- •Міністерство аграрної політики та продовольства України Науково-методичний центр аграрної освіти
- •Міністерство аграрної політики тапродовольства України Науково-методичний центр аграрної освіти
- •За редакцією д. І. Рижмань
- •Економіка підприємства Навчальний посібник
- •Тема 1. Підприємство в сучасній системі господарювання.
- •Поняття підприємства, його роль і умови ефективної роботи в ринковій економіці
- •Організаційно-виробнича структура аграрних підприємств та вплив мікро- і макросередовищ на їх діяльність
- •Визначальні фактори структури підприємства:
- •Основними ланками макросередовища є:
- •Науково-технічне середовище;
- •Реструктуризація підприємства
- •Складовими мікросередовища, в якому функціонують аграрні підприємства, є:
- •Результати реструктуризації оцінюються такими .Показниками як:
- •Класифікація підприємств
- •Кластеризація як механізм підвищення конкурентоспроможності та соціальної спрямованості аграрної економіки
- •Основні виробничі та економічні показники діяльності аграрних підприємств
- •Тема 2. Трудові ресурси.
- •Персонал підприємства, його склад і структура
- •Співвідношення чисельності основних та допоміжних робітників (Ко/д):
- •Співвідношення чисельності робітників до чисельності працівників апарату управління (Кр/а.У.П):
- •Частка висококваліфікованих та кваліфікованих робітників у загальній чисельності робітників підприємства (αкв.Р):
- •Поняття, класифікація та структура персоналу
- •Показники працезабезпечення і використання трудових ресурсів
- •Коефіцієнт залучення трудових ресурсів у суспільне виробництво
- •Загальний коефіцієнт використання робочого часу,
- •Планування чисельності персоналу та ринок праці
- •Продуктивність праці, її показники і методика визначення.
- •Завдання, принципи та методи нормування праці в сільськогосподарських підприємствах
- •Способи вивчення затрат робочого часу трудових процесів
- •Оплата праці, її форми і системи
- •Тарифна система, її призначення та складові частини
- •Методика нарахування оплати праці в рослинництві
- •Тема 3. Капітал, виробничі фонди та нематеріальні ресурси.
- •Загальна характеристика капіталу
- •Земельні ресурси та їх використання.
- •Земельний фонд України і його структура
- •Земельний кадастр і грошова оцінка землі
- •Земельний кодекс. Право власності на землю та право землекористування
- •Плата за землю сільськогосподарського призначення
- •Оренда землі
- •Поняття ринку землі
- •Інтенсивність та ефективність використання земельних ресурсів
- •Матеріально-технічна база аграрних підприємств
- •Матеріально-технічна база підприємства
- •Тракторний парк і ефективність його використання
- •Показники інтенсивності використання тракторного парку:
- •Показники продуктивності використання тракторного парку:
- •Показники економічності використання тракторного парку:
- •Витрати палива на один умовно-еталонний гектар.
- •Ефективність використання комбайнового парку
- •Транспортні засоби аграрних підприємств і ефективність їх використання
- •Показники продуктивності автотранспорту: виробіток автомобілів на одну середньооблікову автомобіле-тонну:
- •Кількість тонно-кілометрів на середньооблікову автомобіле-тонну в тонно-кілометрах, що розраховується з виразу:
- •Прямі експлуатаційні витрати на 100 км пробігу й окремо на тонну перевезеного вантажу, грн;
- •Поняття розміру енергоресурсів
- •Основні показники процесу енергоспоживання у сільському господарстві
- •Інноваційне забезпечення оновлення сільськогосподарської техніки
- •Основні засоби (основний капітал) аграрних підприємств. Нематеріальні ресурси підприємства
- •Економічна сутність основних фондів підприємства
- •Фондів.
- •Облік та оцінювання основних виробничих фондів
- •Знос основних фондів підприємства
- •Амортизація основних фондів
- •Методи нарахування амортизації
- •Метод рівномірного нарахування зносу
- •Показники використання основних виробничих фондів
- •І. Показники, які характеризують технічний стан основних виробничих фондів.
- •Показники, які характеризують технічне оснащення підприємства.
- •Показники, які характеризують ефективність використання основних виробничих фондів підприємства.
- •Нематеріальні ресурси підприємства
- •Нематеріальні активи підприємства
- •Оборотні засоби (оборотний капітал) аграрних підприємств
- •Сутність, склад і класифікація оборотних засобів
- •Структура оборотного капіталу й оцінка запасів при їх виробничому споживанні
- •Початок 2009 р.
- •Забезпеченість аграрних підприємств оборотним капіталом та його кругообіг
- •Методика визначення ефективності використання оборотного капіталу та її факторний аналіз
- •Нормування оборотних засобів
- •Нормування оборотних засобів у виробничих запасах
- •Нормування оборотних засобів у незавершеному виробництві
- •Показники оцінювання використання оборотних засобів на підприємстві
- •Тема 4. Інноваційно-інвестиційна діяльність підприємства.
- •Інвестиції аграрних підприємств.
- •Поняття, склад і структура інвестицій
- •Об’єкти інвестицій:
- •Інвестиції, їх види та характеристика
- •Сутність та класифікація капітальних вкладень підприємства
- •Критерії оцінки інвестиційних проектів
- •Джерела надходження коштів для реалізації інвестиційного проекту:
- •Зовнішні джерела інвестиційних ресурсів
- •Чинники підвищення ефективності використання капітальних вкладень і фінансових інвестицій.
- •Інтенсифікація виробництва та науково-технічний прогрес.
- •Інтенсифікація як головний шлях збільшення виробництва сільськогосподарської продукції
- •Показники рівня інтенсивності поділяють на натуральні і вартісні.
- •Результативні показники інтенсифікація сільського господарства це:
- •Економічну ефективність інтенсифікації сільського господарства характеризують такі показники:
- •Фактори, що зумовлюють ефективність інтенсифікації виробництва
- •Об'єктивна необхідність інноваційного розвитку підприємств у сучасних умовах
- •Класифікація інновацій
- •Умови відтворення інноваційної спрямованості розвитку господарської системи:
- •Реінжиніринг як важливий напрямок інноваційної діяльності на підприємстві
- •Суть нтп та інноваційної діяльності. Загальна характеристика напрямів нтп
- •Основні риси нтп в ринковій економіці та важливість переходу аграрної економіки на інноваційну модель розвитку
- •Агрохімічний напрям нтп. Ефективність застосування мінеральних добрив і фактори її підвищення
- •Ефективність застосування хімічних засобів захисту рослин і тварин
- •Біологічний напрям науково-технічного прогресу
- •Розширене відтворення і нагромадження в аграрних підприємствах
- •Суть і особливості розширеного відтворення
- •Показники розширеного відтворення
- •Тема 5. Система планування на підприємстві
- •Прогнозування як наукове обгрунтування і вирішення альтернативних шляхів перспективної діяльності підприємства
- •Суть нормативного і пошукового прогнозування, застосування довгострокових та короткострокових прогнозів у
- •Принципи, методи планування та система планів підприємства
- •Суть та основні етапи стратегічного планування на підприємстві
- •Зміст і методика бізнес-планування в ринкових умовах господарювання
- •Зміст бізнес-плану
- •Суть і системи тактичного і оперативного планування діяльності виробничих підрозділів і підприємств
- •Основні розділи стратегічних планів:
- •Поняття і необхідність державного регулювання і підтримки сільськогосподарського виробництва
- •Тема 6. Організація виробництва та його обслуговування
- •Спеціалізація і галузева структура аграрних підприємств
- •Суть і фактори розміщення та спеціалізації сільськогосподарського виробництва
- •Форми спеціалізації й методика визначення виробничого напряму підприємства
- •Галузі й галузева структура аграрних підприємств та методика її визначення
- •Методика визначення ефективності галузевої структури підприємства
- •Підбір конкуруючих галузей і оцінка альтернатив при формуванні галузевої структури підприємства
- •Методика визначення «чутливості» прибутку до зміни ціни і врожайності конкуруючих культур
- •Концентрація виробництва та диверсифікація аграрних підприємств
- •Економічна концентрація та захист економічної конкуренції
- •Диверсифікація аграрних підприємств, її форми і види
- •Переваги і загрози диверсифікації виробництва та методика визначення її рівня
- •Методичними підходами
- •Агрокооперативи.
- •Розвиток агропромислової інтеграції в умовах ринкових відносин
- •6.3. Організаційно-економічні основи формування сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу.
- •Тема 7. Продукція: сутність, різновиди і конкурентоспроможність
- •Валова продукція та її складові
- •Поняття якості, характеристика її показників і значення для підвищення конкурентоспроможності продукції
- •Методи визначення якості продукції і вплив її рівня на результати виробництва
- •Методика визначення втрат (додаткового ефекту) від зниження (підвищення) якості продукції
- •Витрати на поліпшення якості продукції і напрями забезпечення її конкурентоспроможності за якістю
- •Стандартизація та сертифікація продукції та послуг
- •Стандартизація продукції здійснюється за певними принципами,
- •Державний нагляд за якістю та внутрішньовиробничий технічний контроль
- •Економічні функції держави щодо діяльності підприємства
- •Особливості формування ринків основних видів сільськогосподарської продукції і продовольства
- •Інфраструктура ринку та її складові.
- •Поняття та показники конкурентоспроможності підприємства
- •Обгрунтування та вибір факторів конкурентних переваг підприємства
- •Фактори маркетингу, що обумовлюють напрями конкурентних переваг:
- •Оцінювання рівня конкурентних переваг та конкурентоспроможності підприємства
- •Аграрна реформа і організаційно-економічні трансформації в сільському господарстві
- •1990-2009 Роки
- •Особливості формування регіональних агропромислових кластерів
- •Логістика в управлінні якістю аграрної продукції.
- •Тема 8. Витрати підприємства .
- •Суть собівартості продукції і характеристика її видів
- •Види собівартості різних видів продукції, робіт і послуг
- •Склад і структура витрат за всіма видами діяльності підприємств
- •Класифікація затрат виробництва і порядок їх віднесення на певні види продукції
- •Підприємств
- •Послідовність і методи визначення собівартості сільськогосподарської продукції
- •Пряме віднесення витрат на відповідні види продукції.
- •Калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг)
- •Продукції (робіт, послуг) допоміжних виробництв.
- •Калькулювання собівартості продукції рослинництва.
- •Вирощене насіння цукрових буряків та кормових буряків
- •Калькулювання собівартості продукції тваринництва
- •Значення, резерви і шляхи зниження собівартості сільськогосподарської продукції
- •Тема 9. Результативність діяльності підприємств
- •Суть ефективності як економічної категорії
- •Фінансові ресурси підприємства
- •Формування доходу підприємства
- •Дохід підприємства
- •Не включаються до складу валового доходу:
- •Прибуток підприємства
- •Рентабельність виробництва і методика визначення її показників
- •Ступінь рентабельності сільськогосподарського виробництва. Показники і методика визначення рівня
- •Оцінювання фінансово-економічного стану підприємства
- •Загальний рівень рентабельності підприємства:
- •Оборотність товарно-матеріальних запасів:
- •Економічні дослідження беззбитковості виробництва і прибутковості галузі за допомогою показника норми беззбитковості
- •Чинники зростання ефективності виробництва (діяльності підприємства)
- •Тема 10. Антикризова діяльність підприємства.
- •Загальне поняття про кризу, причини виникнення. Види економічних криз. Аналіз причин та симптомів фінансової кризи
- •Економічна криза
- •Причини виникнення кризи
- •Види економічних криз
- •Найбільш вдалими є такі трактування кризи на підприємстві:
- •Причини та симптоми фінансової кризи.
- •Циклічний розвиток економіки та економічні кризи.
- •Депресія.
- •Пожвавлення.
- •Антикризовий фінансовий менеджмент – вимога «нової економіки»
- •Антикризовий маркетинг - гарантія успіху
- •Санація (фінансове оздоровлення) суб'єктів господарювання
- •Обгрунтування сценаріїв подолання найбільш імовірних ризиків у процесі проведення фінансового оздоровлення підприємства.
- •Характеристика економічної безпеки підприємства
- •Аналітична оцінка рівня економічної безпеки підприємства
- •Основні напрями організації економічної безпеки за окремими функціональними складовими
- •Банкрутство підприємств як економічне явище
- •Методичні основи визначення ймовірності банкрутства суб'єктів господарювання
- •Ліквідація збанкрутілих підприємств (організацій)
- •Практика здійснення та ефективність реструктуризації підприємств
- •Господарювання.
- •Ліквідуються
- •Тема 11. Економіка основних галузей сільського господарства.
- •Економічна суть, різновиди та особливості продуктових підкомплексів
- •Організаційно-виробнича характеристика головних продуктових підкомплексів
- •Частина 1. Галузі рослинництва
- •Економіка зернопродуктового підкломплексу апк
- •Виробничо-технологічна суть цього продуктового підкомплексу зводиться до такого:
- •Механізм його створення та функціонування такий:
- •Народногосподарське значення виробництва зерна
- •Розвиток і розміщення виробництва зерна
- •Економічна ефективність виробництва зерна
- •Роками, тис т.
- •Шляхи підвищення економічної ефективності виробництва зерна
- •Ринок зерна
- •Динаміка цін і прибутковості товарної продукції сільськогосподарських підприємств України
- •Економіка бурякоцукрового виробництва
- •Особливості бурякоцукрового підкомплексу
- •Народногосподарське значення цукрових буряків
- •Економічна ефективність виробництва цукрових буряків та напрями її підвищення
- •Економіка олійного підкломплексу апк
- •Народногосподарське значення соняшника
- •Ефективність, розвиток та розміщення виробництва олійних культур
- •Шляхи підвищення ефективності виробництва олійних культур.
- •Ринок насіння соняшнику
- •Формування ринку українського біопалива: передумови, перспективи, стратегія
- •Економіка картоплепродуктового виробництва та овочепродуктового підкомплексу апк
- •Народногосподарське значення, розвиток та розміщення виробництва картоплі і овочів
- •Економічна ефективність виробництва картоплі та напрями її підвищення
- •Економічна ефективність виробництва овочів та напрями її підвищення
- •України, 2008 рік
- •Шляхи підвищення економічної ефективності виробництва картоплі та овочів.
- •Економіка виробництва плодів, ягід і винограду.
- •Народногосподарське значення, розвиток та розміщення садівництва
- •Економічна ефективність виробництва плодів і ягід та напрями її підвищення
- •Народногосподарське значення, розвиток та розміщення виноградарства
- •Економічна ефективність виробництва винограду та напрями її підвищення
- •Ринок плодово-овочевої продукції
- •Економіка виробництва і використання кормів.
- •Кормова база та її значення для розвитку тваринництва
- •Економічна оцінка кормових культур та виробництва кормів
- •Ефективність використання альтернативних видів кормів у годівлі тварин
- •Напрями збільшення виробництва кормів та підвищення його ефективності
- •Частина 2. Галузі тваринництва.
- •11.9. Економіка молокопродуктового підкомплексу апк
- •Народногосподарське значення, розвиток та розміщення скотарства
- •Економічна ефективність скотарства та напрями її підвищення
- •11.10. Економіка м’ясного підкомплексу апк
- •Визначальними факторами, які справляють прямий вплив на обсяги виробництва та якість м 'ясопродукцїі, слід вважати:
- •Щоб вивести комплекс із кризового стану, необхідно забезпечити:
- •Народногосподарське значення, розвиток та розміщення свинарства
- •Економічна ефективність свинарства та напрями її підвищення
- •11.11. Економіка вівчарства
- •Народногосподарське значення, розвиток та розміщення вівчарства
- •Економічна ефективність вівчарства та напрями її підвищення
- •Література
- •Вступ 6
- •Тема 1. Підприємство в сучасній системі господарювання. 12
- •Тема 2. Трудові ресурси 31
- •Тема 3. Капітал, виробничі фонди та нематеріальні ресурси 66
- •Тема 4. Інноваційно-інвестиційна діяльність підприємства. 148
- •Тема 5. Система планування на підприємстві 209
- •Тема 6. Організація виробництва та його обслуговування 229
- •Тема 7. Продукція: сутність, різновиди і конкурентоспроможність 262
- •Тема 8. Витрати підприємства 334
- •Тема 9. Результативність діяльності підприємств 364
- •Тема 10. Антикризова діяльність підприємства 404
- •Тема 11. Економіка основних галузей сільського господарства. 460
- •Частина 1. Галузі рослинництва 467
- •Частина 2. Галузі тваринництва. 556
- •Література 581
Калькулювання собівартості продукції тваринництва
Витрати на утримання худоби і птиці становлять собівартість продукції тваринництва, причому:
а) вартість тварин, що загинули внаслідок стихійного лиха, відноситься на надзвичайні витрати;
б) вартість тварин, що загинули з інших причин (без сум, віднесених на матеріально відповідальних осіб), відображається за окремою статтею в складі витрат на утримання відповідних видів і груп тварин.
Вартість гною, одержаного від групи тварин, визначається виходячи з нормативно-розрахункових витрат, витрат на його прибирання та до ставки до місця зберігання вартості підстилки. Собівартість тонни гною визначається діленням загальної суми витрат на його фізичну масу. Кількість рідкого гною переводиться в звичайний гній виходячи з вмісту сухих речовин.
Інша побічна продукція, така як: вовна-линька, пух, перо, міражні яйця, м'ясо півників яєчних курей, забитих в добовому віці, м'ясо забитих звірів, шкури загиблих тварин, оцінюється за цінами можливої реалізації чи іншого використання. Її вартість відноситься на зменшення витрат на утримання відповідних видів і груп худоби (птиці).
Продукцією вирощування та відгодівлі худоби і птиці (великої рогатої худоби, свиней, овець, кролів, птиці) є приріст живої маси, одержаний в звітному періоді, та жива маса.
Витрати на утримання молодняка тварин, який не зважується (молодняк робочих коней, звірів тощо), відносяться на збільшення вартості цих тварин виходячи з кількості кормо-днів та собівартості кормо-дня.
Приріст живої маси молодняка тварин і тварин на відгодівлі та птиці певного виду та групи визначається як різниця між масою поголів'я, яке було на кінець року та яке вибуло протягом року (включаючи загиблих), і масою тварин і птиці, які надійшли в групу протягом року, включаючи приплід, та які були на початок року.
Собівартість центнера приросту живої маси визначається діленням загальної суми витрат на утримання відповідної групи худоби чи птиці (без вартості побічної продукції) на кількість центнерів приросту живої маси.
Собівартість живої маси молодняка тварин і тварин на відгодівлі та птиці всіх вікових груп визначається виходячи з витрат на їх вирощування і відгодівлю в поточному році (без вартості побічної продукції), вартості худоби і птиці, що були в групі на початок року та надійшли з основного стада чи з інших груп, ферм і підприємств, та вартості приплоду (без вартості загиблих тварин).
Кількість живої маси становитиме масу тварин, що реалізовані, забиті, переведені в інші групи та залишені на кінець року.
Собівартість центнера живої маси худоби і птиці визначається діленням їх вартості на кількість центнерів живої маси (без маси тварин, що загинули).
На підставі розрахованої собівартості центнера живої маси обчислюється фактична собівартість худоби, яка реалізована, переведена в основне стадо, забита на м'ясо, а також та, що залишилася в підприємстві на кінець року. Вартість худоби, що загинула з різних причин, в кінці року не уточнюється.
Сільськогосподарські підприємства мають право визначати собівартість живої маси тварин в розрізі партії (реалізованих, переведених в старшу вікову групу, забитих тощо) на підставі даних про вартість тварин, одержаних від приплоду, переведених з молодших груп, придбаних тощо, та вартість приросту маси тварин цієї партії.
У молочному скотарстві розраховується собівартість центнера молока і однієї голови приплоду. Собівартість однієї голови приплоду розраховується за вартістю 60 кормо-днів утримання корови.
Собівартість одного кормо-дня розраховується діленням всієї суми витрат на утримання основного стада корів на кількість кормо-днів.
Для визначення собівартості центнера молока необхідно загальну суму витрат на утримання корів (без вартості приплоду та побічної продукції) розділити на кількість центнерів одержаного молока.
У підприємствах, які спеціалізуються на вирощуванні призначених для реалізації корів-первісток, витрати на їх утримання до розтелення (без вартості побічної продукції) відносяться на приріст живої маси корів-первісток і живу масу одержаного приплоду, а витрати на їх утримання з часу розтелення до реалізації становитимуть собівартість одержаного від них молока.
Собівартість приросту маси та живої маси молодняка великої рогатої худоби і тварин, вибракуваних з основного стада, в молочному скотарстві розраховується відповідно.
У м'ясному скотарстві собівартість приросту живої маси телят до 8- місячного віку (включаючи масу одержаного приплоду) складається із витрат на утримання корів і нетелів (останні за 2 місяці до розтелення переводяться в основне стадо) і телят до 8-місячного віку (без вартості побічної продукції та молока, яке оцінюється за реалізаційними цінами).
Собівартість центнера живої маси визначається діленням суми витрат, віднесених на приплід і приріст живої маси телят до 8-місячного віку, і балансової вартості телят, що були в цій групі на початок року та надійшли в групу протягом року, на загальну живу масу телят до 8 місяців, відлучених від маток (без маси тварин, що загинули), та тих, що залишилися під матками на кінець року. Розрахована собівартість центнера використовується для оцінки телят, що залишилися під матками на кінець року та переведені в старші групи.
Собівартість приросту маси та живої маси молодняка старше 8 місяців та худоби на відгодівлі визначається відповідно.
Витрати на утримання основного стада свиней (свиноматок з поросятами до їх відлучення та кнурів) становитимуть собівартість приросту живої маси і ділового приплоду.
Собівартість приросту живої маси і однієї голови приплоду на момент його відлучення від свиноматок визначається діленням загальної суми витрат на утримання основного стада (без вартості побічної продукції) на кількість центнерів приросту живої маси при відлученні (включаючи живу масу одержаного приплоду).
Собівартість центнера живої маси поросят на момент їх відлучення від свиноматок визначається діленням вартості поросят під матками на початок
року і витрат на основне стадо за поточний рік на живу масу (без загиблих) поросят, які відлучені та які залишилися під матками на кінець року.
Собівартість центнера приросту маси та живої маси свиней інших груп (на дорощуванні та відгодівлі) визначається відповідно.
У неспеціалізованих підприємствах собівартість валового приросту живої маси свиней (включаючи живу масу приплоду) визначається в цілому по галузі діленням витрат на утримання всіх груп свиней на кількість приросту. Собівартість центнера живої маси свиней визначається відповідно до пункту 9.5 цих Рекомендацій.
Витрати на утримання дорослого поголів'я і молодняка овець розподіляються між видами основної продукції (вовною, приростом живої маси, приплодом). Молоко, а також шкури загиблих тварин вважаються побічною продукцією і оцінюються за реалізаційними цінами, а гній – за нормативно-розрахунковою вартістю.
На собівартість приплоду ягнят відноситься в романівському вівчарстві
12 відсотків, каракульському – 15, а в усіх інших напрямах – 10 відсотків загальної суми на утримання овець основного стада. В підприємствах, де вівці всіх груп утримуються разом, на приплід відноситься частина (у зазначеному розмірі) загальної суми витрат.
Витрати на утримання овець без вартості побічної продукції та приплоду розподіляються між вовною та приростом живої маси пропорційно до вартості цієї продукції за цінами реалізації вовни та живої маси овець у звітному періоді. Витрати на утримання стригального пункту, стрижку овець, класування,
пакування, маркування вовни відносяться прямо на собівартість вовни.
Вартість ягнят на момент відлучення від маток складається з собівартості приплоду та витрат на приріст їх живої маси до відлучення.
Собівартість центнера живої маси інших груп молодняка і овець на відгодівлі визначається відповідно.
Собівартість продукції птахівництва визначається діленням витрат на утримання чи вирощування відповідної групи птиці (без вартості посліду та іншої продукції) на кількість відповідної продукції. По основному стаду птиці калькулюється собівартість 1 тис. яєць, а по молодняку птиці – 1 центнер приросту живої маси та 1 центнер живої маси відповідно (кількість приросту живої маси визначається розрахунково).
Яйця батьківського стада птиці, не придатні для інкубації, оцінюються за собівартістю яєць промислового стада, а за його відсутності – за реалізаційними цінами. За цими ж цінами оприбутковуються яйця, одержані від молодняка птиці.
При інкубації може бути незавершене виробництво. Для його оцінки планову собівартість однієї голови добового молодняка птиці слід поділити на тривалість інкубації в днях і одержаний результат помножити на кількість яєць, що залишилися в інкубаторах на кінець року, та фактичний період їх інкубації в днях.
Для визначення суми витрат, віднесених на одержану продукцію інкубації, необхідно до вартості незавершеного виробництва на початок року
додати витрати за рік і відняти вартість незавершеного виробництва на кінець року. Розділивши цю суму (без вартості яєць, вилучених при першому і другому міражі, шкаралупи, тушок півників, забитих в добовому віці, за цінами можливого використання) на кількість голів, визначають собівартість голови ділового добового молодняка птиці.
Витрати на утримання основного стада племінних коней (без вартості гною за встановленою оцінкою, іншої продукції за реалізаційними цінами та вартості виконаних робіт, оцінених за нормативною або плановою собівартістю робочого дня робочих коней) становитимуть собівартість приплоду на момент відлучення.
Витрати на утримання стригального пункту, стрижку овець, класування, пакування, маркування вовни відносяться прямо на собівартість вовни.
Вартість ягнят на момент відлучення від маток складається з собівартості приплоду та витрат на приріст їх живої маси до відлучення.
Собівартість центнера живої маси інших груп молодняка і овець на відгодівлі визначається відповідно.
Собівартість продукції птахівництва визначається діленням витрат на утримання чи вирощування відповідної групи птиці (без вартості посліду та іншої продукції) на кількість відповідної продукції. По основному стаду птиці калькулюється собівартість 1 тис. яєць, а по молодняку птиці – 1 центнер приросту живої маси та 1 центнер живої маси відповідно (кількість приросту живої маси визначається розрахункове).
Яйця батьківського стада птиці, не придатні для інкубації, оцінюються за собівартістю яєць промислового стада, а за його відсутності – за реалізаційними цінами. За цими ж цінами оприбутковуються яйця, одержані від молодняка птиці.
При інкубації може бути незавершене виробництво. Для його оцінки планову собівартість однієї голови добового молодняка птиці слід поділити на тривалість інкубації в днях і одержаний результат помножити на кількість яєць, що залишилися в інкубаторах на кінець року, та фактичний період їх інкубації в днях.
Для визначення суми витрат, віднесених на одержану продукцію інкубації, необхідно до вартості незавершеного виробництва на початок року додати витрати за рік і відняти вартість незавершеного виробництва на кінець року. Розділивши цю суму (без вартості яєць, вилучених при першому і другому міражі, шкаралупи, тушок півників, забитих в добовому віці, за цінами можливого використання) на кількість голів, визначають собівартість голови ділового добового молодняка птиці.
Витрати на утримання основного стада племінних коней (без вартості гною за встановленою оцінкою, іншої продукції за реалізаційними цінами та вартості виконаних робіт, оцінених за нормативною або плановою собівартістю робочого дня робочих коней) становитимуть собівартість приплоду на момент відлучення.
Річні витрати на вирощування молодняка коней (без вартості побічної продукції) приєднуються до балансової вартості молодняка, який був у групі на початок року та який надійшов в поточному році, включаючи приплід.
Собівартість молодняка коней, переведеного в основне стадо, реалізованого і залишеного на кінець року для подальшого вирощування, визначається додаванням до його вартості на початок року, в момент придбання чи відлучення від маток, витрат на утримання лошат у звітному році, розрахованих за кількістю кормо-днів і середньою їх собівартістю.
Собівартість однієї голови приплоду кролів визначається в розмірі 50 відсотків планової собівартості однієї голови молодняка на момент його відлучення. При відлученні приплід дооцінюється на 50 відсотків планової собівартості.
Собівартість однієї голови ділового приплоду визначається діленням загальної суми витрат на утримання дорослих кролів основного стада та молодняка до відлучення (без вартості побічної продукції – гною, шкурок забитих звірів) на кількість голів ділового (відлученого) приплоду.
Якщо в підприємстві на кінець року залишається певна кількість не відлученого молодняка, його вартість (на рівні 50 відсотків планової собівартості голови при відлученні) виключається із загальної суми витрат.
Собівартість приросту маси та живої маси молодняка після відлучення визначається відповідно .
У звірівництві собівартість однієї голови приплоду визначається в розмірі 50 відсотків планової собівартості однієї голови молодняка на час відлучення. При відлученні приплід дооцінюється ще на 50 відсотків. Собівартість однієї голови молодняка на час відлучення визначається діленням витрат на утримання дорослих звірів з приплодом до відлучення (без вартості шкурок загиблих тварин та м'яса забитих звірів за реалізаційними цінами) на кількість відлученого молодняка. Загальна сума витрат без вартості молодняка, що залишився під матками на кінець року, становитиме собівартість ділового приплоду.
Молодняк звірів після відлучення дооцінюється виходячи із середніх витрат на утримання однієї голови протягом дня та відповідної кількості кормо- днів.
Вартість молодняка звірів приплоду минулих років (забитого на шкурки, переведеного в основне стадо, реалізованого та залишеного на кінець року) визначається на основі вартості молодняка на початок року і витрат на його утримання, які розраховуються виходячи із витрат на утримання голови протягом дня та кількості кормо-днів.
Собівартість товарної риби, що вирощується в ставках та інших водоймах, складається із витрат на зариблення водоймищ (включаючи вартість мальків), витрат на вирощування та вилов риби. В спеціалізованих підприємствах з повносистемним рибним господарством (включаючи риборозведення) визначається собівартість 1 тис. мальків шляхом ділення суми витрат на утримання плідників, що знаходяться протягом року в маточниках і нерестових ставках, на кількість мальків, пересаджених з нерестових ставків.
Собівартість одного центнера цьоголіток визначається діленням загальної вартості мальків та витрат на вирощування риборозсадницького матеріалу (цьоголіток) на кількість центнерів обчисленої продукції. При цьому середня маса цьоголітки приймається за 30 грамів.
Вартість цьоголіток, що залишилися в ставках-зимівниках, розглядається як витрати на незавершене виробництво, що переходить на майбутній рік. До витрат на утримання вигульних ставків включається вартість випущених цьоголіток і витрати на їх вирощування до вилову і реалізації. Собівартість центнера товарної риби визначається діленням всіх витрат на її вирощування на кількість одержаної товарної риби.
У риболовецьких підприємствах визначається собівартість одного центнера валової риби, що складається із витрат на виловлення, транспортування та підготовки її до зберігання (охолодження, підмороження та підсолення риби) та на утримання суден і флоту, а також засобів виловлення.
Витрати суден і флоту, які виконують функції транспортних або пошукових, враховуються в загальних транспортних витратах.
Крім того, розраховується собівартість тонни готової рибопродукції, яка включає в себе вартість сирцю або мороженого напівфабрикату та витрати на обробку, починаючи з операцій приймання риби до випуску готової продукції.
Собівартість окремих видів продукції бджільництва визначається шляхом розподілу витрат, включаючи вартість незавершеного виробництва на початок року, між видами продукції пропорційно її вартості за реалізаційними цінами. Собівартість приросту кількості сот розраховується за собівартістю топленого кондиційного воску.
Нові бджолині сім'ї оцінюються за цінами продажу. Собівартість кілограма бджіл прирівнюється до собівартості 10 кілограмів меду. У бджільництві калькулюється валовий вихід меду, до складу якого входить товарний мед і мед, залишений у вуликах, що розглядається як вартість незавершеного виробництва на кінець календарного року.
Певна частина витрат на утримання бджіл повинна бути віднесена на роботи із запилення сільськогосподарських культур. Тому одним з перших етапів калькулювання собівартості продукції бджільництва медово- запилювального напряму є розмежування витрат, що відносяться на вироблену продукцію і на запилювальні культури згідно затверджених нормативів.
У разі використання на опилення більшої кількості бджолиних сімей, ніж передбачено нормами, витрати бджільництва, віднесені на запилювальні культури, не збільшуються.
Собівартість грени складається з вартості племінних коконів і витрат на приготування грени (без вартості гренажних коконів з метеликами, що не вийшли, оцінених за цінами реалізації).
До собівартості сирих коконів включається вартість грени за собівартістю її приготування або за ціною придбання, витрати на інкубацію грени, вигодовування черв'яків і одержання коконів. Собівартість центнера сирих коконів визначається діленням витрат (без вартості побічної продукції) на масу вирощених сирих коконів.
