Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Economica_pidpruemstva_201рижмань1.docx
Скачиваний:
14
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
4 Мб
Скачать
☆
      1. Земельний фонд України і його структура

Усі землі України становлять її земельний фонд - 60,4 млн га. Згідно з Земельним кодексом України 2001 року до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об'єктами, які за основним цільовим Призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим. Землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії:

  • сільськогосподарського призначення;

  • житлової та громадської забудови;

  • природо-заповідного та іншого природоохоронного призначення;

  • оздоровчого, землі рекреаційного, історико-культурного призначення;

  • лісового фонду;

  • водного фонду;

  • промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Земельні ділянки кожної категорії земель, які не передані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі.

За характером використання земельного фонду у виробничому процесі розрізняють дві групи земель. До першої відносять землі сільськогосподарського призначення. Згідно зі статтею 22 Земельного кодексу України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщен- ня відповідної виробничої інфраструктури або призначені для цих цілей.

До земель сільськогосподарського призначення належать:

  • сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги);

  • несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до лісового фонду, землі під господарськими будівлями і дворами, землі тимчасової консервації тощо).

Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються в користування:

  • громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва;

  • сільськогосподарським підприємствам - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва;

  • сільськогосподарським науково-дослідним установам та навчальним закладам, сільським професійно-технічним училищам та загальноосвітнім школам - для дослідних і навчальних цілей, пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства;

  • несільськогосподарським підприємствам, установам та організаціям, релігійним організаціям і об'єднанням громадян - для ведення підсобного

сільського господарства.

Землі сільськогосподарського призначення не можуть передаватися у власність іноземним громадянам, особам без громадянства та іноземним державам.

Таблиця 3.1 Землі сільськогосподарського призначення на початок 2009 р.

Показники

Млн га

%

Всього земель сільськогосподарського призначення

41,8

69,3

в т.ч. орних земель

32,5

53,9

Пасовищ

5,5

9,2

Природних сіножатей

2,4

4,0

багаторічних насаджень

0,9

1,5

інших земель

1,2

2,0

Україна належить до європейських держав з найвищою розораністю земель, яка досягла 57,1% всього земельного фонду, в тому числі 79,8 - сільськогосподарських угідь, що є значним недоліком.

За землезабезпеченістю населення серед розвинених країн світу Україна посідає третє місце. Так, у Канаді на одного жителя припадає 1,46 га ріллі, у Росії - 0,86; в Україні - 0,67, у США - 0,61; у Болгарії - 0,56; у Польщі

- 0,36; у Франції - 0,31; у Німеччині - 0,14; у Китаї - 0,11; у Великій Британії - 0,09 га.

В Україні склалися три великі фізико-географічні зони: Полісся, Лісостеп і Степ - із своєрідним комплексом природних ресурсів та рівнем використання землі. Так, на Поліссі, яке займає майже 25% території України, сільськогосподарські угіддя становлять трохи більше половини земельної площі. Решта її зайнята під лісами, водоймами, болотами та різними непридатними землями, забудовами міст і сіл та шляхами сполучення. Велика питома вага у структурі сільськогосподарських угідь, пасовищ і сіножатей сприяє розвитку у цій зоні інтенсивного скотарства, а в Карпатах - і вівчарства. Слід зазначити, що на Поліссі і в гірських та передгірських районах Карпат і Криму можливе деяке збільшення площі сільськогосподарських угідь за рахунок господарського освоєння перезволожених ділянок, пісків та інших малопродуктивних земель. Зона Лісостепу характеризується дуже високим рівнем освоєння земель для сільськогосподарського виробництва - 73,1% загальної площі. Тут майже всі землі уже освоєні і розширювати площі сільськогосподарських угідь за рахунок інших малопродуктивних земель немає можливості.

У Степу землі в сільськогосподарському виробництві ви- користовуються найбільш інтенсивно - 77,3 % площі. Можливості для залучення нових земель для сільськогосподарського виробництва вичерпані.

Одним з основних показників використання орних земель є структура посівних площ. Під нею слід розуміти процентне співвідношення окремих культур або їх груп у загальній посівній площі. Залежно від природно- економічних умов, потреб народного господарства в різних видах продукції

та економічної ефективності її виробництва у кожній зоні склалась і відповідна структура посівних площ.

Таблиця 3.2

Посівна площа в Україні в 2008 році

Показники

тис. га

%

Вся посівна площа

27 539

100

із них зернові культури

15 448

56,1

цукрові буряки

897

3,3

соняшник

2834

10,3

картопля

1590

5,8

овочі

479

0,4

кормові культури

5858

21,3

чисті пари

2692

9,8

Склад і співвідношення земельних угідь не постійні. З розвитком техніки, меліорації в обробіток і використання включають такі землі, які раніше не використовувались. Отже, одні угіддя переходять в інші (пасовища в орні, болота в сіножаті, проводяться насадження садів, лісів, на місці ярів створюють ставки). Перехід одних видів земельних угідь в інші називається їх трансформацією.

За восьмирічний період з 2000 по 2008 рік у використанні орних земель відбулися певні зміни кількісного характеру. Так, загальна площа ріллі зменшилася з 33 562 тис. до 32 544 тис. га, або більш як на 1 млн га, що пев- ною мірою пояснюється трансформацією цього виду угідь у сіножаті та пасовища, площа яких розширилася до 542 тис. га.

На початок 2008 р. 51% територій України знаходився в приватній власності, а якщо відняти дзеркало вод, то пропорція буде 53 : 47. Закон передбачає розділення загальнодержавної земельної власності на державну і комунальну, але цей розділ ще не проведений. Динаміку процесу приватизації земельного фонду України за даними Державного комітету України із земельних ресурсів демонструє табл.3.3.

Таблиця 3.3.

Земельний фонд України за формами власності

Рік

Форма земельної власності

державна

приватна

колективна

тис. га

%

тис. га

%

тис. га

%

1991

60355

100,0

-

-

-

-

1992

60355

100,0

-

-

-

-

1993

60199

99,7

14

0,02

142

0,2

1994

57823

95,8

911

1,5

1622

2,7

1995

55149

91,4

1489

2,4

3718

6,2

1996

36311

60,2

1925

3,2

22119

36,6

1997

33142

54,9

2447

4,1

24737

41,0

1998

30701

50,9

3090

5,1

26563

44,0

1999

30097

49,9

3394

5,6

26864

44,5

Рік

Форма земельної власності

державна

приватна

колективна

тис. га

%

тис. га

%

тис. га

%

2000

29266

48,5

4327

7,2

26762

44,3

2001

30167

50,0

29109

48,2

1079

1,8

2002

30027

49,7

29807

49,4

521

0,9

2003

29872

49,5

30178

50,0

305

0,5

2004

29797

49,4

30326

50,2

232

0,4

2005

29671

49,2

30543

50,6

141

0,2

2006

29596

49,0

30642

50,8

117

0,2

2007

29550

49,0

30704

50,9

101

0,1

2008

29477

48,9

30794

51,0

84,0

0,1

Сьогодні фонд приватизованих земель в Україні майже повністю складається з сільськогосподарських угідь. У приватній власності знаходиться 83% ріллі і садів, і не набагато більше третини природних кормових угідь. Несільськогосподарських земель процес приватизації торкнувся незначною мірою. У цій частині земельного фонду в приватну власність перейшло лише 400 тис. га, або 2,5%, хоча закон дозволяє продаж цієї категорії земель, а в державному бюджеті навіть розписані доходи від такого продажу. Ймовірно, що приватизація несільськогосподарських земель прискориться після розділення державної і комунальної земельної власності, але поки майже 99% приватної земельної власності - сільськогосподарські угіддя.

Ця частина національного багатства була передана новим власникам безоплатно, тобто неринковим шляхом, але наявність обширної приватної земельної: власності з правом її продажу (тимчасово відкладеним мораторієм) слід розглядати як створення первинного ринку землі. При формуванні і розвитку вторинного земельного ринку збільшуватиметься число землевласників, які купили землю, тобто землеволодіння стане частиною інвестиційного процесу. Світовий досвід свідчить, що саме інвестиційне землеволодіння забезпечує найбільш ефективне використання і найбільшу капіталізацію земельних ресурсів. Як з цих позицій повинні розвиватися земельні відносини в Україні і що розуміється під повноцінним ринком земель, формування якого передбачається урядовими програмами?

Трактування найважливішого соціально-економІчного інституту, що позначається поняттям «ринок землі», багато в чому залежить від змісту самого терміна. Гід цим словосполученням можна розуміти правову можливість придбання земельних ділянок у власність шляхом покупки, широкий розвиток земельної іпотеки, або, звузивши дефініцію, позначити нею тільки професійну торгівлю землею (ріелтерство). Є також й інші елементи земельних відносин, які було б логічно вважати ринковими, наприклад, зміна суб'єктів земельної власності за допомогою спадкоємства, дарування, міни. Суб'єктами земельного ринку здатні виступати не тільки приватні землевласники: державна і комунальна влади можуть не тільки

продавати, але і купувати землю, наприклад, процедурою викупу.

Тому термін «земельний ринок» слід розуміти як сукупність земельних відносин. що дозволяють реалізувати титул землевласника для отримання ринкової вигоди. Зокрема, землі сільськогосподарського призначення можуть забезпечити їх власникові ринковий ефект при використанні: 1) для товарного виробництва; 2) для здачі в оренду; 3) для продажу або застави. Ці три види отримання ринкового результату слід розглядати як три форми ринку землі.

Сьогодні в Україні 14 млн га, тобто третина всього сільськогосподарського земельного фонду, використовується їх власниками для своєї аграрної підприємницької діяльності. Отримана для реалізації продукція і безкоштовність землекористування - форма ринкової реалізації права земельної власності в даному випадку. У розвинених країнах цей вид земельного ринку займає більшу питому вагу: у країнах Європейського Союзу фермерське землекористування на 2/3 власне і на 1/3 - орендне.

В Україні зараз основна форма ринку землі - оренда. В оренді знаходиться же 21 млн га, тобто половина аграрного земельного фонду. Орендарями є великі сільськогосподарські підприємства - 16 млн га, фермерські господарства - З млн га, господарства населення та інші орендарі

- 2 млн га.

Основні орендодавці - власники земельних паїв. По цьому виду земельної оренди є докладна статистика. На початок 2008 р. власники земельних паїв ригали 4,5 млн орендних договорів, з них 50% - з господарствами, де вони отримали ці паї, 13 % - з фермерськими господарствами, 37% - з іншими суб’єктами орендних відносин. Структура орендних договорів за термінами оренди була такою: до 5 років - 73%, 6-10 років - 20%, понад 10 років - 7%.

У 2007 р. річна орендна плата за гектар сільськогосподарських угідь дорівнювала 140 грн, з яких тільки 19% - грошові виплати. І рівень орендних плат, і їх мала монетизація свідчать про дуже низький розвиток ринкових відносин в цьому домінуючому сегменті земельного ринку, про відсутність серйозної конкуренції серед орендарів. Формально мораторій на продаж земельних паїв введений для захисту селян від масової скупки земель за заниженими цінами. Фактично ж він захищає інтереси орендарів, перш за все власників великих сільськогосподарських підприємств. Мораторій безальтернативно заганяє селян на обширний ринок земельної оренди, де вони вимушені продавати орендні права задешево.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]