75.Складносурядне речення. Система сполучних засобів у складносурядних реченнях

Складносурядним називається речення, що складається з двох і більше простих речень, незалежних одне від одного.

Прості речення з'єднуються в складносурядні речення за змістом, за допомогою інтонації або сполучників: 1. Шумлять поля, палають жаром домни, в садах плоди звисають важко з віт (В. Сосюра). 2. У долинах співали струмки, і кожен з них мав свій голос (М. Стельмах). 3. Ліс одягався тоді у жовте й червоне листя, а сонце обертало його у золото і вогні (М. Коцюбинський).

Складносурядні речення зі сполучниками:

Єднальними (означають явища, що відбуваються одночасно чи послідовно): і, й, та (в значенні і), ні-ні, ані-ані.

Протиставними (означають явища, які чергуються, чи одне виключає інше): а, але, та (в значенні але), проте, зате, однак.

Розділовими (означають одне явище, яке протиставляється іншому): або, чи, хоч, то ... то, чи ... чи, хоч ... хоч, або ... або.

Прості речення, що входять до складу складносурядного, відокремлюються одне від одного комами. Кома перед сполучниками і або та (в значенні і) не ставиться лише тоді, коли в складносурядному реченні є спільний другорядний член, що відноситься до обох простих речень: За селом знов шелестіли хліба й пахло полином (А. Головко). Вдалині поле ніби вогнем горить та річка виблискує на сонці.

Якщо в простих реченнях, з'єднаних сполучником і, говориться про швидку зміну подій або явищ, то між такими простими реченнями ставиться тире: Розчинив вікно — і весняна злива розірвала тишу.

Порядок синтаксичного розбору складносурядного речення

1. Вказати, що речення складне, сполучникове, складносурядне.

2. Визначити кількість частин у реченні, виділити граматичні основи у частинах складного речення, смислові зв'язки між ними.

3. Пояснити розділові знаки.

4. Розібрати кожне речення як просте.

5. Намалювати схему речення.

76.Класифікація складносурядних речень

 Складносурядне речення характеризується тим, що його складові частини є граматично однорідні, незалежні, рівноправні, поєднані в єдине смислове ціле за допомогою сполучників сурядності. Слід звернути увагу на те, що смислова і структурна самостійність компонентів складносурядного речення має відносний характер, оскільки взяті окремо вони не мають смислової на інтонаційної завершеності, а в структурному плані - їм властиві однакові часові форми присудків, однаковий порядок слів тощо. Напр. речення Чисте, прозоре повітря хвилюється рожевим світом, і чорна тінь неосвічених місць ще краще одрізняє ясну сторону (П. Мирний) складається з двох рівноправних частин, відносно самостійних, поєднаних у складносурядне речення сполучником сурядності і. Обидві частини наче доповнюють одна одну, в них однаковий порядок слів, однакові форми присудків (хвилюється - одрізняє), і вони становлять єдине смислове ціле.

А) Складносурядні речення бувають двочленними, коли вони складаються з двох частин, і багаточленними, якщо цих частин більше двох. У багаточленних складносурядних реченнях частини поєднуються повторюваними або різними за значенням сполучниками сурядності: За синім морем ходить горе, і я із ним виходжу в бій (А. Малишко) (двочленне складносурядне речення). В димах узгіря виринає й тоне, і тінь од нього розпростерлась ниць, і падають сніги рожевих птиць на море запахуще і солоне (М. Рильський) (багаточленне речення).

Б) Складносурядні речення залежно від сполучників, якими поєднуються в ньому частини, та від характеру відношень між цими частинами поділяються на ряд різновидів, а саме: складносурядні речення з єднальними сполучниками; складносурядні речення з приєднувальними відношеннями; складносурядні речення з протиставними відношеннями; складносурядні речення з розділовими відношеннями і складносурядні речення змішаного типу.

) Єднальні відношення у складносурядних реченнях виражаються за допомогою інтонації та єднальних сполучників: одиничних і (й), та, та й і повторюваних і. і, ні. ні, ані. ані.

З усіх єднальних сполучників найбільш уживаним є сполучник і. Крім свого основного значення, він може набувати додаткових відтінків, які залежать від реального змісту поєднуваних у складносурядному реченні частин, простих речень.

З огляду на цю особливість функціонування сполучника і, а також на специфіку вживання інших єднальних сполучників у складносурядних реченнях цього типу розрізняються такі відношення:

Власне єднальні, при яких особливо виразною стає смислова і синтаксична рівноправність сурядних речень, оскільки поєднуються в єдине ціле однорідні твердження, дуже близькі за смислом. У таких реченнях здебільшого виражаються одночасність або послідовність явищ чи подій. Сурядні частини в них поєднуються за допомогою сполучників і (й), та. Напр. Я не нездужаю, нівроку, А щось такеєбачить око, І серце жде чогось (Т. Шевченко). Скоро стріли мовкнуть, перегріті, І кіннота лаву розгорта. (О. Ольжич). Життя іде і все без коректур, і час летить, не стишує галопу (Л. Костенко).Ще ранок диха прохолодою, від сну підводиться трава, та вже за першою підводою шляхом куриться курява (А. Малишко).

У складносурядних двочленних реченнях, які мають спільний для обох частин член, виражається тільки одночасність явищ і подій. Між такими реченнями кома не ставиться, хоча вони поєднуються як сурядні речення, між якими у складносурядному реченні завжди ставиться кома. Напр.: І в той час скирти і клуня зайнялась і зорі зникли (Т. Шевченко).

Перелічувальні відношення виражаються за допомогою повторювальних сполучників і. і, ні. ні. Характерно, що сполучник ні. ні може бути лише повторюваний, а присудок в сурядних реченнях з таким сполучником має тільки заперечну форму: І день іде, і ніч іде. І голову схиливши в руки, Дивуєшся, чому не йде Апостол правди і науки? (Т. Шевченко). Ранок такий-то тихий та ясний придався: ні вітерець не війне, ні хмарка не збіжиться (Марко Вовчок).

Близькими до власне єднальних і перелічувальних є сурядні відношення, які оформляються за допомогою парного сполучника не тільки. але й (не тільки. а й), перша частина якого знаходиться у першому сурядному реченні, а друга - в другому, напр.: Не тільки тужна пісня лилася із змученої душі матері, а й протікали сльози гарячі сліди на її обличчі (Г. Тютюнник).

Причинно-наслідкові відношення виражаються за допомогою сполучника і, порядку речень, якого не можна змінити, та інтонацією. При цих відношеннях зміст другого сурядного речення певною мірою може зумовлюватися змістом першого, оскільки друге речення є своєрідним наслідком, який зумовлений причиною, поданою у першому сурядному реченні, напр.: Літо було сухе і жарке, ільодовики в горах почали розтавати вже в перших числах червня (С. Бабаєвський).

Молода вчителька посміхається, і ця посмішка освітлює раптом її обличчя (Копиленко). Почало пригрівати соніце, і Андрій розстебнув шинелю, розкрив груди (В. Минко). Небо сміялося своєю чистою, глибокою блакиттю; повітря було тепле й тихе (І. Франко). Минають фронди і жиронди, минає славне і гучне. Шукайте посмішку Джоконди, вона ніколи не мине (Л. Костенко),

2) Приєднувальні відношення у складносурядному реченні виражаються за допомогою сполучниківта й, ще й, при тому, при цьому, також. Функцію приєднувальних можуть виконувати й сполучники і, та, а.

У реченнях з приєднувальними відношеннями зміст приєднуваної частини доповнює думку, висловлену в першій частині або є висновком чи оцінкою сказаного в ній. Напр.: Усе кругом спало, мов зачароване, в тихім забутті теплої ночі, - не спав тільки один соловейко, виспівуючи в зеленім садочку свою любу пісню, - та не спало ще лихо в Орищинім та Мотринім серці (П. Мирний). Ми сяк-так помостилися і полягали спати, причому вікно треба було заткнути подушкою, бо одна шибка була вибита (Леся Українка).

Друге сурядне речення може виражати якесь побіжне, другорядне зауваження, подане з метою доповнити зміст першого сурядного речення про що йшлося вище, напр.: І прокладалася невеличка злість у його невеличкому серці, росла, виростала і сторонився він людей далі та далі. (Панас Мирний). Довго, довго оглядався, та й не видно стало (Т. Шевченко). Такі речення переважно вживаються в художньому стилі та розмовній мові.

) Протиставні відношення у складносурядному реченні оформляються за допомогою протиставних сполучників а, але, зате, проте, однак, та (в значенні але), так. Найбільш поширеним з-поміж них є сполучник але, в якому протиставлення виражається особливо виразно, напр.: Вчиття скінчилось, але в голові Семеновій усе лунали чудні слова, котрих він не розумів (М. Коцюбинський). Дощик пройшов, але ще капало з дерев (Л. Толстой). Звичайно, можна б спуститися в ярок, розпалити вогнище й пересидіти отак до ранку, але чи безпечно тепер розкладати вогнище? (Є. Гуцало). Значно рідше з протиставним значенням вживається сполучник та, який виступає синонімом до сполучника але, напр.: Самій не довго збитися з путі, та (але) трудно з неї збитися в гурті (Леся Українка).

Речення, в яких вживається цей сполучник, здебільшого є емоційно забарвлені, тому вони мають місце як в розмовно-побутовій, так і поетичній та фольклорній мові, особливо в прислівях та приказках, напр.; Скоро казка мовиться, та не скоро діло робиться (нар. присл.), Я знаю, та не скажу (розм.).

Протиставний сполучник зате, крім протиставного значення, зберігає своє давнє значення "замість того", напр.: На гору доступитися нелегко, зате з гори зручніше боронитись (Леся Українка). Чорнява його голівонька була закустрана, очі заспані, зате молоде личенько пашіло здоровям, грало краскою(Панас Мирний).

складне складносурядне речення мова

Протиставні сполучники проте, однак виражають чисті протиставні відношення і вживаються в таких складносурядних реченнях, в яких сурядні речення різко контрастні за значенням, напр.:Проблема розглядалася на загальних зборах колективу, однак вирішити її не вдалося. (З газ.).Україна мала й має зараз зразкові прикладні науково-дослідні та проектно-конструкторські колективи, проте працюють вони не досить ефективно. (З газ.).

Протиставні сполучники Зате, проте, однак найчастіше, використовуються в науковому й офіційно-діловому стилі, хоча вони вживаються й в розмовній мові та в мові художньої літератури.

Протиставні відношення може виражати і сполучник а, хоча основне його значення зіставне. Для створення протиставних відношень в обох сурядних реченнях, зєднаних цим сполучником, використовуються слова протилежного змісту. Напр.: Слабий усе життя вмирає, а сильний духом - тільки раз! (Т. Масенко). Я йому - вісімнадцять, а він мені - без двох двадцять (нар. пр.). Доброго, кажуть, дожидати треба, а лихе - само прийде (Панас Мирний).

Протиставне значення сполучника а може посилюватися підсильними частками або сполучникомпроте, напр.: Було тихо, а то й вітрець рушив - почало колесом сніг крутити (Панас Мирний).Небагато вони заходили волоком, а вже риби було повне відро (І. Нечуй-Левицький). Ти як хмара, заслонив мені цілий світ, а проте ти моє сонце (Я. Галан).

Складносурядні речення з протиставними відношеннями завжди складаються тільки з двох частин.

) Розділові відношення в складносурядному реченні оформляються за допомогою розділових сполучників: одиничних або, чи і повторюваних - або. або, чи. чи, то. то, не то. не то, чи то. чи то,хоч. хоч. Ці сполучники не тільки поєднують частини складносурядного речення, але й вказують на роздільність зображуваних у них предметів, подій, фактів, на повторювану заміну одних предметів, явищ - іншими або на перелік таких тверджень, які взаємно виключають одні одних, оскільки в даний момент можливе лише одне з них. Одиничні сполучники або та чи поєднуючи частини в складносурядному реченні, одночасно показують, що з ряду перелічуваних предметів, подій, фактів тощо можливий тільки один. Напр.: - Пошлю Енея до Плутона Або і салі е ад копирсну (І. Котляревський). Фронт мовчав, чи його не чути було за вітряницею (О. Гончар).

У складносурядних реченнях повторювані сполучники або. або, чи. чи, хоч. хоч виражають перелік фактів, що взаємно виключають один одного. Напр.: Або дома не бути, або волю здобути (нар. присл.). Або глибина відзначається, або зелене жабуриння укрило чисте дно (Панас Мирний),Поплатив чи не поплатив за харч, відложив чи не відложив що на чорну годину, але в шинку, між товаришами, він був пан (І. Франко). Хоч їх, хоч дивись, а щоб ціле було і неголодний був! (Укр. присл.).

Розділовий сполучник то і то. то, також поєднуючи частини в складносурядному реченні, вживається при перелічені фактів, явищ, подій, обєктів тощо, які чергуються, напр.: Голос тонкий, гнучкий, дзвінкий, так і розходився на всі боки: то розлягався в високім просторі, то слався по землі, по зелених житах, то замирав оддалеки на полях розлогих, то вливався в душу якимсь несвідомим щастям (Панас Мирний). І відпочинку не знає: то сад похилився гілками, То розродилися вівці, токопи нажатого хліба звозити треба з ріллі. (М. Зеров).

Сполучники чи то. чи то, не то. не то виражають такі ж, як і попередні сполучники, відношення, але з відтінком питальності, непевності, сумніву, припущення, напр.: Не то осінні води шуміли, збігаючи в Дунай, не то вітер бився в заломах провалля (М. Коцюбинський). Чи то праця задавила молодую силу, чи то нужда невсипуща його з ніг звалила (Т. Шевченко).

Складносурядні речення з розділовими сполучниками вживаються переважно в художньо-белетристичному та розмовно-побутовому стилях, а також в народно-поетичній мові.

) Зіставні відношення між частинами складносурядного речення оформляються за допомогою сполучника а. Зміст обох частин у складному реченні, які зіставляються, взаємно доповнюються. Напр.: Пливи, косо, уплин за водою, а я піду услід за тобою (нар. присл.). Ну, жніте ж, діточки, а я піду зварю вам киселиці на полудень (Леся Українка). По вулицях метушливо скакали вершники, у дворах похапцем запрягалися вози, розвідники силоміць гнали попереду селянські підводи, а обивателі виявляли свій настрій сполоханими викриками (П. Панч).

Зіставні відношення іноді можуть мати протиставний відтінок. У цьому випадку значення сполучника а наближається до сполучника але, напр.: Небо сіє дощик на дрібне сито, а Мажуга накрив плечі мішком і ходить селом (М. Коцюбинський).

) Крім названих вище типів складносурядних речень, виділяють ще складносурядні речення мішаного типу, в яких окремі сурядні речення (а їх має бути три або більше) поєднуються різними за значенням сурядними сполучниками: єднальними і протиставними, єднальними і розділовими тощо. Так, напр.: у реченні Вирвавшись з ущелини, хвиля за хвилею з шумом, схожим на полегшене зітхання, ринуть в усі боки - шукають берега, а берега вже давно нема, і тоді вода заливає все на своєму шляху (С. Бабаєвський) поєднуються єднальні і протиставні відношення, які оформляються протиставним сполучником а і єднальним - і. У наступному реченні комбінуються розділові та єднальні відношення, які оформляються розділовим сполучником то та єднальним і. Напр.: Тохмарка набіжить і бризне дощ краплистий, ясною вільгістю оббризкавши цвітінь, то сонце вигляне ласкаво-променисте, і знов сховається, і знову дощ і тінь (М. Рильський).