92.Складні речення з різними видами синтаксичного звязку

Складні синтаксичні конструкції за будовою і за характером синтаксичних звязків між окремими частинами можна поділити на такі чотири різновиди:

1) складносурядні багатокомпонентні речення;

) складнопідрядні багатокомпонентні речення;

) безсполучникові багатокомпонентні складні речення і

) складні багатокомпонентні речення змішаного типу, тобто складні речення з різними типами звязку.

До складних синтаксичних конструкцій також належить період як особливий тип складного речення, а також конструкції з чужою мовою.

1) Складносурядні багатокомпонентні речення як різновид складних синтаксичних конструкцій, вживаються в мові досить активно, проте не всіх типів. Переважно використовуються речення, в яких предикативні частини поєднуються в єдине ціле за допомогою єднальних і, рідше розділових та протиставних сполучників.

У цій функції найчастіше виступають єднальні сполучники і, ні. ні, ані. ані, зрідка використовується сполучник та, вжитий в значенні сполучника і. Напр.: Твій поцілуй всі душі благородить І сльози на алмаз переміняє. І дотик твій із терня рожі родить, І по серцях мов чар солодкий ходить, І будить, молодить і опяняє (І. Франко). Весь Божий світ сміявсь, радів. Раділо сонце, ниви, луки. І я не виніс щастя - муки, І задзвеніли в серці звуки, І розітнувсь мій перший спів. (О. Олесь). Вона не зверне тебе в соняшний сад. Ні кроку зі шляху, ні думки назад, Ні хвилі даремне не місці (О. Ольжич). Лише небо гуде неокрає, Та сімя журавлина на крилах весну піднімає, Та ясними ночами зорі світять мечами. (А. Малишко).

Схематично наведені вище речення можна зобразити так:

(Квадрати, розмішені горизонтально, позначають предикативні частини - речення, поєднані сурядним звязком, як рівноправні). У перших двох реченнях предикативні частини зєднані єднальним сполучником і, у третьому - повторювальним сполучником ні, у четвертому - сполучником та в єднальному значенні. Проте найширше в багатокомпонентних складносурядних реченнях вживається єднальний сполучник і, особливо в поетичних творах, що можна проілюструвати на поезіях Т. Шевченка, І. Франка, О. Олеся. Напр.:

І небо невмите, і заспані хвилі;

І понад берегом геть-геть

Неначе пяний очерет

Без вітру гнеться. Боже милий! (Т. Шевченко).

І як се я ще досі не вдурів?

І як се я гляджу і не осліпну?

І як се досі все те я стерпів

І у петлю не кинувся коніпну? (І. Франко).

І на степу посходить знов

І воля, й слава, і любов,

І зацвітуть, як мак, вони,

І (щастя діждуть) їх сини (О. Олесь).

Нерідко в мові, переважно в художній літературі, використовуються багатокомпонентні складносурядні конструкції, в яких предикативні частини поєднуються в єдине ціле за допомогою сурядних сполучників різних груп, а саме: єднальних, протиставних і розділових або єднальних і протиставних чи єднальних і розділових, залежно від змісту висловлюваних думок. Саме сполучники виражають у складному реченні різні смислові відношення між його частинами і оформляють думку відповідного змісту. Напр.: Хоч ненастанно стяг мій вітром бився, та не високо плив в руці слабій, І хоч я жив, то все ж я не нажився (І. Франко). (єднально-протиставно-розділові відношення). Чом тісно так в світі, нелюдяна жить? Чи люду за мною наплодилось нам, Чи більш до життя потребує він сам?, Ні люду замноги на нашій ріли, Ні в нього самого потреби зросли, А більш його дома стіснили чужії, На рук його працю мов трутні падкії (І. Франко) (розділово-єднально-протиставні відношення). Соняшник лежить неподалік, переїханий колесом, але він ще цвіте, цвіте в пилюці, і пахне цей квітчастий брат сонця дитинством, і бджола заклопотано лазить по його тугому, передавленому колесом щільникові, впивається в кожну чашечку, бере нектар (О. Гончар) (протиставно-єднальні відношення). Тебе сьогодні вже немає, Та ще квітки твої живі, І погляд мій тебе шукає, І тяжко плачуть соловї (О. Олесь) (протиставно-єднальні відношення). Людей мільярди,і мільярди слів, а ти їх маєш вимовити вперше (Л. Костенко) (єднально-протиставні відношення), Перше з наведених складних речень включає чотири предикативні частини, дві перші поєднані протиставним сполучником та, друга і третя - єднальним сполучником і, а третя і четверта - розділовим сполучником то, який виконує функцію протиставного сполучника але.

Друге складне речення включає пять предикативних частин. Дві перші повязані розділовим повторюваним сполучником чи. чи, третя частина приєднується до другої, а четверта до третьої - єднальним повторюваним сполучником ні. ні, а пята зєднується з четвертою за допомогою протиставного сполучника а, в результаті чого виникає складна синтаксична конструкція з різними синтаксичними відношеннями між її частинами. Третє з наведених речень складається з чотирьох предикативних частин, з яких перші друга поєднуються протиставним сполучником але, третя частина приєднується до другої, а четверта до третьої - за допомогою єднального сполучника і, що сприяє утворенню складної синтаксичної конструкції з протиставно-єднальними відношеннями. Такі ж, протиставно-єднальні відношення спостерігаються і в четвертому із наведених складних речень, що теж складається з чотирьох предикативних частин, з яких перша й друга зєднуються протиставним сполучником та, третя приєднується до другої і четверта до третьої єднальним сполучником і. У пятому реченні три предикативні частини, перша і друга поєднані єднальним сполучником і, а друга і третя - протиставним сполучником а.

Отже, поєднання предикативних частин у складносурядних багатокомпонентних реченнях може здійснюватися за допомогою різних сурядних сполучників, комбінування яких може бути довільним.

2) Складнопідрядні багатокомпонентні конструкції - це складні речення, в яких при одній головній частині є дві і більше підрядних частин. У таких реченнях можуть бути підрядні частини усіх типів і звязуватися вони можуть всіма засобами підрядного звязку.

У межах складнопідрядних багатокомпонентних речень виділяються:

) речення з послідовною підрядністю;

) речення з паралельною підрядністю, або супідрядністю;

) речення з послідовною і паралельною підрядністю.

а) Речення з послідовною підрядністю - це такі складнопідрядні багатокомпонентні речення, в яких при головній частині, чи при головному реченні е кілька підрядних частин, або речень, які послідовно залежать одне від другого, тобто перше підрядне речення відноситься до головного, друге підрядне - до першого підрядного, третє підрядне - до другого підрядного і т.д., причому кожне підрядне речення в такі конструкції, крім останнього, одночасно виконує подвійну функцію: по відношенню до попереднього речення воно є підрядним, а по відношенню до наступного - головним. Перше підрядне речення називається підрядним першого ступеня, друге - підрядним другого ступеня, третє - підрядним третього ступеня і т.д. Напр.: Не поет, хто забуває Про страшні народні рани, Щоб собі на вільні руки Золоті надіть кайдани! (Леся Українка). Найсвятіші наші помисли спрямовані на те, щоб розквітло на планеті життя справді братерське, без воєн, без чвар і тривог,які зараз колишуть світом. (О. Гончар).

У першому наведеному реченні головним є речення Не поет, від нього залежить перше підрядне, -хто забуває про страшні народні рани, до якого відноситься наступне підрядне - щоб собі на вільні руки золоті навіть кайдани. Перше підрядне по відношенню до другого є головним реченням. Отже, залежність речень послідовна. У другому реченні спостерігається аналогічне явище. Від головного речення Найсвятіші наші помисли спрямовані на те залежить підрядне - щоб розквітло на планеті життя справді братерське, без воєн, без чвар і тривог, яке по відношенню до другого підрядного, що від нього залежить, є головним.

Схематично залежність частин двох наведених складних речень з послідовною підрядністю можна зобразити так:

На таких схемах наочно простежується залежність речень у складних синтаксичних конструкціях, їх структура.

Зазначимо, що підрядні речення в складнопідрядних утвореннях завжди починаються сполучниками або сполучними словами (див. наведені вище приклади), чим вони відрізняються від головних речень, в яких ніколи не може бути ні сполучника, і сполучного слова.

Найбільш поширеним різновидом складнопідрядних речень з послідовною підрядністю є конструкції, в яких першим є головне речення, а за ним ідуть послідовно підрядні речення. Такі структури застосовуються в усіх стилях мови. Напр.: На параді відзначалося, що проблема фінансування наукових закладів в Україні є особливо важливою, оскільки вона безпосередньо стосується формування молодого наукового потенціалу української держави (З газети). Ви скажіть, що я не хочу Слави з рук його приймати. Бо лихую тільки славу Тії руки можуть дати (Леся Українка). Проте зрідка головне речення в багатокомпонентних складнопідрядних реченнях з послідовною підрядністю може стояти після підрядних, у кінці складного речення. Напр.: І де вже мені не доводилось бути, в таких місцях, що, здавалося, крук кості української не занесе туди, а глянь - ллється українська мелодійна мова, долітає, буцім з далекої сільської улиці, українська пісня. (П. Грабовський). можливі також випадки, коли підрядні речення одного ступеня розриваються підрядними реченнями іншого ступеня. Напр.: Чудова тепла ніч таємничо зоріла, коли Маруся спішно випорснула з хати, проповзла попід гіллястим наметом розквітлої калини, що стелилася по землі, і опиниласяв саду (Марко Вовчок).

Структура таких речень, зокрема місце в ньому головного і підрядних у кожному конкретному випадку зумовлена змістом повідомлюваної думки і тими завданнями, які ставить перед собою їх автор.

б) Речення з паралельною підрядністю, або супідрядністю - це такі складнопідрядні багатокомпонентні конструкції, в яких кілька підрядних частин, або речень, залежать від головної частини, або головного речення. Розрізняють супідрядні речення однорідні і неоднорідні. Однорідними супідрядними називаються такі підрядні речення, які залежать від одного члена головного речення, відповідають на те саме питання і приєднуються до головного переважно за допомогою однакових сполучників. Напр.: З викладеного видно, що на сьогодні серед економістів немає єдиного погляду на роль грошей у народному господарстві, що цю проблему економісти кожної країни мають розвязувати самостійно (З журн.). Тоді, як ще листя зелене було, Як трави стояли і квіти пахтіли, Кудись несподівано сонце зайшло. (О. Олесь). Я з тих країв, де над Дніпром цвітуть, шумлять гаї, де з дня народження мені співають соловї (М. Нагнибіда). Ви скажіть сьому зухвалацю. Що тепер настав день суду. Що терпів його я довго. Але більш терпіть не буду (Леся Українка).

У першому з наведених речень підрядні однорідні речення пояснюють у головному речення предикативне слово видно, відповідають на питання що? і приєднуються до головного речення сполучником що.

У другому реченні однорідні супідрядні речення пояснюють у головній частині слово тоді, відповідають на питання коли? і приєднуються до головного речення за допомогою сполучника як.

У третій складній структурі супідрядні однорідні речення пояснюють у головній частині слово країв,відповідають на питання яких? і зєднуються з головним реченням сполучним словом де.

У четвертій складній конструкції однорідні супідрядні речення пояснюють у головній частині словоскажіть, відповідають на питання що? і зєднуються з головним сполучником що.

Схематично наведені вище складнопідрядні речення можна зобразити так:

Як видно, схеми у чотирьох вищенаведених складних речень однакові, оскільки однорідні супідрядні речення в них пояснюють один і той самий член в головній частині (саме тому в схемі лінії, що зєднують підрядні речення з головним, виходять з однієї точки), відповідають на одне й те саме питання і зєднуються з головним однаковими сполучниками.

Проте в межах складнопідрядних конструкцій трапляються супідрядні однорідні речення, які залежать від одного і того ж слова в головній частині, відповідають на одне і те саме питання, але приєднуються до головного речення за допомогою різних сполучників. Напр.: Не знаю я (чого?), щобуде після нас, (і ще чого?) в які природа убереться шати (Ліна Костенко).

Неоднорідними супідрядними називаються такі підрядні речення, які, пояснюючи головну частину, належать до різних слів головного речення або до того самого слова, яке вони пояснюють з різних сторін і, отже, відповідають на різні питання. Такі речення до головної частини приєднуються переважно за допомогою різних сполучників чи сполучних слів. Напр.:. місіонери освіти, які діють під прапором народності, забули, що народ перш за все вимагає від своїх вихователів поваги до його власного світогляду, виробленого далеко від школи. (П. Житецький). Щоб дати майбутнім економістам чітке уявлення про механізм функціонування грошово-кредитної сфери, у вищій школі України були докорінно оновлені навчальні плани майже всіх економічних спеціальностей, зокрема був введений курс "Гроші і кредит", який в системі економічних дисциплін займає важливе місце (З журн.). Тарасе наш, твої слова нетлінні, Що в Кобзарі лишив ти в спадок нам. На вольній нашій, славній Україні звучатимуть, як заповіт синам (Л. Забашта). Моя любове!. Не допусти, щоб світ зійшовся клином, І не приспи, для чого я живу (Л. Костенко).

Як свідчать приклади, в усіх наведених конструкціях супровідні неоднорідні речення пояснюють в головних реченнях різні слова. Так, у першому реченні від головної частини місіонери освіти забулизалежить два супровідні неоднорідні речення: перше - які діють під прапором народності пояснює в головній частині слово місіонери, відповідає на питання які? І приєднується до головного речення сполучним словом які, друге підрядне - що народ перш за все вимагає від своїх вихователів поваги до його власного світогляду, виробленого далеко від школи пояснює в головній частині слово забули,відповідає на питання що? і до головного речення приєднується сполучником що.

У другій з наведених конструкцій від головного речення - у вищій школі України були докорінно оновлені навчальні плани майже всіх економічних спеціальностей, зокрема був введений курс "Гроші і кредит" також належить два підрядні речення, перше - щоб дати майбутнім економістам чітке уявлення про механізм функціонування грошово-кредитної сфери пояснює в головній частині словабули оновлені, відповідає на питання для чого? з якою метою9 і приєднується до головного сполучником щоб; а друге - який в системі економічних дисциплін займає важливе місце пояснює в головному реченні слово курс, відповідає на питання який? і до головного приєднується сполучникомякий,

У третій конструкції перше підрядне речення - що в Кобзарі лишив ти в спадок нам залежить у головному реченні - Тарасе наш, твої слова нетлінні, На вольній нашій, славній Україні звучатимуть -від іменника слова і уточнюють прикметник нетлінні, відповідають на питання які? І приєднуються до головного речення сполучником що, тоді як друге підрядне - як заповіт синам пояснює в головній частині дієслово звучатимуть, відповідають на питання як? і до головного приєднуються сполучником як.

У четвертій конструкції спостерігається аналогічне явище: від слова головної частини не допустизалежить перше підрядне речення щоб світ зійшовся клином, а від другого слова головного речення -не приспи залежить друге підрядне - для чого я живу.

Схеми наведених вище синтаксичних конструкцій будуть такими:

Як видно зі схем, лінії, що приєднують підрядні речення, підходять до різних точок квадрата, що позначає головне речення. Це вказує на те, що ці речення супідрядні неоднорідні, тобто, що вони залежать від різних слів головної частини.

Таким чином, основна відмінність супідрядних неоднорідних речень від супідрядних однорідних полягає в їх різній синтаксичній віднесеності, тобто якщо супідрядні однорідні речення залежать від одного слова в головній частині, відповідають на одне і те саме питання, то супідрядні неоднорідне речення відносяться до різних слів у головному речення і відповідають на різні питання.

Зрідка трапляється випадки, коли супідрядні неоднорідні речення, відповідаючи на різні питання і пояснюючи в головній частині різні слова, приєднуються до головного за допомогою однакових сполучників. Напр.: У тьмяному світлі строго дня, що лилось крізь діри вікон та через стелю, все здавалось чужим, чудним, не подібним, до того, що було вчора (М. Коцюбинський).

У наведеній синтаксичній конструкції до головного речення - У тьмяному світлі строго дня все здавалось чужим, чудним, не подібним до того належать два супідрядні неоднорідні речення, перше -що лилось крізь діри вікон та через стелю залежить від слова світло в головній частині, відповідає на питання яке?, друге - що було вчора залежить від слів до того в головному реченні, відповідає на питання до чого? Проте перше і друге підрядне речення до головного приєднується одним сполучником - що.

93. Період

Період — це розгорнуте речення, у першій, більшій, час­тині якого за допомогою періодичного повторення однотип­них елементів дається докладна картина чогось, а в другій, меншій, — робиться висновок чи підсумок. Період має чітку двочленну будову. Основу першої частини становлять періодично повторювані, з однаковими або однотипними зачинами: а) однорідні члени речення: Ні насторожений шуліка, що годинами кружляє високо в небі; ні невідомий вершник, що вряди-годи беззвучно проскочить по обрію; ні чабан, що маячить на далеких толоках в текучому мареві, — ніщо не розвіє, ніщо не порушить степового величного спокою (О. Гончар); тут у першій частині маємо три однорідні підмети (із залежними від них підрядними означальними реченнями), у другій — узагальнювальне слово ніщо; б) незалежні речення: Повитягались гострі шпилі, одділились окремі каміння, перетворились у білий мармур, одяглися в різьбу, — і став перед нами острів із моря — ввесь як Міланський собор (М. Коцюбинський); тут у першій частині є, власне, два речення, але однотипні однорідні У присудки в другому створюють враження періодичної повторюваності речень; Ще цвіло жилаве ведмедяче вуш­ко, хоч кілька жовтих округлих квіток, прибитих нічними приморозками, лежало біля кореня, ще синіла одинока квітка розпарованих братків, ще зеленіли оповиті мшистим синім оксамитом молоді пагінці, — одначе осінь уже владно господарювала в лісах, і оголені кущі червоніли продовгуватими коралами (М. Стельмах); в) однорідні супідрядні речення: Коли в грудях моїх триво­га то потухає, то горить; коли загублена дорога, а на устах любов тремтить; коли уся душа тріпоче, як білий парус на човні, — тоді рука моя не хоче пером виводити пісні (М. Рильський) — тут тричі повторюються під­рядні речення умови; Нехай ідуть одвічними шляхами планети в чорній глибині, нехай однаково чоло з димами схиляють в море наші дні, нехай у лапах нашої гордині в безодню тріпає земля, — на бій із вами виступить однині душа знеможена моя!(Т. Осьмачка) — тут так само тричі повторюються підрядні речення допустовості (в основі обох конструкцій лежать складнопідрядні речення з од­норідною супідрядністю). Проте період може починатись і членом головного речен­ня з тим, що далі в першій частині йтиме періодичне повто­рення однотипних підрядних речень, а в другій — основна частина головного речення: Великій і чистій воді, що живить, свіжить нас і поїть, що студить по спраглім труді, по бої га­рячім спокоїть, що стомленим сни навіва, що юних на подвиги будить, — мої найчистіші слова хай жертвою чесною будуть (М. Рильський). Близькі до періоду за своєю структурою і такі, наприклад, синтаксичні конструкції: Нехай обдурений я сном, нехай осмія­ний без жалю, нехай замість весни і раю осінній місяць за вікном, нехай! Але в душі моїй яка цвіла весна рожева! Пахтіли, дихали дерева! {О. Олесь). Дзвін шабель, пісні, походи, воля со­колина, тихі зорі, ясні води — моя Україна (В. Сосюра). Друга частина періоду, як правило, містить узагальнюваль-не слово, головне речення, узагальнювальний або протистав­ний вислів. Перша частина періоду вимовляється звичайно з поступо­вим підвищенням тону і прискоренням темпу, а друга — з пониженням тону й уповільненням темпу. Між цими частина­ми в усній мові обов'язково робиться більша або менша пауза, а на письмі ставиться кома й тире: Коли згадаємо, на якому маленькому клаптику землі розташовувався Верхній Город Ярослава Мудрого дев 'ятсот років тому, і коли згадаємо, що сто п 'ятдесят років тому на Хрещатику були тільки шинки й вино­курні, коли згадаємо, що дев ятнадцяте століття Київ зустрів, маючи лише кілька десятків кам 'яних будинків і являючи собою, як зазначав один мандрівник, «тільки спогади та надії великого міста», — то тільки тоді побачимо, до яких фантастичних розмірів розрослося наше місто нині (П. Загребельний). Період властивий піднесеній мові. Він вживається в художньому та публіцистичному стилях.