10. Види дієслів

Вид- одна з найважливіших ознак дієслова. За цією ознакою дієслова поділяються на доконані інедоконані:

доконані	помити підлогу, приготував уроки, поїду
недоконані	мити підлогу, готую уроки, буду їхати

Дієслова доконаного виду означають завершену дію і відповідають на питання що зробити? що зробив? що зроблю?

Дієслова недоконаного виду означають незавершену дію і відповідають на питання що робити? що роблю? що буду робити?

Дієслова доконаного виду утворюються із дієслів недоконаного виду за допомогою:

• префіксів (писати- написати, грати- зіграти);

• суфіксів (зітхати- зітхнути, кричати- крикнути);

• наголосу (розкидaти- розкuдати);

• чергування звуків: сидіти- сісти (и- і), скакати- скочити (к- ч);

• різних основ (ловити- піймати, брати- взяти).

Дієслову одного виду переважно відповідає дієслово іншого виду. Такі дієслова утворюютьвидові пари:

дієслово недоконаного виду	дієслово доконаного виду
писати робити казати іти програмувати	написати, дописати зробити сказати прийти запрограмувати

Одновидові дієслова - це дієслова, які можуть бути або лише доконаного, або лише недоконаного виду.

Так, напр., дієслова надивитися, розгніватися, розговоритися, натерпітися, напрацюватисямають лише доконаний вид; дієслова прагнути, гордувати, імпонувати- мають лише недоконаний вид.

Двовидові дієслова- це окремі дієслова, переважно іншомовного походження, що поєднують у собі значення як доконаного, так і недоконаного виду (телеграфувати, гарантувати, воєнізувати, веліти, женити).

11.Система дієслівних утворень

Дієслово охоплює відмінювані форми — дієслова і дієприкметники та невідмінювані — інфінітиви, дієприслівники і форми на -но, -то. Це одна з найбільших частин мови в сучасній українській мові.

(Безпояско: Це найскладніша частина мови, оскільки до її вихідної парадигми належить п'ять докатегоріальних дієслівних утворень.) Дієслово сучасної української мови становить складну систему різних граматичних форм. До цієї системи належать:

1) інфінітив, або неозначена форма дієслова (спати, робити);

2) особові форми дієслова (роблю, робиш, робитиму, робитимеш, роби, робіть);

3) родові форми (робив, робила, робило);

4) іменні форми, або дієприкметники (роблений, зроблений);

5) дієприслівники (роблячи, зробивши).

 

Безпояско:

Дієвідмінюване дієслово (verbum finitum) – головною семантичною ознакою є матеріально виражений взаємозв'язок дії з її виконавцем або с приймачем – реальним або гіпотетичним. Цей взаємозв'язок експлорується завдяки категорії особовості/безособовості: особовість засвідчує безпосередній зв'язок з виконавцем, безособовість — опосередкований, або гіпотетичний зв'язок.

Дієприкметник передає ознаку, що виникає внаслідок якоїсь дії чи процесу. Дієприкметник не пов'язаний безпосередньо з виконавцем, отже, в ньому не виявляється категорія особовості/безособовості, але він може використовуватися в особових дієслівних парадигмах (роль показника особовості в таких випадках бере на себе допоміжне дієслово). Пор.: «Потім уже надіває каптан, червоний, з ґудзиками на шовкових шнурках, увесь на зборах: і на боках, і спереду, а на спині з усякими смугами, повимальовуваними та позакарлючуваними» (Савур-могила)—«Повернувся у «фотель». І був за це віднагороджений: чудесно працював» (В.Винниченко).

дієприслівник — засіб додаткової характеристики якоїсь дії чи певного стану завдяки вказівці на іншу динамічну ознаку (пор.: Юнак сидів. Він замислився – Юнак сидів замислившись — тут друга динамічна ознака стає засобом додаткової характеристики першої); зв'язок дієприслівника з категорією особовості/безособовості здійснюється через дієвідмінюване дієслово, до якого він прилягає. Наприклад, у реченні: «Мешканці, виставивши голови з віконечок, ведуть розмови» (В. Винниченко) дієприслівник виставивши передає додаткову дію, яка супроводжує головну: мешканці ведуть розмови.

неозначена форма (інфінітив) є ніби вихідною для всіх дієслівних утворень і форм, оскільки на неї поширюється найменше дієслівних категорій — тільки особовості/безособовості, аспектуальності й перехідності/неперехідності.

присудкова форма на -но, -то – утворення, співвідносне словотвірно з дієприкметником, але відмінне від нього категоріально, з допомогою нього утворюються безособові форми з нейтралізованою пасивністю. Напр.: «Прийде ранок—налагоджено вже вмиватися і вбрання налагоджено» (укр. казка).

Всі елементи дієслівної системи об'єднуються граматичними категоріями виду і стану, а більшість з них також категоріями способу і часу.

Граматична категорія особи властива не всім розрядам дієслівних форм, її не мають інфінітиви, дієприслівники і дієприкметники, а також форми минулого часу та умовного способу.

Інфінітив і дієприслівник належать до невідмінюваних форм дієслова, а решта — до відмінюваних. Всім відмінюваним формам властива несамостійна категорія числа, яка залежить від категорії числа того слова, з яким узгоджується дієслово (вона співає — дівчата співають).

Система відмінюваних форм дієслова, які виражають категорії способу, часу, особи і числа, становить дієвідмінювання.

Дієвідмінювані форми в реченні виступають звичайно в функції присудка, тому вони називаються предикативними. Напр.: Тече вода в синє море, та не витікає (Шевч.). Ти чуєш, мати? Йде твій син, твій рідний син—Платон! (Б.). Червоно танув сніг в пожежах барикад . .. Дівчата нам стрічки червоні пришивали, і хлопці радо йшли озброєні до лав (С). Дієвідмінювані форми теперішнього і майбутнього часу та наказового способу узгоджуються з підметом в особі й числі, минулого часу й умовного способу — в числі, а в однині також і в роді.

Інфінітив, дієприкметник і дієприслівник належать до недієвідмінюваних, або непредикативних, форм дієслова.

Дієприкметники, як і прикметники, відмінюються за відмінками, родами і числами, одночасно їх характеризують основні дієслівні граматичні категорії — виду, стану і часу.

Оскільки дієприкметники і дієприслівники виступають у реченні найчастіше в ролі другорядних членів — означення і обставини, їх називають атрибутивними формами дієслова.

Більшість дієслів сучасної української мови в усіх формах, крім дієприкметників, може сполучатися з часткою -ся (-сь), яка в слові завжди займає місце після всіх інших морфем і виконує функцію своєрідного суфікса. За її допомогою творяться зворотні дієслова:жати — митись, миюсь, миєшся, мийся, мився, миючись, вмившись. Окремі дієслова з цією часткою не можуть сполучатись (застати, завітати, вирости, поїсти), а інші, навпаки, без неї зовсім не вживаються (сміятись, дивитись).

Всі дієвідмінювані і недієвідмінювані дієслівні форми, як з часткою -ся (-сь), так і без неї, становлять форми одного слова. До одного слова належать також граматичні форми, які утворюють видові пари, напр.: шити — пошити, рвати — зірвати.

Спільною синтаксичною властивістю всіх форм, що належать до дієслівної системи, є характер їх зв'язку з іншими словами в реченні. Всі вони можуть керувати відмінковими формами іменників і відповідних займенників, числівників та інших частин мови, вжитих у значенні іменника: закінчити роботу, закінчую роботу, закінчив роботу, закінчуючи роботу; прочитати в газеті, прочитаний в газеті, прочитавши в газеті і т. д. До всіх дієслівний форм в сучасній українській мові можуть прилягати прислівники: вчасно закінчити, вчасно закінчу, вчасно закінчений, вчасно закінчивши.