), що стосуються особових займенників:

Як я, бідна, тут горюю, прийди подивися (І. Котляревський).

Вона стоїть навпроти Сагайди, маленька, мов куріпка на межі (О. Гончар).

Дивився [Юрко] на батька, і йому стало жаль його, завчасно постарілого, спрацьованого (І. Харчук).

5. Іменниками в непрямих відмінках (з прийменниками або без них), щоб надати їм більшої ваги порівняно з іншими членами речення:

Висока на зріст, рівна станом, але не дуже тонка, з кремезними ногами, з рукавами, позакочуваними по лікті, з чорними косами, вона [Мотря] була ніби намальована на білій стіні (І. Нечуй-Левицький).

До неї наближалась мати... Іллевського, невисока, досить повна жінка, з кошиком у руці (О. Гончар).

Відокремлені обставини

Відокремлені обставини виділяються у вимові інтонацією, а на письмі — комами. Вони, як правило, пояснюють дієслово-присудок і можуть стояти в різних позиціях по відношенню до нього. За будовою відокремлені обставини бувають поширені та непоширені.

Відокремлюються: 1) поширені обставини, виражені дієприслівниковим зворотом у будь-якій позиції по відношенню до означуваного дієслова-присудка (При в’їзді в село вершників уже чекали, юрмлячись край доріжки, босоногі діти); 2) обставини, виражені іменниками зі словами незважаючи на, починаючи з, кінчаючи (Сікач, незважаючи на свою чималу вагу й короткі ноги, дуже прудко бігає (Остап Вишня)); 3) непоширені обставини, виражені одиничними дієприслівниками (Мружачись, Софія взяла зі стола маленький срібний дзвоник).

За бажанням автора можуть відокремлюватись обставини, що починаються словамивсупереч, наперекір, на зло, попри, залежно від, відповідно до, подібно до, у зв’язку з, завдяки, внаслідок, на випадок, за браком, за відсутністю, на відміну від, особливо(Наперекір огню і смерті, полки незборені і вперті боям виходили навстріч (М. Упеник)).

Не відокремлюються інтонацією й на письмі одиничні дієприслівники, що виступають у ролі обставин способу дії, які позначають фізичний чи психічний стан або положення в просторі. Такі дієприслівники стоять після дієслова-присудка, до якого відносяться, і набувають значення прислівника (Вона сиділа замислившись (Ю. Яновський)).

Відокремлені додатки

На відміну від означень і обставин, додатки відокремлюються досить рідко. Їхнє відокремлення залежить від смислового навантаження. Відокремлюються насамперед додатки, які вводяться до речення за допомогою слів крім, окрім, опріч, зокрема, замість, за винятком, на відміну від, навіть. Вони виступають з іменником у родовому відмінку. Ці додатки виражають насамперед значення виключення, виділення або заміщення і перебувають у тісному зв’язку з невідокремленими додатками у реченні або з дієсловом-присудком (А я не знаю нічого ніжного, окрім берези (Леся Українка)).

Усередині речення відокремлені додатки з обох боків відокремлюються комами (Всі, за винятком Бойчука, здивовано дивилися на свого шкіпера (М. Тараненко).

Деякі відокремлені додатки з прийменником замість не відокремлюються і на письмі комами не виділяються. Це буває у випадках, коли додаток з цим прийменником не означає предмет вибору серед інших, а вжитий у значенні заміщення чогось іншого (Замість відповіді мати голосно сміється). У таких випадках прийменник замість можна замінити прийменникомза (Іду в подорож замість брата) або й весь додаток замінити конструкцією з часткою не(Замість квітів біля школи посадили декоративні кущі. — Не квіти посадили біля школи, а декоративні кущі).