59.Підмет. Способи його вираження

Підмет — це головний член речення, що означає предмет, про який говориться в реченні, і відповідає на питання хто? що?

За структурою підмети поділяються на прості й складні.

Простий підмет виражається іменником у називному відмінку або словами інших частин мови у значенні іменника.

Способи вираження простого підмета

1. Називним Відмінком:

— іменника: Встає зоря багрова (І. Нагнибіда);

— займенника: Я чую твій плач, Ярославно (П. Воронько);

— субстантивованого прикметника: Злий плаче від заздрості, а добрий — від радості(Народна творчість);

— числівника: Дев'ять — непарне число.

2. Неозначеною формою дієслова: Любить свій край — це для народу жити, боротися за юне, за нове (В. Сосюра).

3. Фразеологізмом: Вибиватися в люди — справа не проста (М. Сингаївський).

4. Вигуком, звуконаслідуванням: Десною котилося переможне «ура» богунців (О. Десняк).

Складний підмет виражається словосполученням або й цілим реченням.

60.Способи вираження складного підмета

1. Іменником у називному відмінку + іменником ізприйменником в орудному відмінку:

Сніг з морозом поморозив всі на полі квіти (Леся Українка).

2. Займенником у цих же формах:

Та ми ж з тобою були колись товариші (Леся Українка).

3. Числівником у називному відмінку + іменник (займенник, прикметник) у родовому відмінку множини (з числівником один вживається однина):

П'ять кораблів гордо мчать по вкритому піною морю.

4. Займенником кожен, хтось, дехто + іменник або займенник у родовому відмінку множини з прийменником:

Кожен із хлопців почував себе так, ніби до нього повернувся його рідний батько (М. Стельмах).

5. Реченням, ужитим як цитата:

«Ревіла буря, грім гримів» навіки житиме в нащадках (Т. Масенко).

61.Присудок. Способи його вираження

Присудком називається головний член речення, який означає, що говориться про підмет, і відповідає на питання що робить підмет? що з ним робиться? який він є? ким він є?

Присудки бувають прості та складені.

Способи вираження простого дієслівного присудка

У ролі простого присудка можуть виступати:

1. Дієслова дійсного способу:

— теперішній час:

Я не люблю тебе, ненавиджу, Беркуте (І. Франко);

— минулий час:

В житті ні разу я неправді не служив (М. Рильський);

— майбутній час:

Я не забуду вчителя старого (А. Малишко).

2. Дієслова умовного способу:

Я б землю покинув і в небо злітав (М. Петренко).

3. Дієслова наказового способу:

Верни до мене, пам'яте моя, нехай на серце ляже ваготою моя земля з рахманною журбою, хай сходить співом горло солов'я в гаю нічному (В. Стус).

4. Вигуки, звуконаслідування:

Наша кішка в ліжко «скік» (Н. Забіла).

ЦЕ ТРЕБА ЗНАТИ!

Простим вважається і присудок, виражений двома словами, якщо вони є однією формою дієслова. Це форми умовного способу, наказового способу з частками хай, нехай, а також складена форма майбутнього часу недоконаного виду: Буду я навчатись і мови золотої у траеи-веснянки, у гори крутої (А. Малишко).

5. Неозначена форма дієслова:

Наше бажання — жити в мирі та дружбі з усіма народами.

6. Фразеологізми: Я прикусив язика (замовк).

Простий дієслівний присудок, виражений змінною формою, узгоджується з підметом:

— у теперішньому і майбутньому часах та в наказовому способі — у числі й особі: учні прочитають, я літатиму, ми знаємо, ви зробіть;

— у минулому часі та умовному способі — у числі й роді: Далеко біліли широкі плеса (О. Десняк). Тебе я слухала б довіку, куме мій (Л. Глібов). Кожен допоміг би товаришеві.

При підметі, вираженому кількома словами, присудок вживається:

— в однині, якщо до підмета входять слова більшість, частина, решта, багато, мало, чимало: Більшість присутніх із пропозицією погодились; Багато років минуло відтоді;

— у множині, якщо підмет виражений сполученням називного та орудного відмінків:Зажурилися батько з матір'ю;

— і в однині, і в множині, якщо підмет виражений іменником та кількісним числівником:

П'ять учнів вчаться на «відмінно».

На консультацію прийшло дев'ять учнів.

При абревіатурах присудок узгоджується в роді та числі з тим словом, яке було головним у словосполученні, від якого утворено абревіатуру:

УПА майже десять років боролась (бо: Українська повстанська армія) за незалежність України.