74.Проблема статусу складних безсполучникових речень у вітчизняній теорії

У російській синтаксичній науці існує проблема статусу безсполучникових складних речень (БСП), тобто поліпредикативних утворень, що не мають головного показника зв'язку - сочинительного або підрядного союзу.  Загальна проблема конкретизується у двох напрямках: 1) ставлення БСП до союзних, їх місце в класифікації складних речень, 2) відношення БСП до тексту (чи є поліпредикативна освіти пропозиціями, конструкціями, чи це текстові освіти).  1) Відношення БСП до союзних (до складносурядних і складнопідрядних) ми обговорювали при розгляді типології складних речень. Нагадаємо, що в російській синтаксичній науці місце БСП в класифікації визначалося по-різному. Одні дослідники (А. М. Пєшковський) уподібнювали БСП союзним і розподіляли їх між Складносурядні та складнопідрядні речення. Відповідно до точки зору Пешковского, при безсполучникового зв'язку інтонація компенсує відсутність союзу. Дійсно, у багатьох випадках така співвідносності спостерігається. Наприклад: Йшов дощ, виблискувала блискавка. - Ішов дощ, і спалахувала блискавка. Ти їдеш - я залишаюся. - Ти їдеш, а я залишаюся. Я знаю: ти мене не підведеш. - Я знаю, що ти мене не підведеш. Однак така співвідносності безсполучникових і союзних пропозицій існує далеко не у всіх випадках, є такі БСП, які не мають співвідносних союзних пропозицій. Наприклад: На гравій було боляче дивитися: так він виблискував на сонці. Я подивився навколо, урочисто і велично стояла ніч. У ці пропозиції неможливо вставити союз без проведення інших перетворень.  Інший підхід до БСП міститься в роботах Н.С. Поспєлова та інших вчених, які поділяють її точку зору (Л. Ю. Максимов, В. А. Бєлошапкова та ін.) БСП розглядаються як поліпредикативна одиниці, представлені особливими структурними і семантичними різновидами. При відсутності союзу зростає роль інших формальних показників (не тільки інтонації). Це займенниково-вказівні слова (Т-слова), синсемантичних слова, що вимагають заповнення, лексичні співвідношення, синтаксичний паралелізм, співвідношення видо-часових і модальних форм дієслів-присудків.  2) Ставлення БСП до тексту. Крайня точка зору представлена ​​в «Руській граматиці» (І. Н. Кручиніна): БСП - це текст з двох і більше пропозицій. Бессоюзіе в принципі не є граматичної зв'язком, інтонаційні типи не є синтаксичним засобом оформлення зв'язку.  Але і в разі визнання БСП особливим типом складних речень існує проблема відділення БСП від поєднання окремих висловлювань. В.А. Бєлошапкова так пояснювала різницю між БСП і послідовністю окремих висловлювань: «При відділенні складного пропозиції від поєднання речень як істотний і надійний критерій слід прийняти наявність у складного пропозиції певної структурної схеми, тих чи інших обмежувальних правил поєднання предикативних одиниць». Серед безсполучникових поліпредикативних утворень є такі, які являють собою конструкції, організовані за певним структурним схемам. Наприклад: Було ясно: з цією роботою я не впораюся. Дана структура створюється синсемантичних слова «ясно», що вимагає обов'язкового суб'ектноговосполненія. Інший приклад: Було ясно одне: з цією роботою я не впораюся. Тут структурно обов'язковим елементом є слово «одне», що має катафорические функцію, яка потребує конкретизації. Інші поліпредикативна безсполучникові освіти структурно обов'язкових елементів не мають і можуть бути представлені як поєднання двох самостійних висловлювань. Наприклад: Позаду мене пролунав шум: хтось спускався до джерела. Потім почалися холоди - справа була пізньою осінню.  Таким чином, проблема співвідношення БСП і тексту існує, але в класифікаціях БСП враховуються зазвичай все безсполучникові поліпредикативна освіти, представлені як одне висловлювання. Є дві основні класифікації БСП, які будуються на різних підставах.