6. Суть і системи тактичного і оперативного планування діяльності виробничих підрозділів і підприємств

Складання середньо- та довгострокових планів належить до тактичного планування діяльності будь-якого підприємства. Тактичне планування істотно відрізняється від розробки й практичного здійснення стратегічних планів.

Існують три аспекти цієї відмінності:

Перший - часовий: що віддаленіші наслідки має план, що важче від нього відмовитись, то більш стратегічним він є. Це означає, що стратегічне планування зв'язане з рішеннями, наслідки яких даватимуться взнаки протягом тривалого періоду і які буде складно виправити. Тактичні плани лише конкретизують та доповнюють стратегічні.

Другий - за охопленням сфер впливу: стратегічне планування справляє ширший і глибший вплив на діяльність підприємства, а тактичне має вузьке спрямування.

Третій - сутнісно-змістовий: якщо стратегічні плани окреслюють місію та підпорядковані цій місії цілі діяльності підприємства, а також принципово

важливі загальні засоби досягнення таких, то тактичні мають чітко визначити всю сукупність конкретних практичних засобів, необхідних для здійснення намічених цілей.

Середньо- і короткострокові плани взаємозв'язані, вони складаються за єдиною методологією та мають однакову структуру.

Етапи розробки тактичних планів такі:

• аналіз результатів підприємницької діяльності;

• розробка заходів щодо підвищення підприємницького успіху;

• вивчення ринку і формування портфеля замовника, укладання угод;

• обґрунтування окремих розділів плану;

• розгляд проекту плану радою трудового колективу;

• доведення техніко-економічних показників до внутрішньофірмових підрозділів.

Основні розділи стратегічних планів:

1.Маркетингова діяльність плани маркетингу для основних виробів і загальний план для всієї продукції підприємства

2. Виробнича діяльність випуск продукції в натурі і за вартістю, обгрунтування виробничої програми підприємства

3. Науково-дослідні, конструкторсько-технологічні та експериментальні роботи нові технології та вироби

4. Праця, кадри, соціальний розвиток колективу персонал, фонд заробітної плати, продуктивність, умови праці та побуту

5. Капітальні вкладення та капітальне будівництво інвестиції, будівельно-монтажні роботи, уведення в дію основних фондів

6. Матеріально-технічне забезпечення потреба в матеріальних ресурсах і джерела її задоволення

7. Організація виробництва, праці та управління удосконалення форм і методів, структурна перебудова

8. Природоохоронна діяльність заходи стосовно охорони й раціонального використання природних ресурсів

9. Зовнішньоекономічна діяльність показники цієї діяльності, результати

10. Витрати, прибуток, рентабельність собівартість виробів і всього обсягу продукції, прибуток і рентабельність

11. Фінансова діяльність баланс доходів і витрат, взаємовідносини з бюджетом, кредитні відносини

Планові завдання в тактичних планах встановлюються за допомогою показників, які можна класифікувати за такими ознаками.

За економічним змістом показники поділяють на натуральні та вартісні. Натуральні показники необхідні для матеріально-речового виразу та обґрунтування плану: кількість продукції, що виробляється, необхідні ма- теріали, устаткування та ін.

Вартісні показники використовуються для характеристики загальних обсягів виробництва, типів його розвитку, розмірів витрат, доходів тощо.

За економічним призначенням показники поділяють на кількісні та якісні. Кількісні характеризують абсолютні обсяги виробництва та ресурсів, що

споживаються: обсяг продукції, матеріалів, виробничі фонди, кількість працівників тощо.

Якісні показують ефективність використання виробничих ресурсів і всього процесу виробництва: продуктивність праці, матеріаломісткість продукції, фондовіддача, собівартість продукції тощо.

Розрізняють також абсолютні і відносні показники. Перші характеризують те чи інше явище абсолютно без порівняння з іншими показниками. Зробити таке порівняння дають змогу відносні показники. Наприклад, кількість працівників як абсолютний показник дає інформацію про ступінь використання фактора живої праці, але якщо цей показник співвіднести з обсягом виробництва чи порівняти обсяг виробництва з кількістю працівників, то матимемо відносний показник трудомісткості одиниці продукції (продуктивності праці одного працівника).

Оперативне планування є, з одного боку, завершальною ланкою в системі планування діяльності підприємства, а з іншого - засобом виконання довго-, середньо- та короткострокових планів, основним важелем поточного управління виробництвом.

Оперативне планування - це здійснення розрахунків по виробництву продукції на місяць, добу, зміну; розробка графіків, доведення завдань до внутрішніх структурних підрозділів. На великих підприємствах даним видом планів займається виробничо-диспетчерський відділ. Оперативне планування ставить своїм завданням насамперед забезпечення рівномірної роботи підприємства, що важливо для своєчасного виконання договірних зобов'язань.

Залежно від місця застосування розрізняють міжцехове і внутрішньоцехове оперативне планування; від змісту робіт - календарне планування (складання графіків роботи) і диспетчерування виробництва (контроль за виконанням завдань).

Міжцехове оперативне планування забезпечує координацію діяльності у виробництві між цехами підприємства (основними і допоміжними), внутрішньоцехове - розробку календарних планів виробництва для дільниць, доведення завдань до робочих місць.

Слід відзначити, що зміст оперативного планування залежить від типу виробництва і проявляється через певні системи. Кожна система включає такі елементи:

• планово-облікову одиницю (деталь, партія" деталей, комплект деталей, замовлення);

• календарно-планові нормативи;

• порядок встановлення завдань.

У масовому типі існують прдетальні системи (планування за тактом чи ритмом випуску виробів, за стандартними строками). Основною планово- обліковою одиницею є деталь. Календарно-плановими нормативами є: ритм, темп, тривалість виробничого циклу, кількість ро-._. бочих місць.

У серійному виробництві використовуються комплектні системи планування за комплектувальними номерами груповими комплектами.

Планово-обліковою одиницею є партія деталей, комплекти деталей.

В одиничному типі виробництва основним видом системи є позамовна.

Планово-обліковою одиницею виступає замовлення. В календарно-планові нормативи входять трудомісткість робіт, тривалість виробничого циклу, нормативне випередження.

Розробку та реалізацію оперативного плану здійснює диспетчерська служба (виробничо-диспетчерський відділ) підприємства. На неї (нього) покладено завдання: забезпечувати виконання графіків виробництва в усіх підрозділах; контролювати ритмічне й достатнє завантаження всіх робочих місць; запобігати простоям, принаймні своєчасно їх виявляти та швидко усувати, використовуючи технологічні та страхові запаси в разі виникнення перебоїв у виробництві.